Комерційний банк, як банк, функціонуючий на другому рівні банківської системи

Вступ

Дана курсова робота виконана на тему «Комерційний банк, як банк, функціонуючий на другому рівні банківської системи».

Мета курсової роботи – визначити та проаналізувати діяльність комерційних банків України.

У курсовій роботі буде розкрито:

- поняття сучасного комерційного  банку;

- класифікацію за різноманітними  ознаками;

- організаційної структури  банків, принципи побудови та  дільності кожного виду банку;

- функції, порядок відкриття, реєстрації та ліквідації банків;

- подання фінансової звітності  комерційних банків і взаємовідносини  Національного банку України  та комерційних банків як другого  рівня банківської системи України.  

 Комерційні банки –  це автономні, незалежні комерційні  підприємства. З одного боку, вони  створюються для задоволення  інтересів власників банку (акціонерів  або індивідуальних) і суспільних  інтересів клієнтури юридичних  і фізичних осіб, що обслуговуються  банком, а з іншого це підприємства  особливого типу, які організовують  та здійснюють рух позикового  капіталу для забезпечення отримання  прибутку власниками банку Як  важлива ланка банківської системи  держави, комерційні банки концентрують  основну частину кредитних ресурсів  і здійснюють широкий діапазон  банківських операцій та фінансових  послуг для юридичних і фізичних  осіб.

Тема моєї курсової роботи , на мою думку, є досить актуальною, оскільки вона висвітлює та аналізує роботу комерційних банків в Україні , що за умов існування ринкової економіки має велике значення.

 

Поняття комерційного банку та класифікація комерційних банків в Україні

Згідно з Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (Визначення терміна в редакції Закону N 3024-VI від 15.02.2011):

Банк – це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесено Державного реєстру банків.

У широкому розумінні, комерційний банк – це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій усі банки, крім центрального, називаються комерційними.

У вузькому розумінні комерційний банк – це банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку. Так, він характеризується у банківській практиці Німеччини, США та інших країн, у яких, поряд з групою комерційних банків, діє велика група інших банків другого рівня, що не є комерційними.

Сучасний комерційний банк — це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду.

За формою власності комерційні банки можуть бути:

- унітарними, тобто заснованими  на принципах єдиновладдя;

- з колективною формою  власності.

Унітарні банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. Нині в Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк). Статутні капітали цих банків сформовано за рахунок бюджетних коштів. Решта комерційних банків – це банки з колективною формою власності. Приватними вони не можуть бути, оскільки частка кожного із засновників законодавчо обмежена 35% статутного фонду банку. Отже, кількість засновників не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб.

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об’єднання індивідуальних капіталів засновників шляхом випуску і розміщення акцій банку. Причому всі емітовані акції мають бути іменними, оскільки банки за чинним законодавством не мають права на випуск акцій на пред’явника. Власником капіталу є акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.

Пайові банки формують свій капітал за рахунок грошових внесків (паїв) у статутний капітал. При цьому за кожним із учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником цього капіталу. Пайові банки в Україні створюються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю, в яких відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в статутний капітал банку.

Відповідно до величини статутного капіталу, капіталу банків та величини активів розрізняють банки:

- малі;

- середні;

- великі.

На банківському ринку України більшість банків малі та середні зі статутним капіталом до 5 млн. євро. До десятки великих банків зі статутним капіталом понад 5 млн. євро належать Промінвестбанк, АКБ «Україна», Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Приватбанк, Аваль, ПУМБ (Перший український міжнародний банк), Укрощадбанк. На ці банки припадає понад 70% загального капіталу банківської системи України, що свідчить про високий рівень концентрації банківського капіталу. Банки, які входять до розряду великих, - це передусім комерційні банки, створені на базі трансформованих відділень колишніх державних спеціалізованих банків: Промбудбанку, Агропромбанку, Житлосоцбанку, Ощадбанку, Зовнішекономбанку колишнього СРСР. Ці ж банки є представниками багатофілійних банків.

Залежно від наявності філій розрізняють комерційна банки:

- багатофілійні;

- малофілійні;

- безфілійні.

До багатофілійних банків України можна віднести Укрощадбанк, АКБ «Україна», «Аваль», Укрсоцбанк.

За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, усі банки можна поділити на:

- міжнародні, що створюються за  участі іноземного капіталу і  можуть мати свої філії за  кордоном;

- міжрегіональні, які мають розгалужену  мережу своїх філій ті відділень  по території країни;

- регіональні, що обслуговують, як  правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).

Більшість комерційних банків, що функціонують на банківському ринку України, є регіональними. Причому значна частина таких банків (понад 50%) сконцентрована в Києві та Київській області, а також в областях, які традиційно вважаються індустріально розвиненими (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Харківська — понад 20%).

Залежно від діапазону операцій, що їх виконують комерційні банки, розрізняють:

- універсальні банки, які виконують  широкий спектр операцій та  надають різноманітні послуги  своїм клієнтам;

- спеціалізовані банки, що у  своїй діяльності орієнтуються  на:

а) обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнтською спеціалізацією;

б) обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією;

в) надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів — банки із функціональною спеціалізацією.

За функціональною спеціалізацією розрізняють банки: інвестиційні; інноваційні; ощадні; іпотечні; облікові; депозитні.

Інвестиційні та інноваційні акумулюють тимчасово вільні грошові кошти на тривалі строки і надають довгострокові кредити. Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу і капіталу, мобілізованого шляхом випуску іпотечних облігацій. Облікові і депозитні банки історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових депозитних і кредитних операцій. Тому в них серед активних операцій переважають кредитні та облікові операції з комерційними векселями, а серед пасивних – операції із залученням тимчасово вільних грошових коштів у депозити до запитання.   Представником банку з вираженою функціональною спеціалізацією в Україні є Ощадбанк, у пасиві якого близько 90% — це кошти фізичних осіб. Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III заборонена спеціалізація інших комерційних банків на залученні вкладів від фізичних осіб. Частка цих депозитів не повинна перевищувати 5% капіталу банку. 

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III банки мають право створювати такі об’єднання: банківські корпорації, банківські холдингові групи та фінансово-холдингові групи . До складу банківської корпорації чи банківської холдингової групи можуть входити тільки банки, а до складу фінансової холдингової групи — й інші установи, у тому числі ті, що надають фінансові послуги. Окремий банк може бути учасником лише одного банківського об’єднання, при цьому він несе відповідальність за інших учасників згідно з укладеним між ними договором.

 

 

Організаційна структура комерційного банку

Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами:

- структурою управління  банком;

- структурою його функціональних  підрозділів та служб.

Згідно з положеннями Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII:

Структура управління акціонерними і пайовими комерційними банками є такою:

Вищий орган управління

Спостережний орган

Виконавчий орган

Контрольний орган

 

 

 

 

 

 

Вищим органом акціонерного та пайового банку є загальні збори акціонерів (учасників). Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:

- визначення основних  напрямів діяльності банку, затвердження  планів його діяльності та  звітів про їх виконання;

- обрання та відкликання  членів спостережного, виконавчого  та контрольного органів банку;

- затвердження організаційної  структури банку, а також внутрішніх  положень, що регламентують виконання  банківських операцій;

- внесення змін до статуту  банку;

- затвердження річних  результатів діяльності, порядку  розподілу прибутку та покриття  збитків;

- прийняття рішення про  додатковий випуск акцій (для  акціонерного) та встановлення розміру  та порядку внесення учасниками  додаткових вкладів для збільшення  статутного капіталу пайового  банку;

- створення, реорганізація  та ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв, та затвердження  їхніх статутів і положень;

- прийняття рішення про  припинення діяльності банку;

- інші питання, що належать  до компетенції загальних зборів  акціонерів(учасників) за статутом  банку.

Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу на звітний рік.

Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового – дирекція. Правління банку (дирекція) вирішує усі питання його поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції зборів акціонерів (учасників). Роботою правління керує голова правління, а дирекції – генеральний директор, які обираються чи призначаються згідно зі статутом банку. Ні голова правління акціонерного банку, ні генеральний директор пайового банку не можуть бути одночасно головою загальних зборів акціонерів (учасників).

Контроль за діяльністю правління (дирекції) комерційного банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). Члени ревізійної комісії обираються зі складу акціонерів (учасників) за винятком посадових осіб. Комісія здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності правління (дирекції) як з власної ініціативи, так і за дорученням зборів та на вимогу акціонерів (учасників) банку. Результати перевірок доводяться до відома вищого управлінського органу банка. Ревізійна комісія також складає висновок по річних звітах та балансах банку, без якого загальні збори не в праві затверджувати баланс. Головне завдання ревізійної комісії – контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність.

Згідно з положенням НБУ « Про кредитування» (від 28.09.95 № 246) комерційні банки зобов’язані приймати рішення про видачу кредиту колегіально. З цією метою вони можуть створювати кредитний комітет, який виконує  функції контрольного органу. Кредитний комітет розробляє кредитну політику банку, структура залучених коштів та їх розміщення, приймає рішення про надання кредитів та про рівень процентної ставки за кредитами.

Комерційні банки за рішенням зборів акціонерів (учасників) створюють спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії. Таким органом є рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Рада вирішує стратегічні завдання управління та розвитку банку, керуючись чинним законодавством і нормативними актами НБУ. На спостережну раду може покладатися виконання окремих функцій загальних зборів, крім тих, що належать до виключної компетенції вищого управлінського органу банку.