Отчет по практике в ПП „ХХХ”

Розглянемо декілька основних коефіцієнтів з наведених у табл. 2.1.

Коефіцієнт рентабельності активів визначається як частка від  ділення чистого прибутку на середню  вартість всіх активів підприємства. Це показник величини чистого прибутку на одну гривню активів, що характеризує ефективність їх використання.

Оптимальне значення вказаного коефіцієнта більше нуля. В нашому випадку у 2009 році спостерігається зниження цого показника з 0,33 до 0,12. Проте у 2010 показник знову зростає,що є позитивною тенденцією.

В нашому випадку величина коефіцієнта рентабельності активів  вказує на те, що на кожну гривню вартості активів підприємство отримало прибутку: в 2008 р. – 0,33 грн., а в 2009 р. – 0,12 грн.

Коефіцієнт рентабельності діяльності визначається як частка від ділення суми чистого прибутку на суму чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Цей коефіцієнт свідчить про наявність у підприємства можливостей для розширення виробництва і характеризує прибутковість його діяльності, окупність понесених ним витрат.

Оптимальне значення вказаного коефіцієнта більше нуля. На досліджуваному підприємстві коефіцієнт рентабельності діяльності за 2008 р. дорівнює 0,96. Це значить, що отриманий підприємством чистий прибуток складає 96% чистого доходу від реалізації продукції. Іншими словами, на кожну гривню чистого доходу (виручки) від реалізації продукції підприємством припадає 96 коп. чистого прибутку. У 2010 р. значення цього показника нем змінилось.

Коефіцієнти рентабельності власного та залученого капіталу характеризують величину прибутку, яка отримується  з 1 грн. чистого доходу.

Коефіцієнт окупності  власного капіталу показує величину власного капіталу, яка припадає на 1 грн. чистого доходу.

Отже, ми розглянули основні фінансові показники, що характеризують стан діяльності і перспективи розвитку ПП „ХХХ”, з яких випливає висновок про досліджуване виробниче підприємство, як таке, що працює над своїм вдосконаленням, старається зайняти належне місце на ринку виробництва взуттєвої продукції, постійно оновлюючи асортимент та підвищуючи якість виробів.

 

РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо вдосконалення обліку необоротних активів у ПП „ХХХ”

Базою для рекомендацій з вдосконалення обліку необоротних активів у ПП „ХХХ” слугував аналіз необоротних активів, що належать підприємству.

Аналіз забезпечення підприємства необоротними активами передбачає проведення аналізу динаміки необоротних активів та їх складу і структури. У процесі аналізу динаміки необоротних активів вивчають зміну їх загального обсягу і складу, виявляють види необоротних активів за рахунок яких відбулася зміна їх загального обсягу; темпи зростання загального обсягу необоротних активів зіставляють з темпами зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, обсягу оборотних активів. Аналіз складу і структури необоротних активів передбачає вивчення співвідношення їх складових, дослідження тенденцій зміни часток цих складових у загальній сумі необоротних активів підприємства.

Основними звітними документами є статистична і фінансова звітність.

До статистичної звітності  належать: форма №1 - підприємництво "Звіт про основні показники  діяльності підприємства"; форма  М l -П "Квартальний (терміновий) звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)"; форма №11-03 "Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)"; форма № 1 - інвестиції "Звіт про інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення)" тощо.

Фінансова звітність  підприємства містить інформацію: про  вартість усіх основних складових необоротних активів на початок і кінець звітного періоду (форма № 1 "Баланс", розділ І активу балансу "Необоротні активи"); про амортизацію необоротних активів (основних засобів та нематеріальних активів) - форма №2 "Звіт про фінансові результати", розділ ІІ "Елементи операційних витрат".

Основними джерелами  необлікової інформації є нормативні акти відповідних міністерств і відомств, результати проведених на підприємстві інвентаризацій.

Аналіз необоротних  активів розпочинають з дослідження  динаміки їх загального обсягу та окремих видів. Підсумок першого розділу активу балансу засвідчує величину вартості необоротних активів підприємства, які воно використовує в процесі здійснення господарської діяльності. Зменшення загальної вартості необоротних активів за аналізований період може свідчити про скорочення підприємством господарської діяльності, тому слід визначити його можливі причини.

У процесі аналізу  виявляють види необоротних активів, за рахунок яких відбулася зміна  їх загального обсягу.

Аналізуючи динаміку загального обсягу, складу і структури необоротних активів ПП „ХХХ” варто зазначити,  що частка необоротних активів у структурі активів підприємства збільшилась. При цьому слід зазначити, що збільшення необоротних активів є наслідком прискорення оборотності оборотних засобів, що позитивно характеризує діяльність підприємства.

Вартість оборотних  активів підприємства у 2009 р. — зросла на 106,3 тис. грн., а в 2010р. — на 135,1тис. грн.

Частка оборотних активів  у структурі активів підприємства у 2008 р. зменшилась, що свідчить про зменшення виробництва.

Оскільки основна частка в необоротних активах належить основним засобам, доречно провести економічний аналіз саме цієї складової.

На першій стадії сформовані підприємством основні засоби в  процесі їх використання і зношення переносять частину своєї вартості на готову продукцію; це триває протягом багатьох операційних циклів, аж до повного зношення окремих видів основних засобів. На другій стадії в процесі реалізації продукції зношення основних засобів накопичується на підприємстві у формі амортизаційних відрахувань. На третій стадії амортизаційні відрахування як частина власних фінансових ресурсів підприємства скеровуються на відновлення діючих чи придбання нових видів основних засобів. Проміжок часу, протягом якого відбувається повний цикл кругообігу вартості конкретних видів основних засобів, характеризує строк їх служби (експлуатації).

Аналіз динаміки, складу і структури основних засобів  також проходить в кілька етапів.  На першому етапі аналізують зміни загальної вартості основних засобів та їх окремих груп на кінець звітного періоду, порівняно з його початком, та визначають темпи їх зростання (приросту). Для оцінки основних засобів використовують показники первісної переоціненої чи залишкової вартості основних засобів на певну дату чи середньорічної вартості за певний період. Аналіз динаміки загальної вартості основних засобів дає змогу оцінити тенденції зміни виробничого потенціалу, що знаходиться у розпорядженні підприємства, виявити причини, які їх зумовили.

Для забезпечення нормальних умов здійснення виробничого процесу  та підвищення його ефективності основні засоби мають бути у відповідному технічному стані, який оцінюють за допомогою таких показників, як коефіцієнт зношеності (зносу) та коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зношеності показує, яка частина вартості основних засобів перенесена на готову продукцію (списана на витрати діяльності в попередніх періодах). Його обчислюють як відношення зносу основних засобів підприємства (суми амортизації об’єктів основних засобів з початку їх корисного використання) на певну дату   до їх первісної (переоціненої) вартості на ту ж дату.

Доповненням цього показника  до одиниці (або до 100 %) є коефіцієнт придатності. Він показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі здійснення господарської діяльності (не перенесена на готову продукцію) і обчислюється як відношення залишкової вартості основних засобів підприємства на певну дату  до їх первісної вартості на ту ж дату.

Коефіцієнт зношеності, як і коефіцієнт придатності є  досить умовними показниками технічного стану основних засобів. Це пояснюється багатьма причинами: темпами інфляції, коливанням ринкових цін на аналогічні активи, суб’єктивним підходом до визначення строку корисного використання (експлуатації) об’єктів основних засобів тощо. Проте значення такого умовного показника як коефіцієнт зношеності, що перевищує 0,5 вважається небажаним. Відповідно коефіцієнт придатності не повинен бути нижчим від цього значення.

При аналізі фінансових результатів, проведеного на основі звітності підприємства, було розглянуто Баланс та Звіт про фінансові результати, за даними яких розраховані показники рентабельності підприємства, а саме: коефіцієнт прибутковості (рентабельності) власного капіталу, коефіцієнт прибутковості (рентабельності) активів, коефіцієнт прибутковості власного капіталу, Коефіцієнт рентабельності залученого капіталу, коефіцієнт рентабельності необоротних активів, коефіцієнт рентабельності оборотних активів та коефіцієнт рентабельності діяльності.

За результатами проведеного  аналізу необоротних активів  зформульовані наступні рекомендації щодо вдосконалення їх обліку.

При нарахуванні амортизаційних відрахувань оправдано застосовувати  бухгалтерські методи нарахування амортизації, виходячи з умов використання кожного об’єкта основних засобів, що дасть змогу точніше визначати калькуляцію собівартості одиниці виробу.

Довершити комп’ютеризацію обліку необоротних активів.

Не зважаючи на нечисленність  об’єктів основних засобів вести їх картотеку, що дозволить в любий момент ознайомитись з основними характеристиками кожного об’єкта, як технічними, так і вартісними. 

Варто зазначити, що  ПП „ХХХ” за останні роки є платоспроможним та фінансово стійким, оскільки значення показників, що характеризують фінансовий стан, відповідають оптимальним. Можна з впевненістю сказати, що дане підприємство є фінансово стабільним і перспективним. Підтвердженням такої думки є фінансові показники 2010 р. Чистий прибуток за результатами 2009 звітного року склав 438,8 тис.грн., що більше як на порядок від фінансового результату попереднього звітного періоду.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями.

2. План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N2291.

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. N2291.

4. Бухгалтерський облік  та фінансова звітність в Україні: Навчально- практичний посібник / За ред. С. Ф. Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ «БалансКлуб», 2000. - 768 с.

5. . Бухгалтерський облік та оподаткування: Навч. посібник / За ред. Хом’яка Р. Л., Лемішовського В. І.-Львів: Бухгалтерський центр «Ажур», 2008.-1112с.

6. Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посібник, нормативно-практичні матеріали /За ред. Р.Л. Хом’яка – Львів: НУ “Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр “ІНТЕЛЕКТ +”, Інститут післядипломної освіти. – Львів: “Інтелект – Захід”, 2007

7. Загородній А.Г., Партин Г.О., Пилипенко Л.М. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики: Підручник. - К.: Знання, 2007. – 550 с.

8. Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник. - Львів: “Магнолія Плюс”, 2006. – 428 с

9. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник. Київ. Центр навчальної літератури 2005р.

10. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2006. – 379 с.