Дослідження ступеня впливу фінансової глобалізації на протікання бюджетного процесу в Україні

      Механізми Кіотського протоколу надають право  торгувати квотами на викиди парникових газів, а також передбачають можливість спільного впровадження проектів зі скорочення таких викидів. Продаж квот на викиди парникових газів може бути прибутковою справою для держави.

      Україна приєдналася до Кіотського протоколу  у 2004 р., але до цього часу не використовувала  свої можливості з залучення зовнішніх інвестицій шляхом продажу частини національної квоти, яку країна не використовує.

      У липні 2008 р. було підписано Меморандум між Урядом України та Урядом Японії про співпрацю з впровадження Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, який відкриває шляхи для реалізації проектів “Спільного впровадження” та за “Схемою зелених інвестицій” .

      У 27 березня 2009 р. в Києві відбулася  конференція “Кіотський протокол: як залучити інвестиції для модернізації українських промислових підприємств?” Водночас, під час візиту прем’єр-міністра України до Японії, з’явилась інформація про продаж нашою державою своєї квоти Японії та можливість залучення інвестицій на суму 4,5 млрд дол. Зараз Україна є другим після Росії продавцем квот для розвинених країн, у яких фактичний обсяг викидів у атмосферу перевищує квоту. За оцінками експертів, Україна, приєднавшись до Кіотського протоколу, одержала можливість реалізувати невикористані квоти на загальну суму 2,5 млрд дол. [2].

      Однак в Україні до цього часу не створена правова і організаційна база для практичної реалізації угод в рамках Кіотського протоколу. Немає фінансових механізмів, які б поєднали фінансові потоки від продажу квот з реальними проектами, які впроваджуються підприємствами.

      Водночас, уряд планує одноосібно визначати екологічні проекти, які будуть фінансуватися за рахунок одержаних ресурсів. Ручне управління цим процесом може спричинити корупцію, послаблення контролю за використа-нням грошових коштів, бюрократичне затягування прийняття рішень тощо.

      Отже, нині Україна намагається налагодити міцніші стосунки з Японією. Ускладнює розвиток таких партнерських відносин географічна віддаленість країн, мовний бар’єр, особливості японського бізнес-етикету та культурного розвитку. Одним із найважливіших факторів недовіри з боку японських бізнесменів до України є нестабільність економічної та політичної ситуації в нашій державі. Адже головними ознаками ведення справ у японському бізнесі вважаються довіра і стабільність, що сприяє розвитку довготривалих і взаємовигідних відносин між партнерами.

      Незважаючи  на перешкоди, все ж Україна має  всі можливості стати своєрідним мостом в Азію, новим “шовковим шляхом” з Китаю і Азії взагалі в Європу. 
 
 
 
 

      3. Шляхи  та кроки  посилення позицій  України в  глобалізацій  них процесах 

      За  правильної і виваженої економічної політики криза зміцнює економічну систему держави та сприяє структурній перебудові промисло-вості. На даному етапі структура національної економіки, незважаючи на позитивні зміни, що проявляються в зростанні частки сфери послуг у структурі ВВП, протягом останніх років характеризується значним переважа-нням сировинних і низькотехнологічних галузей. Крім того підприємства не зуміли вчасно провести модернізацію основних фондів та оптимізувати технологічні процеси. Тому основним фактором конкурентоспромож-ності вітчизняної продукції на світовому ринку є ціновий чинник, який з часом себе вичерпує, що і продемонструвала сучасна економічна ситуація у світі.

      Лише  різка девальвація національної грошової одиниці пом’якшила наслідки даних процесів. Фактично за таким сценарієм наша економіка рухатиметься по замкнутому колу, коли чергова криза і девальвація національної валюти збільшуватиме цінову конкурентоздатність вітчизняної продукції, що сприятиме піднесенню експортоорієнтованих галузей, далі поширення стимулу на суміжні та обслуговуючі сфери і в кінцевому результаті вичерпання цінового потенціалу та стагнація в очікуванні наступної кризи чи девальвації гривні [7].

      Одним із шляхів подолання такого явища  є проведення структурної політики, спрямованої на розвиток і підтримку високотехнологічних сегментів промисловості. Лише в такому випадку теперішня криза справді зміцнить й оздоровить економічну систему держави.

      У контексті світових процесів Україна  займає поки що, на жаль, одну з останніх позицій. Наші компанії в силу певних об’єктивних (стрімка девальвація гривні, постійна політична нестабільність) і суб’єктивних причин не використовують сучасну ситуацію на власну користь.

      Потрібно  взяти максимум з досвіду компаній з країн з швидкозростаючою економікою (Китай, Індія, Бразилія, Мексика та ін.) для розбудови і зміцнення власної економіки та вітчизняної національно свідомої бізнес-еліти. І робити це треба вже і зараз, не гаючи часу на дрібні політичні і комерційно-олігархічні суперечки. Криза в розвинених країнах дає шанс найбільш успішним компаніям із країн, що розвиваються, зміцнити свої міжнародні позиції.

      Отже, для активнішої участі України в  сучасних глобалізаційних процесах, на нашу думку варто здійснити такі кроки:

      1. зміцнити економічні відносини  з Китаєм – “двигуном” світової економіки та процесів глобалізації;

      2. налагодити співпрацю з Японією;

      3. сприяти вихованню високоінтелектуальної  та національно свідомої бізнес-еліти;

      4. проводити структурну політику, впроваджувати інновації;

      5. виробити чітку стратегію боротьби з кризою та виведення країни з рецесії;

      6. критично оцінювати рекомендації  міжнародних фінансових інституцій, зважуючи їх на реалії та особливості економічної ситуації в Україні;

      7. створення умов для використання  переваг під час взаємодії  з іншими країнами у рамках Кіотського протоколу;

      8. припинити розподіл-перерозподіл  влади, епопеї з перевиборами, а об’єднатися для роботи щодо пом’якшення наслідків кризи;

      9. використати досвід країн з  швидкозростаючою економікою для  розвитку українських компаній, здатних конкурувати на світових ринках з іноземною продукцією.

      Так чи інакше, спираючись на власні сили та досвід (а також досвід помилок  та успіхів інших країн), нам необхідно реалізувати свій шанс і стати конкурентоспроможною європейською державою з високим рівнем економіки та добробуту нації. 
 

      Висновки: 

      Отже, можна зробити висновок про те, що Україна має схильність до інтеграції та глобалізації, прагне приймати активну  участь в в світових економічних, соціальних і політичних процесах, однак структурні диспропорції та розрив у рівні розвитку економіки зумовлюють наявність певних перешкод для безболісного входження в інтегровані утворення.

      Однією  з найскладніших є ситуація в  Україні, де економічна криза поєднується  з політичним протистоянням. Спільні домовленості держав G20 відкривають для країн, що найбільше постраждали від кризи (у тім числі і для України), нові можливості для проведення антикризової політики. Вони з’являться завдяки масштабній фінансової підтримці, на яку погодилися потужні країни світу. Україна також буде включена у загальну програму відновлення світової економіки та отримає шанс прискорити процес подолання кризових явищ в державі. Однак, варто зазначити що взаємовідносини з міжнародними організаціями неминуче потрапляють під вплив специфіки економічних та політичних відносин, які сформувалися в нашій державі. Це наочно демонструють приклади одержання і використання кредиту від МВФ, а також переговори щодо надання фінансових ресурсів Світовим банком для проведення рекапіталізації банків.

      Підсумовуючи  вище зазначене, слід підкреслити , що глобалізація світового фінансового й політичного простору в умовах нестабільності економічного розвитку України створює ряд бар’єрів та перешкод для постіндустріальної трансформації. На даному етапі економічного розвитку можна говорити не про подолання кризи, а про переочікування негативних тенденцій на світових фінансових ринках, однак, для України вихід повинен полягати не в пасивному очікуванні , а в оновленні мислення і діяльності. 
 
 
 

      Список використаних джерел: 

1. Архипович Д. Глобалізація як явище: позитивні та негативні риси //

www.ji.lviv.ua/n19texts/arhypovych.htm

2.Боротьба з кризою Кіотським протоколом // www.kuchma.org.ua/institute /monitoring /49d464f16f1e4/#4

3. Відтік  іноземного капіталу //www.kuchma.org.ua/institute /monitoring /49db43937621f/#4

4. Дж. Сорос: Китай выйдет из рецессии быстрее, чем другие страны

//rus.rynok.biz/Default2.aspx?ArticleID=5175d935-69c7-49de-a430

5. Завадский М. Всемирная фабрика в шоке // Эксперт. – 2008. – №44. –С. 30–34.

6. Загрозливі  тенденції іноземного капіталу // www.kuchma.org.ua/institute /monitoring/49a515d70c53b/#3

7. Економічний  цикл по-українськи: криза як причина піднесення // www.epravda.com.ua/publications

8. Китай: європейське “антикризове” турне прем’єра//

www.kuchma.org.ua/institute/monitoring/49898e6012e79/#4

9. Криза глобалізується і поглиблюється//

www.kuchma.org.ua/institute/monitoring/49cba5f348393/#11

10. Мінекономіки: Уряд України готовий та відкритий до співпраці з Урядом Японії та японськими

корпораціями // news.yurist-online.com/news/kmu/908/

11. Український прорив з кризи: стимулювання економіки і тимчасова “націоналізація” НБУ//www.epravda.com