Управління  фінансовою діяльністю здійснює головний бухгалтер. Разом з генеральним  директором він несе відповідальність за фінансовий стан підприємства. Збутово-маркетингова діяльність належить менеджеру по збуту.

     Комерційний директор здійснює оперативне планування, реалізацію поставлених завдань, вносить  відповідні корективи та здійснює контроль за процесом виконання плану. Взагалі, економічна служба побудована на принципі максимального врахування динаміки навколишнього середовища. Виходячи з цього, комерційний директор та аудитор здійснюють ціноутворення, прогнозування, економічний аналіз та управління персоналом. Свою діяльність, виходячи з стратегії розвитку підприємства, що визначає генеральний директор, він будує на основі інформації, отриманої від аудитора та менеджера по збуту.

     Організаційна структура постійно вдосконалюється, все більше пристосовується до ринкових умов господарювання. В зв'язку з цим в перспективі все більше приділятиметься уваги управлінню маркетингом, що включає в себе не тільки прогноз розвитку ринку, але і можливість впливати на майбутнє.

     Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу (ф.1), фінансового звіту (ф.2-м).

     Використовуючи  інформацію додатків А, Б, В проведемо  ретроспективний аналіз основних показників діяльності підприємства за 2007 - 2009 роки. Групування показників фінансово-господарської діяльності підприємства з метою попередньої оцінки його фінансового стану наведено в таблиці 3.1 [29]. 

     Таблиця 3.1

Показники господарської діяльності підприємства

     Показники в таблиці об’єднано у чотири блоки: капітал, ресурси, економічні показники та фінансові показники. Перелічені групи показників виступають як інструмент об’єктивної оцінки фінансового стану та результатів діяльності підприємства.

      Протягом  аналізованого періоду простежується  тенденція до спаду  реалізації продукції  на підприємстві, про що свідчить динаміка виручки від реалізації (рис.3.1)

     Рис. 3.1 Співвідношення виручки  від реалізації продукції  та собівартості реалізованої продукції, тис. грн.

     За  останні два роки вартісний обсяг  реалізації скоротився на 20565,5 тис. грн. порівняно з 2007 роком. Зниження вартості реалізованої продукції протягом 2008 року становило 32674,2 тис. грн. Такий «спад» пов’язаний, головним чином, зі скороченням фізичного обсягу реалізації продукції та собівартості продукції підприємства.

     Загалом роботу підприємства протягом 2007 – 2009 років слід оцінити негативно, адже результатом його ефективної діяльності повинно бути забезпечення прибутковості. Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності вкладення фінансових ресурсів в активи. За даними таблиці 3.1 загальна вартість майна у 2009 році порівняно з 2007 році збільшилась на 2844,7 тис. грн., а в порівнянні з 2008 роком спостерігається зниження вартості капіталу на 8923,8 тис. грн.

     По  відношенню до позикового капіталу спостерігається протилежна тенденція. Так, за період, що аналізується вартість позикових ресурсів у 2009 році в порівнянні з 2007 роком  зменшилась на 2560,6 тис. грн., та у 2008 році зросла на 9636,2 тис. грн.

     Позитивним  явищем на підприємстві є зростання середньорічної вартості оборотних активів в 2009 році проти 2007 року на 9847,9 тис. грн., проти 2008 року на 1356,8 тис. грн. Підприємство за підсумком 2007 та 2009 років є прибутковим.

     У четвертому розділі таблиці 3.1 був проведений аналіз за фінансовими  показниками, про що можна зробити наступний висновок.

     При розрахунку коефіцієнту автономії, який вказує на залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і визначається як відношення загальної  суми власних коштів до валюти балансу  і нормативне

     Отримані  дані свідчать по те, що всі зобов’язання не можуть бути покритими власними коштами, збільшується ризик фінансових труднощів у майбутньому.

     Коефіцієнт  маневреності, показує частку власного капіталу, що використовується для  фінансування поточної ліквідності. Визначається як співвідношення ризниці оборотних активів підприємства та поточних зобов'язань і власного капіталу за даними ф.№1.

       За обчисленими даними, можна  зробити висновок, що в структурі  джерел коштів підприємства переважає  залучений капітал, питома вага якого у 2009 році проти 2007 року зменшилась та проти 2008 року значно збільшилась.

     За  період, що аналізується, фінансова залежність дещо зменшилась, але дані показники свідчать про велику частку позикових коштів у фінансуванні підприємства.

     Зменшення коефіцієнта автономії та зростання  коефіцієнта фінансової залежності свідчить про те, що аналізоване  підприємство втрачає економічну незалежність та зростає його залежність від зовнішніх  джерел фінансування. Аналіз показників платоспроможності показує, що на підприємстві існує висока імовірність банкрутства,  оскільки значення коефіцієнту загальної ліквідності менше за нормативне.

     Таким чином, в ході проведеного аналізу  було виявлено, що підприємство не є  фінансово стійким. Про це свідчить динаміка більшості наведених вище показників.

     Загальну  оцінку платоспроможності підприємства дає коефіцієнт загальної ліквідності. В міжнародній аналітичній практиці він ще має назву – коефіцієнт покриття, поточної ліквідності та оптимальне значення, яке залежить від галузі діяльності. Цей коефіцієнт універсальний, так як застосовується аналітиками не лише при оцінці рівня платоспроможності, але й, наприклад, діагностиці імовірності банкрутства підприємства. Його оптимальне значення (2-2,5) свідчить, що оборотні активи повинні у двічі перевищувати розмір поточних зобов’язань підприємства (табл.3.2.).

      Таблиця 3.2

      Аналіз  показників платоспроможності підприємства (табл.3.2) вказує, що суб’єкт дослідження станом на кінець 2007, 2008 та 2009 років може негайно погасити за рахунок наявних грошових коштів 59,7%, 97,7% та 94,7% відповідно найбільш термінових зобов’язань, що майже у 2 та 3 рази вище за оптимальне значення.

      У той же час, при нормативі 70 – 80% підприємство за рахунок наявних грошових коштів та очікуваних надходжень від дебіторів  може негайно розрахуватися з боргами короткострокового характеру.

      Значне  відхилення від рекомендованих значень  спостерігається щодо коефіцієнту  загальної ліквідності. Отримані кошти  від перетворення оборотних активів  на готівку станом на кінець 2008 року дозволяють перекрити кредиторську заборгованість товарного характеру та поточні зобов’язання      за розрахунками  на 104,3%, що майже у два рази менше оптимального значення. Але при значенні показника нижче за оптимальне  наше підприємство можна вважати платоспроможним, але таке, що  має ознаки фінансового ризику в оплаті боргів.

      Коефіцієнт  співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує, що у 2009 році підприємство на 1 грн. дебіторської заборгованості залучало 12,043 грн. кредиторської. Тобто, при недостатності власного капіталу підприємство використовувало у господарському обороті, як єдине джерело фінансування, кредиторську заборгованість [16].

      Підводячи загальний підсумок за усіма вище наведеними розрахунками можна вважати, що баланс підприємства є ліквідним, виходячи з розрахованих коефіцієнтів абсолютної та термінової ліквідності. Але підприємству не вистачає власних джерел фінансування для формування оборотних активів. Крім того, протягом 2008 року підприємство було неплатоспроможним. Тому робітники фінансово-аналітичних служб повинні проводити оперативний, перспективний аналіз та оцінку фінансового становища підприємств, адже якщо не прийняти своєчасних антикризових заходів – підприємство має реальні шанси отримати статус банкрута.

4. ОБЛІК ГОТІВКИ В КАСІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

       Для обліку наявності, руху залишків готівки  в касі  підприємства ТОВ «СТЛ»  використовують активний рахунок № 30 "Каса" з такими субрахунками"

       № 301 "Каса в національній валюті"

       № 302 "Каса в іноземній валюті"

       Бухгалтерські записи ведуть на підставі перевірених відривних аркушів (другий примірник касової книги) і доданих до них документів Залишок і надходження грошових коштів відображають на дебеті рахунка № 50, а видану готівку - на кредит.

       До  операційних кас належить квиткові і багажні каси, відділення зв'язку та інші подібні каси.

       На  субрахунку № 302 підприємства здійснюють операції з валютою у перерахунку на національну валюту України (за кожним видом валюти окремо). Операції, пов'язані з одержанням та витрачанням готівкової іноземної валюти, в касі підприємства на субрахунку 302 “Каса в іноземній валюті” рахунка 30 “Каса” передбачають необхідність вести облік по кожному виду валюти, а також відображати курсові різниці на залишок валютних коштів. Як для обліку касових операцій в національній валюті, так і валютних коштів банк встановлює ліміт залишку готівкової валюти. Облік валютних коштів у касі підприємства здійснюється відповідно до затвердженого Порядку ведення касових операцій підприємствами, установами та організаціями. Валютна готівка використовується переважно при здійсненні працівниками службових відряджень за кордон. Реалізація товарів та послуг за готівкову іноземну валюту заборонена (за винятком реалізації товарів і послуг під митним контролем та надання послуг готелями з обслуговуванням іноземних туристів) (лист Національного банку України № 275 та роз'яснення до нього) [6].

       Для забезпечення збереження грошових коштів бухгалтерія ТОВ «СТЛ» здійснює раптові перевірки не менше одного разу на квартал з перерахуванням всіх цінностей, що знаходяться у  касі, й складає відповідні акти.

      Відповідно  до Указу Президента України від 11.05.99 № 491 до суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності за порушення норм по регулюванню готівкового обігу застосовуються такі санкції:

• за порушення встановлених лімітів залишків готівки у касі - в 2-кратному розмірі суми виявленої надлімітної готівки за кожен день;
• за не оприбуткування (неповне оприбуткування) готівки в касу - в 5-кратному розмірі неоприбуткованої суми;
• за не встановлення установами комерційних банків ліміту залишку грошей в касі підприємства - в 50-кратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен випадок;
• за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повної звітності щодо раніше виданих авансів - у розмірі 25% від виданих під звіт сум;
• за використання готівки з виручки, одержаної від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомоги всіх видів, компенсацій за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат;
• за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі використаної готівки;
• за проведення готівкових розрахунків без надання одержувачам платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би засвідчував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.