Конструктори мультимедійних презентацій

    Готуючись до співбесіди, дуже важливо провести попереднє знайомство з організацією, у якій Вам би хотілося працювати. Це дасть можливість впевнено почуватися під час зустрічі, а також дозволить підготувати власні конкретні запитання до роботодавця.

    Якщо  це велика організація, ознайомтеся  з її продукцією чи послугами. Вам  на очі напевно потраплять рекламні проспекти або статті про цю компанію. Інформацію про невелику фірму можна отримати, поговоривши з людьми, що працювали або працюють у ній.

    Пам’ятайте, що роботодавець шукає людину, яка  б приносила йому суттєву користь. Тому основною метою пошуку майбутнього працівника для нього є підбір людини, яка б ефективно вирішувала б існуючі та виникаючі питання.

    Ще  до того, як Ви відчините двері до роботодавця, дізнайтеся, з якими проблемами доведеться Вам зіштовхнутися в ході майбутньої діяльності, і заздалегідь продумайте, які саме шляхи їх вирішення Ви можете запропонувати. Не забудьте підготувати невелику доповідь про те, які вигоди отримає роботодавець, якщо Ви будете прийняті на роботу. Намагайтеся подати справу так, щоб Ваш співрозмовник переконався, що Ви - це саме те, що він так довго шукав. Але пам’ятайте, що тривала, більше ніж 7-8 хвилин, презентація може стати і останньою. Використовуючи таку тактику намагайтесь більше говорити про те, що необхідно роботодавцю, добираючи потрібні факти зі свого досвіду.

    Припустимо, що Ви - у повній бойовій готовності. Склали ідеальне резюме, озброїлися інформацією  про роботодавця, освіжили подих  і необхідні навички, підготували виграшні відповіді на типові запитання, виспалися і правильно вдяглися... Проте цього не досить.

    Перш, ніж увійти до кабінету, намагайтесь  упоратись з хвилюванням. Кращий спосіб - тимчасово переключити увагу  на сторонні речі або закрити очі й подумати про щось приємне. А можна просто зробити кілька глибоких вдохів і повільних видихів.

    Пам'ятайте: поки Ви не працівник, а лише претендент на вакансію, роботодавець просто зобов'язаний ставитися до Вас із підозрою. Отож радимо заздалегідь налаштуватися на провокаційні запитання, що їх інтерв’юер максимально невимушено, ніби між іншим, буде Вам задавати.

    Давайте розглянемо їх.  

    Неконкретні запитання

    Відповідаючи  на всі без винятку запитання, бажано переслідувати дві основні  цілі. По-перше, дати інтерв'юеру ту інформацію, яка його справді цікавить. По-друге, надавати відомості, які допомогли б краще «продати» себе. Не варто казати зайвого, не варто давати суперечливих даних. Неконкретні запитання трапляються дуже часто. Причому досвідчений інтерв'юер задає їх абсолютно свідомо, щоб подивитися, як претендент вийде зі становища.

    Почувши таке запитання, найкраще спробувати конкретизувати його. Наприклад: «Якщо Ви не заперечуєте, я розповім про…» - і зробіть паузу. Якщо інтерв'юер промовчить, говоріть про те, про що почали. Так само спрацьовує класичне запитання на розуміння: «Чи правильно я зрозумів, що…». Тільки в цьому випадку питання повинно закінчуватися конкретизацією: «...Вас цікавить інформація про…».  

    Пауза

    Пауза - дієва зброя у діловій розмові, у тому числі при співбесіді. Потрібно вміти тримати паузи. Скажімо, Вам було задано питання. Ви на нього відповіли і чекаєте наступного питання. А інтерв'юер дивиться на Вас, ніби чекаючи продовження. Деякі претенденти не витримують стресової ситуації і починають продовжують говорити на вже закінчену тему. Як правило, нічого хорошого для претендента таке продовження не дає. Значно правильніше буде, відповівши на запитання, спокійно та доброзичливо дивитись на інтерв'юера, ніби очікуючи його наступного ходу. Тобто випробовувати паузою самого інтерв'юера.  

    Активне слухання

    А в цю пастку особливо часто потрапляють  претенденти, що люблять потеревенити. Поставивши запитання, інтерв'юер застосовує прийоми активного слухання, тобто  демонструє велику зацікавленість оповіданням претендента. Дивиться на здобувача уважно і підбадьорливо, киває, каже «Так, так…» чи «Дуже цікаво…», щось записує тощо. Претендент, презентуючи себе, іноді не здогадується, що роботодавця насправді цікавить лише одне: коли ж цей «балакун» зупиниться? Бувають випадки, коли здобувачі без перерви говорять більше 10 хвилин і це вже майже вирок, якій доводиться переривати….відмовою. Причому нерідко претендент вибачається за те, що захопився. Проте роботодавець вже виніс йому свій вирок.

    Як  же бути? Намагайтеся відповідь, навіть на найскладніше питання,  вкладати      в 1-2 хвилини. Можна, наприклад, окреслити у відповіді лише ключові моменти — і сказати про свою готовність відповісти більше докладно, якщо у цьому є потреба.  

    Спонукання до відвертості

    Вправний  інтерв'юер може демонструвати дуже привітне та дружнє до Вас ставлення  і таким чином запрошувати до відвертості. Це теж одна з пасток. Стежте за собою, тримайтесь привітно, але намагайтеся не казати зайвого. Навіть якщо інтерв'юер викликає у Вас величезну симпатію.  

    Нерозуміння

    Ви  зрозуміли питання і, як Вам здається, добре на нього відповіли. Проте  інтерв'юер каже, що не зрозумів. Ви ще раз відповідаєте, а він знову  каже, що не зрозумів. Насправді за допомогою  такого прийому Вас можуть просто перевіряти на стійкість до стресів. Справді, опинившись в подібній ситуації, дехто з кандидатів може просто розгубитись.              А хтось буде роздратований і почне поводитися агресивно. І те й інше погано. Правильний вихід, не втрачаючи самовладання, спокійно уточнювати, що саме «не зрозумів» інтерв'юер. І, витягнувши з нього уточнення, терпляче пояснювати ще раз.  

    Чистої води провокація 

    Скажімо, Ви розповідаєте про свій досвід виконання  певних робіт. А інтерв'юер, уважно вислухавши, каже раптом: «Тобто Ви цим практично не займалися, я правильно зрозумів?». На таку провокацію не треба відповідати докладно. Краще спокійно сказати: «Ні, неправильно. Я займався цим чимало й серйозно». І спокійно випробовувати паузою самого інтерв'юера. Особливо добре, якщо у цей момент Ви своїм обличчям, позою і рухами (точніше, їх відсутністю) демонструєте доброзичливість і упевненість в собі    
 

На що важливо звернути увагу заради успішного проходження співбесіди?

1. Впевненість в собі

«Чому ви сюди прийшли? Що вам тут треба?» – кадровик різко відривається від паперів і спрямовує погляд на чергового «здобувача» престижної роботи. Цей метод називається «агресивним» і часто застосовується досвідченими менеджерами з персоналу. Справжній професіонал зі стійкою нервовою системою, як правило, трохи здивовано, але спокійно відповідає на запитання. Неврівноважені люди починають грубіянити або відразу йдуть, грюкнувши дверима.

«При  прийомі на роботу досвідчений менеджер з персоналу в першу чергу  перевіряє потенційного працівника на стійкість до стресів, тобто чи зможе претендент вирішити поставлені перед ним завдання в режимі цейтноту».

2. Тінь минулого

Якщо  відповідаючи на перші питання майбутній  працівник не розгубився, висновок – до стресів він стійкий. Тоді починається перевірка кандидата на другий дуже важливий аспект – чесність і незаплямована біографія. Звичайно ж, престижні компанії дуже ретельно підбирають персонал. Тому краще, якщо в претендента не буде судимостей або ж перебування на обліку в психіатра.

Насправді перевірити достовірність біографічних відомостей про майбутнього працівника не так просто. Законодавство не дозволяє роботодавцям вимагати від людини, що пришли влаштовуватись на роботу, повної інформації про своє минуле життя. Кадровик може лише сам спробувати довідатися якнайбільше про свого потенційного співробітника».

Чинне трудове законодавство не покладає обов’язку на лікувальні заклади, в  тому числі психоневрологічні, надавати роботодавцям інформацію про своїх  пацієнтів. Більше того, законодавство  зобов’язує лікувальні установи зберігати і не розголошувати такі відомості. Так само і роботодавець, відповідно до вимог законодавства, не має права розголошувати інформацію про своїх працівників – як колишніх, так і теперішніх. Тому, якщо менеджер з персоналу захоче подзвонити на попереднє місце роботи, розповідати біографію кандидата колишні колеги не мають права. Хоча, зрозуміло, ця вимога закону в Україні практично не дотримується.

Менеджер  з персоналу повинен бути хорошим  психологом. Навиків психолога нерідко буває достатньо, щоб немало довідатись про людину. Приміром, почісування вуха або голови видає в претендентові утруднення в пошуках правдоподібної відповіді на каверзне питання. А палець, піднесений до носа, взагалі вважається символічним жестом (згадаймо вислів «залишити з носом»). У стресовій ситуації посмішка у претендента виходить асиметричною, тобто кривою. Якщо людина відводить очі убік, вона щось приховує, і т. д.».

3. Детектор брехні

…Разом  з тим, деякі компанії вибрали  простіший і більш сучасний спосіб, щоб відрізнити правду від брехні: на Заході давно поширилось застосування в спілкуванні з претендентом детектора брехні (так званий поліграф). Цей прилад здатен розпізнавати неправдиві відповіді претендента по змінах його пульсу, тиску, потовиділення й м’язової активності.

У нас  детектори брехні все частіше  починають застосовуватись у  фармацевтичній промисловості. Важливо, щоб люди, що працюють у цій специфічній  галузі, не мали в минулому справи з  наркотиками. Використовують детектори  брехні і у великих банках. Класичний детектор брехні фіксує всі зміни фізичного стану претендента, який проходить випробування. Але функції детектора цим і обмежуються: оцінити результати і прийняти рішення про прийом на роботу претендента (чи про відмову в прийомі на роботу) повинні люди. Тому повністю покладатись на детектор не варто.

…Одна досвідчена журналістка якось прийшла  влаштовуватись у велику телевізійну  компанію. Під час співбесіди менеджер з персоналу використав поліграф. На питанні » чи дійсний у вас  паспорт?» дівчина згадала, що, коли виходила заміж, міняла прізвище. На хвилину затрималась з відповіддю, крива поліграфа здригнулася – у підсумку на роботу її так і не взяли. Через день вона, щоправда, принесла паспорт і намагалася довести, що він не підроблений. Але кадровик уже не хотів чути ніяких аргументів. Причин неприйняття на роботу кадровик дівчині так і не пояснив.

Хто орієнтується в трудовому законодавстві, скаже, що й не повинен був. Керівник компанії має право брати або не брати  на роботу кого завгодно за своїм розсудом і без всяких пояснень. Єдина умова, при якому він був зобов’язаний це зробити, причому письмово – це якби дівчина була вагітна. Це передбачено статтею 184 Кодексу законів про працю України. Відмова в прийомі на роботу вагітної жінки може бути оскаржена в суді. Тільки потрібні докази, які зібрати дуже непросто.

4. Контроль ситуації під час співбесіди

Претендент  на працевлаштування, проходячи співбесіду, повинен своєю поведінкою впливати на її хід. Тобто, пасивного очікування питань від кадровика і надання відповідей на них може бути недостатньо для досягнення бажаного результату, яким є одержання запрошення на роботу.

    Наприкінці  хочу додати, що кожна співбесіда - це практика. Ви зустрічаєтесь з цікавими людьми і дізнаєтесь про нові вимоги, що можуть бути пред'явлені до працівника Вашого фаху. Навіть якщо співбесіда пройшла вочевидь невдало, спробуйте використовувати «метод Коломбо». Зберіть свої папери і вже у дверях запитайте: «Мені здається, Ви вже прийняли рішення, причому не на мою користь. Ви не могли б пояснити, у чому моя головна помилка?». Цей крок може дати Вам можливість подивиться на результати проведеної співбесіди з іншого боку і врахувати їх при наступному разі. 

6. Які ефективні технології розв’язання фахових проблем використовують у науково-професійній комунікації? Як вдало провести «мозковий штурм»?

Мозковий штурм

“Мозковий штурм” - це спільне роз в’язання творчої  проблеми, яке забезпечується особливими прийомами. Ця форма обговорення  виникла ще наприкінці 30-х років  і спрямована на активізацію творчої думки з використанням засобів, які знижують критичність і самокритичність людини, а отже, підвищують її впевненість у собі й готовність до творчого пошуку. Метод "мозкового штурму" широко застосовується для генерації нових ідей унаслідок творчої співпраці групи спеціалістів. Працюючи як єдине ціле, група намагається "штурмом" подолати труднощі, які заважають розв'язати проблему, що досліджується. 
У процесі такого штурму учасники висувають власні ідеї, розвивають ідеї своїх колег, використовують певні ідеї для розвитку інших, комбінують їх. Щоб забезпечити максимальний ефект, "мозковий штурм" треба проводити за певними правилами. Інакше він перетворюється на звичайну нараду.

Основні правила методу

Дійовий "мозковий штурм" має ґрунтуватися на суворому дотриманні розподілу в часі процесу висування ідей та процесу їх обговорення й оцінки. Кількість висунутих у такий спосіб ідей в одиницю часу є вдвічі більшою, ніж за традиційних способів. 
"Мозковий штурм" умовно поділяють на декілька етапів:

• генерація ідей;
• відбір кращої ідеї;
• їі аналіз.