Особливості організації обліку на підприємствах малого бізнесу

    Другий критерій — обсяг виручки  від реалізації. Визначення виручки,  подане в п. 1 Указу, не містить  у собі будь-якої двозначності: сума, фактично отримана на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій із продажу товарів, робіт, послуг. Таким чином, об’єктом є гроші (готівкові або безготівкові), що надійшли у вигляді передоплати за товари (роботи, послуги) або у вигляді наступної оплати за отримані товари (роботи, послуги). При продажу основних фондів об’єктом є позитивна різниця між ціною продажу i залишковою вартістю основних фондів.

    Перехід на спрощену систему  оподаткування можна здійснити  з будь-якого кварталу. Якщо застосування  спрощеної системи негативно позначиться на результатах діяльності підприємства, то відмовитися від неї i повернутися до звичайної системи оподаткування, обліку та звітності теж можна з початку будь-якого кварталу. Єдине обмеження полягає в тому, що перейти на сплату єдиного податку можна не більше одного разу протягом календарного року. Тобто якщо ви скористалися спрощеною системою в будь-якому кварталі, а потім від неї відмовилися, то наступний перехід на єдиний податок можливий тільки з першого кварталу наступного календарного року.

    У заяві слід обов'язково вказати,  яку ставку єдиного податку  обрано. Рішення про перехід на  спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності, незалежно  від обраної ставки єдиного  податку – 6% чи 10%, може бути  прийняте платником податку не більше ніж один раз протягом календарного року. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Свідоцтво видається терміном на один рік.

    Заяву про перехід на спрощену  систему оподаткування, обліку  та звітності необхідно подати  до податкової інспекції за  місцем реєстрації не пізніше  ніж за 15 днів до початку наступного  звітного періоду (кварталу). Останній  день подання заяви про перехід на сплату єдиного податку :

  з  I кварталу — 16 грудня;

  з  II кварталу — 16 березня; 

  з  III кварталу — 15 червня;

  з  IV кварталу — 15 вересня. 

     Відмова від застосування спрощеної  системи теж здійснюється шляхом  подання відповідної заяви до ДПІ не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного періоду (кварталу). Останній день подання заяви про відмову від сплати єдиного податку:

  з  I кварталу — 15 грудня;

  з  II кварталу — 15 березня; 

  з  III кварталу — 14 червня;

  з  IV кварталу — 14 вересня. 

    У випадку  порушення обмежень,  установлених  ст. 1 Указу (перевищення  граничної чисельності, перевищення  максимальної виручки, застосування  іншої, ніж грошова, форми розрахунку), перехід на загальну систему оподаткування повинен бути здійснений із наступного кварталу.

    Обмеженням фактично заборонено  бартер. Особливого засмучення цей  факт викликати не повинен.  Застосування товарообміну економічно  недоцільне, тому що, по суті, це  спричиняло подвійне оподаткування: перший раз — при оплаті товарами за отримані товари (послуги), в другий раз — при продажу самих товарів, отриманих за бартером. Застосування векселів як засобів платежу допускається за умови, що оплата (погашення) векселя здійснюється тільки грошовими коштами.

    При переході на спрощену систему  оподаткування ви маєте право  обрати ставку єдиного податку.  Варіантів два: 

• 6% — для платників ПДВ;
• 10% — для неплатників ПДВ.

    У платників ПДВ податок обчислюється  від суми виручки за мінусом  акцизного збору, тобто сума ПДВ, що надійшла від покупців, оподатковується єдиним податком. У неплатників до об’єкта оподаткування теж включається виручка, за винятком акцизного збору.

Стосовно  складу виторгу від реалізації в  комісіонерів, туристичних агентів, митних

брокерів  та інших суб'єктів підприємницької  діяльності, які оперують не власними коштами та працюють за комісійну  винагороду, то ДПА стверджує, що суб'єкт  малого підприємництва для обкладення єдиним податком повинен ураховувати  всі надходження, отримані на його розрахунковий рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виторгу від іншої реалізації. Статтею 398 Цивільного кодексу України визначено, що майно, що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього. Тому виторг від реалізації неналежного комісіонеру майна не може вважатися його доходом. Відповідно до пункту 72 постанови КМУ від 03.01.93 р. №250, яка була чинна до 01.01.2000 р., прибутком (збитком) від реалізації продукції (робіт, послуг) у торговельних організаціях вважається сума торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Таку думку донедавна поділяла і ДПА: "... тобто для суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які займаються комісійною торгівлею і перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, обсягом виторгу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума комісійної винагороди..." [10,стр.4].

Якщо  говорити про переваги застосування спрощеної системи оподаткування, то найочевидніше з них — зменшення кількості сплачуваних податків.

    У вищезазначеному Указі Президента  наведено кінцевий перелік податків i зборів, платником яких не є  мале підприємство, що сплачує  єдиний податок:

• податок на прибуток;
• плата (податок) за землю;
• збір до Фонду Чорнобиля;
• збір до Державного інноваційного фонду;
• збір на обов’язкове соціальне страхування;
• збір на утримання автодоріг;
• комунальний податок;
• збір на обов’язкове пенсійне страхування;
• збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі та сфери послуг;
• збір за спеціальне використання природних ресурсів;
• внески на соціальний захист інвалідів;
• внески до Фонду сприяння зайнятості населення;
• податок на додану вартість (крім тих, що сплачують єдиний податок за ставкою 6%);
• плата за торговий патент.

   Деякі пункти переліку вимагають  пояснень. А саме:

   - податок на землю. 

   Платники єдиного податку звільняються  від сплати податку лише за  ту землю, яка використовується у виробничій діяльності. При цьому вони не звільняються від орендної плати за землю;

   - збори на соціальне i пенсійне  страхування. 

  Від них звільнено юридичну особу, тобто  не нараховуються збори за ставками 32%, 4% i 1,5% відповідно. Утримання з  доходів громадян за ставками 1% (2%) i 0,5% здійснюються в загальному порядку;

     - податок на прибуток.

     Незважаючи на те що платники  єдиного податку не сплачують  податок на прибуток, ДПА України  наполягає на обов’язковості  утримання i перерахування таких видів податку на прибуток, як податок на репатріацію i податок на дивіденди.

     Таким чином, інші податки,  передбачені чинним законодавством, підлягають сплаті. Не вдаючись  до тонкощів механізму введення  самих податків i зборів, наведу лише  їхній перелік:

• податок на додану вартість (крім тих, хто сплачує єдиний податок за ставкою 10%);
• акцизний збір;
• податок з власників транспортних засобів;
• податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок);
• збір до Пенсійного фонду, утриманий із сукупного оподатковуваного доходу громадян (за ставкою 1% або 2%);
• збір на соціальне страхування на випадок безробіття, утриманий із сукупного оподатковуваного доходу громадян (за ставкою 0,5%);
• держмито;
• місцеві податки і збори, до яких належать готельний збір, збір за право використання місцевої символіки, ринковий збір, збір за паркування автотранспорту, податок з реклами, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, збір за право проведення кіно - і телезйомок (за винятком комунального податку та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг) .
• збір за забруднення навколишнього природного середовища.
• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, з виторгу від реалізації в гуртово-роздрібній торгівлі алкогольних напоїв та пива.      
• орендну плату за землю, що перебуває у державній або комунальній власності.

 
 
 
 
 
 
 

3. Принцип  розподілу  сплачених  сум  єдиного  податку.

 

     Принцип  розподілу  сплачених   сум  єдиного  податку   нашого  підприємства  нічим   не  відрізняється  від  розподілу   цієї  суми  сплаченої  любою   іншою  юридичною  особою,  яка  обрала  спрощену  систему   оподаткування  незалежно   від  обраної  ставки  податку – 6%  чи  10%.

    Згідно  Указу  Президента  України  від  28  червня  1999  року  №746/99  “Про

 спрощену  систему  оподаткування,  обліку  та  звітності  суб’єктів   малого  підприємництва” – юридична  особа  сплачує  єдиний  податок   щомісяця  не  пізніше  20  числа  наступного  за  звітнім  місяця  на  окремий  рахунок  відділень  Державного  Казначейства  України.

    -    до  держбюджету  України  – 20%

• до  місцевого  бюджету  України – 23%
• до  Пенсійного  фонду    України – 42%
• на  обов’язкове  соціальне  страхування – 11%
• до  Державного  фонду  сприяння  зайнятості – 4%,  для  відшкодування  витрат,  які  здійснюються  відповідно  до  законодавства  у  зв’язку  з  тимчасовою  непрацездатністю,  а  також  витрат  зумовлених  надходженням  та  похованням.

    Платники  єдиного  податку  – юридичні  особи  ведуть  податковий  облік  за  тими  податками,  платниками  яких  вони  є,  згідно  вищевказаного   Указу.      

     Щодо  допомоги  з  тимчасової  непрацездатності,  то  питання  оплати лікарняних листків урегульовано  постановою  Кабінету  Міністрів України від 30.08.2000 р.    № 1352. Для відшкодування витрат на оплату лікарняних листків платник єдиного податку звертається до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з заявою, яку підписують керівник i головний бухгалтер. Виконавчі дирекції перераховують на підставі заяви кошти в 10-денний термін. Довідка про використання отриманих коштів подається до виконавчої дирекції Фонду щокварталу до 12 числа наступного місяця. Форму довідки встановлено названою постановою.

     Обчислення i виплата допомоги за  рахунок коштів соціального страхування  здійснюються в загальновстановленому  порядку. 

     Джерелом коштів на оплату  допомоги є надходження в розмірі  11% суми єдиного податку. Перерахування цих сум на рахунок Фонду соціального страхування здійснюють органи Державного казначейства. 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.4 Бухгалтерський  облік за  спрощеною системою  оподаткування. 

   Бухгалтерський  облік  є   обов’язковим  видом  обліку,  який  ведеться  підприємством.  На  його  основі  складається  фінансова,  податкова,  статистична  та  інші  види  звітності. Складання  та  надання  користувачам  фінансової  звітності  (скороченої  або  повної)  також  є  обов’язковим,  що  передбачено Законом №996,  Порядком  №419,  Стандартом  №25.  Таким чином,  всі підприємства  зобов’язані вести бухгалтерський  облік.

    Бухгалтерський облік підприємств  — платників єдиного податку  в нових умовах особливих відмінностей  не має. До документів, що регулюють організацію i ведення обліку, можна віднести:

     Закон України від 16.07.99 р. №  996-XIV «Про бухгалтерський облік  i фінансову звітність»;

     основні Положення (стандарти)  бухгалтерського обліку;

     План рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань i господарських операцій підприємств i організацій (затверджено наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291);