Облік розрахунків за податком на доходи фізичних осіб. Облік інших утримань із заробітної плати

Для найманих працівників, які отримують грошове забезпечення встановлено утримання єдиного внеску у розмірі 2,6% від суми грошового забезпечення.

Для найманих працівників, які отримують допомогу по тимчасовій втраті працездатності встановлено утримання єдиного внеску у розмірі 2 відсотки суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.

     В той же час роботодавець повинен робити нарахування на фонд оплати праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу професійного ризику виробництва, установленого для роботодавця за основним видом його діяльності, яких на сьогодні  існує  67 (п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010).

Окрема ставка для нарахування ЄСВ на зарплату встановлена:

- бюджетні установи – 36,3 %;

- наймані працівники-інваліди – 8,41%.

Для оплати перших п’яти днів непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності передбачено окрему ставку, роботодавці нараховують на ці виплати 33,2%, утримують – 2% ЄСВ.

При нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами роботодавець повинен нараховувати 34,7% та утримати 2,6% ЄСВ.

Підприємства обчислюють страхові внески на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу).

Загальний строк сплати ЄСВ – не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники під час кожної виплати зарплати, а також при виплаті доходу в безготівковій формі чи натурою, на суми якої нараховують ЄСВ, повинні сплатити внесок одночасно з видачею зазначених доходів. Ці правила загальні для всіх випадків виплати зарплати.

У разі ж невиплати нарахованої в базовому місяці заробітної плати ЄСВ усе одно треба сплатити не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим.

«Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнювала до 1 жовтня 2011 року п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок, з 1 жовтня 2011 року - сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок» [11].

Із суми, що перевищує максимальну величину, сплачують тільки податок на доходи фізичних осіб.

Для узагальнення облікової інформації про нарахований і утриманий до сплати ЄСВ та розрахунки підприємства за цим внеском застосовується синтетичний  рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням» за кредитом, а за дебетом рахунки обліку витрат на виробництво та інших фінансових джерел.

У разі перерахування коштів до Пенсійного фонду дебетують рахунок 65 і кредитують рахунок 31 «Рахунки в банках».

Щомісяця до 20 числа після звітного періоду, згідно Постанови правлін-ня Пенсійного фонду України від 8.10.10 р. N 22-2, підприємства подають звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в якому зазначають  суми нарахованих доходів і відповідних внесків.

Розрахунки громадян через підприємство з добровільного страхування також обліковують на рахунку 65. Згідно з їх письмовими дорученнями, під час утримання із заробітної плати роблять запис: дебет рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», кредит рахунку 65. Аналітичний облік з добровільного індивідуального страхування ведуть за страхувальниками.

4. ІНШІ УТРИМАННЯ З ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Утримання за виконавчими листами із доходів працівників проводиться на підставі рішень суду. При цьому у разі утримання із заробітної плати  за кількома виконавчими листами за працівником повинно бути збережено 50% зарплати.

Ці обмеження, як уже зазначалось, не поширюються на утримання із заробітної плати у разі відбування працівником виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір утримань із заробітної плати працівника не повинен перевищувати 70%.

Виконавчі листи є підставою для утримання аліментів. Утримання аліментів проводиться згідно з «Сімейним кодексом України» від 10.01.2002 року № 2947-ІІІ, Законом України «Про виконавче провадження» 1999 року, Постановою КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, родичів, інших осіб» від 26.02.1993 року.

Утримання аліментів із заробітної плати працівників здійснюється з усіх видів основної і додаткової заробітної плати (як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом), нарахованої за звітний місяць після утримання з податку на доходи з фізичних осіб та єдиного соціального внеску, не пізніше, ніж у триденний термін з дня, встановленого для виплати заробітної плати.

У разі добровільної сплати аліментів через підприємство платник повинен подати заяву на ім.`я керівника. На підставі такої заяви, підписаної керівником підприємства, бухгалтерія здійснює утримання аліментів з заробітної плати.

При поштовому переведенні сум аліментів поштові витрати здійснюються за рахунок платника аліментів.

Утримання аліментів не здійснюються з:

-                     вихідної допомоги і компенсації за невикористану відпустку, що виплачується  при звільненні працівник;

-                     Компенсаційних виплат у зв’язку з службовим відрядженням, переведенням і направленням на роботу в іншу місцевість;

-                     премій, що мають одноразовий характер;

-                     матеріальної допомоги на оздоровлення;

-                     державної допомоги багатодітним чи одиноким матерям;

-                     допомоги при народженні дитини, а також допомоги на поховання, що виплачується з соціального страхування.

До утримань за ініціативою підприємства належать: профспілкові внески; за заподіяну матеріальну шкоду; за допущений брак виробленої продукції; своєчасно не повернені суми, одержані під звіт; своєчасно не погашені безпроцентні позики, видані членам трудового колективу; за формений одяг; погашення виплачених авансів заробітної плати; за товари, одержані в кредит; перерахування частки заробітку за дорученням працівників.

Облік розрахунків за виплатами працівникам здійснюють в журналах  5 і 5А, в сільськогосподарських підприємствах – в журналі-ордері 10.2 с.г., суб’єкти малого підприємництва -  в розділі 2 відомості 3-м.

Облік утримань із заробітної плати та її видачі  наведено в таблиці 4.1.

                                                                                                                Таблиця  4.1

        Облік утримань із заробітної плати та її видачі працівникам

ВИСНОВКИ

Значення податку на доходи фізичних осіб зумовлюється як певною досконалістю, чіткістю, зрозумілістю механізму сплати, що відпрацьовувався тривалі періоди часу (оподаткування доходів громадян в силу об’єктивних причин виникло задовго до оподаткування юридичних осіб), так і розміром надходжень у бюджетні доходи.

Податку на доходи фізичних осіб притаманні такі загальновизначені риси податків:

а) насичення бюджету і цільових фондів;

б) надходження коштів у казну для задоволення суспільних витрат;

в) обов’язковість сплати, виконання якої забезпечується примусовою силою держави;

г) безповоротність;

д) безеквівалентність;

е) безоплатність;

є) безумовність;

ж) законодавче закріплення;

з) регулювання їх актом компетентного органу державної влади;

и) систематичність (регулярність) їх стягування;

і) здійснення контролю державними органами.

В незалежній Україні важливим етапом було прийняття Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV, який вступив у дію з 01 січня 2004 року .

Зазначений Закон, крім багатьох нововведень у сфері оподаткування фізичних осіб, передбачає відмову від прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних з максимальної ставкою 40% та встановлення єдиної податкової ставки оподаткування сукупного місячного (річного) доходу у розмірі 15%, а на період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року визначав її у розмірі 13%.

2011 рік став, наступним етапом у вдосконаленні системи податків і внесків в Україні. Введено в дію з 1 січня 2011 року  Податковий кодекс України № 2755 від 02.12.10 р. та Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010.

Розмір нарахувань та утримань з заробітної плати часто змінюється, а тому бухгалтер має постійно слідкувати за змінами нормативних документів.

Бухгалтерський облік заробітної плати повинен забезпечити:

-                     своєчасне і точне відображення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу кожним працівником;

-                     правильне нарахування оплати праці кожному працівникові і утримання належних внесків;

-                     дотримання порядку розподілу оплати праці за об’єктами бухгалтерського обліку;

-                      

-                     повний і своєчасний розрахунок з працівниками щодо оплати праці;

-                     своєчасне складання та подання звітності з оплати праці.

        Володіння правовими механізмами, діючими в Україні, дає можливість правильно визначити і вчасно перерахувати, належні  до сплати податки і внески з доходів фізичних осіб, а також уміло скористатись пільгами, які передбачені чинним законодавством.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, www.ligazakon.ua.

2. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загально-обов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI www.ligazakon.ua.

3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2011рік www.ligazakon.ua.

4. Інструкція зі статистики заробітної плати Наказ від 13.01.04 р. № 5 www.ligazakon.ua.

5. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. www.ligazakon.ua.

6. Наказ ДПА України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.10 р. № 1020 www.ligazakon.ua.

7. Податковий кодекс України  від 02.12.10 р. № 2755-VI www.ligazakon.ua.

8. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги» від 29.12.2010 р. № 1227 www.ligazakon.ua.

9. Постанова правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р.    № 21-5 www.ligazakon.ua.

10. Постанова правління Пенсійного фонду України від 8.10.10 р. N 22-2 www.ligazakon.ua.

        11. Постанова правління Пенсійного фонду України 25.10.2011 № 32-3 www.ligazakon.ua.

        12. П(С)БО 26 www.ligazakon.ua.

13. Вісник податкової служби  України травень 2011 р. № 20, с. 37.

14. Вісник податкової служби України січень 2011 р. № 4, с. 11.

15. Сук Л.К., Сук П.Л. Організація бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: Каравела; 2009.- 624 с.