Поняття валютного ринку

1. Поняття валютного  ринку.

Валютний ринок у  широкому розумінні — це сфера  економічних відносин, які проявляються в здійсненні операцій з купівлі-продажу  іноземної валюти та розміщення тимчасово  вільних валютних коштів, а також  операцій з інвестування валютного капіталу. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців та покупців валютних коштів. Валютний ринок найбільший у світі, який діє на міжнародній основі. За даними Банку міжнародних розрахунків, який проводить моніторинг діяльності на валютному ринку, денний обсяг операцій на ньому перевищує 1,4 дол. США.

Валютний ринок здійснює кілька функцій, у тому числі регулювання  купівельної спроможності, хеджування, кліринг і кредит.

Основні учасники валютного ринку  — це банки-дилери й інші банки, експортери, імпортери, транснаціональні компанії, фінансові установи, інвестори й урядові агентства. Усі вони мають різні потреби, у тому числі щодо хеджування відкритих позицій на валютному ринку, інвестування коштів у різні райони світу і передавання купівельної спроможності від однієї країни до іншої.

Найбільші банки, що здійснюють операції з іноземною валютою, працюють у  провідних фінансових центрах (Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур, Гонконг). У найголовніших центрах, а саме в Лондоні та Нью-Йорку, ці банки мають по 30—40 брокерів, що діють у різних секторах валютного ринку.

На початку робочого дня, перед  тим як місцеві фінансові центри починають працювати, брокери спілкуються  по телефону зі своїми партнерами з  усього світу. Вони обмінюються інформацією і доповідають про тенденції розвитку, досягнення і події у сфері торгівлі в тих центрах, де вона вже почалася. Брокери доповнюють цю інформацію технічним аналізом, економічними даними та інформацією про політичні умови, щоб краще оцінити ситуацію на ринку. Цей аналіз дозволяє брокерам краще підготуватися до наступної ринкової діяльності.

Електронні комунікації, телефонні  лінії і засоби комп’ютерної підтримки  забезпечують зв’язок між брокерами. Швидкісні інформаційні системи  життєво необхідні для забезпечення роботи брокерів у дилингових приміщеннях банків — маркет-мейкерів. Ринкові ціни дуже чутливі і можуть терміново змінюватися. Тому банки повинні мати можливість терміново зв’язатися зі своїми ринковими партнерами, для того щоб здійснювати торгівлю якнайшвидше. Однак ця можливість пов’язана з ризиками, яких зазнають діючі на ринку банки, якщо вони мають активи в іноземній валюті. Вартість таких активів може різко змінюватись. Отже, банки-дилери повинні мати можливість здійснювати свої операції до того, як ринкові ціни зміняться до значення, за якого вони зазнають збитків.

Основні особливості сучасних валютних ринків:

• уніфікована техніка валютних операцій;
• безперервність здійснення операцій;
• інтернаціоналізація валютних ринків;
• широке використання електронних засобів зв’язку;
• нестабільність валют;
• страхування валютних та кредитних ризиків;
• перевантаження спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними.

Валютні ринки при  цьому залишаються, з одного боку, місцем ринкової гри, а з іншого — об’єктом підвищеної уваги промислово розвинутих країн та спеціалізованих міжнародних фінансових організацій.

Для того щоб уявити масштаби валютного  ринку, досить сказати, що річний обсяг  світової торгівлі фізичними товарами дорівнює обороту валютного ринку протягом кількох днів. Іншими словами, валютний ринок набагато більший від усіх інших ринків разом узятих.

Валютні ринки є позабіржовими, вони цілодобово функціонують у всіх країнах світу. Крім цього, існує  цілий ряд похідних валютних інструментів — деривативів, якими торгують на біржах.

Найбільший у світі центр  з торгівлі валютою — Лондон, за ним ідуть Нью-Йорк і Сінгапур. У кожному з таких центрів  операції, як правило, відбуваються протягом робочого дня. У результаті торгівля починається спочатку в Азії, у другій половині робочого дня в східній півкулі торгівля відкривається в Лондоні, а наприкінці робочого дня зі столиці Великобританії вона переміщується до Нью-Йорка.

На наведеній нижче  схемі показано, яким чином можна  одержати 24-годинний торговий день, переміщуючись  від одного фінансового центру до іншого (рис. 1).

GMT (середній час за  Гринвічем)

Рис. 1. Фінансові центри

Короткострокові зміни  обмінних курсів часто обумовлені тим, що учасники ринку називають настроями  ринку. Це погляди трейдерів на короткострокові  перспективи руху валюти. Настрої  ринку зазвичай визначають як «позитивні» або «негативні». У першому випадку валюта зміцнюється, у другому — послаблюється. Трейдери реагують на новини про стан економіки конкретної країни. Нерідко вони передбачають зміни або важливі заяви уряду і починають скуповувати або продавати валюту ще до настання реальних подій. Коли такі новини стають загальновідомими, настрої ринку визначають напрям руху курсу валюти в момент обнародування новин. Так, у разі позитивного настрою ринку напередодні оголошення даних щодо валового внутрішнього продукту курс валюти скоріше за все ростиме, очікуючи обнародування цих даних. Якщо ж показники ВВП виявляться нижчими від ринкових очікувань, курс валюти впаде навіть тоді, коли ВВП свідчить про економічне зростання. Отже, новини впливають на ринок на тлі існуючих настроїв.

Стан валютних ринків визначається різними факторами, наприклад  економічними умовами, попитом на окремі валюти, новинами і, нарешті, настроями  ринку. Часто короткострокові зміни  обмінних курсів є наслідком очікування певних економічних подій або результатом настроїв ринку. У зв’язку з цим дилери зацікавлені в одержанні регулярно опубліковуваних економічних індикаторів, або показників. До їх обнародування ціна на ринку встановлюється на основі прогнозів. Коли показники стають загальнодоступними, ринок зіставляє реальні цифри з очікуваними. Дилери вважають, що напрям руху курсу валюти можна передбачити на підставі:

1. виду графіків (за останніми тенденціями);
2. думок, висловлюваних дилерами на ринку;
3. настрою ринку;
4. дій центрального банку;
5. результатів (прибутку або збитку) останніх угод.

Дилери спираються або  на передбачення подій, або на реальні  ринкові новини. До останніх відносять, наприклад, дані щодо безробіття або  повідомлення про несподівані події  начебто природних катастроф  чи політичних криз. Чутки також істотно впливають на ринок. Нерідко ринок реагує на них так, немовби це факт, що відбувався. Коли ж чутка підтверджується або спростовується, ринок набуває рівноваги. Валютні ринки є позабіржовими, де немає стандартних сум і розрахункових днів. Разом з тим, хоча стандартних контрактів тут і не існує, маркет-мейкери при розрахунках спираються на систему фіксованих дат, схожу на ту, що застосовується на грошових ринках, і на типові ринкові суми, на які укладаються угоди.

Торгівля на валютних ринках ведеться переважно:

• безпосередньо між банками через такі торговельні системи, як Reuters Dealing 2000-1;
• через голосових брокерів;
• через електронні брокерські системи, наприклад Reuters Dealing 2000-2.

Гроші переміщуються  у країни з найвищими реальними  ставками доходу. Центральні банки для залучення в країну капіталу нерідко підвищують процентні ставки. Вищі ставки сприяють залученню капіталу, що дає змогу сподіватися на збільшення попиту на національну валюту і, як наслідок, на підвищення обмінного курсу. Для одержання високого доходу учасники ринку повинні інвестувати капітал у країну і купувати її національну валюту. Коли центральний банк підвищує процентні ставки, реальні ставки доходу в національній економіці зростають, що обумовлює залучення в країну капіталу. Навпаки, зниження процентних ставок спричиняє відплив капіталу з країни. Приплив або відплив капіталу відповідно зміцнює або послаблює валюту.

Отже, змінюючи процентні  ставки за допомогою операцій на національному  грошовому ринку, центральний банк може впливати на обмінний курс.