Формування кредитної політики банку

 

 

ВСТУП

В умовах формування ринкового середовища, значного спаду промислового та сільськогосподарського виробництва, велика увага в організаційній та структурній перебудові економіки приділяється банкам та банківській системі в цілому.

Провідна роль у вирішенні значних проблем належить саме кредитним відносинам та банкам, що пояснюється не лише збільшенням їхньої ролі в розвитку економіки, але й наявною можливістю швидко і ефективно реагувати на впроваджувані нові механізми господарювання.

В той же час однією з проблем здійснення  реформування та становлення фінансово – кредитного механізму, а отже і розвитку банківської системи в цілому, є досить висока ризикованість кредитних операцій. Зазначимо, що першопричинами є: теоретична  недосконалість питання захисту інтересів кредитора від кредитних ризиків, незадовільний фінансово-господарський стан суб’єктів підприємництва, невисока кадрова підготовка працівників банківської системи тощо.

Банки зазнають фінансового краху в зв’язку з надзвичайно ризикованою кредитною політикою.

Основна причина банківських банкрутств – неповернення раніше виданих кредитів. За наявними даними більше половини виданих сум неповністю чи невчасно повертаються позичальникам. Усі зусилля банку щодо повернення кредитів зводяться нанівець через недосконалість нашого законодавства.

 З огляду на економічну  та політичну нестабільність  в Україні, найкращою гарантією  повернення кредиту є його  забезпечення, оскільки при виникненні негативних явищ, єдиним джерелом повернення кредиту для банку є реалізація заставленого майна. Використання кожної окремої форми забезпечення повернення кредиту залежить від різних обставин, серед яких можна виділити такі проблеми для банку, як: перевірка платоспроможності гарантів та поручителів, прийняття в якості застави неліквідного майна, звернення стягнення на заставу, можливість погашення боргу страховою компанією з огляду на нерозвиненість страхового бізнесу в Україні та його слабку економічну базу тощо.

В подальшому послаблений контроль за  цільовим використанням кредиту може призвести до негативних наслідків для   всієї банківської системи  і економіки України в цілому.

З огляду на існуючі труднощі з наданням кредиту та перелічених проблем, обрана тема є досить актуальною. Адже вивчення джерел і форм гарантованості погашення позичок, розробка методів зниження питомої ваги неповернених позичок в загальному обсязі наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу наданих кредитів, ефективне використання результатів аналізу кредитоспроможності клієнтів, а отже і впровадження якісних форм забезпечення та контролю за цільовим використанням позички справляють регулюючий вплив на банківську діяльність. Визначення кредитоспроможності позичальника, віднесення його до відповідного класу надійності , а отже і формування  банком резерву покриття на можливі втрати за позиками є ще однією проблемою на  шляху здійснення кредитних операцій.

Проблема забезпеченості повернення кредитів, реалізації заставного права та формування резерву покриття на можливі втрати, а також оцінки та страхування майна знайшли своє відображення в працях Лаврушина О.М., Мороза А.Н., Г.Таскі, О.Куценко, С.Івасів., Галасюка В.М., Костюченко В.М. та інші.

Тому, з причин  складності та багатогранності проблеми, яка досліджується, чимало питань потребує поглибленого системного вивчення.

Об'єктом дослідження виступає кредитна політика банку.

Предметом дослідження є формування кредитної політики банку, та процес кредитування.

Отже метою роботи є розглядання порядку надання кредитів та визначення форм забезпечення повернення кредитів.

Поставлена мета обумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

• надати визначення поняття кредитної політики банку;
• охарактеризувати порядок надання кредиту;
• визначити форми забезпечення повернення кредитів.

Гіпотеза:

В подальшому послаблений контроль за цільовим використанням кредиту може призвести до негативних наслідків для всієї банківської системи та економіки України в цілому.

У процесі виконання завдань, які необхідно дослідити та вирішити у роботі, я буду використовувати загальнологічні методи дослідження – емпіричний вид аналізу-синтезу, та дедукцію і індукцію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СУТНІСТЬ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКІВСЬКОЇЇ УСТАНОВИ, ЇЇ ФУНКЦІЇ

Основний зміст і роль банківської справи - забезпечити залучення і надійність депозитів та вміле їх розміщення на основі виваженої розумної політики. В банку завжди повинно бути в наявності достатньо коштів для задоволення потреб вкладників, бажаючих вилучити їх і використати в розумних межах. І вкладники, і регулюючі органи (в особі центральних банків) виходять із того, що вкладені в банк кошти зберігаються і є в наявності завдяки необхідному рівню ліквідності і диверсифікації ризику. Ризик, який являє собою органічну частину будь-якого кредиту, що надається банком, повинен бути мінімальним.     

Особливою роллю банківських операцій є надання кредитів. Дана функція банків являє собою вкрай важливий і надзвичайно чутливий процес. Банк повинен визначити, які кредити він буде надавати, скільки кредитів кожного типу він буде надавати, кому він буде надавати кредити і за яких обставин ці кредити будуть надаватися.

Всі важливі рішення в банках потребують, щоб метою його політики було підтримання оптимальних співвідношень між кредитами, депозитами та іншими зобов'язаннями і власним капіталом. Тому, правильна кредитна політика здатна підвищити якість кредитів, і, звісно, фінансовий стан банку. Все вищезазначене підкреслює необхідність кредитної політики в роботі банків. [ 3, 14 с.]

Отже, автором було запропоновано нове визначення кредитної політики банківської установи. Кредитна політика банківської установи - це один з основних елементів банківської політики, який являє собою стратегію банку щодо залучення тимчасово вільних грошових коштів в економіці та направлення їх на здійснення кредитних операцій.

Функції кредитної політики банку наступні:

• комерційна – банк від проведення кредитних операцій очікує отримати прибуток;
• стимулююча – проявляється в стимулюванні процесу акумуляції тимчасово вільних коштів у банках. Банк намагається залучити грошові ресурси за найменшою вартістю на тривалий термін та розмістити їх з найбільшою вигодою;
• контрольна – кредитна політика передбачає контроль за процесом залучення грошових ресурсів та оцінкою їх використання;
• оптимізації кредитного процесу в банку.

Формування кредитної політики направлене на скорочення можливих альтернативних дій, спрощення та прискорення процесу прийняття рішення. Головне її призначення – забезпечення послідовності дій в практиці банку та надійної його діяльності. [ 5, 437 с. ]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПОРЯДОК НАДАННЯ КРЕДИТУ БАНКІВСЬКОЮ УСТАНОВОЮ. ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТІВ

Кредитування позичальника здійснюється згідно принципів кредитування. Принципи кредитування – це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитових операцій. Отже, банківське кредитування здійснюється на умовах платності, терміновості, гарантованості поверненням, цільового і ефективного використання позичок на основі кредитної угоди. [ 1, 228 с.]

Початковим етапом процесу кредитування є розгляд заявки на отримання кредиту. Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з обгрунтованим клопотанням, в якому вказується: цільове призначення кредиту, його сума, термін користування кредитом, строки погашення, коротка характеристика кредитової операції та її ефективність. За проханням банку клієнт надає і інші матеріали. Так, якщо кредитування позичальника здійснюється вперше, то банк вимагає такі документи:

• копії установчого договору, статуту та інших документів, що підтверджують його правомочність в отриманні кредиту;
• техніко-економічне обгрунтування кредиту з відповідними розрахунками
• зобов’язання по забезпеченню своєчасного повернення кредиту (договір застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво та інше);
• копії контрактів, угод та інших документів, що стосується кредитної операції;
• бухгалтерська звітність за звітний період;
• інші матеріали, необхідні для визначення фінансового стану й оцінки кредитоспроможності позичальника.

На наступному етапі проводиться поглиблене сумісне обстеження фінансового стану клієнта. Таким чином, на цьому етапі дуже важливе значення має вивчення господарсько-фінансової діяльності позичальника, визначення його платоспроможності, здійснення аналізу кредитоспроможності і фінансової стабільності в відповідності з програмою визначення фінансово-економічного стану позичальника. При експертизі кредитної заявки клієнта використовуються різні джерела інформації:

• матеріали, що були отриманні безпосередньо від позичальника;
• данні про клієнта, що знаходяться в архіві банку;
• інформація про клієнта, отримана за межами банку.

Звітність потенційного позичальника – лише одне з джерел отримання інформації про нього. Велике значення мають архіви банку, де знаходяться данні про минулі операції з клієнтами і допомагають встановити чи отримував клієнт у минулому кредити, чи були проблеми з їх поверненням, або порушувалися умови кредитної угоди чи ні. [ 6, 25 с. ]

Третій етап складається з підготовки до укладення кредитної угоди. Цей етап в практиці роботи західних банків називається структуризацією позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі та погашення, забезпечення, ціну кредиту, інші деталі.

За користування кредитом одержуються відсотки, розмір яких залежить від вартості кредитних ресурсів з урахуванням облікової ставки Національного банку України, строків використання кредиту, характеру кредитуємого заходу, гарантованості повернення і ступеню ризику непогашення кредиту, а також з урахуванням діючої процентної політики по інших комерційних банках в регіоні.

Процентні ставки за кредит можуть бути фіксованими і плаваючими. Фіксовані процентні ставки залишаються незмінними на протязі всього строку кредитування. Плаваючі процентні ставки можуть переглядатись банком в процесі кредитування в залежності від стану грошового ринку, зміни плати за кредитні ресурси, процентної політики Національного банку України, а також з урахуванням фінансового стану і кредитоспроможності позичальника.

Щоб уникнути помилки та забезпечити об’єктивність при прийнятті рішення, банк, як правило, встановлює обмеження повноважень окремих посадових осіб по укладенню кредитних угод. Таке обмеження як правило, залежить від суми, строку, ризику та від інших факторів.

Після того, як узгоджені всі умови кредитної операції, готується висновок. Цей документ подається кредитній раді для затвердження. Одночасно підписується кредитна угода.

Для будь-якої кредитно-фінансової установи забезпечення наданих позик є серйозною проблемою. Належне забезпечення кредитної операції суттєво знижує ризик втрат від неповернення кредиту.

Застава — це спосіб забезпечення будь-якого (в тому числі й кредитного) зобов'язання. Банк укладає з позичальником окремий договір застави. Предметом застави є високоліквідні (тобто ті, які можна у разі потреби швидко реалізувати) товарно-матеріальні цінності, готова продукція, цінні папери тощо. [ 2, 134 с. ]

У банківській практиці застава майна випливає із заставного зобов'язання, що видається позичальником (заставодавцем) кредитору (заставодержателю) і потверджує право останнього у разі невиконання платіжного зобов'язання отримати переважне задоволення претензії (перед іншими кредиторами) з вартості закладеного майна. В юридичному аспекті для комерційного банку важливо, що для фактичної реалізації заставленого майна кредитору не потрібно порушувати щодо позичальника судовий позов. Сам факт наявності застави дає комерційному банкові особливі права щодо розпорядження заставним майном.

Предметом застави можуть бути майно і майнові права.

У разі надання кредиту під заставу майна банк повинен враховувати низку важливих чинників і передумов кредитної операції. По-перше, позичальник має бути власником заставленого майна або мати право оперативного управління ним, яке визначено статутом або дорученням. По-друге, позичальник повинен подати офіційну інформацію, яка б потверджувала, що дане майно не було вже заставлене раніше за невиконаними зобов'язаннями. По-третє, предмет застави має бути правильно оформлений як власність. По-четверте, предмет застави має мати визначену ціну, підтверджену документально (для нерухомості — довідка фірми, що має ліцензію на оцінку та документ про право власності). Для банку головною вимогою до вибору предмета застави є рівень його ліквідності. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано у заставу тільки за згодою усіх співвласників. Предмет застави в необхідних випадках має бути застрахований. Страхове свідоцтво є додатком до договору застави. [ 7, 119 с. ] До оформлення договору застави сторонами на місці має бути проведений огляд та оцінка майна.