Облік операційних витрат підприємства

Разом з цим, необхідно відмітити, що відповідно до діючого законодавства й статистичних даних фізичні особи - підприємці мають право й здійснюють підприємницьку діяльність у всіх галузях економіки. Незважаючи на те, що їх частка в структурі суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих в єдиному державному реєстрі, незначна і становить близько 5%, інформація щодо їх діяльності може бути корисною при прийнятті управлінських рішень.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Виходячи з цього, вказана особа визначає порядок передачі й прийняття справ і документів при звільненні та призначенні головного бухгалтера. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві самостійно обирається форми його організації.

Характерною особливістю малих підприємств є обмежена кількість працюючих. Це обумовлює застосовувані організаційні форми. Зокрема, на таких підприємствах облік часто може вести сам керівник або фізична особа підприємець.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівник підприємства затверджує перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції. За згодою на виконання таких функцій фізичною особою - підприємцем, яка за договором надає підприємству послуги з ведення бухгалтерського обліку, може бути передбачено підписання нею тих первинних документів, до реквізитів яких включено підпис головного бухгалтера.

Аналіз нормативної бази з організації обліку на малих підприємствах дає можливість зробити висновок про те, що вище зазначені нормативні документи не розв'язують питання щодо спрощення обліку на малих підприємствах, оскільки вони роз'яснюють технічну сторону відображення інформації на рахунках бухгалтерського обліку, заповнення синтетичних регістрів та звітності.

1.3.  Будь – яке підприємство головною метою своєї діяльності має одержання прибутку як позитивного фінансового результату. Фінансові результати являють собою економічний підсумок виробничої діяльності господарства, виражений у вартісній формі. Саме від визначення фінансового результату, як свідчить зарубіжний досвід та національна практика, буде залежати організація обліку доходів і витрат. Спрощена система обліку, яку доцільно використовувати на малих сільськогосподарських підприємствах передбачає визначення фінансового результату за методом «витрати – випуск». В основу даного методу покладено порівнянння доходів господарства з витратами на постачання, виробництво, реалізацію за схемами фінансового обліку. Таким чином, передумовою для правильного визначення фінансових результатів є організація обліку доходів і витрат.

         Усі витрачені у господарстві  ресурси знаходять своє відображення  в витратах, які виникають за  рахунок виплат грошових коштів, виникнення заборгованості, обміну  тощо. Найбільша сума витрат у  сільськогосподарських підприємствах  припадає на здійснення процесу  виробництва. Витрати виробництва   в фермерських та інших малих  господарствах складають: матеріальні витрати, оплата праці на виробництво продукції та інші витрати. Облік матеріалів та інших запасів доцільно вести періодичний, коли всі одержані запаси визначають як матеріальні витрати виробництва. При цьому для точного визначення розміру фактичних матеріальних витрат проводять корегування на зміну залишків запасів на початок та кінець року, які визначаються шляхом інвентаризації. При цьому інвентаризація виступає як елемент методу бухгалтерського обліку. Таким чином, витрати на виробництво в малих підприємствах будуть склади алгебраїчну суму витрат на: оплату праці на виробництво продукції, суму придбаних матеріальних цінностей та отриманих послуг, суму інших витрат та суму зміни залишку запасів. Такий досвід був запозичений з США, де облік витрат ведуть за двома методами: касовим (не враховують залишки матеріальних цінностей на кінець року) або наростання (враховують залишки матеріальних цінностей на кінець року). Відповідно до міжнародних стандартів законодавство США не вимагає ведення обліку за єдиною системою і фермер може обирати будь-яку систему, яка об’єктивно буде відображати його діяльність. Але організація обліку передбачає ведення обліку за кожним видом діяльності та роподіл витрат на фермермерські та позафермерські витрати.  Регістри обліку для фермерів розробляють науково-дослідні станції при університетах штатів.

  Так, в штаті Айова  такими регістрами згідно книги  по фермерському обліку (практичне  керівництво) є Регістр фермерські  витрати, Регістр фермерський дохід (готівкою), Відомості чистого доходу. Крім того, при використанні методу  наростання   для визначення  доходів і витрат ведуть опис  кормів і худоби для визначення  залишку та врахування його при визначенні результатів. При веденні обліку не використовують метод подвійного запису, а здійснюють просте групування господарських операцій.  Витрати відображають в розрізі елементів і окремо виділяють витрати на оренду техніки та бартерні операції. Для позафермерських витрат, які пов’язані з діяльністю фермера та членів його сім’ї ведеться спеціальний реєстр витрат. У регістрі «Фермерський дохід (готівкою)» відображають доходи фермерської діяльності в розрізі галузей діяльності та джерел надходження доходу.

   В Європі, зокрема  в Польші, облік в малих сільськогосподарських  підприємствах ведеться на основі спрощеної системи методу «витрати-випуск». Як фінансовий результат визначають такі показники як «доход-брутто» та «доход-нетто». Доход-брутто визначається як різниця усіх доходів та витрат з корегуванням на залишки запасів та розрахунків без амортизації. Доход-нетто є результат від різниці доход-брутто та суми амортизації. Облік ведеться з використанням уніфікованих простих рахунків.  Відповідно до Інструкції по впровадженню рахівництва основними регістрами обліку є: Інвентарна книга, Книга внутрігосподарського руху, Книга доходів і витрат.

    Книга внутрігосподарського  обліку призначена для відображення  інформації про витрати продукції  власного виробництва, надходження  матеріалів та товарів в господарство  та вибуття запасів з господарства; незавершене виробництво; рух поголів’я  тварин та птиці; обробіток грунту, посіви тощо.

 Інвентарна книга являє  собою аналітичний регістр обліку  майна і засобів. В книзі в таблицях здійснюють повний перелік цінностей господарства в натуральних та вартісних вимірниках. Кожен конкретний вид майна відображають в окремій таблиці. Так, окремо відображають будинки і споруди, транспортні засоби, тварини, нематеріальні активи, земля в розрізі окремих ділянок, сади, ягідні плантації, запаси, незавершене виробництво, зобов’язання, позики тощо.

      Цікавою  за побудовою є Книга обліку  доходів та витрат. Вона складається  з трьох частин: доходи, витрати  і фінансовий результат діяльності. Для зручності використання кожна з частин різного кольору. Наприклад, витратна частина зеленого кольору, доходна – синього. Облік доходів здійснюється в розрізі господарських операцій за видами надходжень: готівкові розрахунки, безготівкові розрахунки, товарообмінні операції. Аналогічно відображають витрати у вартісному виразі. В кінці місяця визначають фінансовий результат: до сальдо на початок звітного періоду додають доходи за звітний період і мінусують витрати, здійснені за цей період. Враховуючи, що більшість наших фермерів є малообізнані в премудростях бухгалтерського обліку, така побудова регістра обліку доходів і витрат доцільна і у нашій країні.     

         Взагалі, у більшості країн Європи  ведення обліку доходів і витрат  має чітко виражений податковий  характер і ведеться тільки  для складання податкової звітності  та здійсненння розрахунку платежів до бюджета. У веденні такого обліку зацікавлений лише сам фермер.

Особливості контролю за поточними витратами підприємства

Контроль за поточними витратами займає відповідальне місце в системі управління витратами підприємства. В структурі усіх витрат підприємства такі витрати, в основному, складають 70-80 %. До поточних витрат відносять витрати на виробництво і витрати діяльності. Нині актуально віднайти таку сукупність методів контролю за витратами підприємства, яка б забезпечила зростання ефективності його діяльності і сприяла б зменшенню ризиків банкрутства в умовах конкуренції та перманентної кризи світової економіки і її сегментів.

Проблеми контролю за витратами підприємства (особливо за витратами на виробництво) відображені у працях Бєлова М.Г., Білухи М.Т., Герасимовича А.М., Грещака М.Г., Коцюби О.С., Дікань Л.В., Коваленка Ю.С., Лінника В.Г., Костіва М.А., Озеран А.В., Литвина Ю.Я., Моссаковського В.Б., Мурашка В.М., Нападовської Л.В., Усача Б.Ф. та інших.

Проблеми теорії і методології контролю за поточними витратами як цілісної системи в процесі управління витратами підприємства залишаються мало вивченими, тоді як окремі елементи системи вивчені достатньо добре.

Метою статті є дослідження особливостей контролю за поточними витратами підприємства та формулювання висновків і пропозицій.

Завданнями даної наукової роботи є здійснення дослідження особливостей контролю за поточними витратами; систематизація методичних прийомів контролю витрат підприємства; розробка пропозицій щодо поліпшення якості контролю за поточними витратами.

В процесі дослідження встановлено, що поточними вважаються будь-які витрати підприємства, крім капітальних витрат (витрат, пов’язаних із капітальними інвестиціями.

Основними завданнями контролю за витратами на виробництво продукції (робіт, послуг) є наступні завдання: контроль за виконанням обсягів виробництва продукції в розрізі певної номенклатури; перевірка дотримання норм списання матеріальних ресурсів у витрати на виробництво; попередження браку у виробництві та контроль за процедурою виправлення допущеного браку та/або відшкодування втрат від нього; контроль за використанням трудових ресурсів, нарахуванням оплати праці, фіксування і аналіз причин втрат робочого часу; перевірка ефективності використання основних засобів та нематеріальних активів виробничого призначення; фіксування простоїв, пов’язаних з поломками машин і обладнання та простоїв через відсутність замовлень, сировини й матеріалів; контроль за непрямими витратами.

РОЗДІЛ 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, пов'язані з організацією виробництва і керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства. Раніше їх називали цехові витрати.

П(С)БО 16 "Витрати" наводить перелік загальновиробничих витрат, а саме:

- витрати на управління  виробництвом (оплата праці апарату  управління цехами, дільницями, фермами, ланками, бригадами; відрахування на  соціальні заходи й медичне  страхування апарату управління  цехами, дільницями; витрати на оплату  службових відряджень персоналу  цехів, дільниць тощо);

- амортизація основних  засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- амортизація нематеріальних  активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на вдосконалення  технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування  на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології  й організації виробництва, поліпшенням  якості продукції, підвищенням її  надійності, довговічності, інших експлуатаційних  характеристик у виробничому  процесі; витрати матеріалів, купівельних  комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення  та інше утримання виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування  виробничого процесу (оплата праці  загальновиробничого персоналу; відрахування  на соціальні заходи, медичне  страхування робітників та апарату  управління виробництвом; витрати  на здійснення технологічного  контролю за виробничими процесами  та якістю продукції, робіт, послуг);

- витрати на охорону  праці, техніку безпеки й охорону  навколишнього природного середовища;

- інші витрати (внутрішньозаводське  переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до  цехів і готової продукції  на склади; нестачі незавершеного  виробництва; нестачі й втрати  від псування матеріальних цінностей  у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні й змінні. До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної величини.