Порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

В. О. СУХОМЛИНЬКОГО

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ

 

Кафедра "Обліку і економічного аналізу"

 

 

 

Реферат

На тему:

«Порядок організації  бухгалтерського обліку на підприємстві»

 

 

з дисципліни “Основи  організації бухгалтерського обліку”

 

 

 

Виконала: Коляда О.С.

Студентка 5-го курсу, групи Е-519

Перевірила: Клименко Н. О.

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2013

План

 

Вступ

1.Загальна побудова облікового процесу.

2. Організація бухгалтерського  діловодства та документообігу на підприємстві.

3. Облікова політика, її необхідність та основні  розділи.

4. Організація праці  облікового апарату підприємства.

5. Загальна побудова  облікового процесу в інформаційній  системі.

6. Організація бухгалтерського  контролю на підприємстві.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Побудова облікового процесу, повністю задовольняючого  потреби організації, власників  і зовнішніх користувачів інформації, вимагає раціональної осередку. Під  організацією бухгалтерського обліку прийнято розуміти систему умов і елементів (доданків) облікового процесу, що включає первинний облік і документування операцій (первинну дисконтну документацію документообігу), план рахунків бухгалтерського обліку, форми бухгалтерського обліку, форми організаціїучетно-вичислительних робіт, об'єм і зміст звітності, – систему, що грунтується на властивих бухгалтерського обліку правилах.

Документообіг на підприємстві здійснюється у вигляді потоків  документів, що циркулюють між пунктами обробки (керівники установи та підрозділів, спеціалісти, службовці) та пунктами технічної обробки самих документів.

Система бухгалтерського  обліку — це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві.

Вся робота, пов’язана  з веденням бухгалтерського обліку на  
підприємствах, в організаціях та установах, здійснюється бухгал-  
терським апаратом.

Очолює бухгалтерський апарат головний бухгалтер, який несе  
безпосередню відповідальність за правильну організацію обліку,  
достовірність звітних показників та ін., а на підприємствах і в  
установах, де посада головного бухгалтера не передбачена, його  
функції виконує старший бухгалтер. Однією з умов раціональної  
організації обліку на підприємствах є правильна розстановка  
працівників обліку на окремих ділянках, чіткий  розподіл обов’язків між ними. 

1.Загальна побудова облікового процесу.

 

За аналогією  до виробничого процесу, де з різних вхідних (сировинних та інших) даних  отримують готовий продукт, обліковий  процес можна розглядати як технологічну сукупність, тобто технологічний  процес, де із вхідних даних в  результаті обробки та переробки дістають вихідну продукцію у формі показників. Як відомо з різних курсів бухгалтерського обліку (теорія, фінансовий облік тощо), у такому обліку фіксуються виробничі та правові аспекти господарювання. Вони характеризують відповідні аспекти суспільних відносин, які виникають у зв’язку з рухом об’єктів господарювання під впливом господарських процесів й дій суб’єктів господарювання. Ось чому потрібна юридична доказовість бухгалтерських записів, яка досягається спостереженням, сприйняттям, вимірюванням та фіксуванням фактів.

За своїм  характером технологія бухгалтерського  обліку поділяється на три етапи  доказовості: первинне, вторинне та третинне. Кожному етапу доказовості притаманні свої елементи й прийоми доказовості  та відповідно характеристики технологій обліку як процесу. Складові цих елементів на окремих етапах бухгалтерського облікового процесу були докладно вивчені в теорії бухгалтерського обліку, тепер вони потрібні як складові предмета та об’єктів організації.

Загальну поетапну побудову бухгалтерського обліку як процесу формування доказів та об’єкта організації ілюструє рис. 1.1. Основу технології облікового процесу формують операції, які поділяють на три види (категорії): механічні, переробні, творчі. Типи операцій дають змогу вдосконалювати структуру облікового процесу, визначати виконавські місця, правильно організовувати поділ та кооперацію праці, нормувати працю виконавців, будувати графіки процесів.

 

 

Рис. 1.1. Характеристика поетапної побудови бухгалтерського обліку як технологічного процесу та об’єкта організації

Сукупність  операцій формує інформаційну процедуру. Кілька інформаційних процедур утворюють  облікову фазу обробки. Фази формують облікові ділянки, що визначають обліковий  процес, його етапи. Основними етапами  облікового процесу є первинний, поточний та підсумковий. При організації технології облікового процесу слід відрізняти технологічні прийоми, які відображують обробку інформації, від методологічних правил, що визначають метод обліку.

 

2. Організація бухгалтерського діловодства та документообігу на підприємстві.

 

Чи не найвідповідальнішою  ділянкою роботи секретаря-референта  є забезпечення документообігу на підприємстві та контролю над цим процесом. Від  успішного функціонування документообігу безпосередньо залежить імідж, фінансова стабільність організації чи фірми та багато чого іншого. Тому значна частина часу секретаря витрачається саме на систематизацію, регулювання, спрямування та контролювання документаційних потоків.

Документообіг - це рух  документів з організації з моменту їх отримання чи утворення до завершення виконання чи відправки. Правильна організація секретарем документообігу сприяє оперативному проходженню документів в апараті управління, пропорційному завантаженню підрозділів та посадових осіб, що позитивно впливає на процес управління в цілому.

Документообіг на підприємстві здійснюється у вигляді потоків  документів, що циркулюють між пунктами обробки (керівники установи та підрозділів, спеціалісти, службовці) та пунктами технічної обробки самих документів.

Вимоги до потоків  документів наступні:

- рух документів повинен  виключати непрямі маршрути;

- принцип однократного  перебування документа в одному  струк-рному підрозділі чи в  одного виконавця.

Різні операції по обробці  документів секретар виконує паралельно, щоб скоротити час перебування у сфері діловодства та підвищити оперативність виконання. При проектуванні раціональних документопотоків на підприємстві складають схеми руху основних груп та видів документів. Це дозволяє встановити раціональні маршрути руху та етапи обробки документів, уніфікувати шляхи руху, порядок обробки різних їх категорій. Схеми документообігу розробляються для різних категорій документів.

Обсяг документообігу - кількість  вхідних, вихідних та внутрішніх документів підприємства за певний період часу. 

Документообіг включає  в себе декілька етапів: приймання, обробку, розподіл, реєстрацію, передачу, доставку, контроль виконання.

Вся кореспонденція, що надходить  до установи, приймається і відповідним  чином реєструється секретарем. Ним же розкриваються всі конверти за винятком тих, що мають напис „особисто" чи адресовані громадським організаціям установи (профкому, жіночій раді тощо).

При розкритті конвертів  секретарем перевіряється їх цілісність, а також відповідність номерів  на документах і конвертах. У разі відсутності документа або додатків до нього, невідповідності номера на конверті номеру документа складається акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправнику, а другий запишається у секретаря. Якщо виявлено пошкодження конверта, необхідно зробити відповідну позначку в поштовому реєстрі.

Зберігати конверти і  додавати їх до документів необхідно  у випадках, коли лише за конвертами можна встановити адреси відправників, час відправлення й одержання  документів, коли у конверті відсутні окремі документи чи номери документів не відповідають номерам на конвертах. Конверти додаються також до судових, арбітражних справ, позовних заяв і касаційних скарг та листів, заяв і скарг громадян. Неправильно оформлені (не підписані, нс-засвідчені), пошкоджені або надіслані не за адресою документи повертаються відправнику чи пересилаються за належністю.

Реєстрація документів полягає у фіксації секретарем факту  створення або надходження документа  шляхом проставлення на ньому умовних  позначень - реєстраційних індексів з подальшим записом у реєстраційних формах необхідних відомостей про документ. Реєструються документи з метою забезпечення їх обліку, контролю виконання і оперативного використання наявної в них інформації. Як правило, реєстрація документів здійснюється централізовано. Децентралізована реєстрація припускається в установах з обсягом документообігу понад 10 тис. документів на рік, з територіально роз'єднаними структурними підрозділами та у випадках, викликаних специфікою діяльності установи.

Реєстрація документів проводиться в межах груп залежно  від найменування, виду, автора й  змісту. Окремо, наприклад, реєструються урядові документи, накази керівника  з основної діяльності, накази щодо особового складу та про відрядження, рішення колегії, акти ревізій фінансово-господарської діяльності, бухгалтерські зведення, заявки на матеріально-технічне постачання. У процесі реєстрації документам надаються умовні позначення - реєстраційні індекси, які складаються з порядкових номерів у межах типу документів, що реєструються й доповнюються індексами за номенклатурою справ, питань діяльності, кореспондентів тощо.

Для реєстрації всіх категорій  вхідних і створюваних документів у державних установах застосовується реєстраційно-контрольна картка, придатна для обробки засобами обчислювальної техніки. У невеликих установах з обсягом документообігу до 500-600 документів на рік допускається застосовувати журнальну форму реєстрації.

За карткової форми  реєстрації вид і визначення кількості  картотек залежить від конкретних потреб роботи установи. В установах, де довідкові картотеки ведуться у структурних підрозділах, реєстраційні картки складаються у двох примірниках: для канцелярії та структурного підрозділу, якому картка передається разом із документом.

У разі взяття документа на контроль виготовляються три примірника картки. Для зручності реєстраційні картки групуються в обліково-ділові картотеки, які заводяться окремо на кожний календарний рік. Такі картотеки, як правило, складаються з двох частин: виконаних і невиконаних документів. Перша частина використовується для пошуку виконаних документів з певного питання, друга - для пошуку документів у процесі їх виконання за виконавцями, кореспондентами або строками виконання.

Обов'язкові реквізити  реєстрації: назва документа; автор (кореспондент); дата документа; індекс документа; заголовок документа або його короткий зміст; резолюція (виконавець, зміст доручення, автор, дата); відповідальний виконавець; термін виконання; позначка про виконання (короткий запис вирішення питання, дата виконання, індекс документа-відповіді).

Склад обов'язкових реквізитів у разі необхідності може бути доповнений: зазначенням виконавця, його розпискою  в одержанні документа, ходу виконання, додатками тощо.

Порядок розміщення реквізитів визначає установа. За автоматизованої реєстрації формується банк реєстраційних даних, а за наявності сітки - центральний банк реєстраційних даних. Автоматизовані банки даних забезпечують працівників апарату управління інформацією про всі документи і місце їх знаходження за допомогою вводу інформації на дисплей і виготовлення машинограм. Документи, що надходять, фіксуються в „Журналі вхідної кореспонденції".

 

3. Облікова політика, її необхідність та основні розділи.

 

Система бухгалтерського  обліку — це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про майнове та фінансове становище підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні та зовнішні її користувачі мають уявлення про реальний стан справ на підприємстві.

Як відомо, методична база ведення  бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку, виконання розрахунків та проведень, контролю, підготовки звітності. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності — облікової політики підприємства.

«Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності» — таке визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з визначенням, облікова політика підприємства базується на основних принципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

На жаль, визначення терміна «процедура», що використовується при складанні і поданні фінансової звітності підприємства, у Законі про бухоблік і в стандартах не наведене. На мою думку, до зазначених процедур доцільно віднести форму бухгалтерського обліку, порядок заповнення і підписання первинних документів, правила документообігу і технологію обробки облікової інформації тощо.