Бюджетная система

    Загалом видатки на соціальний захист і соціальне  забезпечення є найбільшими серед  соціальних видатків (у 2002 р. вони становили 20,6% видатків зведеного бюджету). Видатки на освіту посідають друге місце серед соціальних видатків: у 2002 році їхня частка у зведеному бюджеті становила 20,2%. Значна увага приділяється і фінансуванню охорони здоров'я: частка цих видатків у зведеному бюджеті становила у 2002 р. 12,6%. Видатки бюджету на духовний і фізичний розвиток становили у 2002 році 2,4% від загальної суми видатків зведеного бюджету.

    Актуальним  завданням є раціоналізація мережі закладів та установ, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для підвищення рівня та якості послуг, що надаються громадянам, виконання у повному обсязі цільових програм соціально-економічного та гуманітарного розвитку, підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Програми та заходи, що не належать до пріоритетних, повинні бути призупинені або переведені на фінансування за рахунок небюджетних ресурсів.

    При здійсненні соціальних заходів необхідно забезпечити:

• визначення переліку платних і безоплатних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами та організаціями;
• завершення процесу відокремлення державних позабюджетних фондів, які формуються на страховій основі, від державного бюджету;
• розвиток страхових систем формування соціальних бюджетів.

    Окрім соціальних видатків, надзвичайно важливим є інвестиційна діяльність держави  та підтримка пріоритетних галузей  економіки, зокрема структурної  перебудови економіки. Україна зможе посісти належне місце в Європі і світі за умови опанування інноваційного шляху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що формується нині. Відтак основою стратегічного курсу держави, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави.

    Щороку обсяг видатків на розвиток таких галузей, як вугільна, сільське господарство, транспорт має тенденцію до зростання, хоча в цілому видатки на економічну діяльність держави зменшуються (у зв'язку із скороченням державного сектору). Якщо в 1998 році видатки на економічну діяльність держави становили 19,2% всіх видатків бюджету (5,8% від ВВП), то в 2002 році – 12% (3,2% від ВВП).

    Зниження  ставок оподаткування підприємств  та населення, вирівнювання умов господарювання стане основним чинником утвердження в Україні інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку. Скасування численних пільг дає змогу вирівняти умови господарювання для всіх суб'єктів ринку. Запровадження справедливої конкуренції на ринку як для ефективних підприємств, так і для нерентабельних виробництв сприятиме оздоровленню економіки через механізми банкрутства та санації. Як наслідок, в економіці прискориться процес переливання фінансових ресурсів з відповідною активізацією інвестиційної діяльності.

    Уже в 2004 році повинен відбутися перехід від безпосередньої активної ролі держави у процесі виробництва до створення умов для розвитку виробництва і приватної ініціативи. Це дасть можливість зберегти достатні темпи економічного зростання та закріпити таку тенденцію у довгостроковій перспективі.

    Активний  вплив бюджетної системи на фінансові  зв'язки і потоки між секторами економіки – необхідна умова подальшого економічного зростання. У свою чергу, фінансове оздоровлення підприємств реального сектору економіки, створення сприятливих макроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи повинні забезпечити стабільні й достатні надходження до бюджетів.

    Уже найближчими роками необхідно забезпечити  частку централізованих капітальних вкладень з державного бюджету на прийнятному рівні від ВВП. У проекті бюджету на 2004 рік запропоновано розподіл державних капітальних вкладень, що спрямовуватимуться на будівництво та реконструкцію, по головних розпорядниках та за рахунок субвенцій місцевим бюджетам на виконання заходів з упередження аварій і по запобіганню техногенних катастроф у житлово-комунальному господарстві. Це нововведення створює прозору та чітку систему розподілу державних капітальних вкладень по об'єктах саме на стадії планування всіх показників проекту бюджету, а не після його затвердження, як це було в минулих роках.

    Важливу роль відіграють видатки бюджету  на загальнодержавні функції, зокрема на державне управління, фундаментальні дослідження, обслуговування державного боргу.

    На  нинішньому етапі суспільного розвитку вкрай необхідним завданням є створення ефективної системи державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної правової держави з соціально орієнтованою ринковою економікою. Ця система має бути прозорою, забезпечувати верховенство права, неухильне дотримання конституційних прав та свобод людини, утвердження дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю законодавчої та виконавчої гілок влади. Важливим наступним завданням є проведення конституційної реформи. У поєднанні з адміністративною реформою вона має усунути наявну розбалансованість між трьома гілками влади – законодавчою, виконавчою та судовою.

    Видатки бюджету на державне управління повинні  узгоджуватись із завданнями адміністративної, конституційної реформ.

    Частка  видатків на управління у загальній  сумі видатків зведеного бюджету має тенденцію до зростання: якщо в 1998 році вони становили 5,0% зведеного бюджету (1,5% від ВВП), то в 2002 році – 6,9% (1,8% від ВВП). 
 

    1.2 Склад та характеристика видатків  бюджетів 

    Згідно  із функціями, які виконує держава, видатки бюджетів поділяються на 10 категорій:

1. видатки на здійснення загальнодержавних функцій: на вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування; фінансову та фіскальну діяльність, зовнішньополітичну діяльність, на інші загальні функції державного управління; фундаментальні дослідження; проведення виборів та референдумів; обслуговування боргу (внутрішнього і зовнішнього);
2. видатки на оборону: військову оборону, цивільну оборону, військову допомогу зарубіжним країнам, військову освіту, дослідження і розробки у сфері оборони;
3. видатки на громадський порядок, безпеку та судову владу: діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьба зі злочинністю та охорона державного кордону; протипожежний захист та рятування; судова влада; кримінально-виконавча система та виправні заходи; діяльність у сфері безпеки держави, нагляд за додержанням законів та представницькі функції в суді; дослідження і розробки у сфері громадського порядку;
4. видатки на економічну діяльність держави: на сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; іншу промисловість та будівництво; транспорт; зв'язок, телекомунікації та інформатику; інші галузі економіки; дослідження і розробки в галузях економіки;
5. видатки на охорону навколишнього природного середовища: запобігання та ліквідація забруднення навколишнього природного середовища, охорона та раціональне використання природних ресурсів, утилізація відходів, збереження природно-заповідного фонду;
6. видатки на житлово-комунальне господарство: на житлове господарство; на комунальне господарство; іншу діяльність у сфері житлово-комунального господарства;
7. видатки на духовний та фізичний розвиток: на фізичну культуру і спорт; культуру та мистецтво (театри, художні колективи, концертні і циркові організації, кінематографія, творчі спілки, бібліотеки, музеї і виставки, заповідники, клубні заходи); засоби масової інформації;
8. видатки на охорону здоров'я; поліклініки й амбулаторії, швидку та невідкладну допомогу; лікарні та санаторно-курортні заклади; санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; інша діяльність у сфері охорони здоров'я (будинки дитини, станції переливання крові);
9. видатки на освіту: на дошкільну освіту, загальну середню освіту (загальноосвітні навчальні заклади, загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати); професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; позашкільну освіту та заходи із позашкільної роботи з дітьми; матеріальне забезпечення навчальних закладів;
10. видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: на соціальний захист на випадок непрацездатності, соціальний захист пенсіонерів, ветеранів війни та праці; соціальний захист сім'ї, дітей та молоді; соціальний захист безробітних та інших категорій населення.

    За  економічними ознаками видатки бюджетів поділяються на поточні і капітальні. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія видатків не включає платежів у рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансування.

    Поточні видатки поділяються на такі категорії:

1. видатки на товари і послуги;
2. виплата процентів за зобов'язаннями;
3. субсидії і поточні трансфертні виплати.

    Категорія видатків на товари та послуги об'єднує  видатки на:

• оплату праці працівників бюджетних установ: заробітну плату за встановленими окладами, ставками або розцінками всіх штатних працівників, оплату праці за трудовими угодами, встановлених надбавок, премії, матеріальну допомогу, грошове утримання військовослужбовців, виплати з тимчасової непрацездатності;
• нарахування на заробітну плату: нарахування бюджетних установ на фонд оплати праці;
• придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки: закупівля матеріалів, канцелярського приладдя, предметів для поточних господарських потреб та потреб, безпосередньо пов'язаних з профілем діяльності установи чи організації, устаткування вартістю до 500 гривень за одиницю (комплект), а також харчових продуктів, медикаментів та перев'язувальних засобів; довідкових, офіційних та періодичних видань. Сюди також включаються витрати на товари, що надаються працівникам безплатно або за зниженими цінами, включаючи державні закупівлі продовольства та обмундирування для збройних сил; а також видатки на придбання товарів і послуг, що надаються безплатно або за зниженими цінами як у звичайному порядку, так і за особливих обставин, наприклад, після стихійного лиха;
• видатки на відрядження: на оплату проїзду, добових, квартирних під час службових відряджень, оплату підйомних, проїзду, сесійних виїздів народних суддів, відряджень на курси і в навчальні заклади, на сесії, семінари, наради, конференції, а також надбавки до заробітної плати, що виплачуються окремим категоріям працівників замість компенсації видатків на відрядження;
• матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення: придбання товарів військового призначення, військової техніки, військове будівництво (крім будівництва житла та об'єктів соціально-культурного й побутового призначення; видатки на бойову підготовку та ін. );
• видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв: оплата теплопостачання, водопостачання і водовідведення, електроенергії, природного газу, оплата інших комунальних послуг (утримання в чистоті будівель, дворів, вивіз сміття, дезінфекція приміщень тощо);
• видатки на дослідження і розробки, державні програми: видатки, плановані на реалізацію програм, що передбачають оплату різноманітних послуг, наданих сторонніми установами та організаціями, в ціну яких входять витрати установи-надавача послуг (в т. ч. заробітна плата), але не вимагається розмежування цих витрат; оплата послуг підприємства, організації з виконання багатоцільових програм.

    До  другої категорії поточних видатків належить виплата процентів (доходів) за зобов'язаннями. Під процентами розуміють платежі за користування грошовими позиками. Ці платежі відрізняються від виплати (погашення) основної суми боргу, яка класифікується як фінансування, а також від комісійних зборів, що виплачуються за сприяння в розміщенні боргових зобов'язань. Незважаючи на те, що сума процентів може накопичуватись постійно, її величина повинна відображатися на момент платежу. У випадках дисконтних цінних паперів, коли сума процента вираховується раніше, процент обчислюється як різниця між ціною емісії і ціною погашення цінного паперу, а реєстрація провадиться на момент фактичного погашення боргу банківським установам, у тому числі виплата процентів за позичками Національного банку України, виплата процентів комерційним банкам; за іншими внутрішніми позичками; виплати процентів за зовнішнім державним боргом.

    Четверта  категорія поточних видатків об'єднує  всі невідплатні державні платежі, які не підлягають поверненню і передбачаються на поточні цілі. Таким чином виключаються капітальні трансферти, що надаються з метою фінансування видатків на придбання капітальних активів або збільшення фінансового капіталу отримувача.

    Під субсидіями розуміють усі невідплатні  поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

    Трансфертні платежі є невідплатними і  безповоротними і не являють собою придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу. Трансферти населенню можуть надаватись як у готівковій формі, так і шляхом оплати рахунків. Трансферти населенню – це поточні платежі фізичним особам, які передбачені для збільшення їх доходу. Подібні платежі можуть бути окремою надбавкою до бюджету певної сім'ї чи особи або компенсування певних видів витрат, наприклад, на харчування, комунальні послуги, оплату проїзду тощо. До цієї категорії також включаються допомоги інвалідам, багатодітним сім'ям, стипендії, пенсії, путівки на оздоровлення.

    Субсидії  та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) – це поточні  платежі юридичним особам, які  включають субсидії державним підприємствам, субсидії установам та організаціям, субсидії підприємствам і організаціям сільського господарства, субсидії на відшкодування збитків підприємств, державну підтримку підприємств, приріст обігових коштів, інші субсидії.