Формування валютного ринку

 

 

ВСТУП

Після виборення Україною незалежності надзвичайно зросла актуальність вивчення проблем, пов'язаних з валютою і валютно-фінансовою системою. Адже міцність фінансово-валютної системи країни визначає її економічну незалежність. Крім того, рівень інтеграції валютно-фінансової системи країни з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність існування різних форм міжнародної торгівлі, а значить, без сумніву впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни.

Валютні відносини є складовою частиною і одною з найбільш складних сфер ринкового господарства. У них зосереджені проблеми національної і світової економіки, розвиток яких історично рухається паралельно і тісно переплітаючись. В міру інтернаціоналізації господарських зв'язків збільшуються міжнародні потоки товарів, послуг і особливо капіталів і кредитів. Міжгосподарські зв'язки немислимі без налагодженої системи валютних відносин.

Формою організації і регулювання валютних відносин є валютна система, закріплена національним законодавством або міждержавними угодами. Розрізняють національні і світові системи.

Історично першими виникли національні валютні системи, закріплені національним законодавством з врахуванням норм міжнародного права. Національна валютна система є складовою частиною грошової системи країни, хоча вона відносно самостійна і виходить за національні кордони. Її особливості визначаються мірою розвитку і станом економіки і зовнішньоекономічних зв'язків країни.

Національна валютна система нерозривно пов'язана зі світовою валютною системою, тобто формою організації світових валютних стосунків, закріпленої міждержавними угодами. Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від міри відповідності її принципів структурі світового господарства.

1. Особливості формування валютної системи України та аналіз її сучасного стану

Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Уже Законом України "Про банки і банківську діяльність", ухваленому у 1991 pоці, були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні: установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті (ст.50); дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (ст.8). Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

Проте подальший розвиток валютної системи істотно гальмувався і ускладнювався тривалою і глибокою кризою, що охопила всі сфери суспільного життя, масштабним хаосом в управлінні економікою.

Майже до кінця 1992 p., поки Україна перебувала в рублевій зоні, вона змушена була керуватися переважно валютним законодавством СРСР та традиціями, які перейшли з радянської практики. До практичної розбудови власної валютної системи Україна приступила з виходом з рублевої зони, проголошеним Указом Президента України "Про реформу грошової системи України" від 16 листопада 1992 р. Цим указом було визначено статус рубля як іноземної валюти й упорядковано використання іноземної валюти на території України. Єдиним законним платіжним засобом визнавався український карбованець, а російський рубль, що перебував на рахунках в українських банках, підлягав обміну на карбованці за співвідношенням 1: 1.

Для підтримання українського карбованця на валютному ринку було вжито цілий ряд обмежувальних та фіскальних заходів:

введено 100-процентний продаж експортерами валютної виручки державі за офіційним курсом;

істотно підвищувались акцизні збори з цілого ряду імпортних товарів;

проведено девальвацію карбованця відносно рубля;

підвищено до 80% ставку рефінансування комерційних банків, тобто піднято до рівня, який існував у Росії;

офіційно започатковано створення державного золотовалютного резерву.

Проте всі ці заходи не дали бажаного результату. Скоріше навпаки, відбулося ужорсточення валютного ринку, яке зупинило його розвиток: припинився приплив інвалюти на ринок, посилилися тенденції приховування валюти, тінізації валютних операцій, доларизації грошового обороту тощо. Намітилося прискорене падіння курсу карбованця. Цьому сприяла поява девальваційних очікувань та правова невизначеність і неупорядкованість валютних відносин.

Щоб зупинити ці тенденції,19 лютого 1993 р. Кабінет Міністрів прийняв Декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яким було проголошено курс на лібералізацію валютного ринку, запровадження дійового механізму валютного регулювання і контролю. Це сприяло помітній активізації валютного ринку - за кілька місяців пропозиція долара на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) зросла майже в 10 разів. У квітні 1993 р. розпочалися торги з німецької марки та російського рубля.

Проте ці позитивні процеси у валютній сфері відбувалися на фоні гіпервисокої інфляції і нерідко суперечили завданням стримування інфляції. Щоб стримати зростання темпів інфляції та витрат на оплату "критичного імпорту", Кабінет Міністрів України 9 серпня 1993 р. видав розпорядження про директивну фіксацію курсу карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля. Результатом посилення адміністративних обмежень стало скорочення надходжень конвертованої іноземної валюти на ринок, посилення її відпливу за кордон, поява множинності валютних курсів і тінізація валютних відносин, прискорення розриву між фіксованим і ринковим валютними курсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави. Все це свідчило про те, що адміністративні обмеження валютного ринку не виправдали себе. Проте, такий порядок валютного регулювання проіснував до жовтня 1994 р. Він був характерний для періоду високої інфляції. Це був перший етап формування валютної системи України. Для нього характерне обвальне падіння курсу української валюти - в 163,3 разу. Це свідчить, що в умовах глибокої економічної і фінансової кризи, макроекономічної розбалансованості, затримки з проведенням економічних реформ не було передумов для нормального розвитку валютного ринку та адекватної йому валютної системи, а виключно адміністративне регулювання валютних відносин не дало бажаних результатів.

Помітні успіхи в антиінфляційній політиці 1994 р. створили передумови для переходу до другого етапу розбудови валютної системи, що тривав до вересня 1996 р. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин: прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі результатів торгів на УМВБ, ліквідація множинності валютних курсів, істотне розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялось задовольняти через купівлю-продаж на біржі та на міжбанківському валютному ринку. У травні 1995 р. зменшено до 40% частку валютної виручки експортерів, яка підлягала обов'язковому продажу. Був також розформований Тендерний комітет. Все це сприяло консолідації валютного ринку, зростанню пропозиції та попиту на інвалюту, посиленню їх ролі у формуванні єдиного валютного курсу, у підвищенні його реальності. Валютний ринок був помітно децентралізований. Зросла довіра до національних грошей, чому сприяла офіційна заборона в 1995 р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України. Переорієнтація валютного регулювання на ринкові засади супроводжувалася істотною стабілізацією національної валюти - курс її до долара США за 1995-1996 pp. знизився приблизно на 5%.

З вересня 1996 p., після випуску в обіг постійної національної валюти гривні, розпочався третій етап формування валютної системи України, на якому ринкові засади набули подальшого розвитку. Основними заходами і результатами цього етапу були:

остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. - введено вільне плавання;

введення вільного розпорядження резидентами всією сумою валютних надходжень;

певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах;

подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних і фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями;

приєднання України (у травні 1997 р) до VIII Статті Статуту МВФ, що означало офіційне визнання вільної конвертованості гривні за поточними операціями.

Наведені заходи у валютній сфері кінця 1998 р. помітно загальмували подальшу ринкову трансформацію валютної системи України. Їх висока ефективність підтвердила значні успіхи України у формуванні дійового механізму валютного регулювання, який дав змогу утримати гривню навіть у надзвичайно складних умовах, які склалися на валютному і фондовому ринках України в 2008-2007 роках.

У 2008 році розвиток зовнішньоекономічного сектору України зазнав значних змін. Так, у січні-серпні продовжились і навіть посилились тенденції минулих років:

(1) надвисокі темпи зростання  вартісних обсягів експорту та  імпорту насамперед внаслідок  стрімкого підвищення цін на  світових товарних ринках,

 (2) розширення дефіциту товарного балансу через розігрітий внутрішній попит та укріплення реального обмінного курсу,

(3) значні обсяги надходжень  за фінансовим рахунком, в першу  чергу прямих іноземних інвестицій  та довгострокових кредитів, що  дозволяли не тільки фінансувати  зростаючий дефіцит поточного  рахунку, а й збільшувати міжнародні  резерви.

Однак розгортання світової фінансової кризи та поширення її ефектів на Україну з вересня зумовило уповільнення притоків довгострокового капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні (рис 1.1).

Рис.1.1 Обмінний курс гривні за 1996-2008 рр., долл. США за 1 грн.

 

У 2009 році, внаслідок посилення девальваційних очікувань населення, почався відтік готівкової валюти з банківського сектору в інші сектори економіки. Його обсяг склав 1.1 млрд. дол. США. Обсяги приросту готівкової валюти поза банками за січень-липень 2009 року становили 5.4 млрд. дол. США, що на 12.6% більше порівняно з відповідним періодом 2008 року (4.8 млрд. дол. США).

У липні 2009 року від'ємне сальдо зведеного платіжного балансу склалось у розмірі 944 млн. дол. США порівняно з 732 млн. дол. США у червні (за січень-липень - 8.2 млрд. дол. США). Однак, отримання Урядом третього траншу від Міжнародного валютного фонду за кредитом stand-by у розмірі 3.3 млрд. дол. США дозволило збільшити резервні активи на 2.3 млрд. дол. США. Обсяг міжнародних резервів станом на 01.08.2009 року становив 29.6 млрд. дол. США.

Таким чином, девальваційні очікування населення зменшили міжнародні резервні активи НБУ та прискорили падіння курсу гривні, тому Правління Національного банку України постановою від 06.08.2009 № 466 затвердило План додаткових заходів Національного банку України щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України. Ці заходи розділені на 4 групи: забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення своєчасності виконання зобов'язань банків перед клієнтами, забезпечення програм рекапіталізації банків, активізація інвестиційної складової діяльності банків. Ці заходи повинні зменшити девальваційні очікування населення, посилити довіру до банківського сектору та, внаслідок цього, зупинити подальше падіння обмінного курсу національної валюти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Інфраструктура українського валютного ринку та поточні тенденції його функціонування

Інфраструктура валютного ринку України перебуває в стадії формування й уособлена комерційними банками, що отримали ліцензію на проведення операцій з іноземною валютою. До валютного ринку як системи входить підсистема валютного механізму (правові норми та інститути) і валютних відносин (щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших операцій, спрямованих на придбання або продаж іноземної валюти). У системі валютного ринку України можна виділити міжбанківський валютний ринок (МБВР) та готівковий валютний ринок (рис.2.1).

 

Рис 2.1 Структура валютного ринку України за 2001-2006 рр.

 

 

З 2000 до 2007 року на українському міжбанківському валютному ринку пропозиція валюти постійно перевищувала попит, що пов'язано зі значним зростанням експорту українських товарів, значним позитивним сальдо платіжного балансу України за поточними операціями, а також обов'язковим продажем 50% валютних надходжень на валютному ринку, що і забезпечило стабільну пропозицію валюти на ринку. У розрізі сегментів валютного ринку питома вага міжбанківського ринку в 2003 р. дорівнювала 95,3%, а в 2007 р. - 81%; та готівкового - 4,7% і 19% відповідно, що свідчить про збільшення операцій на готівковому валютному ринку. Та з початком фінансової кризи 2008 року зросла недовіра населення до банків і почався відтік валюти з банків, в результаті чого зріс обсяг готівкового валютного ринку та зменшився - МБВР. Структура міжбанківського валютного ринку з початку 2003 р. по квітень 2007 р. відзначається найбільшою кількістю здійснених операцій в доларах США в межах від 70% до 92%, разом з цим, частка операцій з російськими рублями становить близько 9%. При дослідженні структури міжбанківського валютного ринку в розрізі валют за 2003-2006 рр. спостерігається взаємозв'язок між операціями в доларах США та євро, тобто при зменшенні операцій у доларах США відповідна збільшується кількість операцій в євро, і навпаки (рис.2.3).

 

Рис 2.2 Структура міжбанківського валютного ринку України в розрізі валют за проведеними операціями.

 

 

Щодо структури готівкового валютного ринку за видами валют, тут, як і на міжбанківському ринку, домінуючою валютою виступає долар США, його частка перебуває в межах 74-88% всіх операцій на ринку. Всі операції, що здійснюються на готівковому ринку, залежать лише від попиту та пропозиції на певну валюту, і між ними немає жодного зв'язку (рис 2.4).

 

 

Рис 2.4 Структура готівкового валютного ринку України в розрізі валют за проведеними операціями.

 

 

Підсумовуючи, слід зазначити, що на міжбанківському та готівковому валютних ринках протягом 2001-2007 років панували стабільність курсу національної валюти та поступове зростання обсягу ринку, за значної урегульованості проведення самих операцій.