Інфляційного процесу в Україні

    Інфляція  в Україні за підсумками 2007 року сягнула 16,6%, за 2009 рік становила лише 12,3%. Показники інфляції за 2009 є найкращими досягненнями економіки країни за останні роки.  2010 року інфляція в Україні становила 9,1%,  а в 2011 році уряд прогнозує інфляцію 8,9%. Такий показник закладений у проект державного бюджету на 2011 рік, оприлюднений на веб-сайті Верховної ради. При цьому зростання цін виробників очікується на рівні 11,3%.  
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Шляхи  подолання інфляції 

     1. Необхідно вжити заходів щодо приведення темпів підвищення рівня життя населення у відповідність із реальними можливостями економіки. У цьому контексті Національний банк може лише приєднатися до тих експертів, які закликають політичні сили — переможниці дострокових парламентських виборів повинні дуже обережно підходити до виконання своїх численних соціальних обіцянок, які так щедро роздавалися під час передвиборних перегонів. Інакше країні загрожуватиме повна цінова дестабілізація.

     2. Слід невідкладно вжити дієвих заходів для поліпшення умов ведення бізнесу, тим самим одночасно сприяючи переспрямуванню частини коштів громадян від споживчого ринку на бізнесові напрями та розширенню пропозиції товарів і послуг на споживчому ринку.

     3. Уряду необхідно нарешті ефективніше застосовувати наявні в нього ринкові інструменти для приборкання тимчасових коливань цін на окремі товари та послуги (здійснення політики інтервенцій, антимонопольні важелі тощо). При цьому слід по можливості обмежувати застосування адміністративних важелів. Як зауважив на прес-конференції 17 жовтня 2007 року колишній Голова Національного банку Володимир Стельмах, адміністративне придушення цін є більшим злом, ніж озвучення їх реальної величини, оскільки в такому разі утворюється відкладений інфляційний потенціал, який може вибухнути будь-коли і впоратися з яким буде значно важче.

     4. Необхідно розробити чіткий план-графік підвищення тарифів суб'єктами господарювання на місцевому рівні (на житлово-комунальні послуги, транспорт тощо). Якщо люди наперед знатимуть про підвищення певних цін і тарифів, у них хоча б не генеруватимуться надмірні інфляційні очікування, як це буває у випадку неочікуваних подорожчань.

     5. Необхідно нарешті повернутися обличчям до фінансових ринків і вжити справді дієвих заходів щодо їх розвитку. А почати необхідно з розбудови ліквідного та прогнозованого ринку державних цінних паперів, за яким обов'язково підтягнуться й інші сегменти.

     6. Необхідно чітко визначити, хто і за що відповідає в Україні у ціновій сфері. Дії уряду та Національного банку в регулюванні інфляційних процесів мають бути максимально узгодженими, кожна із цих інституцій повинна ефективно виконувати покладені на неї функції у сфері забезпечення цінової стабільності, не киваючи при цьому одна на одну і не втручаючись не в свою компетенцію. Тільки за таких умов і тільки спільними зусиллями в країні можна забезпечити довгострокову та надійну цінову стабільність. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Висновки

   Як  ми могли побачити, інфляційні процеси  в Україні з часу отримання  нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів.

  Серед основних факторів, що спричинили інфляцію в Україні, починаючи з 1991 р. необхідно зазначити наступне:

• розбалансованість економічної системи, надмірна частка базових галузей, низька частка галузей, що працюють безпосередньо на споживача ,
• значна залежність української економічної системи від зовнішнього постачання, зокрема енергоносіїв,
• надлишкова емісія НБУ, що викликала «інфляційний розрив», загострення економічної ситуації та гіперінфляцію, пік якої припадає на 1993р.,
• некоректна грошово-кредитна політика з боку держави,
• надмірна долоризація економіки,

  Важливу роль в стабілізації економічної  ситуації та приборканні інфляційних  процесів в економіках перехідного  періоду відіграє держава. Серед  основних стабілізуючих заходів  мають бути:

• регулювання системи оподаткування (зниження податків і стимулювання виробництва)
• розвиток ринку цінних паперів
• обмеження бартерних операцій
• відмова НБ від прямого кредитування бюджетного дефіциту та неперспективних підприємств (підприємств-банкуртів)
• запровадження комерційних платіжних інструментів (чеки, векселя)
• виплата заборгованостей по зарплатам, ін. 

    Саме від реалізації цих та  інших заходів залежить успішний  розвиток тієї чи іншої країни.

Список  використаної літератури 

“Гроші та кредит”  — під кер. М. І. Савлуч. — К.: Либідь 1992

Мочерний С.В. Основи економічних знань. - Київ: Академія, 2001. - с.270-275.