Комерційний банк, як банк, функціонуючий на другому рівні банківської системи

Регіональне управління Національного  банку  України  за місцем  знаходження  комерційного банку в двотижневий строк з дати отримання від банку повного пакета документів готує висновок про:

- фінансовий    стан,    платоспроможність   і   репутацію  акціонерів (учасників) банку,  наявність  вільних власних коштів   для   внеску   до   статутного  фонду  банку  і підтвердження  про внесок  на  тимчасовий  рахунок  банку коштів до статутного  фонду кожним акціонером (учасником) у передбачених законом розмірах;

- наявність приміщення, придатного  для розміщення банку;

- професійну придатність  і  репутацію  голови  виконавчого  органу (правління) банку і головного  бухгалтера банку.

Пакет цих  документів,   включаючи   статут   банку   в   4-х примірниках  і  висновок  регіонального  управління  Національного банку України, подаються до Національного банку України.

Документи для  реєстрації  банку  розглядаються департаментом банківського   нагляду,   департаментом   валютного   регулювання, юридичним  департаментом   та,   у   разі   необхідності,   іншими департаментами і подаються Комісії Національного банку  України  з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

Реєстрація  здійснюється  шляхом  внесення   відповідного запису у Республіканській книзі реєстрації банків,  валютних  бірж та інших  фінансово-кредитних  установ  у  місячний  строк  з  дня одержання  всіх  передбачених  документів.

Національний банк України може  відмовити  у  реєстрації комерційному банку  у  разі  порушення  порядку  створення  банку, невідповідності   його  статуту  та  інших  установчих  документів законодавству   України,    незадовільного    фінансового    стану засновників,  що  загрожуватиме  інтересам вкладників і кредиторів банку,  а також у разі професійної  непридатності  рекомендованого керівництва  банку,  відсутності відповідної матеріально-технічної бази.

Рішення про відмову у реєстрації комерційного банку може бути оскаржено у судовому порядку.

Створення нового банку регулюється загальним або спеціальним банківським законодавством, яке в більшості країн передбачає необхідність отримання спеціального дозволу (ліцензії) на відкриття банку . Ліцензування має на меті обмежити здійснення банківських операцій тільки тими юридичними особами, які мають дозвіл на їх проведення від уповноваженого органу.

Для отримання ліцензії кредитна установа, що подає заяву, повинна дотримуватись низки вимог, передусім щодо:

- мінімального розміру статутного капіталу;

- джерел формування статутного капіталу;

- складу засновників банку;

- кваліфікації, досвіду та репутації керівництва банку;

- кола операцій, що виконуватимуться банком, та стратегії його діяльності;

- правильності оцінки банківських активів за їх ринковою вартістю;

- заходів щодо створення резервів на випадок виникнення сумнівних та безнадійних боргів і збитків від банківської діяльності.

Ліцензія може містити положення про строки її дії, умови їх продовження, можливості внесення змін і доповнень, а також анулювання. У ній може бути обумовлено затвердження центральним банком кандидатур на перші керівні посади в банку після попередньої перевірки їх кваліфікації і досвіду роботи у разі істотних змін у структурі власності, злиття, зміни назви, зменшення оплаченої частки капіталу.

Основними причинами анулювання ліцензії є:

- нездатність створеного банку розпочати протягом визначеного строку виконання банківських операцій;

- невиконання банком умов ліцензії або виконання операцій, що нею не передбачені;

- порушення законів чи нормативних актів;

- виникнення становища, що загрожує інтересам вкладників, кредиторів та інвесторів.

В Україні згідно з Законом «Про банки і банківську діяльність» дозвіл на створення банку і на виконання банківських операцій видається Національним банком України. Ці дві процедури регулюються різними нормативними актами НБУ і можуть бути розірваними в часі: видача банківських ліцензій та письмових дозволів на здійснення банківських операцій відбувається після процедури реєстрації банку. Питання про можливість видачі ліцензії та дозволу розглядається спочатку ТУ НБУ на підставі клопотання банку і за умови наявності документів, які підтверджують дотримання встановлених Законом «Про банки і банківську діяльність» вимог:

- наявність повністю сплаченого зареєстрованого підписного капіталу банку;

- забезпеченість банку необхідним обладнанням, комп’ютерною технікою, програмними продуктами та засобами зв’язку;

- відповідність приміщення банку вимогам НБУ;

- наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), які мають відповідну освіту та досвід для управління банком.

Банк може розраховувати на отримання письмового дозволу на здійснення окремих операцій за умови наявності підрозділу, який виконуватиме ці операції; наявності відповідних внутрішніх документів банку, які регламентують їх здійснення, а також кваліфікованих спеціалістів для їх виконання та управління відповідними підрозділами.

Усі без винятку банки незалежно від того, які операції вони планують виконувати, мають створювати постійно діючі підрозділи:

- з питань аналізу та управління ризиками для забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників, кредиторів та інвесторів;

- внутрішнього аудиту, який є органом оперативного контролю правління (ради директорів) банку за поточною банківською діяльністю. (Кандидатура керівника цього підрозділу обов’язково узгоджується з НБУ.)

У разі дотримання банком усіх вимог НБУ йому надається банківська ліцензія на право здійснення базових операцій:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних осіб;

- приймання вкладів (депозитів) від фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому числі переказування грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- відкриття та ведення рахунків банків-кореспондентів, у тому числі переказування грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- надання гарантій, поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- факторинг;

- лізинг;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів клієнтів;

- випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з ними.

Наведений перелік операцій не є вичерпним. Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банки можуть виконувати і такі операції:

- операції з валютними  цінностями;

- емісія власних цінних  паперів;

- операції купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів

- операції на ринку цінних паперів від свого імені;

- довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

- депозитарна діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

- здійснення інвестицій у статутні фонди інших юридичних осіб;

- здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та інших грошових лотерей;

- перевезення валютних цінностей та інкасація грошових коштів;

- операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку; інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф’ючерсами та опціонами.

НБУ надає єдиний письмовий дозвіл на здійснення всіх операцій, для виконання яких він є необхідним. На підставі цього дозволу банк має право виконувати одну, декілька чи всі операції згідно з зазначеним у ньому переліком. Письмовий дозвіл без додатку з переліком операцій недійсний.

 

Регулювання діяльності комерційних банків з боку Національного банку України

 Нормальне функціонування банківської системи України, налагодження ефективної банківської діяльності багато в чому залежить від організації банківського регулювання і нагляду. Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і  ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог  та обмежень щодо діяльності  банків;

3) застосування санкцій  адміністративного чи фінансового  характеру;

4) нагляд за діяльністю  банків;

5) надання рекомендацій  щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових  економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових  резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань  до резервів на покриття ризиків  від активних банківських операцій;

4) визначення процентної  політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними  резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними  паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту  капіталу.

 

Мета, організація, підстави та обсяг нагляду.

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.

У разі розгляду Національним банком України питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку для надання пояснень запрошується голова правління (ради директорів) або голова спостережної ради цього банку, за винятком випадків призначення тимчасового адміністратора або відкликання ліцензії банку і призначення ліквідатора.

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки в таких цілях:

- для перевірки ліцензії  установи на право ведення  діяльності;

- для перевірки права  на здійснення банківської діяльності.

 

Фінансова звітність комерційного банку

Звітність як складова методу бухгалтерського обліку є його завершальним етапом. Фінансова звітність являє собою систему взаємопов’язаних узагальнених показників, що відображають фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний період. Вона складається за допомогою підрахування, групування і спеціального оброблення даних поточного бухгалтерського обліку.

Складання фінансової звітності, як і ведення фінансового обліку, регулюється міжнародними стандартами та чинним законодавством України. Фінансова звітність ґрунтується на даних аналітичного й синтетичного обліку.

Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, які забезпечуються документуванням банківських операцій, проведенням періодичних інвентаризацій, за допомогою яких контролюються та уточнюються наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках.