Облік операційних витрат підприємства

 

 

2.4. Контроль за поточними витратами займає відповідальне місце в системі управління витратами підприємства. В структурі усіх витрат підприємства такі витрати, в основному, складають 70-80 %. До поточних витрат відносять витрати на виробництво і витрати діяльності. Нині актуально віднайти таку сукупність методів контролю за витратами підприємства, яка б забезпечила зростання ефективності його діяльності і сприяла б зменшенню ризиків банкрутства в умовах конкуренції та перманентної кризи світової економіки і її сегментів.

Проблеми контролю за витратами підприємства (особливо за витратами на виробництво) відображені у працях Бєлова М.Г., Білухи М.Т., Герасимовича А.М., Грещака М.Г., Коцюби О.С., Дікань Л.В., Коваленка Ю.С., Лінника В.Г., Костіва М.А., Озеран А.В., Литвина Ю.Я., Моссаковського В.Б., Мурашка В.М., Нападовської Л.В., Усача Б.Ф. та інших.

Проблеми теорії і методології контролю за поточними витратами як цілісної системи в процесі управління витратами підприємства залишаються мало вивченими, тоді як окремі елементи системи вивчені достатньо добре.

Метою статті є дослідження особливостей контролю за поточними витратами підприємства та формулювання висновків і пропозицій.

Завданнями даної наукової роботи є здійснення дослідження особливостей контролю за поточними витратами; систематизація методичних прийомів контролю витрат підприємства; розробка пропозицій щодо поліпшення якості контролю за поточними витратами.

В процесі дослідження встановлено, що поточними вважаються будь-які витрати підприємства, крім капітальних витрат (витрат, пов’язаних із капітальними інвестиціями.

Основними завданнями контролю за витратами на виробництво продукції (робіт, послуг) є наступні завдання: контроль за виконанням обсягів виробництва продукції в розрізі певної номенклатури; перевірка дотримання норм списання матеріальних ресурсів у витрати на виробництво; попередження браку у виробництві та контроль за процедурою виправлення допущеного браку та відшкодування втрат від нього; контроль за використанням трудових ресурсів, нарахуванням оплати праці, фіксування і аналіз причин втрат робочого часу; перевірка ефективності використання основних засобів та нематеріальних активів виробничого призначення; фіксування простоїв, пов’язаних з поломками машин і обладнання та простоїв через відсутність замовлень, сировини й матеріалів; контроль за непрямими витратами.

Особливості контролю за видами витрат наведені в таблиці 1.3

Таблиця 1.3

Види витрат	Особливості контролю
Витрати на виробництво (рахунок 23)	Контроль здійснюється в розрізі його виробничих підрозділів за статтями і елементами витрат, відхиленнями від нормативних або планових показників.
Загальновиробничі витрати (рахунок 91)	В процесі контролю за загальновиробничими витратами варто встановити повноту та якість відображення цих витрат в первинних документах і облікових реєстрах, правильність розподілу загальновиробничих витрат.
Адміністративні витрати (рахунок 92)	Контроль здійснюється за певними групами і напрямками цих витрат в середині кожної з таких груп.
Витрати на збут (рахунок 93)	Проводячи контроль за витратами на збут, контролер повинен вивчити, перш за все, структуру таких витрат та доцільність їх здійснення.
Інші операційні витрати (рахунок 94)	Контролер зобов’язаний визначити причини виникнення та суми безнадійної дебіторської заборгованості, розміри (ставок) відрахувань до резерву сумнівних боргів; нестачі і втрати від псування цінностей, а також дослідити об’єктивні та суб’єктивні причини, що їх породили, динаміку, типи, періодичність і тривалість нестач й втрат, місце їх виникнення, осіб причетних до цього, способи виявлення, перелік заходів з ліквідації (скорочення) нестач та витрат і їх ефективність на короткі й тривалі періоди часу.
Втрати від участі в капіталі (рахунок 96)	Контроль має здійснюватись за напрямками втрат та об’єктами (групами об’єктів), де допущені ці втрати.
Фінансові витрати (рахунок 95)	Досліджуючи фінансові витрати, контролер повинен з’ясувати чи справді витрати, що облікуються на рахунку 95 “Фінансові витрати” належать до фінансових витрат. Важливо також перевірити всі суми в розрахунку й відповідність (ідентичність) сумам витрат із сплати відсотків.
Інші витрати (рахунок 97)	Контролер повинен звернути особливу увагу на суму витрат, пов’язаних з реалізацією фінансових інвестицій, необоротних активів і фінансових інвестицій, а також на суми витрат, пов’язаних із ліквідацією списаних необоротних активів і т. д.
Витрати з податку на прибуток (рахунок 98)	Під час контролю потрібно перевірити правильність розрахунку прибутку для оподаткування, застосування ставки податку на цей податок, обчислення власне суми податку, відображення її в первинних документах, облікових реєстрах, податковій та фінансовій звітності.
Надзвичайні витрати (рахунок 99)	Контроль за надзвичайними втратами і витратами має здійснюватись за видами й об’єктами цих подій, часом їх виникнення, напрямками і видами втрат та витрат ліквідаторами наслідків й постраждалими, наявністю і рухом грошових коштів, необоротних активів, запасів тощо

 

Механізм контролю витрат у системі управління господарською діяльністю підприємства передбачає застосування окремих інструментів, методів для вивчення витрат, факторів їх зростання та мінімізації, окупності витрат, альтернативного спрямування витрат, визначення більш прибуткових напрямів діяльності підприємства, ефективного управління витратами. В умовах ринкового господарювання увага приділяється не лише кінцевому результатові, а й методами його досягнення. Ці способи дадуть змогу отримати точну інформацію про витрати, і на її основі прийняти виважені управлінські рішення. Методи контролю витрат:

1.     Стандарт-кост - контроль за найточнішим виявленням  відхилень від установлених стандартів  витрат. Система «стандарт-кост» є одним із важливих інструментів контролю й управління витратами.  Її перевагами є те, що основою виявлення відхилень від стандартів у процесі витрати ресурсів є бухгалтерські записи на спеціальних рахунках, а не їхнє документування; у бухгалтерському обліку виявлені відхилення відображають не всі компанії, а лише ті, котрі використовують поточні стандарти; система «стандарт-кост» передбачає менший штат працівників, оскільки в межах цієї системи облік ведеться за принципом виключення, тобто враховуються лише відхилення від стандартів. Система «стандарт-кост» має й недоліки. Наприклад, важко скласти стандарти відповідно до   технологічної карти виробництва.

2.     Директ-костінг - розподіл витрат на постійні  та змінні складники залежно  від зміни обсягів виробництва. Перевагами методу є те, що  він є досить ефективним при  внутрішнього господарчому розрахунку  з застосуванням внутрішньогосподарських  трансфертних цін, а також спрощення  і точність обчислення собівартості  послуг (продукції, робіт); відсутність  складних розрахунків при розподілі  постійних затрат. Недоліком є  те, що ведення обліку здійснюється  у розрізі лише виробничої собівартості.

3.     Функціонально-вартісний аналіз охоплює всі витрати, спричинені факторами руху продукції з моменту її створення до часу споживання чи утилізації. Перевага - даний метод може використовуватись для дослідження різних напрямків роботи підприємства; можливість структурувати функціональні завдання господарської діяльності, що значно полегшує процес дослідження та виявлення надлишкових функцій. Недолік - невисока можливість повного виокремлення витрат підприємства в рамках основних процесів (постачання, виробництво, збут).

4.     Таргет-костінг - дає змогу підприємству мінімізувати  можливий збиток під час запровадження  на ринок нової послуги (продукції, робіт). Перевага - виробнича діяльність  підприємства координується і  контролюється відповідно до  важливого орієнтиру – цільової  собівартості, застосовується стратегія  зниження витрат ще на стадії проектування виробу.

5.     Метод аналізу  й оптимізації витрат - відображення  витрат за усіма статтями. Згідно  з ним діяльність підприємства  трактується як ланцюг створення споживчої вартості.

Найефективнішими методами є стандарт-кост та таргет-костінг, оскільки вони забезпечують точне виявлення відхилень від встановленої норми витрат, що дає можливість своєчасно реагувати і вносити потрібні корективи, а також стимулює до створення нової продукції для мінімізації збитку, що, своєю чергою, змушує підприємство шукати нові способи для підвищення конкурентоспроможності.

Механізм контролю витрат є складником управління господарською діяльністю підприємства і потребує чіткого, регламентованого регулювання із застосуванням дієвих методів, які потрібно спрямувати на забезпечення раціонального спрямування витрат підприємства. Для досягнення ефективності документального контролю в підприємствах, де на рахунку 94 “Інші операційні витрати” обіги протягом звітного року перевищують 20000 грн., потрібно запроваджувати відповідні нагромаджувальні відомості: “Нагромаджувальна відомість безнадійної дебіторської заборгованості за 2014 р.”,” Нагромаджувальна відомість нестач і втрат від псування цінностей за 2014 р.”,” Нагромаджувальна відомість нарахованих підприємству і сплачених ним штрафів, пені та неустойок за 2014р.”. Впровадження у практичну діяльність пропозицій дозволить покращити обліково-аналітичне забезпечення управління поточних витрат з метою оцінки ефективності їх здійснення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.      Моссаковський  В. Система контролю витрат виробництва  за сучасних умов / В. Моссаковський // Бухгалтерський облік і аудит. – 2002. – № 9. – С. 29-34.

2.      Манакіна  В. Метод обліку витрат «Стандарт-кост»: переваги та недоліки / В.Манакіна // Економіка. – 2009. – № 5. – С. 45-47.

3.      Пересунько  З.М. Методи калькулювання виробничих  затрат: зарубіжний та вітчизняний  досвід / З.М. Пересунько // Економіка. – 2010. - № 2. – С. 36-38.

4.      Бєльтюков  Є.А. Управління витратами на основі  функціонально-вартісного аналізу / Є.А. Бєльтюков // Економічні науки. – 2011. - №  2. – С. 7-10.

5.      Редченко  К. Таргет-костинг, или искусство  делать дешевле // Менеджмент и  менеджер. – 2003. – № 11. – С. 45-50.

6.      Адаменко  Т. М. Управління затратами підприємства: розуміння з позиції процесного  підходу / Т. М. Адаменко // Вісн. Хмельниц. нац. ун-ту. – 2009. – № 3.

7. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16. 07. 99 року № 996.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків. Затверджено наказом Міністерства фінансів України за № 291 від 30. 11. 99 року.

9. Регістри бухгалтерського обліку Затверджено наказом Міністерства фінансів України за  № 356 від 29. 12. 2000 року.

10. Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку № 16 “Витрати”.

11. Бутинець Ф. Ф. “Бухгалтерський фінансовий облік” Житомир ПП “Рута” 2001 рік.

12. Бутинець Ф. Ф. “Бухгалтерський фінансовий облік” Житомир.

13. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні Львів “Інтелект – Захід”, за редакцією Хом’яка Р. Л.

14. Бутинець Ф. Ф., Івахненков С. В., Давидюк Т. В., Шахрайчук Т. В. “інформаційні системи бухгалтерського обліку” Рута” 2002 року.

15. Швець В. Г. “Теорія бухгалтерського обліку” Київ.

16.   Грабова Н. М. “Теорія бухгалтерського обліку” Тернопіль.

17. Пушкар М. С. “Теоретичні основи бухгалтерського обліку” Тернопіль.

18. Чабанова Н. В., Василенко Ю.А. “Бухгалтерський фінансовий облік” Київ.