Облік у банках

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра банківської справи 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни «Облік у банках» 
 
 
 
 

Виконав: студент  

П.І.Б.

група   

шифр  з/к____________ 

Перевірив:  

посада 

П.І.Б. 
 
 

Суми  – 2011

ЗМІСТ

1. Облікова політика банку ……………….…………………………………3
2. Облік податків у фінансовій звітності ……………….…………………..7

   Практичне завдання………………………………………….….……...…...20

      Список використаних джерел……………………………………..………..25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. (12) ООБЛІКОВА ПОЛІТИКА БАНКУ

 

    Облікова  політика  банку  - це сукупність визначених у межах 

 законодавства   України   принципів,   методів   і   процедур,  що використовуються   банком  для  складання  та  подання  фінансової звітності.

    Положення  про облікову політику банку затверджується наказом керівника  до  початку нового календарного року. Облікова політика банку  доводиться  до  відома  всіх  філій  та  підрозділів банку.

      Цим документом установлюється  порядок ведення бухгалтерського обліку   операцій,  які  здійснює  банк  згідно  з  законодавством України.   У   ньому  мають  бути  повно  відображені  особливості організації та ведення бухгалтерського обліку банку. Внесення змін до  Положення  про  облікову  політику  банку  протягом  року,  як правило,   не   допускається   (окрім  випадків  істотних  змін  у діяльності  або  правовій  базі).

    Вимоги  основних положень облікової  політики банку. Облікова політика   банку  базується  на  основних  принципах бухгалтерського обліку, яких  банки повинні  дотримуватися при веденні рахунків і складанні зовнішньої та внутрішньої звітності.

      Банки  ведуть  бухгалтерський  облік  і  складають  фінансову звітність   у   валюті   України.   Операції  в  іноземній  валюті відображаються  в  бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті  України  з перерахуванням її за офіційним валютним курсом, установленим   Національним  банком  України  на  дату  здійснення операції  або  складання звітності.

    Операції  повинні бути відображені в обліку  в  тому  звітному періоді,  в  якому  вони  були  здійснені, незалежно від дати руху коштів  за  ними. 

      Банки висвітлюють обрану ними облікову політику шляхом опису:

         - принципів обліку статей звітності;

         - методів оцінки окремих статей  звітності;

         - фактів, що стосуються змін в  обліковій політиці.

      Облікова політика банку має  враховувати методи оцінки активів  та зобов'язань.

    Оцінка  - це процес визнання тієї суми коштів, за якою статті фінансової  звітності  мають визнаватися і обліковуватися у балансі та звіті про фінансові результати.

    Активи  і  зобов'язання  мають  бути  оцінені та відображені в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно  загрожують  фінансовому  становищу  банку, на наступні звітні  періоди.

      Активи  і  зобов'язання обліковуються  пріоритетно за вартістю їх   придбання   чи  виникнення  (за  первісною  або  справедливою вартістю). 

    При обліку   за   первісною   (історичною)   вартістю  активи визнаються  за  сумою  фактично  сплачених  за   них   коштів,   а зобов'язання   -   за   сумою  мобілізованих  коштів  в  обмін  на зобов'язання.

    При   обліку   за  справедливою  (ринковою)  вартістю  активи визнаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання  таких  активів у поточний час, а зобов'язання - за тією сумою коштів,  яка б вимагалася  для проведення  розрахунку  у поточний  час. 

    Приведення вартості   активів  у  відповідність  із  ринковою здійснюється шляхом їх переоцінки.

    Процедури бухгалтерського обліку повинні виключати можливість здійснення  взаємозаліку  (крім  випадків,   передбачених   чинним законодавством) активів та зобов'язань, або доходів та видатків як у бухгалтерських записах, так і у фінансовій звітності, а саме:

    - кредитів,  депозитів  й   іншої кредиторської і дебіторської заборгованості різних юридичних та фізичних осіб;

     - кредитів,  депозитів  й   іншої кредиторської і дебіторської  заборгованості одних і тих   же  юридичних  та  фізичних  осіб,  що враховуються в різних валютах та з різними строками погашення;

     - депозитів та кредитів,  наданих  під заставу депозиту,  якщо  інше не визначене відповідними  законодавчими актами;

     - витрат та доходів тієї ж  юридичної особи.

    Банки мають  обліковувати  доходи  та  витрати  відповідно до таких принципів:

    - доходи  та  витрати обліковуються  у періоді,  до якого вони  належать;

    - отримані   доходи,  які  належать  до  майбутніх  періодів, обліковуються  як відстрочені доходи;

    - здійснені  витрати  та  платежі,  які належать до майбутніх  періодів, обліковуються як відстрочені витрати.

    Облікова  політика визначає порядок створення та використання резервів  на підставі законодавства України та нормативно-правових актів  Національного банку України. Резерви під активи створюються за  рахунок  витрат банку та мають використовуватися лише на цілі, для  яких  вони  були  створені.

    Обов'язково мають  бути  розроблені  та  затверджені  основні складові облікової  політики банку:

    - характеристика  аналітичних   рахунків  внутрішнього   плану  рахунків

     - додаткові регістри аналітичного обліку та  форми  первинних документів,  на підставі яких здійснюються операції (крім тих,  що визначені в загальному порядку),  включаючи форми  документів  для внутрішньої бухгалтерської звітності;

    - правила документообороту та  технології  обробки  облікової інформації;

     - перелік визначених прав працівників  банку  на  підписування документів;

     - перелік операцій, що потребують  додаткового контролю;

    - порядок  проведення  інвентаризації  і методи оцінки активів та  зобов'язань;

    - порядок  контролю  за  здійсненими внутрішніми банківськими операціями;

     - порядок  розрахунків  між   філіями  та  іншими структурними  підрозділами банку (внутрішньосистемні  розрахунки);

    - порядок фінансування (бюджетування) структурних підрозділів банку;

    - порядок  консолідації  фінансової звітності асоційованих та дочірніх компаній;

    - порядок  застосування в обліку  принципу нарахування доходів  та витрат (включаючи порядок амортизації активів банку,  створення та використання резервів);

    - політика  банку  щодо  роботи  з   цінними   паперами   (як придбаними, так і емітованими);

    - процедури вивірки та контролю  (операцій, звітності тощо);

    - порядок реєстрації договорів; 

    - інші  документи  та  рішення,  необхідні  для   організації  бухгалтерського обліку.

    Зміни в обліковій політиці банку. Будь-які зміни в обліковій політиці,  що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, повинні бути описані з зазначенням їх причин і змін у відповідних статях. Зміни положень облікової політики на наступний рік та причини цих змін мають бути відображені у пояснювальній записці до річного звіту банку.

    Не  вважається зміною в обліковій політиці:

    - нова облікова політика щодо  операцій, які не є суттєвими;

    - нова облікова політика щодо  операцій,  які відрізняються  по суті від попередніх і не здійснювалися раніше.

      Нова облікова  політика застосовується  до подій та операцій з часу  їх виникнення. [3] 
 
 
 
 

2. (80) ОБЛІК  ПОДАТКІВ У ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ

 

    Визначення сум податків і контроль за їх сплатою банки здійснюють відповідно до норм чинного податкового законодавства України. За основу береться таке правило: фінансовий облік має надавати повну та об'єктивну інформацію про фінансовий стан банку і результати його діяльності незалежно від правил та вимог податкового законодавства. Такий підхід зумовлює певну різницю у визначенні активів, зобов'язань, доходів та витрат банку і, як наслідок, - відмінність між обліковим (за даними фінансового обліку) та податковим прибутком. Підходи МСБО 12 "Податок на прибуток" базуються на такому тлумаченні цих категорій: обліковий прибуток — це чистий прибуток або збиток без урахування податкових витрат; оподатковуваний прибуток (податковий збиток) - це прибуток (збиток), визначений за нормами податкового законодавства, тобто це база оподаткування, на підставі якої визначається податок на прибуток як зобов'язання до сплати або як актив до відшкодування. [1, c.372]

    П(С)БО 17 пояснює основні терміни щодо податку на прибуток так: обліковий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у звіті про фінансові результати за звітний період. Тобто йдеться про економічний прибуток від діяльності суб'єкта господарювання; податковий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.[4]

    Усі відмінності між обліковим і податковим прибутком можна класифікувати як постійні та тимчасові різниці.

    Постійні різниці між податковим та обліковим прибутками зумовлені тим, що окремі витрати і доходи включаються до розрахунку облікового прибутку (збитку), але не враховуються при визначенні податкового прибутку (збитку) або визнаються з метою оподаткування, але не визнаються у фінансових звітах.

    Тимчасові різниці між податковим та обліковим прибутками - це різниці в часі, які виникають унаслідок того, що період, у якому окремі доходи або витрати включаються до складу податкового прибутку, не збігається з періодом, у якому ці статті включені для обчислення облікового прибутку.

    Отже, постійна різниця — це різниця між податковим прибутком (збитком) і обліковим прибутком (збитком) за певний період, що виникає в поточному звітному періоді та не анулюється в наступних звітних періодах, а тимчасова різниця — різниця між оцінкою активу або зобов'язанням за даними фінансової звітності та податковою базою цього активу або зобов'язаннями відповідно.[4]

    У табл. 2.1 наведені деякі причини виникнення таких відмінностей.

    Таблиця 2.1. - Причини виникнення різниць у бухгалтерському та податковому обліках