Кредитний портфель банку: сутність, надійність диверсифікація

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ  ВІДНОСИН

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

 

з навчальної дисципліни

«Кредит і банківська справа»

на тему :

«Кредитний портфель банку: сутність, надійність диверсифікація»

 

 

 

 

 

 

Студента 2-го року

заочної форми навчання

відділення післядипломної освіти,

спеціальність „Міжнародні 

економічні відносини ”

Руденка І.В.

 

 

 

Перевірив_________________

 

професор Циганов С.А.

 

 

 

 

 

 

Київ- 2013

 

ВСТУП

 

РОЗДІЛ 1. Суть та якість кредитного портфелю банку

 

1. Визначення та сутність кредитного портфелю банку
2. Управління якістю кредитного портфелю з погляду ризику

 

РОЗДІЛ 2. Диверсифікація кредитного портфелю банку

 

2.1 Географічна диверсифікація

2.2 Принцип «церковної  вежі» 

2.3 Диверсифікація за  галузями

2.4 Диверсифікація за  розміром 

2.5 Диверсифікація за  індивідуальними клієнтами

 

РОЗДІЛ 3. Аналіз структури кредитного портфеля банків України

 

3.1. Економічні нормативи  Національного банку України  та динаміка їх виконання комерційними  банками

3.2. Статистичні показники та динаміка кредитного портфеля банків України

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

У будь-який період розвитку суспільства банки активно впливали на суспільні відносини, оскільки є фінансовими інститутами, що накопичують і розповсюджують особливий товар – платіжні кошти. Банки здійснюють кредитні операції за різноманітними схемами, беруть участь у реалізації важливих загальнодержавних програм з фінансової підтримки розвитку пріоритетних сфер і галузей економіки, впроваджують у практику ефективні й гнучкі кредитні інструменти. Банки посіли провідне місце серед фінансових інститутів розвинутих країн і здійснюють вплив на соціально-економічні і політичні процеси.

Кредитування виробництва  та товарообігу є найбільш важливою і відмінною рисою діяльності банків порівняно з іншими фінансовими та не фінансовими організаціями. Тому перед українськими комерційними банками при збільшенні конкурентної боротьби за потенційних позичальників виникла необхідність планування своєї кредитної діяльності. Банки мають управляти кредитними операціями таким чином, щоб вони приносили максимально можливу прибутковість, але водночас банки повинні прагнути знизити кредитні ризики, які безпосередньо пов’язані з проведенням кредитних операцій. Незначний вітчизняний досвід у сфері кредитної діяльності банків у період світової фінансово-економічної кризи та посткризовий період пояснює науковий інтерес до розв’язання проблем, що виникають у процесі управління кредитними операціями.

У ході дослідження автором  були проаналізовані праці сучасних науковців з питань процесу управління кредитним портфелем банку, серед яких потрібно відзначити О. Барановського, О. Васюренка, В. Міщенка, А. Мороза, А. Ковальчука, С. Реверчука, М. Савлука, Т. Смовженка, О. Лаврушина та інші науковці. У працях цих та інших фахівців розглядаються проблеми формування і моніторингу кредитного портфеля, наводяться класифікаційні характеристики кредитів і пов’язаних з ними ризиків, висвітлюються інші актуальні аспекти кредитних операцій комерційних банків. Проте питання вдосконалення управління кредитним портфелем, в процесі постійних змін як національної, так і міжнародної кон'юнктури ринку, нестабільності фінансового сектору, різкого зростання кількості кредитних послуг, а також в процесі генерування нових ризиків та трансформації уже існуючих, залишаються дискусійними та потребує постійного нагляду.

Метою даної роботи є визначення сутності кредитного портфелю, дослідження механізмів забезпечення його диверсифікації та надійності.

Завданнями даної роботи є ознайомлення з теоретичними аспектами, а також з попередніми дослідженнями обраної теми; висвітлення основних методів диверсифікації кредитного портфелю комерційних банків; аналіз сукупного кредитного портфелю комерційних банків України та виявлення проблемних моментів; знаходження способів усунення ризикованості та шляхів підвищення ефективності кредитного портфелю, які зможуть знайти своє місце в практичному застосуванню в процесі банківської діяльності.

 

РОЗДІЛ 1. Суть та значення кредитного портфелю банку

 

1.1 Визначення  та сутність кредитного портфелю  банку

 

Основною економічною функцією банків є кредитування їх клієнтів. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об’єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність.

Кредити становлять близько 50% всіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але й найбільш ризиковою частиною банківських активів¹.

Кредитний портфель —  це сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання прибутку. Розмір кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, котра має свій рівень дохідності і відповідний рівень ризику. Дохідність і ризик — основні параметри управління кредитним портфелем банку².

Головна мета процесу  управління кредитним портфелем  банку полягає в забезпеченні максимальної дохідності за певного  рівня ризику. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку істотно впливає специфіка сектора ринку, який обслуговується цим банком. Для спеціалізованих банків структура кредитного портфеля концентрується в певних галузях економіки. Для іпотечних банків характерним є довгострокове кредитування. У структурі кредитного портфеля ощадних банків переважають споживчі кредити та позики фізичним особам.

Обсяг і структура  кредитного портфеля банку визначаються такими чинниками:

• розмір банку (капіталу);

• правила регулювання банківської діяльності;

• офіційна кредитна політика банку;

• досвід і кваліфікація менеджерів;

• рівень дохідності різних напрямків розміщення коштів.

Величина капіталу банку значною мірою впливає на загальний обсяг залучених та запозичених коштів, а отже, і на розмір кредитних ресурсів. Максимальний розмір окремої позики теж визначається величиною капіталу. Капітал банку використовується при встановленні лімітів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків³.

 

1.2 Управління якістю кредитного портфелю з погляду ризику

 

Для вимірювання рівня  ризику існують критерії, які дають  змогу кількісно визначити ризик, прийнятний для банку. Такими критеріями, зокрема, є встановлені НБУ економічні нормативи ⁴, які, для забезпечення мінімізації рівня ризику, є обов'язковими до виконання всіма банками (рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Економічні нормативи  Національного банку України, за допомогою яких здійснюється управління грошовим обігом і банківською діяльністю⁵

 

Відповідно до Постанови  НБУ №368 від 28.08.2001 р., до нормативів

кредитного ризику належать :

● Н7 – норматив максимального  розміру на контрагента;

● Н8 – норматив великих  кредитних ризиків;

● Н9 – норматив максимального розміру кредитів, гарантій, поручительств, наданих одному інсайдеру;

● Н10 – норматив максимального  розміру кредитів, гарантій, поручительств,наданих  інсайдерам.

 

Управління кредитним  портфелем дає змогу балансувати  та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.⁶

Кредитний ризик визначається ймовірністю того, що позичальник не зможе або не захоче виконати свої зобов’язання згідно з кредитною угодою. Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виникнення — на рівні кожної окремої позики та на рівні кредитного порт-еля в цілому.

Основні причини виникнення кредитного ризику на рівні окремої позики:

• нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку;

• ризик ліквідності застави;

• моральні та етичні характеристики позичальника.

До чинників, які збільшують ризик кредитного портфеля банку, належать:

• надмірна концентрація — зосередження кредитів в одному із секторів економіки;

• надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки;

• валютний ризик кредитного портфеля;

• структура портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;

• рівень кваліфікації персоналу банку.

Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи: 1) методи управління  кредитним ризиком на рівні окремої позики; 2) методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

До першої групи методів  належать:

1) аналіз кредитоспроможності  позичальника;

2) аналіз та оцінка  кредиту;

3) структурування позики;

4) документування кредитних  операцій;

5) контроль за наданим  кредитом та станом застави.

Особливістю перелічених  методів є необхідність їх послідовного застосування, оскільки одночасно вони являють собою етапи процесу кредитування. Якщо на кожному етапі перед кредитним співробітником поставлено завдання мінімізації кредитного ризику, то правомірно розглядати етапи кредитування як методи управління ризиком окремої позики.

Методи управління ризиком  кредитного портфеля банку:

1) диверсифікація;

2) лімітування;

3) створення резервів  для відшкодування втрат за  кредитними операціями комерційних  банків.

Схему класифікації методів управління кредитним ризиком унаочнює рис. 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Схема класифікації методів управління кредитним ризиком⁷

 

Надамо коротке роз’яснення  методів управління ризиками на рівні  кредитного портфелю.

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розглядають три види диверсифікації — галузеву, географічну та портфельну. На даному методі ми зупинимось біль детально у наступному розділі.

Концентрація є поняттям, протилежним за економічним змістом диверсифікації. Концентрація кредитного портфеля означає зосередження кредитних операцій банку в певній галузі чи групі взаємопов’язаних галузей, на географічній території, або кредитування певних категорій клієнтів. Концентрація, як і диверсифікація, може бути галузева, географічна і портфельна.

Лімітування, як метод  управління кредитним ризиком, полягає  у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банкам удається уникнути критичних втрат внаслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ризику, а також диверсифікувати кредитний портфель та забезпечити стабільні прибутки.

Створення резервів для  відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків як метод  управління кредитним ризиком полягає  в акумуляції частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Формування резервів є одним із методів зниження кредитного ризику на рівні банку, слугуючи для захисту вкладників, кредиторів та акціонерів. Одночасно резерви за кредитними операціями підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому.

 

РОЗДІЛ 2. . Диверсифікація кредитного портфелю банку

 

У вступі автор затонув тему про світ дерегулювання в банківській сфері і наслідки, що мала вона на галузь. Коли запроваджені державою правила були послаблені, фінансові ринки та галузі були звільнені від обмежень. Заявилось багато нових фінансових продуктів,  таких як: нові кредитні і платіжні рішення, фінансове консультування, структуровані транзакції, придбання активів, LBO (leveraged buy out) акціонерами, сек'юритизації іпотечних кредитів, деривативи і так далі. Велика кількість даних продуктів пропонувалась банками. Як наслідок, виникли нові ризики,що збільшило потребу в управлінні ризиками в областях, які раніше ніколи не вимагали цього.

Даний розділ автор присвячує  розгляду такого інструменту управління ризиками кредитного портфелю банку як диверсифікація. Серед іншого диверсифікація є інструментом для управління індивідуальними кредитними ризиками; кредитними ризиками усього кредитного портфелю.