Визначення вартості бізнесу

Міністерство  освіти і науки України

Київський університет  культури

Миколаївський факультет менеджменту і бізнесу  КУК

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни "Потенціал і розвиток підприємства"

на тему: Визначення вартості бізнесу

 

 

 

 

 

 

 

Виконав студент 4 курсу, групи ЕКО-1,

Максименко Н.М.

 

 

 

 

 

Миколаїв, (2013)

Зміст

Вступ

1. Поняття оцінки майна  підприємства

2. Мети й етапи процесу оцінки  майна

3. Інформаційне забезпечення оцінки  діяльності

4. Принципи оцінки майна підприємства

Висновки

Література

 

 

Вступ

 

Ціль оцінки й вибір  стандарту вартості при оцінці майна  підприємства здійснюють на основі трьох  підходів: дохідного, ринкового (порівняльного) і витратного.

При оцінках з позиції  дохідного підходу визначальним фактором є дохід, що впливає на величину вартості об'єкта.

Потенційний валовий  дохід — валовий дохід за умови  повного завантаження об'єкта дохідної нерухомості й своєчасної виплати  орендної плати.

Дійсний дохід від  об'єкта нерухомості — грошові  вступи за винятком втрат від недовикористання, а також невнесення орендної плати.

 

 

1. Поняття оцінки майна підприємства

 

Під майном підприємства розуміються матеріальні й нематеріальні  активи, що є об'єктами власності  підприємства.

Активами підприємства вважаються господарські кошти, контроль над якими організація одержала в результаті фактор, доконаних, її господарської діяльності і які повинні принести їй економічні вигоди в майбутньому. Це економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються вартістю, продуктивністю й здатністю генерувати дохід. Постійний оборот активів у процесі їх використання пов'язаний з факторами часу, ризику, ліквідності.

Активи матеріальні  — група активів підприємства, що мають речовинну (матеріальну) форму. У групу матеріальних активів  входять:

- основні кошти;

- незавершене будівництво;

- устаткування, призначене до монтажу; виробничі запаси сировини й матеріалів;

- запаси товарів;

- обсяг незавершеного проведення;

- запаси готової продукції, призначеної до реалізації, та інші необоротні й оборотні активи.

Активи як майнові  об'єкти підприємства ухвалюються до бухгалтерського обліку в якості основних коштів, якщо одночасно виконуються  наступні умови:

- об'єкт призначений для проведення продукції, виконання робіт, надання послуг або для управлінських потреб організації;

- об'єкт призначений для використання протягом тривалого часу, тобто строку корисного використання тривалістю понад 12 місяці або звичайний операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців;

- не передбачається наступний перепродаж даного об'єкта;

- об'єкт здатний приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.

Одиницею бухгалтерського  обліку основних коштів є інвентарний  об'єкт.

Дані по основних коштах як діючих, так і перебувають на консервації або в запасі відображаються в балансі підприємства по залишковій вартості. У розмірі фактичних витрат на придбання показуються земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра й інші природні ресурси).

Розшифрування руху основних коштів підприємства протягом звітного року, а також їх склад на кінець року приводяться в додатку до бухгалтерського балансу (форма № 5).

Активи необоротні (довгострокові) — сукупність майнових цінностей  підприємства, багаторазово що брав участь у процесі його господарської  діяльності, що й переносять на продукцію використану вартість частинами.

У практиці обліку до них  відносять майнові цінності (активи) усіх видів зі строком використання більш одного року.

Активи оборотні (поточні) — сукупність майнових цінностей  підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаних протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. У практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи всіх видів зі строком використання менш одного року).

Нематеріальні активи підприємства — частина його майна, що представляє собою ідентифіковані не грошові, що не мають фізичної форми об'єкти, які використовуються в проведенні, при наданні товарів або послуг, для здачі в оренду іншим сторонам в адміністративних цілях.

До нематеріальних активів, використовуваних при проведенні продукції, виконанні робіт, наданні послуг протягом періоду господарської діяльності (перевищуючого 12 місяців), що й приносять економічні вигоди (дохід), ставляться:

- технічні знання;

- розробки нових процесів або систем;

- об'єкти інтелектуальної власності;

- комп'ютерне програмне забезпечення;

- патенти;

- авторські права;

- кінофільми;

- виключні права на здійснення діяльності або обслуговування;

- товарні знаки;

- фірмові марки;

- ділова репутація (гудвіл) і т.п. Положення по бухгалтерському облікові (ПБУ 14/2007) "Облік нематеріальних активів").

Склад нематеріальних активів  підприємства протягом звітного року й на кінець року приводиться в  додатку до бухгалтерського балансу (форма № 5).

Оцінка вартості активів (майна) підприємства й операцій з ними має принципове значення для суб'єктів ринку:

- покупця й продавця — при встановленні обґрунтованої ціни угоди;

- кредитора — при ухваленні рішення про надання кредиту;

- страховика — при відшкодуванні збитку;

- податкових органів — при оподатковуванні угод з нерухомістю;

- для ухвалення управлінського рішення.

При висновку орендного  договору із включенням положення про  підвищення орендної плати остання  може бути встановлена у відсотках  від ринкової вартості нерухомості.

Коли одна компанія прагне придбати іншу, те першої може знадобитися  оцінка поточної вартості активів, що належать другий.

Оцінка вартості будь-якого  об'єкта являє собою цілеспрямований  процес визначення в грошовім вираженні  його ціни з обліком потенційного й реального доходу, принесеного їм у цей момент часу.

Об'єктом оцінки є будь-який об'єкт власності в сукупності із правами, якими наділений власник (спонукуване й нерухоме майно, нематеріальні  активи, цінні папери і т.д.). Оцінка не обмежується тільки обліком одних витрат на створення або придбання об'єкта. Обов'язково враховується сукупність ринкових факторів: часу й ризику, рівня конкуренції, особливостей оцінюваного об'єкта й ін.

Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом  купівлі-продажу, застави, оренди й інших угод, пов'язаних із установленням, зміною й припиненням речових прав. Підприємство як майновий комплекс включає всі види майна, призначені для його діяльності, — у тому числі земельні ділянки, будинки, спорудження, устаткування, реманент, сировина й матеріали, продукцію, права вимоги, борги і т.д.

Результат оцінки вартості підприємства може бути його ймовірною  продажною ціною, яка відображає властивості підприємства як товару:

а) корисність для покупця;

б) витрати, що супроводжують цієї корисності.

Ринкова ціна підприємства — це грошовий захід його вартості, установлена покупцем даного виду власності в процесі торговельної угоди ( купівлі-продажу), компромісу між продавцем і покупцем. Ринкова ціна підприємства - це грошова сума, сплачена власникові підприємства за відчуження його власності на користь покупця, здійснене на відкритому ринку в умовах конкуренції.

Таким чином, ринкова  вартість оцінюваного підприємства (об'єкта), як правило, є розрахунковим  показником, а його ринкова ціна — результатом домовленості, торгу, компромісу між продавцем і покупцем.

 

2. Мети й етапи процесу  оцінки майна

 

Мети оцінки майна  можуть бути наступними:

- поліпшення процесу поточного керування підприємством для збільшення його вартості;

- визначення вартості цінних паперів у випадку купівлі-продажу великих пакетів акцій на фондовому ринку;

- установлення вартості підприємства у випадку його купівлі-продажу цілком або частинами;

- реструктуризація підприємства — ліквідація, поглинання, злиття, виділення самостійних виробничих одиниць;

- розробка плану розвитку підприємства (майбутні доходи компанії, ступінь її фінансової стабільності, імідж і т. д.);

- визначення кредитоспроможності підприємства й вартості застави при кредитуванні;

- визначення вартості активів у процесі страхування майна підприємства при ймовірності виникнення втрат;

- визначення вартості й прибутковості інвестиційного проекту в процесі обґрунтування бізнес-плану;

- установлення оподатковуваної бази для обчислення податку на майно підприємств (податку на нерухомість);

- визначення вартості встаткування й інших основних коштів, переданих у лізинг (на умовах договору фінансової оренди;

- продаж частини нерухомості, щоб позбутися невикористовуваних будинків і споруджень, земельних ділянок і ін.;

- страхування нерухомості й визначення вартості страхуємого майна;

- одержання банківського кредиту під заставу нерухомості (іпотечного кредиту);

- здача нерухомості в оренду;

- оформлення частини нерухомості як внеску в статутний капітал новостворюваного підприємства;

- продаж окремих видів фізично й морально застарілих машин і встаткування для їхньої заміни на більш ефективні;

- передача машин і встаткування в оренду і т.д.

Якщо відповідно до законодавства  підприємство повинне здійснювати  оцінку активів в обов'язковому порядку, тоді необхідно користуватися послугами професійних оцінювачів.

У всіх інших випадках підприємство може вибирати: провести оцінку власними чинностями або звернутися до відповідних до фахівців.

Відносини з оцінювачами  будуються на взаємних домовленостях, які закріплюються в спеціальному договорі. Договір укладається в писемній формі, служить підставою для проведення оцінки й при цьому не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Процес оцінки складається  з наступних основних етапів:

- підготовчий;

- оцінка;

- заключний.

На підготовчому етапі  залежно від цілей оцінки й  можливостей визначається стандарт вартості й методи оцінки, готується  необхідна для проведення оцінки інформація, аналізується фінансовий стан і ризики оцінюваного підприємства.

На оцінному етапі  безпосередньо оцінюється підприємство (бізнес) відповідно до обраного стандарту  вартості й методами оцінки.

На заключному етапі  оцінки здійснюються необхідні коректування вартості (зокрема, на фінансове становище підприємства, на ступінь контролю, на ліквідність, якість менеджменту й ступінь диверсифікованості проведення) і складається звіт про оцінку підприємства (бізнесу).

Залежно від мети оцінки застосовуються наступні стандарти (види) вартості:

- ринкова;

- інвестиційна;

- станова;

- ліквідаційна;

- податкова;

- страхова;

- фундаментальна.

Ринкова вартість — ціна, по якій може бути укладена угода між  продавцем і покупцем за умови, що обоє діють без примусу, компетентно  й до обопільної вигоди. Найчастіше необхідність розрахувати ринкову вартість виникає при висновку угоди по переходу прав власності на підприємство й коли необхідно визначити ціну його купівлі-продажу.

Об'єктом оцінки є власний  капітал підприємства. На ринкову  вартість впливає співвідношення попиту та пропозиції.

Ринкова вартість підприємства — це результат регламентованої  процедури кількісного визначення його цінності, здійснюваної власником  або уповноваженими особами.

Ринкову вартість підприємства визначають капіталізацією його цінності (прибутковості, рентабельності), соціально-економічної значимості, унікальності, інноваційності й інтелектуалізації, що випускається продукції, робіт, послуг.