Комерційна діяльність приватного підприємства

Розрахунок витрат на пряму оплату праці робиться з  розрахунку не на одного працівника, а  на структурні підрозділи підприємства загалом.

Так при розрахунку основної заробітної плати працівників відділу маркетингу (бухгалтерії, відділу безпеки, відділу кадрів, планового відділу) була застосована почасово-преміальна оплати праці. В разі, якщо підприємство отримає заплановану норму прибутку, то співробітники цього відділу, крім основної заробітної плати отримують також преміальні.

Розрахунок місячної заробітної плати ведеться наступним  чином (цифри умовні, тому що розмір заробітної плати працівників складає комерційну таємницю підприємства). Форма оплати праці – почасова, тому в розрахунку на одного працівника розцінка за годину становить 2,9 грн., а у відділі працює 3 чоловіки, тому розцінку множимо на 3 і отримуємо 8,7 грн. В місяці 22 робочі дні, якщо перевести це в години, то це буде 176 годин. Для того, щоб визначити загальну заробітну плату працівників відділу ми перемножуємо загальну кількість робочих годин в місяці на розцінку за час.

Крім основної заробітної плати працівники також отримують  преміальні. Їхня сума наводиться в таблиці.  

Що стосується відділу  по збуту продукції та працівників  торгового залу (розрахунок наведений  для відділу збуту, для торгового  залу аналогічно), то тут застосована  пряма відрядна система оплати праці. Так в середньому кожний співробітник відділу має  за місяць продати товару на визначену суму, припустимо 15 000 грн. (на практиці завжди хтось більше продає, хтось менше). З кожного проданого товару працівникові йде 5% , тобто в графі розцінки ставимо суму 2250 (3 чоловіка * 750 грн.).

Також якщо хтось продав більше своєї норми йому нараховують  до основної заробітної плати суми премії. Премія становить 8% вартості  проданих товарів.

Особливо слід відмітити  те, що заробітну плату керівництву  підприємства виплачують за рахунок прибутку, так як вони є власниками підприємства. І скоріше це буде навіть не заробітна плата, а   дивіденди отримані у відповідності до свого внеску у майно підприємства.

 

 

7. Прибуток та джерела  його формування

В умовах ринкової економіки  прибуток є основним показником оцінки господарської діяльності підприємств, тому що в ньому акумулюються всі доходи, витрати, утрати, узагальнюються результати господарювання. По прибутку можна визначити рентабельність, вивчити ефективність функціонування підприємств і їхніх асоціацій. Прибуток є одним із джерел стимулювання праці, виробничого і соціального розвитку підприємства, росту його майна, власного капіталу й ін.

Розрахунок фінансового  результату від господарської діяльності підприємства в 2001 році наведено в таблиці 3 (див. Додатки).

Як видно з наведеної  таблиці підприємство в звітному році отримувало прибуток тільки від  своєї основної діяльності – торгівлі. Основна доля прибутку припадає на торгівлю лікеро – горілчаними виробами (опт).

Значний вплив на прибуток підприємства справляють розмір витрат, які виникають в процесі операційної діяльності. Тому, хотілося б дещо акцентувати увагу на особливостях обчислення витрат у торгівлі:

1. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. У свою чергу, середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної вартості залишку товарів на кінець звітного місяця і продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів.
2. У торгових організаціях до складу витрат на збут включаються витрати обігу, за винятком адміністративних, інших операційних і фінансових витрат. Це означає, що до складу витрат на збут у торговельних підприємствах не включаються такі витрати:
• загальнокорпоративні витрати, тобто організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати;
• витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського користування, а саме: операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, каналізація, охорона;
• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);
• витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс);
• витрати на врегулювання спорів у судових органах, на юридичні, аудиторські;
• плата за розрахунково-касові та інші банківські послуги;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого користування;
• податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, крім тих, які включаються до виробничої собівартості продукції;
• інші послуги загальновиробничого призначення;
• собівартість реалізованих виробничих запасів, що складаються з їх облікової вартості і витрат на їх реалізацію;
• сума сумнівних (безнадійних) боргів, відрахування до резерву сумнівних боргів;
• втрати від знецінення запасів;
• від операційних курсових різниць;
• визнані штрафи, пені, неустойки;
• недостачі і втрати від псування цінностей;
• витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи";
• собівартість реалізованої іноземної валюти, перерахованої в національну валюту за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;
• витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
• інші витрати операційної діяльності;
• витрати на відсотки (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою);
• інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;
• втрати від участі у капіталі.

Розподіл прибутку, отриманого в 2001 році Торговим домом „Валенсія” здійснювався наступним чином:

Прибуток на кінець року – 2796 тис. грн.

а) поповнення статутного капіталу – 716 тис. грн.

б) резервний фонд – 60 тис. грн.

в) заробітна плата  керівництву – 1205 грн.

г) нерозподілений прибуток – 815 тис. грн.

 

Якщо проаналізувати, яку частку у отриманому прибутку складають окремі групи товарів  то отримаємо наступні дані:

• лікеро – горілчані вироби – 85%;
• продовольчі товари – 10%;
• непродовольчі і супутні товари – 5%.

 

8. Ціноутворення на підприємстві.

Ціна була і залишається  найважливішим критерієм прийняття  споживчих рішень. Але  останнім часом одержали широкий розвиток інші, нецінові фактори конкуренції. Проте ціна зберігає свої позиції як традиційний елемент конкурентної політики, робить дуже великий вплив на ринкове положення і прибуток підприємства.

Разом з тим, цінова політика багатьох фірм нерідко виявляється недостатньо кваліфікованої. Найчастіше зустрічаються наступні помилки:

- ціноутворення надмірно орієнтоване на витрати;

- ціни слабко пристосовані до зміни ринкової ситуації;

- ціни недостатньо структуруються по різних варіантах товару і сегментах ринку;

- ціна використовується без взаємозв'язку з іншими елементами маркетингу.

Оскільки ціна обслуговує оборот по реалізації і/чи закупівлі  товарів, то відповідно в ціні однаковою  мірою  повинні бути враховані  інтереси і виробника, і споживача  продукції, що, у свою чергу, залежить від того, де, коли і при яких умовах відбувається угода (покупка-реалізація).                                     

Для вартісної оцінки результатів угоди і витрат використовуються різні види цін. І вітчизняний, і  світовий досвід показує, що використовується безліч видів цін, пов’язаних з особливостями реалізації (сировина, полуфабрикати, що комплектують вироби і т.д.);

Незважаючи на безліч цін, що діють на ринку, вони між собою  взаємозалежні. Варто тільки внести зміни в рівень однієї ціни, як ці зміни виявляються в рівнях інших цін.                      

Це пояснюється тим, що, по-перше, існує єдиний процес формування витрат на виробництво; по-друге, усі суб'єкти ринку взаємозалежні, між собою; по-третє, має місце тісна взаємозалежність всіх елементів ринкового господарського механізму.                             

У залежності від того, яка ознака взята для класифікації, всі види цін можна розділити  на різні групи.                               

По характері  обороту, що обслуговується, розрізняють такі види цін:

Оптові ціни покупки і продажу. Оптової вважається ціна, по якій підприємства реалізують зроблену продукцію іншим підприємствам, збутовим організаціям звичайно великими партіями (оптом).              

До числа оптових  цін відносяться закупівельні ціни, по яких сільськогосподарські виробники реалізують свою продукцію підприємствам, організаціям, фірмам, промисловим підприємствам для наступної переробки. Відмінність закупівельної ціни від інших видів цін полягає в тім, що в її склад не включається ПДВ і акцизи. ПДВ не включається також у вартість    матеріально - технічних ресурсів, що здобуваються сільським господарством.

У міжнародній торгівлі угоди, за рідкісним винятком, являють  собою оптові операції і відбуваються вони за оптовими цінами.

Біржова ціна також вважається оптовою. 

Роздрібні ціни - це ціни продажу індивідуальному чи дрібнооптовому споживачу, переважно населенню. Відпускна ціна на підприємствах громадського харчування - особлива форма роздрібної ціни. Ціни на послуги населенню - також особливий вид роздрібної ціни.  У сфері збуту діють знижки-націнки (оптово-збутова, роздрібна).

Різниця між ціною  реалізації товару постачальницько-збутової організації й оптовою ціною  підприємства-постачальника представляє  постачальницько-збутову надбавку (націнку).

Різниця між оптовими цінами покупки (закупівлі) і продажу, між оптовою і роздрібною цінами являє собою торгову націнку (знижку).

Для того, щоб показати, як відбувається ціноутворення на підприємстві зробимо розрахунок ціни на один ящик горілки „Холодний яр” (роздрібна ціна). Один ящик складається з 20 пляшок. Собівартість однієї пляшки для підприємства становить 3,2 грн. Собівартість одного ящика – 64 грн. Розрахунок ціни наведено у табл.4

 

 

 

Розрахунок  ціни на продукцію Торгового дому „Валенсія”

Табл. 4

№ п/п	Структура ціни	Сума, грн.
	Собівартість продукції	64
	Адміністративні витрати	3
	Витрати на збут	4.2
	Прибуток	60
	Ціна підприємства	131.2
	ПДВ	26.24
	Ціна для покупця	157.44

 

При визначені ціни на продукцію ми врахували також всі затрати які несе підприємство в процесі виробництва і реалізації продукції, бажану норму прибутку і таким чином  визначили відпускну ціну товару. Прибавивши до відпускної ціни суму податку на додану вартість (20%) ми отримали ціну за яку буде реалізовуватись товар.

Оптова ціна становить 75 % від роздрібної і складає – 118.08 грн.

 

ВИСНОВОК

Оцінюючи комерційну діяльність торгівлі при входженні  її в ринок, ми виявили наступне:

• Як і раніш, основні комерційні функції виконують керівники підприємств.
• Розширення торгової мережі, поява нових типів торгових підприємств забезпечили приплив у торгівлю працівників, що не мають спеціальної підготовки і не володіють необхідним набором знань. Одночасно професійний рівень і сформовані стереотипи діяльності кадрових працівників визначених категорій найчастіше вступають у протиріччя з вимогами внутрішнього середовища підприємства.
• Необхідне введення маркетингових служб (чи хоча б їхніх основних елементів) на кожнім торговому підприємстві. Оскільки маркетинг є чисто ринковою концепцією керування комерційною діяльністю підприємства, то він дозволяє найбільше гармонійно сполучити ринкові інтереси підприємства і споживача. Практичний маркетинг принесе реальну користь підприємству лише в тому випадку, коли його застосування буде здійснено кваліфікованими фахівцями, що володіють знаннями в області ринкової стратегії і тактики. Проте розвиток служб маркетингу стримується відсутністю коштів у підприємств, спеціально підготовлених кадрів і методичних розробок, адаптованих до місцевих умов.

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Золотогоров В.Г. Энциклопедический словарь по экономике. Минск: Полымя, 1997
2. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент - Спб: Питер, 1999
3. Уткін Э.А. Ціни. Ціноутворення - М: Экмос, 1997
4. Економіка підприємства // під ред. проф. О.И. Волкова - М:Інфра-М, 1998
5. Матеріали підприємства.

 

 

 

Схема торговельного залу приватного підприємства Торговий дім  „Валенсія”

 

Мал.1

 

Торгові вітрини

 

1 – Вхід - вихід в торговельний зал та касири – контролери.

 

2 – Зал з продажу спиртних напоїв.