Дослідження ступеня впливу фінансової глобалізації на протікання бюджетного процесу в Україні

      2) фінансова допомога буде супроводжуватися  вимогами та умовами з реформування економіки (які не завжди в українських економічних реаліях є прийнятними і часто не приносять очікуваних позитивних наслідків). Оскільки, умови встановлюються в контексті забезпечення узгодженої політики з відродження світової економіки, а не окремої країни, то вони будуть більш жорсткими, а їх невиконання може потягнути за собою виключення України з програми фінансової допомоги. Приклади взаємовідносин з МВФ показали, що українська влада приймає рішення часто поспіхом і не захищає національні інтереси;

      3) проблемою залишається також  своєчасне і у повному обсязі  виконання нашою країною власних зобов’язань за міжнародними договорами. Вони не забезпечуються ні в організаційно-правовому аспекті, ні відповідними кадрами. Це, з одного боку, підриває імідж країни на світовій арені, а з іншого боку, знижує потенціал реформування, якій закладений у цих зобов’язаннях. 

      2. Вплив іноземного капіталу на економіку в контексті участі України в глобалізаційних процесах 

      В контексті участі України в глобалізаційних  процесах, неможливо оминути увагою вплив іноземного капіталу на українську економіку. Спостерігається різке скорочення частки іноземного капіталу, що спрямовується у промисловість з 50% в 2003 р. до 22,6% у 2008 р. (рис. 1) [6].

      Рис. 1. Розподіл прямих іноземних  інвестицій в Україні  протягом 2002–2008рр., %

      Джерело: [6]

      Натомість зростають обсяги вкладення іноземних  інвестицій у банків-ський сектор, який є найбільш насиченим закордонним капіталом. Врахову-ючи те, що головний удар кризи прийшовся на банківську систему та її важливість для повноцінного економічного розвитку держави, зростає потре-ба у вдосконаленні регулювання іноземного капіталу в банківській сфері. Крім того, економічна криза продемонструвала, що іноземний капітал має переважно спекулятивний характер, а це поглиблює наслідки світових фінан-сових потрясінь. Це простежується і в Україні, а також в Казахстані та Латвії.

      Проте з початку 2009 р. динаміка іноземних інвестицій істотно погіршилась. У січні-лютому 2009 р. чистий приріст інвестицій становить всього біля 300 млн. дол., що майже в 4 рази менше, ніж у січні-лютому 2008 р. Найбільше скоротилися іноземні інвестиції в банківський сектор: їх питома вага у 2008 р. становила 42,7%, у січні-лютому 2009 р. – лише 23,4%. Очевидно, що у поточному році не варто розраховувати на відчутний притік іноземних інвестицій, враховуючи ускладнення політичної ситуації у зв’язку з президентськими (а, можливо, й парламентськими) виборами. З урахувавн-ням негативних тенденцій в динаміці іноземних інвестицій, можна прогнозу-вати, що в поточному році їх приріст буде на рівні 2–3 млрд. дол. [3].

      

      Рис. 2. Динаміка прямих іноземних  інвестицій в Україну, млрд. дол. США

      Джерело: [3]

      Поліпшенню  ситуації з іноземними інвестиціями та зупинення відтоку капіталу з  країни можуть сприяти наступні заходи:

      1) відмова від орієнтації приватизації  за найвищу ціну. Держава може  отримати виграш також шляхом встановлення інвестиційних зобов’язань для покупця в постприватизаційний період;

      2) зменшення адміністративного та  податкового тиску на інвесторів;

      3) скорочення видів ліцензійної  діяльності, вдосконалення регуляторної  політики, забезпечення стабільності податкового законодавства;

      4) прискорення приватизації за  участю іноземних інвесторів, які  мають прийнятний ринковий рейтинг [3].

      Однак реалізація цих заходів лише частково може сприяти процесу інвестування. Поки що інвесторів відлякує невизначеність і високі ризики, пов’язані з економічною та політичною ситуацією в нашій державі.

      Нині  важливим є встановлення більш тісних економічних відносин України з  Китаєм – сучасним “двигуном” світової економіки і процесів глобалізації. Китай – світовий рекордсмен щодо росту реального ВВП. Проте, поки що даний аспект розглядається лише науковцями, а влада не робить жодних кроків у цьому напрямку.

      В теперішніх умовах Китай сприймається як єдина надія стабілізації економічної  ситуації у світі, й очікується перетворення цієї соціалістичної держави на “локомотив” економічного зростання і розвитку глобалізації. Вважають, що саме КНР замінить США та високорозвинені країни Європи, які донедавна виступали головними силами глобалізаційних процесів [10]. Проте, критики зазначають, що частка ВВП Китаю становить лише 6% обсягів світової економіки, тоді як частка США та ЄС становить близько 25%

      Основними рисами китайської фінансово-економічної  системи є: швидка мобілізація капіталу, експортоорієнтованість, велика частка національних заощаджень. КНР поступово перетворюється в найбільшого світового інвестора. Тому саме ця держава може замінити країни Європи та США як ринок збуту товарів і джерело кредитів та інвестицій у вітчизняну економіку.

      Китай теж відчув наслідки світової економічної  нестабільності, оскільки економіка КНР значною мірою залежить від експорту. Негативний вплив кризи спочатку позначився на промисловості східних і південних провінцій, де зосереджено більшість експортоорієнтованих підприємств. Потім кризові явища поширилися на захід країни. Протягом останніх 15 років південь держави був “генератором” економічного розвитку: в середині 80-х років тут з’явилися перші сільськогосподарські кооперативи, на початку 90-х років іноземні інвестори розпочали будівництво нових підприємств.

        Наприклад, територія дельти ріки  Чжуцзян, в провінції Гуандун, складає менше 0,5% території КНР, але при цьому на неї припадає 10% китайського ВВП, майже 19% всіх прямих інвестицій в Китай і близько 29% зовнішньої торгівлі.

        Основою економічного зростання цього регіону є виробництво телекомунікаційного обладнання, електроніки, комп’ютерів– продукція, що складає більше 42% промисловості провінції. Передбачалося подальший розвиток високотехнологічного сектору, впровадження інновацій [5]. Але світова криза внесла свої корективи у економічну ситуацію. Найменше відчули на собі наслідки кризи, компанії, які орієнтувалися на продаж своєї продукції на внутрішньому ринку.

      На  думку аналітиків, Китай подолає  наслідки сучасних негативних процесів значно швидше і легше, ніж інші держави [4]. Антикризова програма КНР, на яку керівництво країни планує витратити 584 млрд. дол., передбачає переозброєння китайської промисловості і закупівлю з цією метою найсучасніших технологій, високотехнологічного обладнання у країн ЄС [13]. Це підтверджує недавній візит прем’єра Держради Китаю В. Цзябао до ФРН, Великої Британії, Швейцарії та його зустріч із представниками ЄС в Брюсселі. Керівництвом країни підписано договір з Францією щодо зміцнення стратегічного партнерства з метою боротьби з світовою фінансовою кризою та іншими глобальними викликами.

      Уряд  КНР також підписав угоду про  постачання 100–160 тис. барелів бразильської нафти в день в обмін на майбутні китайські інвестиції в освоєння нафтових родовищ. Для стимулювання економіки планується пом’якшити правила кредитування. Фінансові ресурси спрямують для підвищення конкуренто-спроможності компаній КНР на внутрішніх і світових ринках.

      Керівництво Китаю планує також збільшити  консолідацію автомобілебудівної галузі, скоротивши число крупних автобудівників з 14 до 10. У лютому 2009 р. порівняно з лютим 2008 р. обсяг кредитування економіки зріс удвічі. У березні і квітні 2009 р. банки планують видати нових кредитів на 60–70 млрд дол., що сприятиме поверненню машинобудування до рівня 2008 р. [10].

      

      

      Рис. 3. Динаміка промисловості  окремих країн  світу в січні 2009 р., % до січня 2008 р.

      КНР демонструє виважену і послідовну економічну політику, розвиває міжнародні зв’язки  з іншими державами, що перетворює його в надійного партнера щодо вирішення важливих світових проблем. Ця соціалістична країна поступово трансформується в одну з найбільш впливових держав світу і не збирається згортати свої Амбітні плани чи зупинятися на досягнутому. На нашу думку, сучасна економічна криза лише сприяє цьому процесові, адже серед країн, що постраждали від кризи економічне зростання простежується лише в Китаї, хоча й на значно нижчому рівні, порівняно з попередніми роками (рис. 3, 4)

      Рис. 4. Динаміка ВВП Китаю, % до відповідного періоду попереднього року

      

      Рис. 5. Динаміка промисловості КНР, % до відповідного періоду попереднього року

      Найбільш  перспективними галузями співробітництва  України з Китаєм є: авіапромисловість, суднобудування, туризм, будівництво та ін. На даному етапі КНР – один із найбільших споживачів української зброї, технологій, що застосовуються в космічній та авіаційні галузях промисловості.

      Так, найбільшим контрактом залишається  участь Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О. К. Антонова з Першою авіаційною промисловою корпорацією Китаю(AVIC I) в розробці нового регіонального реактивного літака ARJ 21. Україна експортує в КНР менше 1% загального експорту держави, а імпортує більше 5% товарного імпорту. Пояснення такої ситуації – відсутністьсистемної політики щодо розвитку двосторонніх економічних відносин [8].

      Зараз доцільно поглиблювати співробітництво  у космічній галузі. Адже, відповідно до основних напрямів космічної програми КНР у 2009 р. планується вивести на орбіту 15–16 супутників, паралельно передбачається будівництво трьох космічних кораблів та розробляється план пілотованого польоту китайського космічного корабля на Місяць. Україна повинна використати цей шанс для налагодження тіснішої співпраці між державами.

      Китайський  капітал користується у світі  попитом. Одні держави (Франція, Австралія) сприяють його залученню, інші (США, Німеччина) – навпаки, але попри все ці країни зміцнюють свої відносини з Китаєм. Співробітництво з КНР є стратегічно важливим.

      Основними причинами, які стримують українські компанії від виходу на величезний китайський ринок, є наступні:

      􀂾 відсутність системного бачення азійського ринку;

      􀂾 міфи про складність провадження бізнесу в Китаї;

      􀂾 слабке розуміння логістики;

      􀂾 культурний бар’єр для іноземних товарів (наприклад, для китайців нехарактерним є вживання молока і кисломолочних продуктів);

      􀂾 значні витрати на вивчення ринку та сертифікацію товарів;

      􀂾 мовний бар’єр;

      􀂾 географічна віддаленість [8].

      Найбільш  перспективними товарами для експорту в КНР у довгострокову періоді  є продукти харчування, гострий дефіцит яких вже простежується.

      Важливим  є також можливість налагодження економічних відносин із Японією. В сучасних умовах керівництво цієї азійської держави для стимулювання експорту власної продукції надає країнам-покупцям безпроцентні кредити. Тому є можливість отримання додаткових фінансових ресурсів для стимулювання економіки і розвитку торгівлі.

      У 2008 р. обсяг двосторонньої торгівлі між країнами товарами зріс у 1,9 рази, порівняно з 2007 р., і досяг 2 901,7 млн. дол. Протягом останніх 10 років між Україною та Японією укладено 14 міжурядових та одна міжвідомча угода щодо надання грантів на реалізацію проектів у сфері культури, освіти та охорони здоров’я та базову Угоду про технічне співробітництво та грантову допомогу між Урядом України та Урядом Японії .

      У лютому-березні 2009р. було проведено  ряд зустрічей Міністра економіки  України Б. Данилишина з представниками Міністерства економіки, торгівлі і промисловості Японії, Генеральним директором з питань двосторонньої торговельної політики С. Масахіко, директором департаменту економічної співпраці з країнами Європи Т. Джун та головою Комітету ділового співробітництва з Україною Федерації бізнесу “Кейданрен”, головою корпорації “Сумітомо” М. Ока. За результатами переговорів було підписано Меморандум, відповідно до якого основними напрямами співробітництва між двома державами визначено такі сегменти економіки: газотранспортна система, реконструкція та модернізація ТЕС, розвиток альтернативної енергетики, реформування житлово-комунального сектору, модернізація підприємств гірничо-металургійного комплексу, а також реалізація інфраструктурних проектів, пов’язаних з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.

        Зараз надзвичайно важливим є співпраця у сфері новітніх технологій енергозберігання та використання альтернативних джерел енергії, для підвищення енергетичної незалежності та безпеки нашої країни. Під час зустрічі також обговорювалися подальші дії щодо співробітництва між країнами у рамках Кіотського протоколу.

      Кіотський протокол – міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Це додатковий документ до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, підписаної 1992 р. На міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро. Конвенція набула чинності у 1994 р. Сьогодні її підписали 189 країн, в тому числі більшість промисловорозвинених країн. Протокол передбачає, що країни-учасниці зобов’язані зменшити середньорічні обсяги викидів парникових газів в період 2008–2012 рр. в середньому на 5,2 % (у порівнянні з 1990р.). Окреме зобов’язання щодо їх зниження взяли Японія – на 6 %, США – на 7 % та ЄС – на 8 % .