Фінансові відносини підприємства з банківськими установами

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Рівненська філія

Соціально-психологічний факультет

Кафедра соціальної роботи

shura19@yandex.ru

Курсова робота

на тему:

Виконала: студентка

3-го курсу, соціально-

психологічного факультету

спеціальності “Соціальна

робота”,  групи

.

Науковий керівник:

в.о. доцента .

РІВНЕ – 2004

Зміст

стор.

Вступ ..........................................................................................................3

1.       Фінансові зв’язки підприємства з банками ....................................5

1.1.   Взаємини підприємства з банками ..........................................5

1.2. Вимоги при виборі банку .............................................................7

2. Розрахункові рахунки підприємства у банківських установах .....9

2.1. Порядок відкриття і ведення розрахункових і інших

       рахунків у банках ..........................................................................9

2.2. Порядок безготівкових розрахунків і касових операцій .......11

3. Банківський кредит ...........................................................................14

3.1. Умови та порядок отримання банківського кредиту .........14

3.2. Порядок погашення банківського кредиту

       підприємством .......................................................................... 24

Висновки ..................................................................................................26

Література .............................................................................................27

Вступ

З переходом економіки держави на основи ринкового господарства підсилюється багатоаспектне значення прибутку. Акціонерне, орендне, приватне або іншої форми власності підприємство, одержавши фінансову самостійність і незалежність, вправі вирішувати, на які цілі й у яких розмірах направляти прибуток. Прибуток, що залишився після сплати податків,  відрахувань у бюджет і інші обов'язкові платежі і відрахування.

Прибуток є показником, що найбільше повно відбиває ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

У сучасному світі здійснення будь-якою фірмою своєї основної фінансової функції - обслуговування платежів і розрахунків - неможливо без участі банківських установ. Навіть елементарні фінансові трансакції по здійсненню руху готівки, що належать підприємству, неможливі без їхньої інкасації - здачі готівки в обслуговуючий підприємство банк.

З появою банків як спеціальних інститутів професійного управління грошовими ресурсами різко зросли гарантії переміщення коштів в економіці. Банки як фінансові посередники, що обслуговують платежі і розрахунки в економіці, грають винятково важливу роль в організації і функціонуванні платіжної системи будь-якої країни.

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки також неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.
З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Курсова робота тема якої “Фінансові відносини підприємства з банківськими установами” має на меті вивчити сутність відносин, що виникають між підприємством і банком внаслідок тісної і необхідної як для однієї сторони, так і для другої, співпраці. При цьому актуальними стали задачі вивчення сутності і видів взаємин з банками, які є посередником у фінансових відносинах підприємств, природно одержуючи власну вигоду.

Аналіз по даному питанню дозволить виявити позитивні і негативні сторони в нових формах взаємодії з банківськими установами і зробити висновки про доцільність зазначених відносин.

У роботі повною мірою розглянуті питання, що стосуються розрахунково-касового обслуговування банком підприємств і організацій, показаний тісний взаємозв'язок між банками і підприємствами в сфері обслуговування, дає рекомендації при виборі банку, наводяться умови та порядок отримання банківського кредиту та шляхи його погашення.

1. Фінансові зв’язки підприємства з банками

1.1. Взаємини підприємства з банками.

З практики економічних зв'язків виділяють наступні сфери прояву фінансових відносин на рівні підприємства:

 відносини між підприємствами по постачаннях сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, реалізації продукції і послуг;

 відносини між підприємствами і банками, що виникають при одержанні і погашенні кредиту, при покупці і продажі валюти, по розрахунках за банківські послуги;

 відносини зі страховими компаніями й організаціями по страхуванню майна, комерційних і фінансових ризиків;

 відносини з товарними, сировинними, фондовими біржами по операціях із виробничими активами;

 відносини з інвестиційними фондами і компаніями по розміщенню інвестицій, приватизації;

 відносини з філіями і дочірніми фірмами;

 відносини з персоналом по виплаті заробітної плати, дивідендів, з акціонерами, якщо вони не є членами трудового колективу;

 відносини з податковою службою при сплаті податків, з аудиторськими фірмами, з позабюджетними організаціями.

Загальним елементом перерахованих фінансових відносин є те, що вони:

       виражаються в грошовій формі;

       являють собою сукупність платежів і надходжень.

У сучасній Україні здійснення будь-яким підприємством своєї основної фінансової функції - обслуговування платежів і розрахунків - неможливо без участі комерційних банків. Навіть елементарні фінансові трансакції по здійсненню руху готівки, що належать підприємству, неможливі без їхньої інкасації — здачі готівки в обслуговуючий підприємство банк. З погляду підвищення ступеня надійності переміщення коштів у будь-якій формі між суб'єктами економічних відносин такий порядок у відомій мірі виправданий.

З появою банків як спеціальних інститутів професійного управління грошовими ресурсами різко зросли гарантії переміщення коштів в економіці. Банки як фінансові посередники, що обслуговують платежі і розрахунки в економіці, грають винятково важливу роль в організації і функціонуванні платіжної системи будь-якої країни. Відомі випадки, коли банкрутство декількох великих банків країни ставало причиною найсильніших потрясінь всієї її фінансової системи.

В Україні до початку ринкових реформ функціонували десятки нових недержавних банків, а з початком реформ їх кількість почала рости в геометричній прогресії. Ніяких серйозних перешкод для утворення нових банків і належного контролю за їхньою роботою з боку Національного банку України не існувало. У початковий період ринкових реформ багато з комерційних банків активно включилися в новий, дуже вигідний, але брудний бізнес по тимчасовому присвоєнню чужих коштів, і підприємств насамперед. Все частіше гроші клієнтів губилися на шляху від банку платника до банку одержувача. Ці явища прийняли масовий характер, і банки почали швидко втрачати довіру клієнтів. У результаті країна одержала систему комерційних банків, що навіть після шести років реформ фахівці в галузі визначення рейтингів, відмовляються оцінювати на цей предмет. У черговий раз підтвердилося, що рейтинг банків не може бути вище рейтингу країни. Ці обставини дозволяють зробити висновок: сучасна вітчизняна банківська система повинна бути реформована, щоб надійно виконувати свою ключову функцію - обслуговування платежів і розрахунків.

Настільки складне становище у банківському середовищу жадає від підприємств граничної обережності при виборі обслуговуючих банків. Щоб підкреслити складність і відповідальність рішень підприємства при виборі обслуговуючого банку, деякі фінансисти цей вибір порівнюють з вибором партнера у шлюбі.    

Міжнародна фінансова практика містить безліч рекомендацій на цей рахунок. Типові вимоги, які підприємство зазвичай пред'являє до потенційного обслуговуючого банку, припускають:

 знання банком підприємства, особливостей його бізнесу, галузі, у якій воно функціонує;     

 здатність давати корисні ділові рекомендації;

 пропозиція різних способів одержання коштів як наявних (касове обслуговування підприємства), так і безготівкових з низькими трансакційними витратами;

 закріплення за підприємством постійного банківського службовця, який займається питаннями кредитування підприємства;

 здатність оцінювати реальні фінансові потреби підприємства;

 зручне для підприємства місце розташування банку;

 забезпечення простоти доступу до посадової особи банку, яка відає позичками;

 прагнення банку до удосконалювання обслуговування клієнтів;

 широкий спектр банківських послуг.

1.2.  Вимоги при виборі банку.

Розширення самостійності вітчизняних підприємств при здійсненні зовнішньоекономічних операцій істотно підвищило вимоги до банків, що обслуговують ці операції. Якщо підприємство активно здійснює експортно-імпортні операції, то при виборі обслуговуючого банку необхідно враховувати його здатність ефективно здійснювати найбільш важливі валютні операції. Варто перевірити наявність у нього генеральної ліцензії на ведення валютних операцій, що видає Національний Банк України (далі - Нацбанк). Сьогодні в Україні близько 50 комерційних банків мають генеральну ліцензію, не набагато більше 75 - валютну ліцензію, тобто на законних підставах обслуговувати валютні трансакції фірм здатні менш половини всіх українських комерційних банків. Дуже важливе значення має комунікаційна система, використовувана банком для обслуговування міжнародних розрахунків. Включення банку в систему СВІФТ - Міжнародну систему міжбанківських розрахунків (або подібну їй) - значно підвищує якість і швидкість розрахунків. Усі ці бажані для підприємства якості банку мають сенс при одній умові - достатньої надійності банку. Оцінка підприємством надійності банку в сучасних вітчизняних умовах - завдання дуже складне. Існує безліч способів оцінки надійності банку як фахівцями самого підприємства, так і фахівцями зі сторони. При цьому варто мати на увазі, що незалежний аудитор нейтральний стосовно будь-якої інтерпретації фінансових звітів. Його думка не є остаточним рішенням з погляду доцільності надання кредиту чи інвестування (вкладення) коштів, і її ніколи не слід приймати за таке.

Отже, вибір надійного банку - це, у кінцевому рахунку, проблема підприємства з усіма наслідками, що звідси випливають. Настільки висока відповідальність підприємства за успішний вибір обслуговуючого банку жадає від її фахівців знання елементарних способів самостійної оцінки надійності банку, його рейтингу. З цією метою приводиться одна з таких методик, що дає деяке уявлення про цей предмет.

Як і всякі двосторонні відносини, відносини «фірма - банк» припускають наявність певних критеріїв і у банка стосовно підприємства як потенційному боржнику банку. Ці критерії багато в чому визначають інтереси банку стосовно даного підприємства й у кінцевому рахунку формують значення ІК (інтереси кредитора) у відомому нам балансовому рівнянні.

Світова практика виробила особливі механізми формування кредитної політики будь-якого банку, що ввійшли в науку і практику за назвою «Правило шести "Сі"». Через те що власна кредитна політика фірми займає дуже важливе місце в її фінансовому житті, наводимо короткий зміст Правила шести «Сі»: