Формування кредитної політики банку

Кредитор повинен мати реальну можливість погасити з вартості заставленого майна після його реалізації основну суму боргу, відсотки, всі витрати, пов'язані із здійсненням кредитної операції (включаючи зберігання предмета застави), крім того, відшкодувати так званий втрачений прибуток.

Вартість застави має включати суму кредиту і відсотків за ним. Банк має право контролювати збереження заставленого майна. При оформлені договору на заставу товарів, матеріалів чи продукції слід враховувати, що вони є предметом застави лише до моменту їх реалізації чи переробки, після чого договір втрачає силу і заставодавець повинен замінити предмет застави.

Гарантія як форма забезпечення повернення кредиту — це зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника, коли він фінансово не здатний зробити це самостійно. Якщо гарантія надається юридичною особою, то вона оформлюється у вигляді гарантійного листа. Банк надає кредит, забезпечений гарантією, лише після того, як отримає гарантійний лист з відміткою банку організації-гаранта про його зобов'язання списати з поточного рахунка гаранта відповідну суму боргу та відсотки за позикою.

Формою забезпечення кредитів є також порука. В юридичній науці з позицій цивільного законодавства "гарантія" і "поручительство" часто розглядаються як тотожні поняття. Порука третьої особи оформляється як договір поруки між банком-кредитором та поручителем. Договір поруки має містити відповідальність поручителя за виконання на повну суму зобов'язань позичальника. Поручитель і боржник (позичальник) несуть при цьому солідарну фінансову відповідальність. Урегулювання всіх спорів за договором поруки здійснюється в арбітражному порядку.

Однією з форм забезпечення кредитів є їх страхування. У разі страхування кредиту та відсотків за ним банк має ретельно перевірити фінансовий стан страхової компанії, з якою позичальник укладатиме страховий договір. Важливо, щоб у страховому договорі, було зазначено, що страхова компанія повністю відповідає за кредитний ризик, включаючи й нецільове використання позики. [ 4, 19 с. ] У країнах з розвинутою ринковою економікою страхування банківських кредитів є окремою важливою сферою страхового бізнесу.

За невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту і виплати відсотків кредитор вправі стягувати з нього неустойку. Неустойка є грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором за невиконання або неналежне виконання як договірних, так і позадоговірних зобов'язань.

В одній кредитній операції можуть застосовуватися кілька різних форм забезпечення повернення позики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, у ході виконання роботи були вирішені поставлені завдання. При вирішенні першого завдання було виявлено сутність кредитної політики банку. Кредитна політика банківської установи - це один з основних елементів банківської політики, який являє собою стратегію банку щодо залучення тимчасово вільних грошових коштів в економіці та направлення їх на здійснення кредитних операцій.

Друге завдання полягало у визначенні етапів процесу кредитування. Кредитування здійснюється у 3 етапи: розгляд заявки на отримання кредиту, поглиблене обстеження фінансового стану клієнта, підготовка до укладення кредитної угоди.

Форми забезпечення повернення кредиту – застава, порука, гарантія, страхування. Ці форми були охарактеризовані у третьому завданні роботи.

Кожен банк має розумно підходити до розробки індивідуальної політики, та виражати конкретні потреби цього банку. Для того щоб кредитна політика банку стала максимально ефективною вона має визначатися, як структурно-функціональну цілісність взаємопов’язаних між собою елементів (цілей, завдань, принципів, технології, організації), взаємодія яких дозволяє визначити найбільш ефективну стратегію діяльності банку на ринку кредитних послуг. 

       Технологія  формування та реалізації кредитної  політики – сукупність методів, що забезпечують систематичне  і безперервне виявлення, аналіз  та контроль факторів, що впливають  на формування та реалізацію  кредитної політики банку, розробку  та реалізацію комплексного гармонізованого  впливу на них, у результаті  чого забезпечується досягнення  цілей та завдань кредитної  політики банку у визначений  проміжок часу.

       Виходячи  з вищезазначеного, випливає, що  кредитна політика являється  найважливішим інструментом досягнення  стратегічних цілей комерційного  банку. Від її успішної реалізації  залежить фінансові результати  банківської установи.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Васюренко О. В. Банківський менеджмент: посібник / О. В. Васюренко. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2009. – 320 с.
2. Галицкая  С. В. Деньги, кредит, финансы : учеб. / С. В. Галицкая. – М.: Эксмо,  2009. – 420 с.
3. Грищенко Т. В. Проблеми формування та реалізації кредитної політики комерційних банків / Т.В. Грищенко, О.А. Падалко // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2008. – № 79. – 12–15 с.
4. Карбівничий І. В. Механізм формування та реалізації кредитної політики банку : автореф. дис. д-ра екон. наук : 08.00.08 / І. В. Карбівничий ; Суми. ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України». – 2011. – 24 с.
5. Кредитна система України і банківські технології / [В. С. Стельмах, А. В. Шаповалов, В. Л. Кротюк та ін.]; За ред. д-ра екон. наук, проф. І. В. Сала. – Львів: ЛБІ НБУ, 2011. – 580 с.
6. Прасолова С. Особливості формування кредитної політики банків України з довгострокового інвестування / С. Прасолова // Вісник Національного банку України. – 2012. – № 11. – 21-27 с.
7. Тeрновcкая  E. П. Формированиe крeдитной политики коммeрчecкого банка: проблeмы, направлeния развития / E.П. Тeрновcкая,  М.М.Новоceльцeва // Финанcовый журнал. – 2010. – № 2. – 119 – 128 с.