Особливості організації обліку на підприємствах малого бізнесу

3. коригують  виробничі витрати записом:   Д-т 26 К-т 79

ІV варіант обліку витрат передбачає СМП загального плану рахунків № 291 та рахунків обліку витрат класу 9. При цьому методика обліку витрат буде аналогічна тій, що використовують всі підприємства та організації України (крім бюджетних та фінансових установ).

Кожен СМП  має право обирати  любий із 4 варіантів ведення бухгалтерського  обліку, що запропоновані Мінфіном України, який максимально спростить  його бухгалтерський облік, та не викличе труднощів під час складання фінансової звітності та проведення інвентаризації. 
 
 
 
 
 

2. АНАЛІТИЧНА  ОЦІНКА  ОБЛІКУ  І  ЗВІТНОСТІ    

Не саму останню  роль при виборі приватним підприємцем  форми бухгалтерського обліку відіграє система оподатковування.

Так, згідно ст. 13 Декрету Кабміну України «Про прибутковий податок із громадян»  від 26.12.92р. № 13-92 оподатковуванню підлягають доходи з громадян, отримані в продовж  календарного року від здійснення підприємницької  діяльності без створення юридичної особи.

     Оподатковуваним  доходом вважається сукупний  доход, тобто різниця між валовим  доходом (виторгом у грошовій  і натуральній формі) і документально  підтвердженими витратами, безпосередньо  зв'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то їхній розмір розраховується податковими органами при проведенні остаточних розрахунків по нормах у відсотках до валового доходу. Норми витрат приведені в додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок.

     Фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності, не будучи юридичною особою і платником податку на прибуток, не зобов'язано вести бухгалтерський облік. Однак йому не заборонено формувати витрати відповідно до норм ст. 5 «Валові витрати» і ст.8 «Амортизація» Закону про прибуток.

     Головною  особливістю є те, що в декларацію  про доходи, отриманих за звітний  період, включають тільки прямі  валові витрати і суми амортизаційних  відрахувань, підтверджені документально  і відповідні фактичній сумі  отриманого валового доходу в цьому періоді в будь-якій формі і від визначеного виду діяльності.

     Таким  чином, винятково факт одержання  доходу може бути основою для  включення витрат у валові  витрати звітного періоду: не  всіх підряд витрат, а тільки  тієї їхньої  частки, що прямо відповідає цьому доходу.

     Для  обліку доходів і витрат, зв'язаних  з виробництвом, реалізацією товарів,  наданням послуг, приватні підприємці  повинні вести книгу обліку  доходів і витрат за формою  № 10, додаток 10 до Інструкції  про прибутковий податок. У залежності від виду і специфіки підприємницької діяльності податковий орган може вносити зміни і доповнення в книгу ф. №10. Підсумкові дані книги за квартал (рік) є підставою для заповнення громадянами декларацій про доходи підметів оподатковуванню (п. 19.1.1 Інструкції про прибутковий податок).

     Якщо  приватний підприємець відповідно  до останнього абзацу п.14.1.2  Інструкції про прибутковий податок  сплачує фіксований податок, то  він звільняється від обов'язкового  ведення обліку доходів і витрат, безпосередньо зв'язаних з цією діяльністю. При цьому доходи, отримані  від здійснення інших видів підприємницької діяльності, підлягають обліку, оподатковуванню і декларуванню в загальному порядку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.1 Особливості бухгалтерського  обліку у фізичних осіб – платників фіксованого податку  

Згідно ст.14 Декрету  про прибутковий податок громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обирати  спосіб оподаткування прибутків, отриманих  від  діяльності, по фіксованому розміру податку шляхом придбання патенту.

  Оплата фіксованого  податку шляхом придбання патенту  можлива за умов:

• кількість осіб, які знаходяться у трудових відносинах з підприємцем, включаючи членів сім’ї, не перевищує 5;
• валовий дохід такого громадянина від підприємницької діяльності за остання 12 міс. не перевищує 7 000 неоподаткованих мінімумів, тобто 119 тис.грн.
• громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів та представлені такому продажу послуг на ринках  і являється платником ринкового збору
• відсутня торгівля тютюновими та лікеро-горілчаними виробами.

 

Для отримання  патенту платник даного податку  надає в податковий орган заяву , де вказує: вид діяльності; місце  здійснення діяльності; перелік осіб, що знаходяться у трудових відносинах з платником податку або членів його сім’ї, які приймають участь у  підприємницькій діяльності, їх індефікаційні номери, сума доходів платника фіксованого податку від здійснення  підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про відсутність такого доходу.

Розмір фіксованого  доходу встановлюється відповідним  місцевим органом влади  в залежності від територіального розподілу  та місця торгівлі та назначається в розмірі від 20 до 100 гривень за календарний місяць ( ст.14 Декрету  про прибутковий податок з громадян). Якщо платник податку здійснює свою діяльність з використанням робочої сили, то він додатково сплачує 50% суми фіксованого податку за кожну особу. Після надходження оплати даного податку в місцевий бюджет 10% перераховується у Пенсійний фонд, а 90% йде на потреби місцевої громади (п.2 Закону України “Про внесення змін в Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”)

Відповідно до вищезгаданого Декрету, доходи громадянина, які отримані від підприємницької діяльності і обкладаються фіксованим податком не включаються у склад його сукупного прибуткового податку по підсумкам звітного року.

Як вже зазначалось  раніше, платник фіксованого податку  звільняється від обов’язкового  ведення обліку доходів та витрат, пов’язаних з його діяльністю, але для указівки прибутку за останні 12 місяців в заяві, яку він подає про продовження патенту, він повинен вести особистий, в зручній для нього формі, вищевказаний облік, а в разі перевищення зазначеного  рівня валового прибутку,  перейти на загальну систему оподаткування (лист ДПАУ від 30.08.01р. № 11741/7/17-0517). Також платники фіксованого податку, які займаються торгівлею (крім продажу підакцизних товарів) звільняються від ведення регістрів розрахункових операцій та розрахункові книжки(п.5 ст.9 Закону України “Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг”)

Але платник  фіксованого податку повинен  перераховувати в бюджет прибутковий  податок із  прибутку, який отримали наймані робітники. Прибутковий  податок із заробітної плати робітника (якщо це є його основним місцем роботи) утримується по ставкам ст. 7 Декрету про прибутковий податок. Якщо наймані робітники працюють не за місцем основної роботи, то прибутковий податок утримується по ставці 20%.

В Пенсійний  фонд платник фіксованого податку  додатково не сплачує збір, але  робітники не звільняються від утримань із заробітної плати збору у розмірі 1% або 2%. Також органи соціальних фондів, керуючись законами про обов’язкове державне соціальне страхування, примушують платників фіксованого податку робити внески в дані фонди за найманих робітників на загальних основах: Фонд соціального страхування – 2,9% від суми фактичних витрат на оплату праці і 0,5% утримань із заробітної плати найманого робітника, на випадок безробіття – 1,9% від суми фактичних витрат на оплату праці і 0,5% утримань із заробітної плати найманого робітника, від нещасних випадків - % суми від суми фактичних витрат на оплату праці в залежності від виду діяльності.

Звітність в  податковий орган представляється  платником фіксованого податку:

• до 15 числа місяця Справка про сума сплачених прибутків та утриманих з них податків (ф № 8ДР)
• до 1 квітня – Декларація про прибутки, отримані за минулий рік (ф №1)

В Пенсійний  фонд:

• на протязі 20 календарних днів звітного періоду

У Фонди соціального  страхування:

• в зв’язку із тимчасовою втратою трудоздатності – до 12 числа звітного місяця
• на випадок безробіття – до 10 числа звітного місяця
• від нещасного випадку на виробництві – один раз на рік до 15 січня.

Прибутки, одержані від інших видів підприємницької  діяльності підлягають окремому та обов’язковому  декларуванню та оподаткуванню на загальних  підставах. 
 
 
 
 
 
 
 

2.2 Елементи  та  умови   переходу  на  облік  по  єдиному  податку. 

   Застосування єдиного податку  регулюється Указом Президента  України від 03.07.98 р. № 727 «Про  спрощену систему оподаткування,  обліку та звітності суб’єктів  малого підприємництва» у редакції  Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746. Спрощену систему введено з 01.01.99 р. Перехід на неї — добровільний, тобто суб’єктам підприємницької діяльності надано право вибору.

    На сьогодні нормативна база  щодо спрощеної системи оподаткування,  обліку та звітності складається з таких документів:

    Указ Президента України від  28.06.99 р. № 746 «Про спрощену систему  оподаткування, обліку та звітності  суб’єктів малого підприємництва»; 

    Порядок ведення Книги обліку  доходів i витрат суб’єкта малого  підприємництва — юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (наказ ДПА України від 13.10.98 р. № 477 у редакції наказу ДПА України від 12.10.99 р. № 554);

    Порядок видачі свідоцтва про  право сплати єдиного податку  суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою (наказ ДПА України від 12.10.99 р. № 555);

    наказ ДПА України від 12.10.99 р. № 553 «Про затвердження форми  Розрахунку сплати єдиного податку  суб’єктом малого підприємництва  — юридичною особою»;

    Порядок надходження до Фонду соціального страхування коштів, одержаних від сум фіксованого сільськогосподарського податку, єдиного податку i від продажу спеціальних торгових патентів, їх обліку та використання (постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2000 р. № 1352);    Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб’єктів малого підприємництва (наказ Мінфіну України від

30.09.98 р.  № 196 із змінами, внесеними  наказом Мінфіну України від  25.02.2000 р.  № 39).

Спрощеною системою оподаткування обліку та звітності можуть скористатися юридичні особи будь-якої форми власності за умови, якщо:

    середньооблікова чисельність працюючих  за рік не перевищує 50 чоловік;

    обсяг виручки від реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 

1 млн.  грн.

    Винятки становлять:

    підприємства, які працюють із  застосуванням спеціальних патентів;

    довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні  та небанківські фінансові установи;

    підприємства, у статутному фонді  яких частки учасників i засновників — юридичних осіб, що не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25%;

    спільна діяльність без створення  юридичної особи. 

    У випадку якщо підприємство  перевищить чисельність або розмір  виручки у звітному кварталі, то, починаючи з наступного кварталу, воно повинно перейти на звичайну систему оподаткування, обліку та звітності.

    Чисельність визначається відповідно  до Інструкції зі статистики  чисельності працівників, зайнятих  у народному господарстві України  (наказ Мінстату України від 07.07.95 р. № 171). Критерієм є середньооблікова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Методика розрахунку цього показника регулюється

п. 3.4 названої Інструкції i полягає в перерахунку  всього персоналу в умовну чисельність працівників, зайнятих повний день, виходячи з його встановленої тривалості. Чисельність працівників, облік робочого часу яких не ведеться

(надомники,  які працюють за договором  підряду), розраховується шляхом  ділення фактично нарахованої  зарплати на середньомісячну зарплату одного працівника  спискового  складу, перераховану в еквіваленті повної зайнятості.