Контрольна работа по "Управлінському обліку"

     Метод обліку витрат і калькулювання вибирається підприємством самостійно, тому що залежить від низки приватних чинників: галузевої приналежності, розміру, застосовуваної технології, асортименту продукції

7

тощо, інакше кажучи, від  індивідуальних особливостей підприємства. На практиці ці методи можуть застосовуватися в різних поєднаннях. Головне, щоб обраний організацією метод забезпечував можливість угрупування витрат за окремими об'єктами обліку, поточного контролю за витратами на виробництво, а також можливість реалізації найважливішого принципу управлінського обліку - управління собівартістю за відхиленнями.

     1. Попроцессний метод калькулювання.

     Попроцессний метод калькулювання застосовується у видобувних галузях промисловості (вугільної, гірничорудної, газової, нафтової, лісозаготівельної та ін) і в енергетиці. Крім того, він може використовуватися в переробних галузях з найпростішим технологічним циклом виробництва (наприклад, в цементній промисловості, на підприємствах з виробництва асфальту та ін.)  
Все вищезазначене характеризується масовим типом виробництва, нетривалим виробничим циклом, обмеженою номенклатурою продукції, що випускається (послуг, послуг), єдиною одиницею виміру і калькулювання, повною відсутністю або незначними розмірами незавершеного виробництва. У результаті продукція, що випускається (надається послуга) є одночасно і об'єктом обліку витрат, і об'єктом калькулювання.

     Незважаючи на загальні риси масового виробництва, кожна з видобувних галузей промисловості має свої особливості, від яких залежать не тільки організація та технологія виробництва, а й можливості обліку та контролю за витратами.  
     У виробництвах де: виробляється один вид продукції, не виникають запаси напівфабрикатів; не утворюються запаси готової продукції (або присутні в обмежених кількостях), - може застосовуватися метод простого калькулювання.  
Якщо запасів готової продукції у підприємства немає (енергетичні, транспортні організації), використовується метод простого одноступінчатого калькулювання.  
     Метод простого одноступінчатого калькулювання може застосовуватися не тільки в галузях матеріального виробництва, але і у невиробничій сфері, при наданні послуг.

     У результаті з трьох вищезгаданих умов дотримуються два перших. На таких підприємствах застосовується метод простого двоступінчастого, калькулювання. Розрахунок собівартості одиниці продукції ведеться в три етапи:  
1 розраховується виробнича собівартість усієї виробленої продукції, потім розподілом всіх виробничих витрат на кількість виготовлених виробів визначається виробнича собівартість одиниці продукції;

2 сума управлінських  і комерційних витрат ділиться на кількість проданої за звітний період продукції;

3 підсумовуються показники,  розраховані на перших двох  етапах.

8

     Часто попроцессний метод розглядається як спрощений різновид попередільний калькулювання. Іноді термін «попро-Цессна калькулювання» використовують як синонім попередільного методу обліку. Дійсно, між ними - досить умовна грань.

     2. Попередільний метод калькулювання

      Попередільний калькулювання використовується в галузях промисловості з серійним і потоковим виробництвом, коли вироби проходять в певній послідовності через всі етапи виробництва, звані переділами. Як правило, це виробництва, де застосовуються фізико-хімічні та хімічні методи переробки сировини, і процес отримання продуктів складається з декількох послідовних технологічних стадій. У цих випадках об'єктом калькулювання стає продукт кожного закінченого переділу, включаючи й такі переділи, в яких одночасно отримують декілька продуктів.

      Сутність попередільного методу полягає в тому, що прямі витрати відбивають у поточному обліку не за видами продукції, а по переділах (стадіях) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів. Отже, об'єктом обліку витрат зазвичай є переділ.  
Переділ - це частина технологічного процесу (сукупність технологічних операцій), що закінчується отриманням готового напівфабрикату, який може бути відправлений у наступний переділ або реалізований на сторону. У результаті послідовного проходження вихідного матеріалу через всі переділи отримують готову продукцію, тобто на виході з останнього переділу маємо не напівфабрикат, а закінчений продукт. Наприклад, текстильне виробництво складається з ряду переділів. Особливостями попередільного методу обліку є організація аналітичного обліку синтетичного рахунку 23 «Виробництво» для кожного переділу, узагальнення витрат по переділах, тобто калькулювання собівартості продукції кожного переділу в цілому, списання витрат за календарний період, а не за час виготовлення замовлення. До цього методу обліку витрат вдаються підприємства, що виготовляють різні вироби, якщо весь технологічний процес може бути розбитий на постійно повторювані операції.  
     Калькулювання витрат може здійснюватися:

1 методом ФІФО, відповідно до якого обробка одиниць продукції відбувається по мірі того, як нові вироби надходять в обробку, тобто перш ніж запущені у виробництво предмети праці не будуть оброблені, нові матеріали не надійдуть у I переділ;

2 методом усереднення, який передбачає, що запаси одиниць продукції на початок періоду були розпочаті та завершені у межах звітного періоду.

 

 

 

 

9

      3. Позамовний метод калькулювання

      Позамовний метод обліку собівартості використовується при виготовленні унікального або виконуваного за спеціальним замовленням вироби.  
У промисловості він застосовується, як правило, на підприємствах з одиничним типом організації виробництва. Такі підприємства організуються для виготовлення виробів обмеженого споживання. Найбільш типові заводи важкого машинобудування, що створюють блюмінги, прокатні стани, екскаватори великих потужностей, а також військово-промислового комплексу, де переважають механічні процеси обробки, і виробляється неповторюваних або рідко повторюється продукція.

     Випуск великого замовлення вимагає серйозних матеріальних, трудових та інших витрат, але їм, як правило, не можна повністю завантажити виробничі потужності підприємства. Тому воно одночасно може виконувати й інші замовлення, виготовляти десятки різних за конструкцією виробів, але кожне - в досить обмеженій кількості.

     Позамовний метод обліку собівартості застосовується у виробництвах, що випускають дослідні зразки продукції, а також у допоміжних виробництвах - при виготовленні спеціальних інструментів, проведення ремонтних робіт.  
Сферою застосування позамовного методу обліку є також дрібносерійні промислові підприємства. Серія - це певна кількість однакових по конструкції виробів, що запускаються у виробництво одночасно або послідовно. Дрібносерійні виробництва організуються для випуску продукції, що вимагається споживачеві в незначних кількостях. Тому дрібносерійні підприємства завантажують відносно великий і досить різноманітною номенклатурою виробів. Як приклад можна привести судно-і авіабудування, а також поліграфічні підприємства, що випускають продукцію серіями, кількість якої визначається замовленим тиражем.

     Область застосування позамовного методу обліку не обмежується промисловим виробництвом. Він успішно використовується в будівництві, науково-дослідних інститутах, установах охорони здоров'я. Останні роки ознаменувалися розвитком сфери послуг. При виготовленні меблів, килимів, пошитті одягу за індивідуальними замовленнями, ремонті автомобілів, годинників, телевізорів і наданні інших послуг майстерні, хімчистки, ательє також використовують замовленнями калькулювання.

      Сутність даного методу полягає в наступному: всі прямі витрати враховуються в розрізі встановлених статей калькуляції по окремих виробничими замовленнями. Решта витрат враховуються за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень відповідно до встановленої базою (ставкою) розподілу.

      Об'єктом обліку витрат і об'єктом калькулювання при цьому методі є окремий  виробничий замовлення. При цьому під замовленням розуміється

10

заявка клієнта на певну кількість спеціально створених  або виготовлених для нього виробів. Вид замовлення визначається договором із замовником. У ньому обмовляється вартість, оплачувана замовником, порядок розрахунків, передачі продукції (робіт, послуг), термін виконання замовлення. До моменту виконання замовлення всі відносяться до нього витрати вважаються незавершеним виробництвом.  
     Облік витрат за окремими замовленнями починається з відкриття замовлення. «Відкрити замовлення» - значить заповнити відповідний бланк замовлення (або наряд на виконання замовлення). Цей документ знаходиться в бухгалтерії.  
     Бухгалтерія для обліку витрат по замовленнях для кожного замовлення відкриває картку (відомість). В міру проходження замовлення у картці замовлення накопичується інформація про витрати за прямими матеріалами, прямим трудозатратах і загальнозаводським витрат, пов'язаних з його виготовленням. Таким чином, картка замовлення є основним обліковим регістром в умовах позамовного методу калькулювання.  
Розглянемо тепер порядок облікових записів в умовах позамовного методу калькулювання. У розвиток рахунку 23 «Виробництво» організовується аналітичний облік по кожному замовленню, тобто кількість аналітичних рахунків до рахунку 23 повинна відповідати кількості замовлень, розміщених в даний момент на підприємстві. Як зазначалося вище, регістром для організації аналітичного обліку є картки замовлень.

     Прямі витрати матеріалів у відповідності з отриманими первинними документами списуються на відповідні замовлення і показують по дебету рахунку 23 «Виробництво». Пряма заробітна плата також прямо відноситься на відповідні замовлення.

      Виникає проблема з розподілом непрямих витрат (амортизація, орендна плата, витрати на освітлення, опалення тощо) між окремими виробничими замовленнями, виконаними у звітному періоді, адже спланувати ціну замовлення і погодити її з замовником необхідно протягом звітного періоду, коли ще не відома загальна сума непрямих витрат.  
Одне з рішень - чекати закінчення звітного періоду і потім, знаючи загальну фактичну суму непрямих витрат за звітний період, розподілити її між окремими замовленнями. На практиці зазвичай ідуть іншим шляхом: непрямі витрати розподіляють між окремими замовленнями попередньо, користуючись бюджетними ставками (попередніми нормативами) розподілу очікуваних непрямих витрат.

      Розрахунок бюджетної ставки розподілу непрямих витрат виконується бухгалтерією напередодні наступаючого звітного періоду в три етапи:  
1. Оцінюються непрямі витрати майбутнього періоду. У значній мірі точність цього прогнозу залежить від досвіду, знань та інтуїції бухгалтера-аналітика, так

11

як, даючи такі прогнози, необхідно врахувати багато чинників - як об'єктивні (які залежать від діяльності підприємства), так і суб'єктивні (незалежні від нього).  
2. Вибирається база для розподілу непрямих витрат між окремими виробничими замовленнями, і прогнозується її величина. При цьому під базою розуміється будь-яких техніко-економічний показник, який, з точки зору керівництва підприємства, найбільш точно пов'язує загальновиробничі непрямі витрати з обсягом готової продукції.

      База для розподілу непрямих витрат вибирається підприємством самостійно, виходячи зі специфічних особливостей його діяльності, характеру виконуваних замовлень, їх розміру, кількості і т. д., записується в обліковій політиці підприємства і є такою протягом усього фінансового року.  
3. Розраховується бюджетна ставка шляхом ділення суми прогнозованих непрямих витрат на очікувану величину базового показника.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

 

     2. Традиційні методи оцінки проектів капітальних вкладень без

      урахування вартості грошей у часі

      Усі методи оцінки проектів капітальних вкладень можна поділити на дві групи, рис. 1.

 

 

Рис. 1. Методи оцінки проектів капітальних вкладень.

1. Методи дисконтування грошових потоків.

2. Методи, що не враховують вартість грошей у часі.

     Потреба використання методів оцінювання доцільності капіталовкладень у підприємства виникає при:

1 необхідність заміни застарілого обладнання новим;

2 розширенні виробничих потужностей через оренду, купівлю готових або побудову приміщень;

3 використанні можливостей злиття з іншим підприємством;

4 плануванні випуску нових виробів;

5 плануванні здійснення рекламних заходів;

6 інше.

     Найпоширенішими методами оцінки, що передбачають дисконтування грошових потоків є: чиста теперішня вартість та внутрішня норма прибутковості.

     Чиста теперішня вартість (ЧТВ) – це теперішня (дисконтована) вартість майбутніх грошових надходжень за мінусом теперішньої вартості чистих первісних інвестицій.

13

      Для визначення ЧТВ проекту капітальних вкладень майбутні грошові надходження дисконтуються із допомогою відповідної ставки дисконту. Потім з суми розрахованої таким чином теперішньої вартості майбутніх грошових надходжень вираховуються теперішня вартість чистих первісних інвестицій.