Облік витрат технічних культур

    Результати  проведених досліджень, дають змогу  зробити висновок, що в СФГ «Кондор» є ще багато невикористаних резервів. Щодо підвищення ефективності виробництва, резервом збільшення прибутковості  СФГ «Кондор» є збільшення виробництва  продукції рослинництва, якого можна  досягти дотримуючись таких заходів:

    - внесення оптимальної кількості  органічних і мінеральних добрив, які забезпечують найбільш повне  використання потенційних можливостей  високоврожайних сортів та гібридів технічних культур;

    - введення в господарстві високоврожайних  сортів і гібридів, стійких проти  хвороб;

    - застосування пестицидів для  боротьби з шкідниками, хворобами  рослин і бур'янами;

    - розширення посівів високопродуктивних  сортів і гібридів, використання  якісного насіння;

    - застосування в господарстві  сівозмін;

    - проведення сільськогосподарських  робіт в оптимальні періоди;

    - запобігання втратам врожаю під  час збирання, перевезення та зберігання продукції.

    Всі ці заходи призведуть до збільшення кількості та якості продукції технічних культур, а сама продукція достатньої споживчої якості користується на ринку підвищеним попитом. Отже, збільшиться і прибуток СФГ «Кондор», що буде використовуватися не тільки для функціонування підприємства, а й для розширеного відтворення та поліпшення соціальних умов працівників аграрної сфери.

    2.2 Організація облікової  політики на підприємстві

    Організація бухгалтерського обліку на підприємствах  України залежить від багатьох юридичних  та фінансових чинників: організаційно-правової форми та форми власності, виду діяльності, організаційної структури, а також  безпосередньо правильно розробленої  облікової політики. Слід зазначити, що в сучасних умовах господарювання діяльність підприємств лісового господарства, в першу чергу, залежить від правильної організації бухгалтерського обліку не лише в галузі, а й безпосередньо на самому підприємстві. Порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах України регламентується як зовнішньо – через комплекс нормативно-правових актів, так і внутрішньо – через   розпорядчий документ підприємства, тобто Наказ про облікову політику. Правильна розробка та встановлення облікової політики, перш за все, цікавлять власника, оскільки на її основі складається фінансова звітність підприємства. І це не лише вимоги Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а й вимога часу.

    У практиці господарювання підприємств  різних галузей економіки розробкою  та складанням наказів займається юридичний  відділ чи юрисконсульт, але щодо Наказу про облікову політику, то слід зазначити, що цей документ розробляється виключно головним бухгалтером підприємства, який повинен відповідно до чинних нормативно-правових актів України  запропонувати певний комплекс облікових  методів і процедур, які є індивідуальними  для підприємства, що, на нашу думку, дає можливість скласти Наказ  про облікову політику не лише з  врахуванням загальнопоширених  принципів і норм бухгалтерського  обліку, але й специфіки діяльності підприємства.

    Дослідження вітчизняної нормативно-правової бази у галузі бухгалтерського обліку показало, що поняття “облікова  політика”  є ідентичним як у  ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні”, так і в П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”: “облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для  складання та подання фінансової звітності”. У той же час міжнародні стандарти пропонують дещо інше трактування облікової політики. Так, відповідно до МСБО 1 “Подання фінансових звітів” “облікова політика – це  певні принципи, основи, домовленості, правила та практика, прийняті підприємством для складання та подання фінансових звітів”. Вважаємо, що подібність визначення “облікової політики” пояснюється інтеграцією національного законодавства у галузі бухгалтерського обліку з відповідним міжнародним.

    Вивчення  законодавчо-нормативної бази та економічної  літератури дає можливість стверджувати, що облікова політика має забезпечувати:

    -    повноту відображення в бухгалтерському  обліку всіх факторів діяльності  підприємств лісового господарства;

    -    своєчасність відображення фактів  господарської діяльності в бухгалтерському  обліку та фінансовій звітності;

    -    застосування в бухгалтерському  обліку методів оцінки, які повинні  запобігати заниженню оцінки  зобов'язань та витрат і завищенню  оцінки активів і доходів підприємства  лісового господарства;

    -    відображення в бухгалтерському  обліку фактів господарської  діяльності не лише виходячи  з їх правової форми, а й  з урахуванням їх економічного змісту;

    -    відображення доходів і витрат  у бухгалтерському обліку та  фінансовій звітності в момент  їх виникнення незалежно від  надходження чи сплати грошових коштів;

    -    тотожність даних аналітичного  обліку оборотам і залишкам  на рахунках синтетичного обліку  на останній календарний день кожного місяця;

    -    раціональне ведення бухгалтерського  обліку, виходячи з величини підприємства та умов діяльності.

    Слід  зазначити, що облікова політика підприємства являє собою розпорядчо-обліковий  документ, обов’язковість складання  якого, зазначена у ст. 8 п. 5 Закону України “Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні”, де зазначено: “Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства...” . Тобто незважаючи на відсутність чіткого порядку складання Наказу про облікову політику, все ж таки він має бути наявним на кожному підприємстві.

    Вивчення  спеціальної літератури та законодавчо-нормативних  документів показало, що застосування облікової політики підприємством  – це також дотримання підприємством принципів бухгалтерського обліку, а саме принципу послідовності, що передбачено у ст. 4 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”: “…послідовність – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності…”. Прослідкувати за змістом облікової політики підприємства у деякій мірі можна лише з інформації, наведеної у формі № 5 “Примітки до річної фінансової звітності”.

    Як  показує практика діяльності даного підприємства, у більшості випадків облікова політика не розробляється і відповідно не затверджується. З врахуванням чинної нормативно-правової бази у галузі бухгалтерського обліку важливо зазначити, що наказ про облікову політику доцільно затверджувати з початку року і, відповідно, вносити зміни варто також з початку року для того щоб дотримуватися такого принципу бухгалтерського обліку як послідовність. Тому вважаємо за доцільне дослідити та сформувати основні елементи облікової політики що безпосередньо будуть впливати на методику обліку і контролю витрат.

    Дослідження економічної літератури та нормативно-правової бази показало, що в обліковій політиці повинні відображатися такі питання  бухгалтерського обліку (елементи облікової  політики) щодо яких існує більше, ніж  один варіант їх застосування. Одноваріантні питання щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві, на мою думку, не є доцільним відображати в обліковій політиці. Важливе значення при розробці облікової політики відіграють інформативні додатки, наприклад, додаток, де відображено робочий план рахунків підприємства, що враховує організаційно-технологічні особливості підприємства.  

          Під час розробки та затвердження облікової політики необхідно також у Додатку  відобразити робочий план рахунків СФГ «Кондор» з відповідними аналітичними та синтетичними рахунками. Наприклад, враховуючи організаційно-технологічні особливості підприємств, вважаю за доцільне до рахунку 23 “Виробництво” використовувати такі субрахунки:

    -    231 «Рослинництво»;

    -    232 «Тваринництво»;

    -    233 «Допоміжне виробництво»;

    -    234 «Ремонт основних засобів»;

    -    235 «Машино-тракторний парк»;

    Слід  зазначити, що важливим елементом облікової  політики є інформація щодо відображення в бухгалтерському обліку біологічних  активів відповідно до П(С)БО 30 “Біологічні активи”. Перш за все, в обліковій політиці потрібно визначити:

    1)об'єкт бухгалтерського обліку біологічних активів (окремий вид, група);

    2)методи амортизації довгострокових біологічних активів, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискорення зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий, передбачений податковим законодавством);

    3)перелік та склад статей калькуляції витрат, пов'язаних з біологічними перетвореннями біологічних активів;

    4)база розподілу загальновиробничих витрат на кожен об'єкт витрат рослинництва.

          Останні два елементи облікової політики в стандарті  не регламентовані, тому визначаються підприємством самостійно.

    Враховуючи  організаційно-технологічні особливості  підприємства розглянемо основні елементи облікової політики, що впливають  на побудову обліку витрат на підприємстві СФГ «Кондор».

    Враховуючи  склад основних елементів витрат вважаємо за доцільне розглянути відображення в обліковій політиці такого елементу витрат як “Амортизація” (рах. 13). Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” у практиці діяльності підприємств можуть застосовуватися такі методи нарахування амортизації: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий. Також відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено податковий метод нарахування амортизації. Враховуючи специфіку діяльності вважаємо за доцільне передбачити в обліковій політиці підприємства  застосування прямолінійного методу нарахування амортизації, хоч в практиці найбільш поширеним є, саме податковий метод без достатнього обґрунтування.

    Відповідно  до нормативно-правових актів порядок  обліку транспортних витрат передбачає П(С)БО 9 “Запаси”, в якому передбачено, що підприємство може застосовувати окремий субрахунок для обліку транспортних витрат у торгівлі. Враховуючи організаційно-технологічні особливості нашого підприємства вважаю за доцільне транспортні витрати обліковувати на окремому субрахунку другого порядку, наприклад 201.2 “Транспортні витрати” і в кінці місяця розподіляти їх між реалізованою продукцією і залишком продукції на складі, оскільки це дозволить визначати більш реальну собівартість продукції, посилити контроль за витратами та відповідальність працівників, які повинні вибирати найбільш оптимальні шляхи просування продукції до верхнього і нижнього складів, що в кінцевому результаті призведе до зниження її собівартості. 

          Методи калькулювання  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) у більшості випадків самостійно обираються підприємством відповідно до П(С)БО 16 “Витрати”. Вивчення Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) показало, що для підприємств запропоновано такі методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції: простий (однопередільний), позамовний, попередільний, попроцесний та нормативний. Вважаю за доцільне запропонувати для використання у господарській діяльності підприємства такий метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції як попередільно-нормативний метод, який враховує організаційно-технологічні особливості діяльності підприємства і поєднує два із вищезазначених методів, а саме: попередільний і нормативний, тому що виробництво здійснюється за переділами (стадіями), а також підприємство здійснюючи вирощування технічних культур дотримуються принципів групування витрат і здійснюють оперативний поточний контроль за дотриманням норм витрат.

    Перелік і склад калькуляційних статей витрат в основному розробляються підприємством  самостійно. Але для нашого підприємства такі статті передбачені Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) С.Г. підприємств, де у розділі 4 “Групування витрат за статтями калькуляції” наведено перелік і зміст калькуляційних статей.

    Перелік і склад змінних та постійних  загальновиробничих витрат визначається підприємством з врахуванням  організаційно-технологічних особливостей діяльності. Затвердженого переліку змінних і постійних загальновиробничих витрат у більшості випадків на підприємстві, тому пропонуємо такий поділ витрат, що зображений у табл. 2.6.