Джерела формування та використання засобів фонду гарантування внесків фізичних осіб

Ліквідатор  учасника  (тимчасового учасника) Фонду має  надати Фонду  протягом двадцяти робочих  днів з дня настання недоступності  вкладів   повний   перелік   вкладників,   які   мають   право  на відшкодування  коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової  суми, яка підлягає відшкодуванню  відповідно до цього Закону.

На  підставі одержаного від ліквідатора учасника (тимчасового  учасника)  Фонду  переліку вкладників із визначенням розрахункової суми,  яка  підлягає відшкодуванню за рахунок  коштів Фонду, Фонд у місячний  строк  перевіряє  подані  розрахунки з  урахуванням вимог статті  4 цього  Закону та приймає рішення про  відшкодування коштів вкладникам.

Фонд протягом  трьох  робочих днів з дня прийняття  рішення про відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних  осіб  повідомляє вкладників через офіційні засоби масової інформації. З дня  настання недоступності вкладів  припиняється нарахування відсотків  за ними.

Порядок відшкодування  Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду. Відшкодування за  вкладами  здійснюється  в  готівковій   або безготівковій формі.

Фонд  за  запитом ліквідатора  учасника (тимчасового учасника) Фонду  у  письмовому вигляді надає необхідну інформацію про розмір відшкодованих коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Виплата Фондом   гарантованої   суми   відшкодування    через визначені  банки-агенти  здійснюється протягом трьох місяців з дня настання    недоступності    вкладів.    У     разі     ліквідації системоутворюючого  банку  цей строк може бути продовжено до шести місяців.

Відшкодування за вкладами можуть  сплачуватися  іншим  особам згідно з законодавством України (за довіреністю,  заповітом тощо). Строк позовної давності по  зверненнях  вкладників  становить  три роки.

Фонд  набуває  право  кредитора  щодо  учасника  (тимчасового учасника)  Фонду  на  всю  суму,  що підлягає відшкодуванню, з дня настання недоступності вкладів.

Висновки

Створення у 1998 році Фонду гарантування вкладів фізичних осіб дозволило  на початковому етапі повернути  довіру населення до банківської  системи та знову перевести зберігання заощаджень до банків. Сьогодні ж, коли банківська система перейшла на новий  щабель розвитку, основним в діяльності Фонду має стати не просто відшкодування  коштів за вкладами збанкрутілих банків, а виявлення проблем у банків на ранньому етапі, попередження можливих банкрутств, а також у разі банкрутства  – ефективне провадження процедури  ліквідації, що дозволить не тільки забезпечити стабільність банківської  системи, а й фінансової системи  в цілому. Відтак, для досягнення поставлених завдань, в першу  чергу, має бути змінений правовий режим  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повинен володіти всім необхідним інструментарієм аби досягти  мети, задля якої він створювався.

Перехід України до ринкових відносин характеризується несподіваними  і різкими змінами політичної, соціальної та економічної ситуації в країні, остання із яких потребує готовності банків до роботи в майже  кризових умовах, із достатньо високим  ступенем ризику, іноді на межі втрати своєї ліквідності. Це, у свою чергу, формує необхідність розробки банками  адекватної економічної політики, економічної  поведінки на ринку банківських  послуг, поєднання принципів раціональності та доцільного ризикупри вкладанні  коштів.

У ринковій економіці вільні кошти домогосподарств є одним  з основних джерел формування ресурсів фінансових посередників на кредитному ринку. Але саме фізичні особи  найбільш чутливо реагують на будь-які  сигнали, що свідчать про можливі  загрози у діяльності банківських  установ. Намагаючись зберегти власні заощадження, вкладники першими  піддаються паніці та вимагають повернення депозитів. Такі їхні кроки спричиняють  проблеми з банківською ліквідністю, що значно поглиблює кризові явища. Тому саме в умовах фінансової нестабільності зростає роль створеної у державі  системи гарантування вкладів, яка може заспокоїти панічні настрої серед вкладників та мінімізувати вплив зовнішніх чинників на банківську систему. В Україні це завдання покладене на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО),який почав свою діяльність у 1999 р.

Світова фінансова криза  показала, що система гарантування вкладів не може бути статичною. Вона повинна постійно розвиватися, вдосконалюватися і відповідати на будь-які виклики, що з’являються у сучасному економічному просторі. Вітчизняний ФГВФО перш за все потребує розширення джерел фінансування та врахування у профільному законодавстві вимог діючої банківської та господарської практики.

Список  використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. - № 5-6. – ст. 30.
2. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20 вересня 2001 року № 2740-ІІІ / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2002. - № 5. – ст. 30.
3. Постанова Верховної Ради України від 20.01.2005 р. № 2386-IV «Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до законів України щодо фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України // Режим доступу : http://www.rada.gov.ua
4. Указ Президента України № 996/98 від 10 вересня 1998 року Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків України / Президент України // Офіційний вісник України від 01.10.1998. - 1998 р. - № 37. - ст. 4
5. Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 1301/268 від 30 серпня 2002 року / Кабінет Міністрів України, Національний банк України// Офіційний вісник України від 20.09.2002. - 2002 р. - № 36. – ст. 101. – стаття 1710. - код акту 23162/2002.
6. Положення "Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб", затверджене рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2002 № 2 (із змінами та доповненнями) // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 11. – ст. 546.
7. Кравченко Н.Г. Правові засади створення та використання фонду системи гарантування вкладів України// Наукові записки. Том 64. Юридичні науки.
8. Михайловська І.М., Безвух С.В. Сучасний стан та перспективи забезпечення захисту вкладів фізичних та юридичних осіб в Україні// Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. - №2. – 2009.
9. Скоморович І.Г. Місце фонду гарантування вкладів фізичних осіб у забезпеченні стабільності  грошово-кредитної системи України// Економіка і регіон . - №1 (20). – 2009.
10. Фарат О.І. Передумови створення в Україні ефективної системи гарантування виплат у сфері страхування життя згідно з європейськими стандартами// Економіка, планування та управління галузі/ Науковий вісник. – 2007. – вип.. 17.8.
11. Янчук І.В. фонд гарантування вкладів фізичних осіб: за і проти.