Порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві

Право встановлення облікової політики підприємства цілком і повністю віддає на розсуд суб'єкта господарювання. При цьому підприємство самостійно:

• обирає форму бухгалтерського  обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них  з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та із урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;

• розробляє систему і норми  внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю за господарськими операціями, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

• затверджує правила документообігу й технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

• може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які  зобов'язані вести бухгалтерський облік, із подальшим включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Необхідно також мати на увазі, що облікова політика є складовою частиною фінансової звітності підприємства та повинна відображатися у примітках до фінансових звітів. Отже, саме вона дозволяє поєднати ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності. Без такого регламентуючого розпорядчого документа та його додержання бухгалтерський облік не відповідатиме принципу послідовності, а фінансова звітність не буде зрозуміла користувачам.

Раніше, до речі, система ведення  бухгалтерського обліку в Україні також передбачала створення та дотримання на підприємстві певної облікової політики, але ці вимоги мали більше формальний характер.

Часи, коли визначення облікової політики на підприємстві обмежувалось комплексом основних (стандартних) параметрів обліку і звітності, механічно переписаних із законодавчих нормативно-правових актів (таких, як порядок нарахування зносу за основними засобами і МШП, порядок звітності підзвітних осіб тощо), минули назавжди. Ринкові методи господарювання вимагають досконалих, конкретних і незмінних правил ведення бухгалтерського обліку та звітності на підприємстві. А встановлення таких правил, в свою чергу, потребує наукового аналітичного підходу, глибоких маркетингових досліджень, зваженої і далекоглядної кадрової політики, поєднання інтелекту та досвіду працівників підприємства.

Такі підходи до бухгалтерського  обліку передбачають інший рівень вимог до кваліфікації головного бухгалтера, насамперед високий професіоналізм. Нові правила обліку, до яких належить облікова політика, можна порівняти з переходом до нових правил дорожнього руху.

Нові стандарти поставили перед  підприємством нові вимоги, часом досить складні, розв'язання яких потребує ґрунтовних знань економічних процесів (що відбуваються як на самому підприємстві, так і за його межами), чинного законодавства України, котрому притаманні доволі таки часті зміни (особливо щодо обліку і звітності).

Перехід до нової системи обліку пов'язаний з певними труднощами і передбачає виконання нових операцій у бухгалтерському обліку, зокрема визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, порядку оцінки, системи переоцінки активів, визначення доходів та витрат тощо.

Було б несправедливо  не згадати про позитивний момент нового законодавства: положення (стандарти) бухгалтерського обліку у багатьох випадках передбачають можливість вибору одного варіанта з декількох пропонованих методів і процедур, застосування яких і визначає облікову політику. Це з одного боку, розширює права і можливості підприємства, а з іншого — підвищує ризик щодо кінцевих результатів його діяльності. Тож потрібна висока відповідальність конкретної посадової особи за прийняте управлінське рішення. Вибір слід робити зважено, із максимальним врахуванням усіх «за» й «проти» на користь того чи іншого варіанта.

Суттєвим моментом для  підприємства є співвідношення організаційних завдань та питань, які безпосередньо стосується облікової політики. Дехто вважає, що це різні речі, які потребують окремих рішень . На мою думку, встановлення облікової політики є складовою частиною організації і ведення обліку та звітності на підприємстві. Тому доцільним буде комплексний підхід до вирішення таких питань. Для підтвердження вище зазначеного можна навести умовний приклад.

 

4. Організація праці облікового апарату підприємства.

 

Вся робота, пов’язана  з веденням бухгалтерського обліку на  
підприємствах, в організаціях та установах, здійснюється бухгал-  
терським апаратом. На нього покладено функції здійснення по-  
точного бухгалтерського обліку, складання звітності, забезпечен-  
ня контролю за дотриманням фінансової і кошторисної дисциплі-  
ни. Тому бухгалтерський апарат виділено в самостійний структур-  
ний підрозділ, він не може входити до складу будь-якої іншої  
служби підприємства. 

Очолює бухгалтерський апарат головний бухгалтер, який несе  
безпосередню відповідальність за правильну організацію обліку,  
достовірність звітних показників та ін., а на підприємствах і в  
установах, де посада головного бухгалтера не передбачена, його  
функції виконує старший бухгалтер. Однією з умов раціональної  
організації обліку на підприємствах є правильна розстановка  
працівників обліку на окремих ділянках, чіткий  розподіл обов’язків між ними. 

План виконання облікових робіт складають у вигляді графі-  
ків. Плануючи процес обліку за графіком, треба чітко визначити  
обсяг і трудомісткість окремих видів облікової роботи, послідов-  
ність і строки її виконання. Обсяг цих робіт встановлюють скла-  
данням переліку всіх облікових операцій, які слід виконати за  
місяць. 

Всі оперативні працівники, що займаються складанням доку-  
ментів, подають належну документацію у строки, передбачені  
графіком. Залежно від змісту й обсягу запланованих робіт розріз-  
няють індивідуальні, структурні і зведені графіки. 

Індивідуальний графік — це календарний план роботи окре-  
мого облікового працівника. 

Структурний графік передбачає зміст і строки виконання пев-  
них облікових і звітних робіт кожним структурним підрозділом  
облікового апарату (матеріальним відділом, відділами праці і за-  
робітної плати, виробничим та ін.). Відповідальність за виконан-  
ня цього графіка несе керівник (старший бухгалтер) структурного  
підрозділу. 

Зведений графік відображує всю основну роботу із складання  
звітності, узагальнюючи структурні графіки. За виконання зве-  
деного графіка відповідає головний бухгалтер підприємства.  
Розроблені графіки підписує головний бухгалтер і затверджує  
керівник підприємства. 

Успішне виконання завдань, поставлених перед бухгалтер-  
ським обліком, значною мірою залежить від правильної розста-  
новки кадрів на окремих ділянках процесу обліку, встановлення  
такої структури бухгалтерії, яка б якнайбільше відповідала кон-  
кретним умовам роботи підприємства. 

Чисельність апарату обліку і його структура значною мірою  
залежить від обсягу облікових і контрольних робіт.  
Найбільш поширена така структура апарату бухгалтерії, коли  
в її складі виділяють групи (сектори, підрозділи): обліку матері-  
альних цінностей; праці і заробітної плати; витрат на виробни-  
цтво готової продукції та її реалізації; фінансово-розрахунковий  
та інші. Роботу кожної групи (сектора, відділу) очолює старший  
бухгалтер. 

Головний бухгалтер  здійснює загальне керівництво роботою  
всього бухгалтерського апарату і, як правило, безпосередньо ке-  
рує роботою фінансово-розрахункової і зведено-балансової групи.

 

5. Загальна побудова  облікового процесу в інформаційній  системі.

 

Перехід економіки України  до ринкових відносин зумовив потребу  кардинальної модифікації не лише методології, а й організації бухгалтерського обліку згідно з міжнародною теорією та практикою.

Процес формування ринкових відносин зумовлює поділ бухгалтерського  обліку як організаційного об’єкта  на фінансовий і управлінський, сприяючи підвищенню ролі останнього в оперативному, тактичному і стратегічному управлінні виробництвом.

При веденні бухгалтерського  фінансового обліку в умовах автоматизованої  системи обробки інформації весь обліковий процес розбивається на кілька етапів.

На першому етапі відбувається документальне оформлення на підприємстві господарських фактів. Під час введення первинних даних водночас формується бухгалтерське проведення. Бухгалтер має змогу формувати бухгалтерське проведення і вручну, проте це призводить до додаткових помилок, потребує значних затрат часу. Автоматизоване формування бухгалтерського проведення здійснюється на основі довідника типових господарських операцій.

На другому етапі всі бухгалтерські проведення формуються в зведений бухгалтерський реєстр — книгу обліку господарських операцій, яка є узагальненим бухгалтерським реєстром і являє собою хронологічно впорядкований список проведень. У книзі обліку господарських операцій реєструються всі бухгалтерські операції, що є основним джерелом для формування зведених бухгалтерських звітів. У цій книзі фіксуються всі бухгалтерські проведення, які були відображені в поточному розрахунковому періоді. Бухгалтерські записи можуть формуватися безпосередньо в книзі обліку господарських операцій, наприклад проведення закриття чи замикання рахунка.

Існує формування господарських  операцій у разі прийому наборів  бухгалтерських проведень з інших  систем. Для перегляду бухгалтерських проведень за певним рахунком, здійснених за вибраний період часу, книга обліку господарських операцій має іншу форму подання: це журнал господарських операцій за балансовим рахунком. Для обліку забалансових рахунків потрібно вести спеціальний журнал господарських операцій за кожним окремим рахунком. Така структура обліку дає змогу нагромаджувати в електронному каталозі інформацію для синтетичного і аналітичного обліку.

На наступному — третьому етапі формуються реєстри бухгалтерського обліку, внутрішня і зовнішня бухгалтерська звітність. Внутрішня звітність, де нагромаджується інформація про рух коштів і джерел на рахунку бухгалтерського обліку, призначена для внутрішнього використання. На базі даних бухгалтерських проведень формуються реєстри синтетичного обліку, реєстри і звіти аналітичного обліку, спеціальна звітність. До реєстрів синтетичного обліку відносять оборотно-сальдовий баланс, оборотні відомості за рахунками, Головну книгу, шахову відомість. Внутрішні облікові реєстри призначені для фактичного визначення стану засобів і залишків на рахунку, оборотів за рахунком та за кореспондуючими рахунками, а також для їх аналізу і контролю. Реєстрами аналітичного обліку є аналітичні відомості за рахунками, оборотно-сальдова відомість в аналітичному розрізі. До спеціальної внутрішньої звітності належать касова книга, книга фактичних витрат засобів. Одним з важливих питань у фінансовому обліку є формування і відображення форм зовнішньої бухгалтерської звітності.

На четвертому етапі закривається обліковий період і формується архів облікових даних. Зведення про залишки та обороти за рахунками бухгалтерського обліку звітного періоду переносяться до спеціального набору для подальшого зберігання.

В умовах ринкової економіки  підготовлена бухгалтерська інформація має розглядатися з погляду її остаточного впливу на прийняття  рішень. Система обліку оперує даними двох типів: про здійснені операції та оцінними даними майбутніх періодів. З огляду на це організацію бухгалтерського обліку слід розглядати як сукупність фінансового та внутрішньогосподарського обліку за окремими комплексами завдань, які вирішуються в автоматизованій системі обліку, контролю та аналізу.

 

6. Організація бухгалтерського контролю на підприємстві.

 

Особливою формою контролю є внутрішній контроль. Він є основою  планування обсягу незалежного зовнішнього  аудиту і обумовлений внутрішніми  проблемами підприємства. Система внутрішнього контролю (СВК) забезпечує достовірність інформації підприємства, збереження грошових та матеріальних цінностей, підвищення ефективності господарювання, відповідність системи внутрішнього аудиту вимогам законодавчих та нормативно-правових актів і норм, зменшення витрат на проведення зовнішнього аудиту.

Основними вимогами внутрішнього контролю є:

• формування переліку окремих  об'єктів для кожного підрозділу контролю;

• розробка рекомендацій, норм, стандартів з метою виконання  підприємством і його підрозділами встановлених завдань;

• здійснення оцінки одержаних  результатів;

• забезпечення розробки рекомендацій щодо ліквідації на підприємстві негативних явищ.

Організація системи  внутрішнього контролю на підприємстві загалом і на його підрозділах вимагає від працівників необхідної професійної підготовки, раціонального розподілу прав і обов'язків.

Одним із основних принципів  реалізації вимог внутрішнього контролю є запобігання недостовірній  інформації, зловживанням і крадіжкам, що обумовлює структуру і напрями внутрішнього контролю.

Основні вимоги, що пред'являються  до первинних документів, є їх обов'язкові реквізити. До них належать: назва  документу; код їх форми; місце складання; номер та дата документа; зміст господарської  операції; натуральні чи вартісні вимірники; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; підписи осіб, які здійснили господарську операцію. Обов'язковою умовою для складання документів є те, що вони повинні складатися у момент здійснення операцій або після їх закінчення.