Складові елементи облікової політики. Документальне оформлення облікової політики. Зміна облікової політики

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства

та природокористування

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни

«Облікова політика підприємств»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка 1 групи 5 курсу

заочної форми навчання

спеціальності «Облік і аудит»

номер залікової книжки - 138/068                   

Шутовська У.М.

 

 

 

Перевірила:

  __________________

__________________

 

 

 

 

Червоноград– 2015р.

1. Складові елементи облікової політики. Документальне оформлення облікової політики. Зміна облікової політики.

 

Елементи облікової політики підприємства відносяться практично до всіх складових активів, забезпечень, доходів, витрат та інших об'єктів обліку. Основні елементи, які, згідно з нормативними документами Україні, підприємство може використовувати, формуючи свою облікову політику наведені в таблиці 1.  
                                                                                                              Таблиця 1 

Об'єкти облікової політики	Елементи облікової політики
Основні засоби та нематеріальні активи	Строки корисного використання; методи амортизації; порядок переоцінки основних засобів, порядок обліку витрат на обслуговування основних засобів та їх ремонт;
Довгострокові фінансові інвестиції	Порядок зарахування на баланс; методи оцінки, амортизації (дисконту, премії);
Запаси	Порядок розподілу транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ); методи оцінки вартості запасів, що вибувають, порядок оцінки товарів у торговельних організаціях;
Дебіторська заборгованість	Порядок оцінки і відображення у балансі; метод створення резерву сумнівних боргів;
Поточні фінансові інвестиції	Первісна оцінка та відображення в балансі;
Забезпечення	Склад, порядок формування та використання забезпечень майбутніх витрат і платежів;
Доходи і витрати звітного періоду	Об'єкти обліку витрат на виробництво продукції: склад витрат, які формуютьсобівартість продукції; оцінка витрат, які формують собівартість виробництва продукції; оцінка витрат, які враховують за об'єктом обліку; метод обліку витрат на виробництво, розподіл витрат на постійні тазмінні, за економічними елементами, за статтями калькуляції; система оплати праці, порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат; метод оцінки виконаних робіт у розрахунках із замовниками; метод розподілу витрат виробництва продукції на її реалізовану частину і її частину в незавершеному виробництві; метод оцінки незавершеного виробництва; складу витрат майбутніх періодів і порядок їх списання на витрати виробництва або витрати періоду; метод оцінки зобов'язань; метод визначення виручки та фінансового результату від реалізації.

Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік прийняту методологію бухгалтерського обліку та його організацію вимагається Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Наказ про облікову політику — це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису (традиційно — керівник та головний бухгалтер або бухгалтер). При складанні наказу, крім факторів нормативно-правового характеру, необхідно також враховувати: юридичний статус підприємства (форма власності та організаційно-правова форма), галузеву специфіку підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів та ін. Сам наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Наказ може містити такі розділи:

1. Нормативи  та методичні принципи бухгалтерського  обліку.

2. Техніка  бухгалтерського обліку.

3. Організація  бухгалтерського обліку.

У першому розділі наказу (розпорядження) відображаються: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організацію ведення бухгалтерського обліку та складання звітності (вказують перелік основних документів, якими необхідно керуватися); зміни облікової політики, межі істотності та операційного циклу, порядок оцінки необоротних активів, терміну функціонування, нарахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створюваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результатів та порядок розподілу прибутку.

У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують робочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообороту, порядок ведення аналітичного обліку, форми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), організацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управлінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної, бухгалтерської (фінансової) та статистичної звітності, стан та розвиток комп'ютеризації облікових робіт.

У третьому розділі, пов'язаному з організацією бухгалтерського обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення та звільнення головного бухгалтера, працівників апарату бухгалтерії; взаємовідносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом структурних підрозділів; визначають напрями соціального розвитку апарату бухгалтерії.

 

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовує підприємство для складання і представлення звітності (Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»  
 
П(с)БО 6 виділяє два варіанта можливих змін в обліковій політиці: 
 
* змінюється законодавче та нормативне регулювання системи бухгалтерського обліку; 
*якщо такі зміни необхідні для забезпечення більш достовірного відображення подій або операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. 
 
З метою дотримання принципу порівнянності даних фінансових звітів, зміни в облікову політику підприємства бажано вносити з початку звітного періоду, тобто з початку року. Зміни в обліковій політиці наводять в наказі про облікову політикую П(с)БО № 6 наводить два варіанти змін учбової політики із звітності шляхом: 
 
* коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року; 
 
* повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів. 
 
Необхідно пам’ятати, що згідно з П(с)БО 6: 
 
* облікову політику можна змінювати (п.6), якщо можливі зміни в уставі підприємства; зміни в стандартах обліку; для забезпечення достовірності обліку; 
 
* до змін в обліковій політиці не відноситься (п.10) наявність нових господарських операцій для підприємства (векселя, ЗЕД); явища, що не співпадають по змісту з попередніми явищами. 
 
Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події і операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. 
 
В сучасних умовах складно провести різницю між обліковою політикою та обліковою оцінкою. 
 
В таких випадках, згідно П(с)БО 6 (п.14) такі зміни відносяться до облікової оцінки та коригуються за правилами коригування облікової оцінки.

 

2. Сутність інвентаризації, її мета

Інвентаризація - це спосіб перевірки відповідності об'єктів обліку в натурі даним бухгалтерського обліку і підтвердження правильності та достовірності бухгалтерського обліку та звітності.

Проводиться інвентаризація шляхом перевірки в натурі наявності майна (господарських засобів) підприємства через описування, перерахунку, зважування, виміру і оцінки їх залишків і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку. Це дозволяє встановити розбіжність між даними обліку і фактичною наявністю засобів, тобто надлишки або нестачі, які оформляють відповідними документами і відображають в обліку.

Слід розрізняти інвентаризацію як елемент методу бухгалтерського обліку і як технічний прийом (техніку) її проведення. Основними завданнями інвентаризації є :

o виявлення фактичної наявності  господарських засобів, зокрема  матеріальних цінностей в натурі;

o встановлення надлишку або  нестачі цінностей і їх регулювання  та відображення в обліку;

o виявлення товарно-матеріальних  цінностей, які втратили свою  первісну якість, застаріли і  не використовуються;

o перевірка дотримання умов  і порядку зберігання господарських  засобів;

o перевірка достовірності і  реальності вартості зарахованих  на баланс активів і пасивів  підприємства.

Інвентаризації підлягають основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності, грошові кошти і документи та розрахунки [18].

За повнотою охоплення перевіркою засобів, коштів і розрахунків інвентаризацію поділяють на повну і часткову.

Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всіх засобів та джерел підприємства. Часткова інвентаризація охоплює визначену частину засобів і джерел, наприклад, наявність грошей у касі, готової продукції на складі, незавершеного виробництва тощо. Повна інвентаризація дає широку інформацію, проте не завжди доцільна через свою трудомісткість.

Залежно від характеру поділяють інвентаризацію на планову і позапланову (раптову). Планова інвентаризація здійснюється за раніше складеним планом відповідно до розробленого і затвердженого графіка її проведення (наприклад, перед складанням річного звіту). Позапланова інвентаризація проводиться за розпорядженням керівника підприємства, за вимогою слідчих або контролюючих органів, ревізії і при зміні матеріально-відповідальних осіб. Найбільш ефективними є раптові часткові інвентаризації, оскільки вони підвищують відповідальність матеріально-відповідальних осіб у своєчасному оприбуткуванні і списанні матеріальних цінностей, правильності їх зберігання, запобігають зловживанням.

Порядок і строки проведення інвентаризації на підприємствах, в організаціях і установах регламентуються статтею 10. Інвентаризація активів і зобов'язань Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ, Порядком надання фінансової звітності, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419 та інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1999 року№ 69.

Відповідно до цих нормативних актів об'єкти і строки проведення інвентаризації і визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли їх проведення є обов'язковим, а саме :

o перед складанням річної фінансової  звітності;

o при передачі майна державного  підприємства в оренду, приватизації  державного підприємства, перетворення  державного підприємства в акціонерне  товариство;

o зміни матеріально-відповідальних  осіб (на день приймання-передачі  справ);

o встановлення фактів крадіжок  або зловживань, псування цінностей, а також за приписом судово-слідчих  органів;

o пожежі, стихійного лиха або  техногенної аварії;

o ліквідації підприємства, а також  в інших випадках, передбачених  законодавством.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах наказом керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, матеріально відповідальних осіб. Очолює комісію керівник підприємства або його заступник. На підприємствах з великим обсягом інвентаризаційних робіт та розгалуженою структурою можуть створюватися за наказом керівника робочі інвентаризаційні комісії, які проводять інвентаризацію безпосередньо у місцях зберігання та виробництва матеріальних цінностей і у структурних підрозділах підприємства.

Інвентаризація проводиться, як правило, на перше число місяця, що полегшує наступне порівняння її результатів "з показниками обліку. До початку інвентаризації матеріально відповідальні особи проводять певну роботу щодо відображення всіх первинних документів з вибуття і оприбуткування цінностей та коштів в книгах і регістрах.

У процесі інвентаризації, що відбувається шляхом підрахунку, зважування, обміру, визначають фактичну наявність об'єктів інвентаризації, дані про які записують в інвентаризаційному описі, який підписують усі члени комісії. При проведенні інвентаризації неодмінно повинна бути присутня матеріально відповідальна особа. Вона дає розписку, що всі документи, які підтверджують оприбуткування і видачу матеріальних цінностей, здано до бухгалтерії. На час проведення інвентаризації діяльність підрозділу (комори, складу, сховища), як правило, припиняється. Інвентаризаційні описи складають у декількох примірниках, з них один передають матеріально-відповідальній особі, при цьому матеріально відповідальна особа на кожному примірнику інвентаризаційного опису ставить свій підпис про матеріальну відповідальність за перелічені в описі цінності. Дані інвентаризаційних описів порівнюють з даними бухгалтерського обліку і складають інвентаризаційно-порівняльні відомості, де визначають результат інвентаризації. Внаслідок такого порівняння і встановлюють відповідність або невідповідність облікових і фактичних даних, тобто: