Облік у банках

n="justify">       1. На сплачену суму гривні за  ринковим курсом:

        Д-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції  банку щодо іноземної валюти  та банківських металів»

        К-т рахунка 1200 «Кореспондентський  рахунок в Національному банку  України».

       2. На отриману суму національної  валюти (гривні) за ринковим курсом:

        Д-т рахунка 1200 «Кореспондентський  рахунок в Національному банку  України»

        К-т рахунка 3801 «Еквівалент позиції  банку щодо іноземної валюти  та банківських металів».

        Метод другий. За операціями банку  з придбання однієї іноземної  валюти за іншу:

       1. Зарахування придбаної валюти:

        Д-т рахунка 1500.1 «Кореспондентський  рахунок, який відкрито в інших  банках»

        К-т рахунка 3800.1 «Позиція банку  щодо іноземної валюти та банківських  металів».

       2. Списання проданої валюти:

        Д-т рахунка 3800.2 «Позиція банку  щодо іноземної валюти та банківських  металів»

        К-т рахунка 1500.2 «Кореспондентський  рахунок, який відкрито в інших  банках»

       3. Гривневий еквівалент проданої  іноземної валюти за офіційним  курсом:

        Д-т рахунка 3801.1 «Еквівалент позиції  банку щодо іноземної валюти  та банківських металів»

        К-т рахунка 3801.2. «Еквівалент позиції  банку щодо іноземної валюти  та банківських металів».

        Цифри 1 і 2 в кінці номерів  (після крапки) балансових рахунків  означають код валюти — придбаної  та проданої.

        З метою підрахунку курсових  прибутків і збитків усі залишки  в іноземній валюті мають оцінюватися  на кінець дня за офіційним  курсом НБУ з додержанням обов’язкового  правила: гривневі еквіваленти  залишків на рахунках 3800 (за кодами  валют) мають дорівнювати залишкам  на відповідних аналітичних рахунках  до рахунка 3801.

        Рахунок 3801 коригується щодо суми, записаної на рахунку 3800 у двох  випадках:

        у разі зміни офіційних курсів  валют;

        у разі підрахунку фінансових  результатів від торговельних  операцій, проведених протягом дня.

        Зміна офіційних курсів валют  зумовлює курсову різницю, тобто  різницю між оцінками однакової  кількості одиниць іноземної  валюти за різних валютних  курсів.

        Під час кожної зміни офіційного  валютного курсу банк виконує  операцію переоцінки всіх монетарних  статей в іноземній валюті. За  економічним змістом переоцінка  — це перерахунок гривневого  еквівалента залишків іноземної  валюти, що обліковується на таких  статтях балансу: грошові кошти,  активи і зобов’язання, що мають  бути отримані або сплачені. Саме  їх називають монетарними статтями  балансу.

        У другому випадку йдеться  про реалізований результат від  проведеної операції з іноземною  валютою, тобто про доходи чи  втрати, отримані або сплачені  внаслідок проведення фінансової  операції.

        Результати операцій, проведених  з іноземною валютою, обліковуються  на рахунку 6204 «Результат від  торгівлі іноземною валютою та  банківськими металами», зокрема  результати переоцінювання всіх  валютних рахунків балансу, відкритої  валютної позиції банку та  підсумкові результати торговельних  операцій, що їх виконано за  день.

        Отже, до рахунка 6204 можуть бути  відкриті окремі аналітичні рахунки  (на бажання банку):

        для записування результатів  переоцінювання валютних монетарних  статей балансу;

        для визначення реалізованого  фінансового результату; для цього  в кінці дня після закінчення  всіх обмінних операцій банку  на цей рахунок заноситься  різниця між сумою залишку  у відповідній валюті, що обліковується  за офіційним курсом на рахунку  3800, та за курсами угод на  рахунку 3801 (за цим самим кодом  валюти);

        для визначення нереалізованого  фінансового результату, пов’язаного  з переобліком відкритої валютної  позиції банку (ідеться про  віднесення курсової різниці  за зміни курсів валют).

        Нереалізований результат від  операцій з іноземною валютою  може бути позитивним чи негативним.

        Позитивним уважається результат,  коли внаслідок переоцінки активів  і зобов’язань в іноземній  валюті у зв’язку зі зміною  офіційного валютного курсу змінюється  їхня вартість в національній  валюті, але залишається без змін  вартість в іноземній валюті. У цьому разі руху коштів  в іноземній валюті не відбувається.

        Позитивною також буде різниця  між балансовою вартістю придбаної  (проданої) іноземної валюти та  вартістю придбання (продажу), за  умови незбігу курсу купівлі  (продажу) з поточним офіційним  валютним курсом (у разі купівлі  ринковий курс нижчий за офіційний;  у разі продажу — навпаки). Зрозуміло, що за інших умов  нереалізований результат уважатиметься  негативним.

        Фінансовий результат від торговельних  операцій з іноземною валютою  обліковується на активно-пасивному  рахунку 6204 наростаючим підсумком  з початку року.

        Ми з’ясували, як саме банк  може порівнювати операції, здійснені  в різних іноземних валютах,  з еквівалентом у гривнях. Для  обчислення, скажімо, відкритої валютної позиції не потрібно підсумовувати всі активні та пасивні рахунки в іноземній валюті. Таку функцію виконують рахунки:

       3800 «Позиція банку щодо іноземної  валюти та банківських металів»;

       3801 «Еквівалент позиції банку  щодо іноземної валюти та банківських  металів».

        Ці рахунки є технічними і  не включаються до загальної  суми активів та зобов’язань,  а отже, валюта балансу безпідставно  не збільшується.

        Як приклад розгляньмо таку  ситуацію. У балансі банку сума  кредитів наданих — 100000 грн., а  сума депозитів залучених —  200000 грн. З аналітичного обліку  видно, що і кредити, і депозити  оформлено в іноземній валюті. За умовного курсу долара до  гривні 1 : 4 сума кредитів у доларах  США становитиме 25000, а сума  депозитів — 50000.

        Фактично банк має відкриту  валютну позицію. Цю ситуацію  можна унаочнити так (рис. 13.2).

      

      Тобто відкрита валютна позиція становить 100000 грн., або 25000 дол. США.

        Проте щодо окремої операції, скажімо, видання кредиту чи  залучення депозиту, валютну позицію  не визначають.

        Зрозуміло, що прийняття, наприклад,  валютного депозиту в касу  банку спричиняє виникнення в  банку одночасно як активу, так  і зобов’язання на однакову  суму.

        Якщо банк нараховує проценти  за валютним депозитом, то ця  операція вже спричинятиме створення  лише зобов’язання, а отже, зміну  валютної позиції необхідно показати  так:

      Як  бачимо, у разі короткої відкритої  валютної позиції банк програє, коли курс іноземної валюти зростає. Закономірно  постає запитання: як і де саме банк акумулює іноземну валюту, необхідну для здійснення валютних операцій і з доручення клієнтів, і з власної ініціативи.

        Для переказування грошей в  будь-якій валюті, відмінній від  місцевої, банк має відкрити рахунок  в одному або кількох банках  країни, в якій валюта розрахунку  є місцевою валютою. 

        Коли банк відкриває рахунок  в іншому банку, то для нього  це буде рахунок «Ностро», а  для банку, де цей рахунок  відкрито, він буде рахунком «Лоро».

        Для ефективної діяльності у  сфері обслуговування зовнішньоекономічної  діяльності банки активно шукають  банків-кореспондентів. Між собою  вони можуть обмінюватися кореспондентськими  рахунками. Це означає, що кожний  із них є банком-кореспондентом  для іншого банку щодо валюти, задіяної в розрахунках.

        За рахунками «Лоро» банки-кореспонденти  надсилають власникам рахунків  виписки про стан рахунка із  зазначенням проведених на ньому  операцій.

       

        Щоразу, коли банк відкриває рахунок  у конкретній валюті в конкретному  банку, йдеться про індивідуальний  рахунок ностро. Сальдо за кожним  рахунком ностро називається  «позицією ностро». Цілком очевидно, що банк може мати більш  ніж одну ностро-позицію, тобто  відкрити кілька валютних рахунків  у тій самій валюті.

        Як правило, позиція ностро  може мати:

        позитивне сальдо (кредитове сальдо  у виписці з банківського рахунка);

        паритетне сальдо (нульове сальдо  у виписці з банківського рахунка).

        Допускається також «червоне  сальдо» — овердрафт.

        Операції ностро в іноземній  валюті відображаються в обліку  на рахунках 150 групи чинного плану  рахунків «Кошти до запитання  в інших банках», а операції  лоро — на рахунках 160 групи  «Кошти до запитання інших  банків».

2. Облік обмінних операцій з іноземною валютою.

      Операція (трансакція) розглядається як валютна  за умови, що в розрахунках застосовується валюта, відмінна від гривні.

        Щодо валютних операцій банків  розрізняють:

        операції з рахунком клієнта;

        операції, що виконуються з ініціативи  банку.

        Валютні операції з рахунком  клієнта, пов’язані здебільшого  з необхідністю оплатити рахунки  цього клієнта у валюті, що  зазначається в угоді. До цієї  групи операцій відносять також  депозитні та кредитні операції  в іноземній валюті.

        Валютні операції, що виконуються  з ініціативи банку, називають  ще власними валютними операціями  банку. Ідеться про придбання  цінних паперів, матеріальних  цінностей тощо за іноземну  валюту.

        Виконуючи валютні операції зважають  також і на те, скільки валют  задіяно під час здійснення операції.

        Якщо до операції залучено  лише одну валюту, то ми маємо  справу з казначейською операцією  в іноземній валюті. Якщо ж  валют буде дві— то це операція обміну.

        Виконуючи валютні операції, розрізняють  три часові категорії, а саме:

        Дата валютування:

        за операціями купівлі (продажу)  іноземної валюти — обумовлена  договором дата, отримання банком  права власності на куплену  іноземну валюту і виконання  ним своїх зобов’язань щодо  передавання контрагенту проданої  валюти;

        за операціями купівлі-продажу  основних засобів, нематеріальних  активів, товарно-матеріальних цінностей  — дата здійснення оплати куплених  активів і одержання плати  за продані активи.

        Дата операції — дата укладення  договору про обмінну операцію, згідно з якою банк бере  на себе такі зобов’язання: