Бюджетная система

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

ДОНБАСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

Лисичанський  інженерний факультет 
 
 

Ведучий викладач: Татаренко В. О. 

Варіант № 10 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни:

«БЮДЖЕТНА СИСТЕМА»

студентки групи ФН-03-з

Кулакової Анжели Леонідівни 
 
 
 

                                                          Домашня адреса:

                                                          м. Лисичанськ

                                                          вул. Свердлова 291/54

                                                          телефон: 7-22-00 
 
 

Лисичанськ 2007

10 Варіант 

ЗМІСТ 
 

ВСТУП 
 

    Державні  фінанси є основою економічного життя держави, зростання матеріального добробуту населення. Переважна частина державних фінансових ресурсів зосереджується в бюджетах різних рівнів, які створюють бюджетну систему держави.

    Бюджет  завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, могла змінювати структуру виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення.

    В умовах переходу до ринку бюджет не втрачає своєї ролі, він є основним інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальні гарантії населенню залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частини бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік.

    Саме  в бюджеті переплітаються великий  спектр різнорівневих інтересів  та суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в руках державної влади. Він є об'єктом боротьби ідеологій, наукових концепцій, політичних переконань, уявлень про справедливість.

    У країнах з розвиненою ринковою системою нині сформувалися досить ефективні моделі функціонування бюджетної системи. Воднораз трансформаційні процеси, які сьогодні відбуваються в Україні, мають свої особливості й потребують вивчення надбань світової фінансової науки та пошуку шляхів ефективного використання цього досвіду. Нині в Україні у сфері бюджету концентруються найгостріші проблеми економічного й соціального життя держави. Це бюджетний дефіцит і державний борг, повнота мобілізації коштів до бюджету та ефективність їх витрачання.

    Вивченню  й розв'язанню зазначених проблем  і слугуватиме ця робота.

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА „СКЛАД ТА СТРУКТУРА ВИДАТКІВ

ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ” 
 

    1.1 Видатки бюджетів у фінансовому забезпечені потреб економічного і соціального розвитку 

    Видатки бюджетів за своєю економічною сутністю є інструментом розподілу і перерозподілу централізованого грошового фонду держави та його використання за цільовим призначенням для забезпечення суспільного добробуту. Зміст і характер бюджетних витрат полягає у забезпеченні потреб діяльності держави. Призначення бюджетних видатків полягає у задоволенні найважливіших потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпечення громадського порядку, безпеки держави тощо.

    Видатки бюджетів можуть мати кількісну і  якісну характеристики. Якісна характеристика дає змогу встановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, кількісна – їх величину. Активна роль держави в економічному житті суспільства, здійсненні соціальних перетворень зумовлюють різноманітність конкретних видів видатків. За своїм суспільним призначенням склад та структура видатків бюджетів України характеризуються даними, наведеними в табл. 1.1. 

Таблиця 1.1 – Склад та структура видатків бюджетів України 

    Як  свідчать дані таблиці, частка видатків бюджетів до ВВП має тенденцію  до зниження: якщо у 1998 році вона становила 30,0 % до ВВП, то у 2002 році вона знизилася до 26, 8 відсотка. Світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відносин роль держави у розподільних процесах має зростати. У більшості розвинених країн світу через видатки бюджетів перерозподіляється від 30 до 60 % валового внутрішнього продукту. Проблема полягає в тому, як знайти виважені форми й методи цього перерозподілу в Україні.

    Склад видатків бюджетів та їхня частка у  ВВП є індикаторами пріоритетності тієї чи іншої функції держави.

    Одним із основних пріоритетів у сфері  видатків бюджетів є соціальна спрямованість бюджету. Через це останніми роками значна увага приділяється саме соціальним видаткам, які включають такі напрями діяльності держави, як соціальний захист і соціальне забезпечення, освіта, охорона здоров'я, духовний та фізичний розвиток. Тому щороку обсяг коштів, спрямованих на фінансове забезпечення заходів щодо вирішення найнагальніших соціальних проблем і програм, збільшується порівняно з іншими видатками бюджету. Динаміка видатків на соціальні цілі відображена в табл. 1.2. 

Таблиця 1.2 – Динаміка соціальних видатків державного бюджету млн. грн. 

    Як  свідчать дані таблиці, видатки бюджетів на соціальні цілі мають стійку тенденцію до зростання: з 46,5% у загальній сумі видатків зведеного бюджету в 1998 році до 55,8% у 2002 році. Це говорить про позитивну динаміку збереження соціальної спрямованості бюджету та її посилення. Видатки зведеного бюджету на соціальну сферу у 2004 році порівняно з 2003 роком зростуть на 3,8 млрд. грн. і становитимуть близько 52% від суми видатків зведеного бюджету.

    В Україні діяльність держави у  соціальній сфері має надзвичайно важливе значення для суспільства. Це зумовлено як різким падінням доходів переважної більшості населення при переході до ринкової економіки, так і традиційною орієнтацією громадян на одержання соціальних послуг саме від держави. Запроваджена в Україні модель ринкової трансформації не мала необхідної соціальної спрямованості. Формула „спочатку реформи, а потім реалізація завдань соціального розвитку”, визначена вже на початку перехідного періоду, виявилася помилковою. На практиці вона звелась до того, що реформи здійснювалися ціною соціальних втрат. Не було забезпечено становлення принципово нової, адаптованої до ринкової економіки соціальної інфраструктури.

    Головним  у соціальній сфері є зниження рівня бідності та зменшення диференціації доходів населення за рахунок посилення адресності соціальної підтримки, стимулювання випереджальних темпів зростання заробітної плати, поетапне наближення заробітної плати до прожиткового мінімуму.

    Уже найближчим часом треба вирішити низку соціальних питань, що повинно знайти своє відображення в бюджеті:

• підвищення мінімальної заробітної плати працівників бюджетних установ (у 2004 році – до 237 грн. );
• розмежування виплат пенсій між державним бюджетом та Пенсійним фондом відповідно до Закону України від 9 липня 2003 р. „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
• виплата компенсації військовослужбовцям у зв'язку з оподаткуванням їхнього доходу;
• підвищення соціальних гарантій ветеранам війни і праці;
• підвищення рівня соціальних гарантій сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства, повне погашення заборгованості із соціальних виплат;
• погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• індексація грошових доходів працівників бюджетної сфери.