Бюджетная система

    До поточних трансфертів належить також виплата пенсій і допомоги, виплата стипендій та ін. (оплату безоплатно наданих квартир і комунальних послуг); додаткові виплати населенню на покриття витрат на придбання твердого палива та скрапленого газу; з оплати житлово-комунальних послуг; повернення заощаджень громадян та інші виплати.

    Поточні трансферти за кордон включають в  себе невідплатні, безповоротні платежі іншим країнам, міжнародним організаціям, наднаціональним органам, некомерційним зарубіжним закладам; членські внески до міжнародних організацій.

    Під капітальними видатками розуміють  платежі з метою придбання  капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі, нематеріальних активів, або невідплатні платежі, що передаються отримувачам з метою придбання ними подібних активів, компенсації втрат, пов'язаних з руйнуванням чи ушкодженням основних фондів. Вони поділяються на 4 групи: 1) придбання основного капіталу; 2) створення державних запасів; 3) придбання землі і нематеріальних активів; 4) капітальні трансферти.

    Придбання основного капіталу передбачає витрати  на нові або існуючі товари тривалого  користування, які купують або  створюються власними силами. До основних засобів належать активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить 500 гривень за одиницю (комплект). Сюди відносяться такі види товарів тривалого користування, як нерухомі основні фонди, в тому числі житлові споруди, меблі, устаткування, прилади, а також рухомі основні фонди, такі як транспортні засоби, устаткування, обчислювальна техніка тощо. Ця категорія охоплює також платежі, направлені на модернізацію, продовження термінів служби основного капіталу, підвищення його продуктивності, поліпшення віддачі основних фондів.

    До  видатків на створення державних  запасів і резервів включаються видатки на закупівлю товарів для створення стратегічних та надзвичайних запасів, запасів зерна й інших товарів, що мають особливо важливе значення для країни, зокрема, держанні фонди дорогоцінних металів та каміння, а також державний матеріальний резерв.

    Категорія видатків на придбання землі і  нематеріальних активів охоплює  видатки на придбання землі, лісів, внутрішніх вод, родовищ корисних копалин, але не будівельних об'єктів, розмішених на них. Коли вартість землі неможливо відділити від вартості споруди, сплачена сума повинна відображатись повністю на придбання того компонента, який переважає. Також сюди включаються оплата права на використання надр. Сюди ж відноситься придбання нематеріальних активів. Поняття „нематеріальні активи” включає в себе:

• права користування природними ресурсами (право користування надрами, геологічною та іншою інформацією тощо);
• право користування майном (земельною ділянкою, будівлею), право на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);
• права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, промислові зразки, сорт рослини, породи тварин, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
• авторські та суміжні права (літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);
• придбання програм для обчислювальної техніки, бази даних;
• інші нематеріальні активи (роялті, тобто періодичні відрахування, які за ліцензійною угодою сплачує ліцензіат за право користування предметом ліцензійної угоди, – винаходом, патентом, виданням книги, прокатом кінофільму і т. ін).

    Категорія видатків на капітальні трансферти включає  невідплатні односторонні платежі  органів управління, які не призводять до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу отримувачів. В цю категорію включаються також трансфертні платежі підприємствам для відшкодування збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з державного бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

    Платежі органів державного управління, що являють собою інвестиції в акціонерний капітал підприємств або підлягають поверненню в майбутньому, відносяться не до даної категорії, а до кредитування.

    Розрізняють капітальні трансферти підприємствам, установам, організаціям; капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів; капітальні трансферти населенню; капітальні трансферти за кордон (включають невідплатні, безповоротні платежі органів державного управління, призначені для здійснення капітальних витрат, що передаються іншим країнам, міжнародним організаціям, національним органам, некомерційним установам та іншим економічним одиницям, що не є резидентами даної економіки).

    Окремо  виділяються категорія нерозподілених видатків і категорія кредитування з вирахуванням погашення.

    До  нерозподілених видатків належать видатки  з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів АРК, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад.

    До  категорії кредитування з вирахуванням погашення відносяться платежі  бюджетів усіх рівнів, в результаті яких у них з'являються фінансові вимоги до інших економічних одиниць, які передбачають обов'язкове повернення коштів. Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або отримання прибутків.

    Сюди  належить: надання внутрішніх кредитів (кредитів органам управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди; надання кредитів підприємствам, установам, організаціям; надання інших внутрішніх кредитів, в т. ч. кредитів для населення; надання зовнішніх кредитів. Видані кредити, як зазначалося, обов'язково повинні бути повернені. 
 

    1.3 Бюджетне фінансування 

    Бюджетне  фінансування – це надання юридичним особам із бюджетів різних рівнів фінансових ресурсів у вигляді безповоротних і безоплатних коштів на розвиток економіки, соціальної сфери, державне управління, оборону тощо. Бюджетне фінансування здійснюється на основі таких принципів:

    Принцип плановості означає, що витрати з державного бюджету визначаються законом про державний бюджет на наступний рік. Обсяги видатків місцевих бюджетів ухвалюються рішеннями відповідних рад. Витрати з централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів відображаються у фінансових планах і кошторисах підприємств, установ, організацій.

    Цільове спрямування коштів означає, що бюджетні видатки здійснюються суворо за цільовим призначенням відповідно до напрямів витрат, передбачених у кошторисах і фінансових планах.

    Принцип безповоротності витрачання бюджетних  коштів означає, що кошти, використані  на фінансування державного управління, економічної діяльності держави, оборони, соціальної сфери тощо не потребують їх обов'язкового відшкодування.

    Принцип безоплатності означає відсутність плати за виділені бюджетні кошти. Принцип ефективності використання коштів має на меті досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

    Принцип справедливості і неупередженості  – бюджетне фінансування здійснюється на засадах справедливого і неупередженого розподілу бюджетних ресурсів між усіма розпорядниками коштів.

    Принцип публічності та прозорості полягає  в оприлюдненні звітів про використання бюджетних коштів їх розпорядниками та прийнятті відповідних рішень.

    Принцип контрольованості витрачання бюджетних  коштів означає використання всіх видів, форм і методів бюджетного контролю щодо кожного розпорядника коштів.

    У нових умовах господарювання здійснюється поєднання бюджетного фінансування установ, організацій з розвитком платних послуг і виконанням робіт за договорами з підприємствами і організаціями на платній основі. При цьому неприпустима проста заміна безплатних послуг платними: необхідне їх раціональне, розумне поєднання.

    Одночасно перебудовується система бюджетного фінансування – здійснюється відмова від фінансування витрат, виходячи із фактичних значень показників, тобто залежно від досягнутого рівня, і перехід на нормативний метод покриття витрат. Особливого значення набувають нормативи, що характеризують вимоги, які висуваються суспільством до ефективності використання бюджетних ресурсів. Вони фіксують мінімально припустиму величину економічної ефективності використання бюджетних ресурсів, тобто суспільно виправданий розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту. У цьому контексті нормативний метод спроможний відносно об'єктивно оцінити потреби бюджетних галузей, установ у ресурсах і створити умови для їх ефективного та ощадливого використання. Саме нормативи мають свідчити про бажаний рівень споживання суспільних благ. Самі розміри бюджетного фінансування ставляться у залежність від результативності роботи відповідних установ і організацій.

    Система бюджетного фінансування, значним недоліком  якої раніше була відсутність ефективно діючого механізму стимулювання кращих результатів роботи установи, організації, їх трудових колективів, збагатилася нині застосуванням різноманітних систем матеріального стимулювання, які покликані встановити залежність розмірів матеріального стимулювання від кінцевих результатів діяльності трудових колективів, а індивідуального заохочення – від обсягу, якості й ефективності роботи конкретних працівників.

    Нині  використовуються такі форми бюджетного фінансування: кошторисне фінансування; державне фінансування інвестицій; надання дотацій; надання субвенцій, субсидій.

    Кошторисне  фінансування – найпоширеніша форма  бюджетного фінансування. Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

    Державне  фінансування інвестицій – це надання  бюджетних коштів для інвестиційної та інноваційної діяльності.

    Державне  дотування – це виділення коштів з державного та місцевих бюджетів підприємствам, установам, організаціям для збалансування їхніх фінансових планів. Дотації можуть також надаватися з вищестоящого бюджету нижчестоящим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів.

    Субвенція – це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансування певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового використання.

    Субсидії  – це невідплатні поточні виплати  підприємствам, організаціям, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

    У сучасних економічних умовах бюджетне фінансування поєднується з кредитуванням за рахунок бюджетних коштів. До кредитування відносяться платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких у них з'являються фінансові вимоги до інших економічних одиниць, які передбачають обов'язкове повернення коштів. Чинне законодавство передбачає надання кредитів органам управління інших рівнів, включаючи державні позабюджетні фонди; надання кредитів підприємствам, установам, організаціям, а також інших кредитів.

    Платежі органів державного управління, що є інвестиціями в акціонерний  капітал підприємств, або підлягають поверненню у майбутньому, належать до кредитування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 

     2.1 Завдання № 1 

    Використовуючи балансовий метод планування, визначити необхідну суму надходжень до фонду накопичення загальноосвітньої школи за наступними даними. Залишок фонду накопичення на плановий рік – 23 тис. грн. Протягом року за рахунок фонду накопичення планується придбати нову комп'ютерну техніку на суму 85 тис. грн. На кінець року передбачається залишок фонду накопичення – 11 тис. грн.