Податок з власників транспортних засобів: проблеми вдосконалення

 

Міністерство  освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни “Податкова система”

 

Тема: «Податок з власників транспортних засобів: проблеми вдосконалення»

 

 

 

 

ВИКОНАЛА:    студентка  Ромашкіна Олена Олегівна   4 курс, спеціальність 6104, група 10    форма навчання денна      особистий підпис студента____________ НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:                          Степура М.М.

 

 

РЕЄСТРАЦІЯ РОБОТИ              Номер 52,       дата 04.05.2010     ДОПУСК  ДО ЗАХИСТУ: c  ТАК, c  НІ

 

 

 

КИЇВ –  КНЕУ – 2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………….3

1. Економічна характеристика податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів…………………………………………………………5
2. Особливості нарахування і сплати податку з власників транспортних засобів: аналіз сучасного стану…………………………………………………………………..10
3. Проблеми вдосконалення податку з власників транспортних засобів в Україні…17

Висновки………………………………………………………………………………….21

Список використаної літератури………………………………………………………..22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в наш час є невід’ємною частиною податкової системи нашої держави. Зокрема це пов’язано з тим, що з кожним роком кількість транспортних засобів зростає в геометричній прогресії, а цьому сприяє підвищення матеріального добробуту населення та різні фінансові фактори.

Автомобілізація в нашій  країні зростає не тільки в економічно розвинених   районах країни, але і в інших регіонах. Автомобіль вже не розглядається як розкіш, а активно використовується у трудовій діяльності, у сфері підприємництва, в особистих цілях. Одні купують його для рідкісних поїздок, другі – для постійних роз'їздів по справах, треті – потрібно засіб пересування, а четверті – тільки заради факту володіння автомобілем, заради підвищення соціального статусу в очах оточуючих.

Актуальність  моєї теми. Податок з власників транспортних засобів є прямим податком, він скорегований на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування. Все більша кількість фізичних та юридичних осіб стикається з питаннями оподаткування, які виникають при купівлі та експлуатації різних видів транспорту. Ці питання є значними практично для всіх: керівників підприємств, головних бухгалтерів, адміністрацій територіальних утворень, численної армії платників податків. Цим і обумовлений вибір теми даної курсової роботи, а також особистою зацікавленістю як майбутнього власника транспортного засобу.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади економіки в області спадкування податку з власників транспортних засобів.

Предмет дослідження – аналіз сучасного податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в Україні.

Метою курсової роботи є дослідження проблеми вдосконалення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в Україні.

Мета роботи зумовлює виконання таких завдань :

• дослідити поняття та особливості нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів;
• здійснити аналіз сучасного стану податку з власників транспортних засобів в ракурсі надходжень до спеціального фонду держави та окремо по областям;
• визначити проблеми сплати податку з власників транспортних засобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна характеристика податку з власників транспортних засобів та

інших самохідних машин і механізмів

Податок з власників транспортних засобів є змішаним податком, бо стосується і юридичних, і фізичних осіб, це один зі способів акумуляції коштів для фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Коло платників, об'єкт  оподаткування, ставки цього податку, а також перелік осіб, щодо яких діють пільги з його сплати, визначено  спеціальним законом –      Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» № 1963.

Згідно 1 статті Закону № 1963 платниками податку з власників транспортних засобів та  інших самохідних   машин   і  механізмів  є  підприємства,  установи  та організації,  які є юридичними особами,  іноземні  юридичні  особи,  а також громадяни України,  іноземні громадяни та особи без громадянства,  які здійснюють першу реєстрацію в Україні,  реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби як об'єкти оподаткування з відповідним кодом за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) [1].

Для правильного визначення транспортних засобів, що є об’єктом оподаткування, у Законі № 1963 наводиться код засобів відповідно до УКТ ЗЕД, покладеної в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про митний тариф України» [8].

До складу об'єкта оподаткування входять:

• трактори (колісні), крім гусеничних;
• автомобілі, призначені для перевезення не  менше 10  осіб, включаючи водія;
• автомобілі легкові;
• автомобілі вантажні;
• автомобілі спеціального    призначення,    крім    тих,    що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, (крім пожежних і швидкої допомоги);
• мотоцикли (включаючи мопеди)  та  велосипеди  з установленим двигуном,  крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб. см;
• яхти та  судна  парусні  з  допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних);
• човни моторні і катери,  крім  човнів  з  підвісним  двигуном (крім спортивних);
• інші човни (крім спортивних).

Водночас не є об'єктом оподаткування такі види транспортних засобів:

• трактори на гусеничному ходу;
• мотоцикли (включаючи  мопеди)  та  велосипеди  з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 куб. см;
• тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні;
• транспортні засоби (вантажні, самохідні), що використовуються для вантажно-розвантажувальних робіт на територіях заводів, складів, у портах і аеропортах, а також для перевезення вантажів на малі відстані;
• машини та механізми для сільськогосподарських робіт (зернозбиральні,   картоплезбиральні, кукурудзозбиральні та інші комбайни);
• тільки яхти, судна парусні і човни спортивні [1].

Розмір податку з власників  транспортних засобів обчислюється виходячи з об’єму циліндрів двигуна  – для тракторів, автомобілів, мотоциклів, мопедів, велосипедів із двигуном. Ставку податку встановлено на одиницю об’єму, що дорівнює 100 куб. см.

Фізичними особами податок  на транспорт сплачується перед  реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя, в якому здійснюється технічний огляд транспортного засобу [8].

Приклад. Громадянин уже тривалий час не користується своїм автомобілем, який не підлягає ремонту. При цьому немає необхідності проводити техогляд і, на думку власника, сплачувати податок з власників транспортних засобів. Однак, Державтоінспекцією регулярно передаються податковим органам списки осіб, які не пройшли техогляд.

Тому, якщо авто стало непридатним  для експлуатації, варто поспішити зняти його з обліку в органах Державної автомобільної інспекції, щоб уникнути зайвих і необґрунтованих витрат, пов’язаних із сплатою податку [5].

У разі відсутності документів про сплату податку, то реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не здійснюються.

Зі сплати податку на транспортні  засоби його платникам надаються  відповідні пільги. Так, від сплати податку звільняються:

а) підприємства автомобільного транспорту загального користування незалежно від форм власності – за транспортні засоби, що перевозять пасажирів, на які у встановленому законодавством порядку визначені тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах;

б) особи, що належать згідно із законодавством України до таких категорій: потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветерани війни, ветерани праці та інші громадяни похилого віку в Україні – за один легковий автомобіль з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб.  см, а також інваліди І та II груп – за один автомобіль незалежно від об'єму циліндрів двигуна;

в) на 50% – громадяни,  у власності яких знаходяться легкові автомобілі з об'ємом  циліндрів двигуна до 2500 куб.  см,  взяті на облік в Україні до 1990 року включно,  та вантажні автомобілі з  об'ємом  циліндрів  двигуна  до 6001 куб.  см  до  1990  року  випуску  включно, – щодо одного з зазначених автомобілів;

г) особи,  які  згідно   із   законодавством   є   платниками фіксованого сільськогосподарського податку, – за трактори колісні та  вантажні автомобілі;

ґ) державні підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український  дитячий  центр  «Молода  гвардія»  –  за автомобілі, призначені  для перевезення  не  менш як 10 осіб, включаючи водія.

Водночас треба звернути увагу на те, що згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» пільговий режим оподаткування не поширюється на транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для інвалідів з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см, придбаних за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та безоплатно переданих інвалідам відповідно до законодавства України [14].

Отже, якщо громадянин (за винятком інвалідів – при дотриманні ними вищезазначених умов), який підпадає під пільгову категорію громадян, визначену           ст. 4 Закону № 1963, придбає автомобіль та вперше в Україні його реєструє, то у рік першої реєстрації автомобіля він сплачує транспортний податок у повному обсязі (100%), а пільгою зможе скористатися лише в другому та наступних після реєстрації роках.

Також слід зазначити, що цей Закон дозволяє органам місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень самостійно приймати рішення щодо звільнення від сплати транспортного податку осіб, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії [17].

Згідно ст. 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» існує кримінальна відповідальність платників податку у разі:

• відсутності обліку об'єктів оподаткування або ведення цього обліку з порушенням. Розмір фінансових санкцій буде складати додатково 10% належних сум податку до відповідного бюджету з юридичних осіб;
• неподання або несвоєчасне подання податковим органам розрахунків й інших документів, необхідних для нарахування. У цьому випадку – пеня у розмірі   120% річних від облікової ставки Національного банку України, що діє на день складання акта документальної перевірки платника податку, від суми недоплати за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати [17].

  Оскарження дій посадових осіб податкових органів,  пов'язаних із  справлянням  податку  та  застосуванням  фінансових   санкцій, провадиться відповідно до законодавства України [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Особливості нарахування і сплати податку з власників транспортних засобів:  аналіз сучасного стану

Громадянин, який збирається придбати або вже має у власності транспортний засіб, зокрема автомобіль, автоматично підпадає під дію Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» і стає платником податку з власників транспортних засобів.

Згідно з чинним законодавством сплата податку з власників транспортних засобів фізичними особами на відміну від юридичних осіб, які сплачують податок щокварталу рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом (за транспортні засоби, обліковані юридичними особами станом на 1 січня поточного року), та перед реєстрацією придбаних транспортних засобів, має деякі суттєві особливості, а саме: податок сплачується перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом   транспортних засобів щороку або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд [3, с. 240].