Грошова реформа

Зміст 
 

Вступ

1 .Поняття, цілі  та види грошових реформ

2. Моделі грошових  реформ

3. Класифікація грошових реформ. Методи стабілізації

національної  валюти

Висновок

Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Грошово-валютні  відносини є надзвичайно складною і важливою сферою господарського життя будь-якої сучасної держави. Органічною  частиною системи грошових відносин окремих держав є національна валютна система.

     Національна грошова система невіддільна  від реального стану економіки  країни. Вся багатогранність економічних, соціальних і політичних проблем суспільного розвитку безумовно позначається й на сфері грошового обороту. Грошова система має бути адекватною соціально-економічним умовам розвитку суспільства. Вдосконалення грошової системи, зміна її кількісних і якісних характеристик відбувається в ході проведення грошових реформ, які є одним з найважливіших інструментів грошової політики.

     Грошові реформи до яких вдаються окремі держави  при винекненні екстремальних ситуацій – глибокого структурного розбалансування всієї системи функціонування та механізму грошового обігу, завжди пов’язане з ризиком. Тут, як засвідчує світова практика, можливі прорахунки та невдачі. Саме це вимагає проведення в кожному випадку, коли йдеться про грошові реформи, глибоких аналітичних розрахунків усебічного підготування. Та світова практика засвідчує, що у багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалося у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу, відтак і загальної санації (оздоровлення) економічного розвитку.

     Грошові реформи, що проводились в різні  часи в багатьох країнах, значно відрізнялись за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо.

     Навряд чи доцільно шукати готові відповіді у досвіді інших країн. Шлях пізнання кожен повинен пройти сам. Лише самокритичний аналіз та глибоке самоусвідомлення того, що відбулось, дозволить обрати механізм перетворень, які будуть адекватними історичному виникненню кожної країни.

     Поняття, цілі та види грошових реформ

      Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Реформи значно різняться за цілями, глибиною реформування грошових систем, методами стабілізації валют тощо. Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи можна класифікувати так.

      1. Становлення нової  грошової системи. Реформи такого змісту передбачають ііе лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й функціональну структурну перебудову всієї системи грошово-валютних І кредитних відносин. Вони булії типовими під час переходу від біметалізму до монометалізму і далі до золотодевізного стандарту та обігу паперових грошей за умов створення нових держав, як це мало місце в період розпаду колоніальних імперій чи виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР

      2. Часткова зміна  грошової системи, коли реформуються окремі її елементи назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення. Наприклад, грошова реформа в СРСР у 1922-1924 роках - це перехід від бюджетної до кредитної системи емісії, коли замінили в обігу казначейські білети «совзнаки» на банкноти «червінці». Такий підхід прийнятний за зміни влади

      3. Проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків.

      Нерідко грошова реформа має всі три  ознаки, як наприклад, грошова реформа  в Україні 2-16 вересня 1996 р. Нова незалежна держава потребувала власної національної грошової сисгеми, а глибока інфляція - проведення ефективних заходів загальної санації економіки і фінансів.

      Важливе значення для успіху реформи має  правильний вибір методу стабілізації національної валюти. У процесі грошових реформ можуть застосовуватися такі методи стабілізації валют: дефтяція, деномінація, нуліфікація, девальвація, ревальвація¹.

      Нерідко грошовій реформі передує дефляція - процес призупинення або стримування темпів зростання грошової маси в обігу. За своїм змістом і наслідками дефляція є складовою частиною антиінфляційної програми.

      Дефляційна  політика проводиться державою за допомогою  фінансових та грошово-кредитних заходів: серед фінансових чільне місце займають підвищення податків, скорочення бюджетних витрат, «заморожування» цін та заробітної плати, пожвавлення продажу державних цінних паперів. Монетарні заходи включають скорочення грошової емісії і кредитних вкладень шляхом кредитної рестрикції, підвищення центральним банком дисконтного процента та норм обов'язкових резервів комерційних банків.

      За  своїм змістом і наслідками дефляція - протилежність інфляції. Інфляція - це процес зростання рівня цін. Дефляція, навпаки, є процесом зниження рівня цін. Попервах дефляція може спричинити негативні наслідки - скорочення ділової  активності (виробництва), зниження темпів економічного зростання, збільшення безробіття та ін. У результаті вся економіка може опинитися в стані глибокої депресії.

      Деномінація - обмін усіх старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахунком у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, балансової вартості фондів, платіжних зобов'язань тощо. Унаслідок деномінації відбувається укрупнення масштабу цін (стандарту вартості), що веде до швидкого зменшення грошової маси в обігу; спрощуються і здешевлюються всі розрахунки, зменшуються витрати на забезпечення грошового обігу тощо.

      У колишньому СРСР деномінації проводились  тричі: дві в 1922-1923 рр. і одна в 1961 р. В Україні деномінацію було проведено 1996 р. у співвідношенні 100 000 крб. за 1 гривню.

      Необхідність  деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляції занадто збільшується масштаб номіналів грошових знаків. А тому вводяться нові грошові  знаки з новим антиінфляційним  принципом емісії. Доцільність деномінації, тобто «викреслювання зайвих нулів», очевидна, оскільки відпадає потреба в оперуванні надто великими числами як у готівкових, так і безготівкових розрахунках, що потребує меншої кількості розрядів для проведення операцій і дає можливість економніше вводити інформацію. Крім того, обмінні курси національної валюти щодо більшості світових валют матимуть такі самі порядки величин.

      Нуліфікація - оголошення державою знецінених грошових знаків недійсними.

      У безнадійних випадках, держава вдається до нуліфікації, тобто до анулювання наявних грошових знаків, щоб розпочати все з «чистого аркуша». Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші. Таким заходом користуються за радикальної зміни влади або для створення власної національної грошової системи.

      Нуліфікація в такій екстремальній формі  трапляється рідко. Зокрема, в кінці XVIII ст. у Франції були оголошені недійсними й вилучені з обігу без викупу повністю знецінені асигнації колишнього королівського уряду. Частіше знецінені гроші вилучаються з обігу обміном на нові знаки в надзвичайно низькій суто символічній пропорції. Наприклад: в СРСР (1922-1923 рр.) 1 крб. новими знаками обмінювався на 1 млн. крб старими, у Німеччині 1924 р 1 нова рейхсмарка - на 1 трлн старих марок, у Греції - 50 млрд старих драхм - на 1 нову

      У всіх цих випадках фактично відбувалася  нуліфікація знецінених грошей, хоч за формою ця операція мала вигляд деномінації.

      Девальвація - знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою чи міжнародними валютне- розрахунковими одиницями. Проявляється вона у підвищенні валютних курсів іноземних валют щодо національної валюти, тобто у зниженні курсу національної валюти.

      За  золотого стандарту, коли державою законодавче фіксувався золотий вміст валют і існував прямий чи опосередкований їх обмін на золото, девальвація проявлялась у зменшенні їх золотого вмісту та зростанні ціни на золото. Після відміни золотих паритетів девальвація зводиться тільки до зниження офіційного валютного курсу. Девальвація сгимулюс експорт, робить його дешевшим. Проте імпорт дорожчає, що призводить до зниження внутрішнього попиту. Для населення девальвація має однозначно негативні наслідки: значне подорожчання імпортних товарів та зростання реального рівня пін на всі товари.

      За  сучасних ринкових умов девальвація  може проводитись цілеспрямовано як метод валютної політики держави з мегою впливу на розвиток зовнішньоекономічних відносин: посилення демпінгу, підвищення конкурентоспроможності продукції, урегулювання платіжного балансу тощо. Більше того, за режиму плаваючих курсів валю г девальвація може відбуватись стихійно у вигляді тривалого зниження ринкового курсу валют.

      Ревальвація - підвищення курсу вартості національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют. Головна причина ревальвації - тривале активне сальдо платіжного балансу держави, що означає наявність дефіцшів у її партнерів. Ревальвацію може спричинити якась велика валютна спекуляція, коли на національну валюту обмінюється така сума іноземної валюти, що перевищує інтервенти! можливості центрального банку. Поштовхом до ревальвації може бути також значне фінансування у рамках допомоги з боку міжнародних валютно-кредитних організацій, оскільки збільшується пропозиція іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі.

      Вплив ревальвації на економіку протилежний впливові девальвації. Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів. Після ревальвації дорожчає експорт, оскільки іноземні імпортери змушені давати більше власної валюти за ревальвовану, проте це погіршує конкурентоспроможність експортера. Одночасно стає дешевшим імпорт, бо для оплати імпортних товарів національної валюти потрібно менше. Кредитори, що надали позики нерезидентам у національній валюті, після її ревальвації отримують значний зиск, І ринкова ціна її в іноземній валюті зростатиме в міру ревальвації. Для населення, з одного боку, ревальвація приваблива тим, що вона спонукає зниження цін на імпортні товари і гальмує інфляцію, проте з іншого -вона призводить до зменшення експорту, що створює реальну загрозу безробіття. Тому оцінювати ревальвацію необхідно, виходячи з макроекономічної ситуації¹.

      Отже, і ревальвація, і девальвація - явища  однаково небажані. Політика регулювання  валютного курсу має бути такою, щоб і інтересам експортерів не заважати, і стабільність національної валюти утримати. Тобто валютний курс має бути певним компромісом між Інтересами експортерів і стабільністю грошей. Для України нині прийнятним варіантом вирішення проблеми є встановлення досить вузького валютного коридору і проведення в його межах відповідної курсової (кон'юнктурної) політики.

      За  способом проведення грошові реформи  поділяються на три типи:

      1. Грошові реформи  формального типу, що зводяться лише до технічного аспекту - впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Обмін старих купюр на нові здійснюється у співвідношенні 1:1. Приводом до такої заміни може бути:

      а) необхідність поліпшення фізичних властивостей  (міцності, захисту від підробки і под.) банкнот, що перебувають в обігу, зміни їх відносних і абсолютних розмірів, що може бути результатом технічного прогресу (у розумінні як можливостей випуску банкнот вищої якості, так і нових вимог до їхньої якості у зв'язку із застосуванням різних технічних пристроїв -банкоматів, електронних машин тощо);

      б) посилення ефективної боротьби з  підробкою національної валюти. Це відбувається у тому разі, коли в  обігу перебуває велика кількість  підроблених банкнот (наприклад, накопичених  за роки війни), виявлення і вилучення яких стає першочерговою справою;

      в) необхідність зміни зовнішнього  вигляду банкнот, їхнього оформлення, що може зумовлюватися політичними  причинами, наприклад зміною державної  символіки.

      Усі ці аспекти здійснення грошової реформи мають в основному суто формальний, неконфіскаційний характер. -Якщо реформа обмежується розв'язанням лише цих проблем, не зачіпаючи більш суттєвих монетарних та економічних аспектів, її точніше називати не реформою, а обміном грошей.

      2. Грошові реформи конфіскаційного типу, або «шокові» реформи. Такі реформи передбачають здійснення комплексу явних або замаскованих заходів конфіскаційного характеру:

• встановлення ліміту на обмін банкнот;
• замороження частки депозитів понад встановлений рівень;
• тимчасове припинення валютно-обмінних операцій.