Концепції запровадження в Україні Єдиного національного платіжного простору

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Одеський державний економічний університет

Кафедра банківської справи

Реферат

на тему: «Концепції запровадження в Україні Єдиного національного платіжного простору»

Виконала:

студентка 42 групи КЕФ

Лисик В.А.

Перевірила:

викл. Радова Н.В.

Одеса

2011

За останні роки український ринок банківських технологій пройшов шлях від початкової стадії комп'ютеризації до повноцінних автоматизованих банківських систем, які відповідають найсуворішим сучасним вимогам.

Ринок банківських платіжних карток в Україні розвивається швидкими темпами. Поява і розповсюдження пластикових платіжних засобів зумовлені взаємною зацікавленістю в цьому держави і власника пластикових карток. За статистичними даними, які отримує від банків Національний банк України, на 1 січня 2010 року 146 банків (76% від загальної кількості, які мають банківську ліцензію) є членами внутрідержавних і міжнародних карткових платіжних систем та здійснюють емісію і еквайринг платіжних карток.

Загальна кількість емітованих банками карток на 1 липня 2011 року склала 32 065 млн. одиниць. Загальна кількість банкоматів на початок 2011 року склала 30 163 одиниць, платіжних терміналів -  108 140 штук.

Кількість операцій із застосуванням платіжних карток, емітованих українськими банками, протягом 2010 року становить близько 590 млн., сума операцій - понад 353,1 млрд. грн.

Українські держателі платіжних карток здійснили у 2010 році у 8 разів більше операцій з використанням платіжних карток, ніж у 2002 (590 млн. проти 74 млн. операцій), обороти зросли у 17,6 раз (з 20 до 353,1 млрд. грн.).

Кількісне зростання показників ринку банківських платіжних карток в Україні одночасно супроводжується і його якісним розвитком. Банки поступово переходять від карток із магнітною смугою на картки із чіпом та переобладнують свою інфраструктуру для приймання смарт-карток (вже адаптовано понад 85% усіх платіжних терміналів). На базі платіжних смарт-карток запроваджуються бонусні, соціальні, транспортні, митні, страхові, медичні та інші проекти. Емітуються мобільні платіжні інструменти (МПІ), які дають змогу контролювати й управляти банківським рахунком, а також здійснювати платежі за допомогою мобільного телефону. Платіжні картки активно використовуються для розрахунків у мережі Інтернет.

Водночас помітним є певний дисбаланс на цьому ринку. Він полягає у тому, що переважна більшість емітованих українськими банками платіжних карток належить до платіжних систем VISA та MasterCard (за станом на початок 2009 року їх кількість становила 34 667 902, або 88,3% із загальної кількості карток в Україні). Проте сьогодні тільки близько 0,8% операцій за картками, емітованими українськими банками, здійснюється за кордоном. Отже, для переважної більшості внутрідержавних операцій (яка становить 99,2%) використовуються картки міжнародної платіжної системи (МПС), що здійснюються за "міжнародними" правилами та тарифами.

Як наслідок, це призвело до серйозних фінансових та організаційних перекосів на внутрішньому ринку платіжних карток:

1.              За здійснення внутрішньодержавних операцій у національній валюті українські банки повинні сплачувати на адресу міжнародних платіжних систем комісії у іноземній валюті - євро, доларах США та англійських фунтах. Ця ситуація викликає у банків чимало питань щодо неврегульованості з точки зору валютного контролю. За останній час банки також неодноразово висловлювали власну занепокоєність зростанням тарифів та запровадженням нових видів комісій з боку міжнародних платіжних систем. За експертними оцінками, загальна сума комісій, сплачених українськими банками міжнародним платіжним системам, за останні 2 роки зросла у 2 рази і у 2007 році перевершила 35 млн. доларів.

2.              Міжнародні платіжні системи нараховують страхові депозити в іноземній валюті не тільки на обсяги міжнародних операцій, а й на всі внутрішньодержавні і, навіть, на частину внутрішньобанківських операцій. Частка страхового депозиту, нарахована на обсяги внутрішньодержавних операцій, які здійснюються у національній валюті, складає більше ніж 80%, а загальна сума нарахованих міжнародними системами страхових депозитів українських банків у 2007 році, за експертними розрахунками, дорівнювала близько 110 млн. доларів, швидко зростаючи щорічно. У вересні-листопаді поточного року чимало банків за вимогою міжнародних платіжних систем були змушені збільшити свої страхові депозити в іноземній валюті до 2-3 разів.

3.              Темпи зростання мережі торговельних та сервісних підприємств, приймаючих до оплати картки, відстають від темпів емісії банками нових карток, що суттєво стримує поширення безготівкових розрахунків. Сьогодні тільки близько 30 тис. торговельних підприємств у своїх 66 тис. місцях продажу дозволяють сплатити за товари та послуги платіжними картками, тоді як у країні зареєстровано понад 500 тис. юридичних осіб з ліцензією на торговельну діяльність. На жаль, діючі правила міжнародних систем обмежують видачу еквайрингових ліцензій, чим ускладнюють появу на ринку нових банків, які б були у змозі обслуговувати торговельно-сервісні мережі. Так, наприклад, у 2008 році платіжна система Visa встановила ціну еквайрингової ліцензії для українських банків у 250 тис. доларів, піднявши її у 5 разів.

4.              Сьогодні комерційні банки країни у подальшому розвитку своїх карткових програм об’єктивно зацікавлені у суміщенні національних та міжнародних платіжних технологій на своїх картках та у поєднанні їх з неплатіжними додатками, в першу чергу з такими як соціальні, транспортні, ідентифікаційні. У той же час правила міжнародних систем або повністю забороняють подібне суміщення (Visa), або ускладнюють реалізацію проектів поєднання платіжних та неплатіжних додатків численними ліцензійними та сертифікаційними вимогами, що потребують чимало часу та грошів.

Вищевказані факти наочно вказують на те, що існуючі принципи побудови національного ринку платіжних карток та взаємовідносини учасників ринку потребують серйозного переосмислення та запровадження нових концептуальних ідей. На наш погляд, головними причинами наявних перекосів на ринку є його недостатнє нормативне регулювання з боку держави та відсутність у країні повного розрахункового циклу обробки операцій з використанням платіжних карток, який повинен включати маршрутизацію авторизаційних запитів, обчислення клірингових сальдо та розрахунки з банками-учасниками.

Таким чином, потреби подальшого успішного розвитку національного ринку платіжних карток з метою вирішення загальнодержавного завдання – запровадження та поширення сфери безготівкових розрахунків вимагають активних дій з боку Національного банку України з перегляду та адаптації нормативно-регуляторної бази карткового ринку, для чого Національний банк має всі необхідні повноваження на підставі законів України «Про Національний банк», «Про банки та банківську діяльність» та «Про платіжні системи».

В якості першочергового завдання вбачається необхідність запровадження концепції Єдиного Національного Платіжного Простору, головною ідеєю якої є пріоритетність національних правил щодо усіх внутрішньодержавних операцій з застосуванням платіжних карток. Основою концепції є положення, що усі операції, здійснені в межах України з застосуванням емітованих українськими банками платіжних карток усіх платіжних систем незалежно від їх брендів, розглядаються як внутрішньодержавні та повинні бути підпорядковані національним правилам та технологічно оброблені (процесовані) в Україні по повному операційно-розрахунковому циклу (маршрутизація авторизаційних запитів, обчислення клірингових сальдо, розрахунки з банками-учасниками)

Концепцію розроблено ініціативною групою за участю Української міжбанківської Асоціації  членів платіжних систем «ЕМА» з ініціативи комерційних банків, банківських асоціацій та окремих експертів у області електронних розрахунків. Концепція передбачає, що усі операції, здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток всіх платіжних систем незалежно від їх брендів, емітованих українськими банками, розглядаються як внутрішньодержавні, підпорядковуються національним правилам та повинні бути процесовані за повним операційно-розрахунковим циклом (маршрутизація авторизаційних запитів, підрахунок клірингових сальдо, розрахунки з банками-учасниками) в Україні.

У обговоренні Концепції брали участь представники Національного банку України, Асоціації українських банків, Асоціації «ЕМА», банків-провідних гравців вітчизняного карткового ринку, міжнародних платіжних систем (МПС) Visa та MasterCard. 

Представники банків, зокрема державного Укрексімбанку, звернули увагу на те, що діяльність МПС Visa та MasterCard  в Україні (сумарна частка вітчизняного ринку карткових платежів понад  90%) є непрозорою і перебуває за межами  контролю українських банків, які не мають жодного впливу, зокрема,  на  правила, тарифи та сервісні процедури МПС.  До того ж, як було заявлено,  МПС дозволяють собі навіть не відповідати на звернення українських банків-учасників. 

Якщо раніше МПС Visa та MasterCard були банківськими асоціаціями і не ставили собі за мету отримання прибутку, то після їх корпоратизації (відповідно MasterCard у 2004 р., а  Visa у 2006 р.) ситуація  докорінним чином змінилася.  Так, у кризовому 2008 р. страхові (гарантійні) депозити українських банків, які є членами  МПС зросли на 100% і досягли 150 млн. доларів США, а сума операційних комісій за внутрішньодержавні трансакції (міжнародні трансакції складають менше 1%)  -   50 млн. доларів США. І це при тому, що левова частка всіх внутрішньодержавних трансакцій є одночасно і внутрішньобанківськими (зняття готівки у банкоматах «своїх» банків). До того ж МПС не покарали жодного українського банку, який  дозволив собі відмовити у прийомі карток інших вітчизняних банків, хоч це і суперечить правилам МПС.   Варто відзначити, що окрім операційних комісій банки сплачують МПС іще й  інші комісії та збори (за ліцензії, технологічне обслуговування, сертифікаційні процедури тощо).   Для вирішення цих проблем пропонується створити Український національний кліринговий центр (УНКЦ), який отримає монопольне право здійснювати розрахунки за операціями з використанням платіжних карток українських банків всередині країни.

Основні засади ЄНПП наступні:

1. Використання відкритих міжнародних стандартів персоналізації карток та передачі даних (ISO, EMV).

2. Вільний вибір карткових брендів банками-емітентами.

3. Збереження існуючої процеcингової інфраструктури банків.

4. Незмінність технологічної інфраструктури банків для міжнародних розрахунків.

Для всіх внутрішньодержавних операцій мають бути:

1. Єдині операційні правила.

2. Єдина еквайрингова мережа.

3. Єдині міжбанківські комісії (Interchange Fees).

4. Єдині клірингові тарифи.

5. Єдиний національний кліринговий центр.

6. Єдина розрахункова установа (НБУ).

Функції Національного клірингового центру:

- розповсюдження серед банків-еквайрів списків ідентифікаційних номерів

платіжних карток, емітованих українськими банками;

- здійснення маршрутизації авторизаційних запитів банків-еквайрів до банків-емітентів;

- підрахунок на підставі зафіксованих позитивних авторизаційних запитів клірингових сальдо банків та надіслання їх до НБУ для здійснення розрахунків;

- надання банкам клірингових та статистичних звітів.

Варто зазначити, що  такі країни, як  Туреччина та Франція   вже здійснюють  кліринг за внутрішньодержавними операціями МПС (Франція почала робити це іще у 1984 р.). Кроки у цьому напрямку роблять також  Білорусь, Казахстан та Російська Федерація.

Принципи розрахунків у ЄНПП:

- розрахунки здійснюються через кореспондентські рахунки банків-учасників у НБУ з застосуванням договірного списання;

- підрахунок клірингових сальдо здійснюється  щоденно за технологією єдиного фінансового повідомлення (Single Message);

- розрахунки між банками-учасниками за підсумками клірингу виконуються упродовж банківського дня;

- розрахунки проводяться засобами Системи електронних міжбанківських переказів (СЕП) НБУ.

Система гарантій:

- кошти обов’язкових резервів на кореспондентських рахунках банків-учасників у НБУ;

- страхові депозити банків-учасників на окремих рахунках у НБУ;

- загальний страховий фонд банків-учасників на окремому рахунку у НБУ;

- ліміти технічних рахунків СЕП для банків-учасників.

  Переваги ЄНПП:

- захист та прискорений розвиток національного ринку платіжних карток;

- створення сучасної платіжної та розрахункової інфраструктури, підвищення надійності здійснення внутрішньодержавних операцій;

- створення єдиного еквайрингового простору та збільшення частки безготівкових розрахунків;

- скорочення термінів міжбанківських розрахунків та фінансових ризиків при здійсненні операцій з платіжними картками;

- зменшення  платежів банків-учасників на користь МПС;

- істотне скорочення страхових депозитів банків-учасників;

- можливість впровадження нових національних платіжних та інформаційних сервісів –внутрішньодержавні перекази з карткових рахунків, запит залишків на карткових рахунках, запит історії операцій та ін.;