Облік касових операцій

Облік вибуття  основних засобів. У процесі господарської діяльності бюджетних установ основні засоби поступово зношуються як фізично, так і морально. Тому з тих чи інших причин вони можуть вибувати. 
Основні засоби, що стали непридатними для користування, підлягають списанню відповідно до Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ. 
Списанню підлягають основні засоби як такі, що: 
· непридатні для подальшого використання; 
· виявлені в результаті інвентаризації як недостача; 
· морально застарілі; 
· фізично зношені; 
· пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані); 
· будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв’язку з будівництвом нових об’єктів та такі, що зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання. 
Списання з балансу установ основних засобів здійснюється шляхом їх: 
· продажу; 
· безоплатної передачі; 
· ліквідації (на підставі акту). 
Для визначення непридатності основних засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року, у складі: 
· керівника або його заступника (голова комісії); 
· головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку); 
· керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності; 
· особи, на яку покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей (основних засобів); 
· інших посадових осіб (на розсуд керівника установи). 
Право визначення непридатності основних засобів і встановлення неможливості або неефективності проведення відновлювального ремонту, а також оформлення необхідної документації наказом керівника установи може бути надано щорічній інвентаризаційній комісії. 
Для участі в роботі комісії з встановлення непридатності автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших необоротних активів, які перебувають під наглядом Державних інспекцій, запрошується представник відповідної інспекції, який підписує акт про списання або передає комісії свій письмовий висновок, що додається до акта.

Облік зносу  необоротних активів. Особливістю обліку необоротних активів в бюджетних установах є те, що на них не нараховується амортизація, а здійснюється нарахування зносу. Це пояснюється тим, що в бюджетних установах не створюються матеріальні блага, тому вони не є засобами виробництва і виступають, як основні невиробничі фонди. Під зносом необоротних активів слід розуміти частину їх споживчої вартості, що втрачається при їх експлуатації. За економічною сутністю суми нарахованого зносу є показником того, через який час необоротний актив втрачає свою вартість і повинен відповідати строку фізичного зношення. Основні правила нарахування зносу Знос нараховується за прямолінійним методом, за встановленими нормами зносу для груп об'єктів необоротних активів, згідно з Інструкцією з обліку необоротних активів. Для нарахування зносу та з метою уніфікації та обґрунтованості визначення суми зносу основних засобів бюджетних установ застосовуються строки корисного використання та річні норм зносу, які наведені в додатку до Інструкції з обліку необоротних активів. Об'єктом для нарахування зносу є первісна (відновлювальна) вартість необоротних активів. На період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації об'єкти необоротних активів нарахування зносу призупиняється. Сума нарахованого зносу не може перевищувати 100% вартості необоротних активів. Знос, нарахований у розмірі 100% вартості необоротних активів, що придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для їх списання. Для окремих груп необоротних активів встановлений спрощений метод нарахування зносу. Так, для експонатів зоопарків, виставок (рахунок 111), бібліотечних фондів (рахунок 112), малоцінних необоротних матеріальних активів (рахунок 113), білизни, постільних речей, одягу та взуття (рахунок 114), інвентарної тари (рахунок 117), матеріалів довгострокового використання для наукових цілей (рахунок 118) нараховуються у першому місяці передачі у використання об'єкта необоротних активів у розмірі 50% його первісної вартості та решта 50% первісної вартості - у місяці його ліквідації (списання з балансу). Норми нарахування зносу та строки корисного використання об'єктів нематеріальних активів визначаються виходячи зі строку дії патента, свідоцтва та інших обмежень строків використання об'єктів інтелектуальної власності відповідно до законодавства України. На нематеріальні активи, строк корисного використання яких не визначений, знос не нараховується. Сума зносу об'єктів необоротних активів визначається в останній робочий день грудня в гривнях за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації у звітному році відповідно до норм зносу.

Поняття "Нематеріальні  активи"  Згідно Положення про бухгалтерський облік та звітності в Російській Федерації, затвердженим наказом Мінфіну РФ від 26. 12.94 р. № 170, розд. 4, п. 48. до нематеріальних активів, які використовуються протягом тривалого періоду (понад одного року) у господарській діяльності і приносить дохід, належать права, що виникають з: - авторських і інших договорів на твори науки, літератури, мистецтва та об'єкти суміжних прав на програми для ЕОМ, бази даних та інше; - патентів на винаходи, промислові зразки, селекційні досягнення, свідоцтв на корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування та ліцензійних договорів на їх використання; - прав на "ноу-хау" та ін; - права користування земельними ділянками, природними ресурсами. Згідно Положення про бухгалтерський облік довгострокових інвестицій (лист Мінфіну РФ від 30.12.93 р. № 160, розд. 4.3) до нематеріальних активів відносяться результати закінчених науково-дослідних, дослідно-конструкторських розробок і проектно-вишукувальних робіт. Правові форми надходження нематеріальних активів на підприємства Положення про бухгалтерському обліку та звітності в Російській Федерації передбачає два різновиди надходження нематеріальних активів до господарюючому суб'єкту: - створення на основі договорів про створення та передачі; - придбання на основі договорів про передачу. Створення нематеріальних активів можливо як власними силами (працівниками підприємства), так і шляхом залучення сторонніх організацій, що вимагає оформлення цих стосунків відповідним договором. На необхідність укладення договору між підприємством і працівником вказують ст. 146 Основ цивільного законодавства, ст. 14 Закону РФ "Про авторське право і суміжні права "від 09.07.93 р. № 5351-1, ст. 8 Патентного закону РФ від 23.09.92 р. № 3517-1. Правове оформлення створення потенційного нематеріального активу необхідно для вирішення питання про належність права використання і випливають з нього майнових прав автора (винахідника) та підприємства. Для правового оформлення створення та передачі нематеріального активу можуть бути використані: - договір про створення та передачі об'єкта інтелектуальної власності (ОІВ); - договір про виконання НДДКР. Придбання вже існуючого нематеріального активу можливе на підставі наступних договорів: - авторського договору про використання ОІВ; - ліцензійного договору; - договору про передачу "ноу-хау"; ь - установчого договору. Постановка на облік та використання нематеріальних активів Нематеріальні активи відображаються в обліку і звітності в сумі витрат на придбання, виготовлення (створення) та витрат на їх доведення до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях. Нематеріальні активи можуть використовуватися протягом тривалого періоду (понад один рік).

Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені. Так, елемент «Матеріальні витрати» включає: — сировину й основні матеріали; — купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби; — паливо і енергію;— будівельні матеріали; — запасні частини; — тару і тарні матеріали; — допоміжні та інші матеріали. До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться: заробітна плата за окладами й тарифами;премії та заохочення; компенсаційні виплати; оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці. Елемент «Відрахування на соціальні заходи» охоплює такі витрати: відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування; страхові внески на випадок безробіття; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;відрахування на інші соціальні заходи. Елемент «Амортизація» включає: амортизацію основних засобів; амортизацію нематеріальних активів; амортизацію інших необоротних активів. Елемент «Інші операційні витрати» включає: витрати на відрядження; послуги зв’язку; матеріальну допомогу; плату за розрахунково-касове обслуговування тощо. Для обліку витрат за елементами у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки класу 8 «Витрати за елементами». За дебетом цих рахунків протягом звітного періоду здійснюється відображення витрат по мірі їх виникнення, а за кредитом списання у кінці звітного періоду на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», або на дебет рахунків класу 9 «Витрати діяльності», якщо облік витрат на підприємстві ведеться за схемою розгорнутого обліку. Рахунки класу 8 залишків не мають.

Витрати на збут включають такі витрати, що пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):   витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах готової продукції;  витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;  інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Облік фінансових витрат. Крім операційної діяльності (основної діяльності під-приємства, а також інших видів діяльності, що не є інвестицій-ною або фінансовою діяльністю), підприємство може здійснюва-ти фінансову діяльність. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. У результаті такої діяльності виникають фінансові витрати. До фінансових витрат відносяться витрати на відсотки (за ко-ристування кредитами, отриманими за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу. Облік витрат фінансової діяльності ведеться на рахунку 95 «Фінансові витрати», який є активним, призначений для обліку господарських процесів та витрат, пов’язаних з нарахуванням та сплатою відсотків за користування кредитами банків, випуском, триманням і обігом цінних паперів (у т. ч. відсотки за випущени-ми облігаціями, сума дисконту тощо), нарахуванням відсотків за договорами кредитування, фінансового лізингу та інших витрат підприємства, пов’язаних із залученням позикового капіталу. Рахунок 95 «Фінансові витрати» має такі субрахунки: —        951 «Відсотки за кредит»; —        952 «Інші фінансові витрати». За дебетом рахунка відображається сума визнаних витрат, за кредитом — списання (в кінці року або в кінці звітного місяця) на рахунок 79 «Фінансові результати». На субрахунку 792 «Ре-зультат фінансових операцій» визначається результат від фінан-сової діяльності підприємства. На субрахунку 951 ведеться облік витрат, пов’язаних з нара-хуванням та сплатою відсотків, відсотків тощо за користування кредитами банків. На субрахунку 952 ведеться облік витрат, пов’язаних із залу-ченням позикового капіталу, зокрема витрат, пов’язаних з випус-ком, утриманням та обігом власних цінних паперів; нарахуван-ням відсотків за договорами кредитування (крім банківських кредитів), фінансового лізингу тощо. Первинними документами при відображенні нагромадження фінансових витрат є ВКО, виписка банку, довідка бухгалтерії тощо. Списання витрат на фінансові результати оформляється довідкою (розрахунком) бухгалтерії.

Облік витрат операційної діяльності за економічними елементами Витрати операційної діяльності підприємства торгівлі групують за такими економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати. До складу елементу «Матеріальні витрати» включають вартість витрачених (спожитих) у процесі операційної діяльності:  матеріалів і комплектуючих виробів, що використані в процесі торгівлі, для забезпечення виробництва продукції, для господарських потреб, технічних цілей та гарантійного ремонту, гарантійного обслуговування реалізованих товарів; паливно-мастильних матеріалів усіх видів, придбаних у сторонніх підприємств і організацій та використаних на технологічні та інші операційні цілі, зокрема для належної експлуатації транспортних засобів, опалення й освітлення приміщень тощо. Витрати, пов’язані із власним виробництвом і використанням електричної та інших видів енергії, включають до відповідних елементів витрат; будівельних матеріалів і запасних частин для проведення ремонту основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, у тому числі взятих у тимчасове використання згідно із угодами про операційну оренду (лізинг), а також малоцінних і швидкозношуваних предметів; тари й тарних матеріалів, використаних в операційній діяльності підприємства; товарів для власного використання (без продажу); малоцінних та швидкозношуваних предметів, які використовують в операційній діяльності підприємства впродовж року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує рік, зокрема: інструментів, господарського інвентарю, спеціального оснащення; санітарного, спеціального одягу, взуття, захисних пристроїв тощо; мила та інших мийних і знешкоджувальних засобів; молока й лікувально-профілактичного харчування; інших матеріальних витрат, пов’язаних із виконанням підприємством робіт і наданням послуг виробничого й невиробничого характеру.

Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” ведеться за місцями виникнення, центрами і видами витрат. За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.Згідно з п. 16 П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.Розподіл постійних та змінних загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, що виробляються підприємством, здійснюється по-різному:   змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду;   постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності. Нормальна потужність-це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва). Приклади баз розподілу:  години праці;  заробітна плата;   обсяг діяльності;  прямі витрати;    інше. Підприємствам слід обирати ту базу розподілу, яка найбільш точно відображає зв’язок між загальновиробничими витратами та обсягом готової продукції. На початку звітного року підприємством має бути визначена облікова політика щодо визначення виробничої собівартості продукції, робіт, послуг, в якій має бути зазначений обраний підприємством підхід щодо розподілу загальновиробничих витрат. Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки у випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність. Якщо фактичний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду, в якому вони виникли, і включаються до собівартості реалізованої продукції.

Статутний капітал – це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав. 
            Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і припиняється в день виключення підприємства з реєстру в результаті завершення діяльності (у випадку реорганізації, ліквідації). При цьому джерелами формування статутного капіталу можуть бути грошові та/або матеріальні внески. 
Для обліку статутного капіталу використовують такі основні рахунки: 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал”. 
            Так, рахунок 40 призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За його кредитом відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом — зменшення (вилучення). 
            На рахунку 45 ведуть облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. За дебетом даного рахунку відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом – вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Цей рахунок має такі субрахунки: 
— 451 "Вилучені акції"; 
— 452 "Вилучені вклади й паї";  
— 453 "Інший вилучений капітал". 
           Рахунок 46 призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За його дебетом відображають заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом — її погашення . 
            Наприклад, формування статутного капіталу ТОВ відображають наступним чином: 
1) Дт 46 “Неоплачений капітал”  Кт 40 “Статутний капітал” – на суму зареєстрованого статутного капіталу; 
2) Дт 30 “Каса” (або 31 “Рахунки в банках”) Кт 46 “Неоплачений капітал” – на суму грошових коштів, внесених до каси підприємства (або на поточний рахунок в банку) його засновниками; 
3) Дт 10 “Основні засоби” Кт 46 “Неоплачений капітал” – на вартість внесених засновниками основних засобів; 
4) Дт 20 “Виробничі запаси” Кт 46 “Неоплачений капітал” – на вартість внесених виробничих запасів.