Визначення вартості бізнесу

Підсумкова величина ринкової вартості підприємства залежить від прибутковості й ступеня  ризику господарської діяльності підприємства, платоспроможності потенційного покупця, наявності альтернативних об'єктів вкладення коштів і т.д.

Інвестиційна вартість — ураховує вимоги конкретного інвестора ( за рівнем ризику, прибутковості й  ін.). Розраховується якщо буде потреба прийняти інвестиційний розв'язок.

Станова вартість — ціна, яку кредитор сподівається одержати від продажу на ринку активу у  випадку неплатоспроможності позичальника. Оцінюється, коли підприємство є предметом  застави при залученні кредитних  ресурсів або у випадку забезпечення інших зобов'язань.

Ліквідаційна вартість — ціна роздільного продажу активів  за винятком усіх зобов'язань підприємства й витрат на продаж. Оцінюється у  випадку ліквідації підприємства.

Податкова вартість — розраховується для цілей оподатковування відповідно до вимог представників податкових органів.

Страхова вартість — визначається з метою страхування майна  і являє собою витрати на відтворення  точної копії об'єкта (відбудовна вартість) або на створення іншого об'єкта, аналогічного по функціях (вартість заміщення). Об'єктом оцінки в цьому випадку є майно (активи) підприємства.

Фундаментальна вартість — це ринкова  вартість, якої мав би актив, якби ринок  мав про нього повну інформацію. Визначається для цілей фінансового  аналізу й керування.

Балансова вартість підприємства не розглядається в якості стандарту  вартості й, як правило, не використовується з метою оцінки бізнесу, тому що включає  тільки вартість активів балансу  й тому не дає повної вистави про  вартість підприємства.

Після визначення стандарту вартості для оцінки вибирають підхід і методи оцінки вартості.

Виділяють наступні підходи до оцінки вартості майна підприємства: ринковий (порівняльний), витратний (майновий), дохідний.

Ринковий (порівняльний) підхід означає, що найбільш імовірною величиною вартості оцінюваного підприємства може бути реальна ціна продажу ідентичної компанії, яка склалася на ринку.

Витратний підхід (майновий підхід, підхід на основі активів) укладається в  оцінці поточної вартості тих або  інших елементів майнового комплексу підприємства і його нематеріальних активів. При цьому вартість активів підприємства розглядається з погляду понесених витрат, тобто визначається сумою витрат на його відтворення або заміщення з обліком фізичного й морального зношування.

При витратному підході  підприємство розглядається як комплекс майна й майнових прав (нематеріальних активів). У цьому зв'язку застосовувати  його доцільно у випадках продажу  активів при ліквідації підприємства, при страхуванні майна, тобто  якщо виникає необхідність оцінки майнового комплексу підприємства.

Витратний підхід може бути єдиним в оцінці майнового комплексу  підприємства, оскільки:

- для неефективних, неприбуткових, підприємств витратний підхід дозволяє одержати прийнятну для продавця ціну, тому що враховує саме вартість активів і не бере до уваги потенційну прибутковість;

- для оцінки бізнесу витратним підходом існує необхідна статистика ( на відміну від порівняльного підходу).

Дохідний підхід розглядає  підприємство як актив, що приносить  дохід у майбутньому, що і є основною перевагою даного підходу. Одним з головних недоліків підходу є прогнозний характер інформації, на основі якої здійснюється оцінка.

Перераховані підходи  до оцінки майна підприємства (бізнесу) доповнюють один одного. Як правило, залежно від цілей оцінки, умов, стану об'єкта оцінки, зовнішнього середовища вартість підприємства оцінюють відразу декількома методами ( двома-трьома), найбільш підходящими для конкретної ситуації в рамках зазначених вище підходів, а потім розраховують підсумкову величину як середньозважену (методом математичного або експертного зважування). При виборі питомої ваги кожного окремого методу беруть до уваги такі фактори, як: характер діяльності підприємства, ціль оцінки й використовувані методи визначення вартості, кількість і якість даних, використовуваних кожним методом, і ін.

За результатами проведення оцінки складається звіт. Звіт містить  наступні розділи:

- найменування й реквізити замовника;

- інформацію про підприємство;

- майнові права відносно оцінюваних об'єктів;

- ціль оцінки й стандарт вартості;

- дату оцінки й дату складання звіту;

- прийняті допущення й обмеження при оцінці вартості;

- використану інформацію;

- обґрунтування обраного методу (методів);

- підсумковий висновок про вартість підприємства (об'єкта);

- заява про відсутність особистої зацікавленості, неупередженості оцінювача і його кваліфікаційні дані.

Результати оцінки є  основою для прийняття як поточних, так і інвестиційних розв'язків. У першому випадку власники, керівники  підприємства одержують інструмент керування вартістю підприємства, в іншому випадку з'являється можливість показати потенційному інвесторові або кредиторові процес створення вартості підприємства.

 

3. Інформаційне забезпечення  оцінки діяльності

 

Інформація, використовувана в процесі оцінки, повинна бути достовірної, точної й представницької. Інформацію в процесі оцінки вартості підприємства (об'єкта) підрозділяють на зовнішню й внутрішню. Зовнішня інформація характеризує умови діяльності підприємства в регіоні, галузі й економіці, внутрішня — дає вистава про діяльність підприємства.

Обсяг і характер зовнішньої інформації різняться виходячи із цілей  оцінки. Інформацію доцільно надавати в достатньому обсязі й орієнтованої на оцінюваний об'єкт.

Макроекономічні параметри  включають інформацію про те, як впливають на діяльність підприємства основні фактори макроекономічного характеру:

- темпи росту валового внутрішнього продукту (ВВП);

- рівень інфляції;

- зміна обмінного курсу валют;

- зміна облікової ставки банківського відсотка;

- новації в податковім законодавстві;

- рівень політичної стабільності в країні й ін.

Блок зовнішньої інформації крім макроекономічних показників включає  галузеві показники: умови конкуренції, ринки збуту товарів і послуг, доступність використовуваних у проведенні сировини й матеріалів і ін. Умови функціонування підприємства в галузі можуть вплинути на вартість оцінюваного об'єкта.

Внутрішня інформація характеризує поточну діяльність підприємства й  включає:

- історичний аспект діяльності підприємства;

- характеристику постачальників;

- виробничі потужності;

- менеджмент;

- внутрішню фінансову інформацію (бухгалтерський баланс, звіт про прибутки й збитки, звіт про рух грошових коштів і ін.);

- іншу інформацію, що має безпосереднє відношення до оцінки вартості підприємства.

Аналіз маркетингової  стратегії припускає вивчення наступної  інформації:

- обсяг продажів за минулий і поточний періоди й прогноз на майбутнє;

- собівартість продажів;

- прогнозована зміна обсягу попиту на продукцію підприємства;

- виробничі потужності підприємства;

- періоди життєвих циклів товарів.

Ціль аналізу поточної бухгалтерської звітності — визначення фінансового стану підприємства: його фінансової стабільності, платоспроможності, ділової й ринкової активності на дату оцінки, дійсної величини чистому прибутку, рентабельності активів і власного капіталу, а також ринкової вартості необоротних і оборотних активів.

Залежно від цілей  оцінки змінюються напрямки фінансового  аналізу. Наприклад, якщо оцінюється ринкова  вартість неконтрольного пакета акцій акціонерного товариства, те потенційного інвестора більшою мірою цікавлять прогнозна оцінка рентабельності суспільства і його здатність виплачувати прийнятні дивіденди.

У звіті за результатами проведення оцінки вказується, що обсяг  зібраної й використаної в процесі оцінки інформації є необхідним і достатнім для підсумкового висновку про вартість підприємства (об'єкта).

 

4. Принципи оцінки  майна підприємства

Принцип заміщення полягає  в тому, що максимальну вартість визначають мінімальною ціною, по якій може бути придбаний інший об'єкт власності з аналогічною корисністю. Даний принцип покладено в основу трьох традиційних підходів до оцінки вартості: дохідного, ринкового (порівняльного) і витратного. Що заміщає об'єкт не завжди може бути точним аналогом, але необхідно, щоб він був схожий на оцінюваний об'єкт. Оцінна вартість не повинна перевищувати мінімальної ціни на аналогічні підприємства (об'єкти) з такою ж корисністю. Слід мати у виді, що за об'єкт недоцільно платити більше, чим може коштувати створення нового об'єкта з такою ж корисністю в розумний термін.

Принцип очікування укладається  у визначенні поточної вартості доходу, який може бути отриманий у майбутньому  від володіння підприємством. При  цьому доцільно враховувати обсяг  і тривалість одержання очікуваного майбутнього доходу, тобто зміна вартості грошей у часі. Процес приведення майбутніх доходів до їхньої поточної вартості називають дисконтуванням.

Принцип внеску означає, що прибутковість будь-якої економічної  діяльності визначається впливом чотирьох факторів проведення: землею, робочою силою, капіталом і керуванням. Для оцінки підприємства слід знати внесок кожного фактору у формування доходу. Даний принцип означає, що включення додаткового активу в майно підприємства економічно вигідно для нього, якщо приріст вартості вище витрат на придбання цього активу. Вартість кожного фактору повинна відшкодовуватися з доходів, створюваних підприємницькою діяльністю. Спочатку повинні бути зроблені виплати за фактори робочої чинності, капіталу й керування, а сума, що залишився, коштів іде на відшкодування користування земельним учасником.

Принцип залишкової продуктивності земельної ділянки означає, що власникові дається можливість витягати максимальний дохід або до межі мінімізувати витрати  на користування ім. Залишкову продуктивність земельної ділянки встановлюють як чистий дохід після того, як оплачені видатки на робочу силу, експлуатацію капіталу й менеджмент. Виробничі фактори враховують тільки виходячи з їхньої ролі у відтворенні.

З даної точки зору застаріле технологічне обладнання зажадає повної заміни, демонтажу й монтажу нового обладнання, що повинне враховуватися при оцінці вартості підприємства.

Принцип, що збільшуються або зменшуваних доходів говорить, що в міру додавання ресурсів до основних факторам проведення прибуток (чистий дохід) буде зростати прискореними темпами, а потім темп росту чистого доходу вповільнюється.

Принцип збалансованості (пропорційності) укладається в тому, що якщо земля мало забудована, її віддача  невисока. Якщо занадто багато забудови — віддача землі також невисока. В обох випадках земля використовується неефективно. Усі фактори проведення повинні перебувати в певному співвідношенні один з одним, щоб загальні доходи від землі досягали свого максимального значення. При дотриманні принципу збалансованості можна затверджувати, що будь-якому типу землекористування відповідають оптимальні величини різних факторів проведення, при комбінації яких досягається максимізація вартості земельної ділянки.

Принцип економічної  величини (розміру) проявляється в тому, що ділянка землі із удалим місцем розташування, який занадто малий або дуже великий для можливих користувачів, може втратити в ціні на ринку. Економічний розмір — це площа земельної ділянки, необхідна для досягнення оптимального масштабу землекористування виходячи з ринкових умов у данім місці розташування.

Принцип економічної  величини аналогічний принципам  збалансованості, хоча й розглядається  в іншій ситуації (стосовно до місця  розташування даної земельної ділянки).

Принцип економічного поділу означає, що майнові права можна розділяти й з'єднувати таким чином, щоб збільшити загальну вартість об'єкта власності для його власника. Економічний поділ має місце, якщо права на нерухомість можуть бути підрозділені на два або більш майнових інтересу, у результаті чого зростає загальна вартість об'єкта.

Принцип залежності заснований на тому, що місце розташування об'єкта є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на вартість нерухомості. Якість місця розташування залежить від того, наскільки фізичні характеристики об'єкта відповідають прийнятому в даному регіоні типу землекористування, а також його близькості до економічної інфраструктури. Якщо в навколишній системі землекористування або в економічнім середовищі об'єкта нерухомості відбуваються зміни, то це може вплинути на його вартість. Потоки доходів від об'єкта нерухомості залежать від того, як місце розташування об'єкта пов'язане з ринком користувача.