Облік готової продукції

 

ВСТУП

Діяльність кожного господарюючого суб’єкта у сучасних умовах є предметом  уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавлені у позитивних результатах його функціонування. Успішна  діяльність кожного з них полягає  у підвищенні рівня економічної  ефективності виробництва продукції.

Облік готової продукції  є важливою темою для розгляду і її актуальність полягає в тому, що більшість підприємств виготовляють якусь продукцію, яка є об’єктом ведення  бухгалтерського обліку.

У економічно складний для  України час держава повинна  підтримувати виробників продукції, особливо, якщо підприємство виготовляє якусь  нову продукцію, стимулювати підприємства до більшого розширення, надавати пільги і зменшувати податковий тиск.

Актуальність обраної теми курсової роботи тісно пов’язана з проблемами переходу суб’єктів господарювання до нової системи обліку, а також в тому, що випуск готової продукції являється результатом діяльності підприємства.

Проблемні питання обліку готової продукції найбільш ґрунтовно  розглянуто в працях таких вітчизняних  вчених як: Ф.Ф. Бутинця, А.М. Герасимовича, С.Ф. Голова, В.І. Єфименка,І.В. Жиглей, М.В. Кужельного, В.Г. Линника, В.М. Мурашка, В.М. Пархоменка, І.І. Пилипенка, Л.К. Сук, В.Я. Савченка, В.В. Сопка, а також  зарубіжних вчених: П.С.Безруких, Д. Блейка, Б. Нідлза, В.Ф. Палія, Я.В. Соколова, Е.С. Хендерксена, Ч.Т. Хонгрена. Проте ряд  важливих проблем обліку готової  продукції ще й досі залишилися не дослідженими.

Мета курсової роботи полягає  у з’ясуванні сутності готової продукції,порядку обліку її наявності та реалізації.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні завдання:

· охарактеризувати готову продукцію та розглянути її класифікацію;

· охарактеризувати як оцінюється готова продукція;

· показати порядок формування первісної вартості готової продукції;

· розглянути порядок документування наявності та руху продукції;

· показати як формується дохід (виручка від реалізації готової продукції);

· показати порядок відображення в обліку руху готової продукції.

Об’єктом дослідження  даної курсової роботи є методика обліку наявності та руху готової продукції на підприємствах різних форм власності.

Предметом дослідження є сутність та значення готової продукції, її облік та документування.

Під час написання даної  курсової роботи, використовувались  наступні методи дослідження:табличний, графічний, метод середніх, абсолютних та відносних величин, балансований метод та метод дослідження показників у динаміці.

Головними  джерелами  при  написанні  слугували  нормативно-правові  акти,  постанови,  положення  та  стандарти,  накази  та  інша література,  яка  регламентіє  порядок  ведення  бухгалтерського обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Теоретичні основи обліку готової продукції

1.1. Готова продукція: сутність, оцінка та класифікація

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в

Україні ” від 16.07.1999 р. № 996/XIV цим законом регламентуються

правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової

звітності. Згідно з законом  ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві.

Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а

саме на підставі даних  бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером

підприємства.

Також Законом України  “Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність” передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється

відповідними органами в  межах їхньої компетенції, передбачених законами.

Основу побудови обліку готової  продукції становлять: визначення терміна "готова продукція" та класифікація готової продукції; оцінка готової

продукції; облік випуску  готової продукції; облік наявності  готової продукції на складах та кладових у виробництві; система рахунків обліку.

Готова продукція —  це виріб або напівфабрикат, робота, послуга, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору,

прийняті  технічним контролем  підприємства і здані на склад  або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.[6]

Всі елементи виробничого  процесу (сировина, матеріали тощо), які знаходяться на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні  та якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

Побудова обліку готової  продукції можлива за різними  варіантами.

Продукція, яка має кількісні  та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та

реалізація покупцеві.[9]

На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.

Продукція, яка не має  кількісних характеристик (робота, послуга  або

посередництво тощо), безпосередньо  з виробництва передається покупцеві

(замовнику).[7]

При організації обліку продукції  основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю (рис. 1.1.):

1. За формою:

- уречевлена (матеріальна);

- результати виконаних  робіт; 

- результати наданих послуг.

2. За ступенем готовності:

- готова продукція; 

- напівфабрикати - продукти  окремих технологічних фаз, якій  повинні пройти одну або декілька  технологічних фаз обробки, перш  ніж стати готовою продукцією;

- незавершене виробництво; 

3. За технологічною складністю:

- проста;

- складна: 

а) супутня - це продукція  отримана в одному технологічному циклі  одночасно з основною, за якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або  відпуску споживачеві;

б) побічна - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і на відміну  від супутньої продукції не потребує додаткових витрат.[10]

Рис.1.1. Класифікація готової продукції за її характером

У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.

Якщо готова продукція  оцінюється не за фактичною собівартістю, то

відокремлено  від  фактичної  собівартості облікується відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.[5]

Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-бухгалтерським методом.

Собівартість продукції  — це виражені в грошовій формі  сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує

ефективність усього процесу  виробництва на підприємстві, оскільки в ній

відображаються рівень організації  виробничого процесу, технічний  рівень,

продуктивність праці  та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше

використовує виробничі  ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт,

послуг).

При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до

неї входять. Собівартість повинна  включати до свого складу витрати необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх

факторів виробництва (предметів  і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку.[13]

 

1.2. Порядок формування  первісної вартості готової продукції

 

Одним із основних завдань  цінового обліку готової продукції  є приведення різної продукції промисловості  до єдиного виразу: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих одиниць так і промисловості  в цілому. В отриманні єдиного  підсумку по різних видах продукції  і полягає основне завдання оцінки продукції.

В бухгалтерському обліку готова продукція повинна оцінюватись  у відповідності до П(С)БО – 9 "Запаси" за первісною вартістю. Але оскільки така вартість може бути визначена  лише після збирання всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. [3]

Для визначення первісної  вартості продукції (робіт, послуг) використовується П(С)БО – 16 "Витрати". Витрати на виробництво готової продукції включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні та змінні виробничі накладні витрати.

Накладні виробничі витрати  можуть бути як змінними, так і постійними. Всі змінні витрати – прямі  та накладні – розподіляються на кожну  одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничої потужності згідно з методом стандартних витрат. Постійні накладні виробничі витрати  можуть бути як розподілені так і  нерозподілені.

Розподілені накладні витрати  є елементом первісної вартості запасів готової продукції та незавершеного виробництва і  представляють собою оцінені  втрати, які грунтуються на нормальній потужності та відносяться на кожну  одиницю продукції незавершеного  виробництва.

Нерозподілені накладні виробничі  втрати виникають лише тоді, коли продукції  випущено менше нормальної потужності. В іншому випадку, всі накладні виробничі  витрати відносяться до собівартості.

Управлінські витрати  до складу собівартості готової продукції  не включаються. Такі витрати акумулюються на рахунку 92 "Адміністративні витрати" та відображатимуться в тому періоді, в якому виникли.

Порядок формування первісної  вартості готової продукції (рис.1.2.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2. Порядок формування первісної вартості готової продукції

П(С)БО 16 “Витрати” визначає два  поняття собівартості готової продукції:

1) собівартість реалізованої продукції;

2) виробнича собівартість продукції.

До виробничої собівартості продукції  входять наступні витрати (рис.1.3.).[16]

Рис.1.3. Склад витрат виробничої собівартості готової продукції

Оцінка готової продукції при  її продажу залежить від облікової  політики підприємства, в частині  оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 “Запаси”.[3]

При відображенні продажу готової  продукції в бухгалтерському  обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством  згідно з обліковою політикою, –  первісна вартісна (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової  продукції”), та оцінка, що визначаютья  за домовленістю сторін (по кредиту  рахунку 701 “Дохід від реалізації готової  продукції”).

Собівартість реалізованої продукції  складається з наступних витрат  (рис.1.4.).[5]

 

Рис.1.4. Склад собівартості реалізованої готової продукції