Дослідження ступеня впливу фінансової глобалізації на протікання бюджетного процесу в Україні

    Міністерство  фінансів України

    Львівська державна фінансова академія

    Кафедра державних фінансів 
 
 
 
 
 
 

    ІНДЗ  на тему :

    “Дослідження ступеня впливу фінансової глобалізації на протікання бюджетного процесу в Україні” 
 
 
 
 
 

    Перевірив                                                                                               Виконала

    Филипів Р. С.                                                                        студентка 502 групи

    Носик У. С. 
 
 
 
 

    Львів -2011

      Вступ 

      У даній роботі розглянуто сучасний аспект феномену глобалізації. Висвітлено вплив глобалізаційних процесів на українську економіку в сучасних умовах розвитку міжнародної економіки.Проаналізовано вплив іноземного капіталу на вітчизняну економіку, співпрацю України з МВФ в сучасних умовах. Досліджено можливість співробітництва України з Китаєм та Японією.

      Аналізуючи  сучасні міжнародні процеси, їх часто  визначають як глобалізаційні. Феномен глобалізації, починаючи з ХХ ст., став предметом багатьох наукових досліджень, що пояснюється розширенням і поглибленням міжнародного співробітництва, зростанням світової економіки  стрімким розвитком новітніх технологій. Глобалізація впливає на всі сфери життя людини – від фінансової до культурної і духовної.

      Глобалізаційні  процеси досліджуються в наукових працях багатьох відомих українських (М. Долішній, Д. Олсеневич, А. Філіпенко, В. Геєць та ін.) та зарубіжних вчених (Л. Клайн,М. Інтрілігейтор, Дж. Стіґліц, С. Хантінгтон та ін.).

      Однак, незважаючи на багату наукову базу, недостатньо вивченим залишається  питання теперішнього стану і розвитку глобалізаційних процесів, також актуальним постає визначення їхнього впливу на українську економіку.

      Метою цієїї роботи є визначення ступеня  впливу глобалізацій них тенденцій  на світові фінансові ринки та економіку України зокрема. Серед завдань, яківирішено у даній роботі, слід виділити наступні: досліджено фінансовий аспект глобалізації;визначено вплив світової фінансової глобалізації на розвиток економіки України. 
 
 
 

      Зміст: 

   Вступ

1. Вплив глобалізаційних фінансових тенденцій на світові фінансові ринки та їх наслідки для економіки України:

1.1.Процес фінансової глобалізації як головна рушійна сила розвитку економіки;

1.2. Роль у сучасних глобалізаційних процессах МВФ та «великої двадцятки».

2. Вплив іноземного капіталу на економіку в контексті участі України в глобалізаційних процесах.

3. Шляхи   та кроки посилення позицій  України в  глобалізацій них процесах.

   Висновки

   Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Вплив глобалізаційних фінансових тенденцій на світові фінансові ринки та їх наслідки для економіки України:

      1.1. Процес фінансової глобалізації як головна рушійна сила розвитку економіки 

      Термін  “глобалізація” став дуже популярним у 90-ті роки ХХ ст. і походить від  англійського слова “globe”, що означає “Земна куля” [1]. Глобалізацію можна визначити через її прояв у наступних процесах:

      1) рух товарів і послуг між  країнами і секторами економіки;

      2) рух фінансового капіталу між  країнами;

3) переміщення  людей між країнами, спричинене  потребами здійснення економічної

      діяльності;

      4) валютні операції на міжнародних  валютних ринках;

5) рух  інтелектуальної продукції та  ідей між дослідницькими і навчальними центрами .

      Сучасні глобалізаційні процеси характеризуються значним зростанням економічної ваги країн Азії, Латинської Америки та зниженням ролі і впливу США та високорозвинених країн Західної Європи. Такому розвитку подій на міжнародній арені сприяє теперішня економічна нестабільність, від якої найбільше постраждали провідні країни світу.

      Зараз простежується зміна світового корпоративного порядку: “правила гри” на міжнародній арені визначають не провідні американські та європейські компанії, а “нові чемпіони” – фірми з агресивною і ризикованою тактикою ведення бізнесу з країн з швидкозростаючою економікою (Китай, Індія, Бразилія, Мексика, Росія та ін.). Вони на ранній стадії розвитку вийшли на міжнародні ринки і за досить короткий період часу змогли перетворитися на бізнес-структури з високою корпоративною культурою та ефективною практикою управління.

      На  думку багатьох експертів, подальші глобалізаційні процеси залежатимуть від розвитку відносин між США і Китаєм. Майже половина золотовалютних резервів КНР (2 трлн дол.) вкладена в американські казначейські цінні папери та державні облігації [10]. Тому азійська держава дуже тісно прив’язана до фінансово-банківської системи США і зацікавлена в її якнайшвидшій стабілізації. Не варто недооцінювати також роль інших країн, таких як, Бразилія, Росія, Індія, країни ЄС.

      Одними  із головних рушійних суб’єктів сучасних економічних процесів є міжнародні економічні організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий Банк (СБ), Світова організація торгівлі (СОТ) та інші. Їхня діяльність значно впливає на розвиток світової економіки. Політика цих інститутів часто є об’єктом гострої критики з боку відомих економістів та експертів.

      На  нашу думку, діяльність цих міжнародних  інституцій (насамперед МВФ) під час  азійської фінансової кризи 1997–1998 рр. призвела лише до її поглиблення, що відповідно поставило питання перегляду ролі міжнародних фінансових організацій в регулюванні світової фінансової системи.

      Тому  Україні сьогодні не варто покладати  великих сподівань на допомогу міжнародних економічних інституцій. Кожний етап співробітництва з такими установами потрібно оцінювати у світлі сучасних умов розвитку національної економіки. Зокрема, умови Меморандуму між МВФ і Україною від 3 листопада 2008 р. щодо виділення кредиту (розміром 16,5 млрд дол. (11 млрд SDR)) передбачено:

      1. підвищення рівня фіскального  тиску на вітчизняну економіку;

      2. замороження зарплат у державному секторі;

      3. бездефіцитний державний бюджет;

      4. підвищення для населення цін  на газ до рівня ринкових  до 2011 р.;

5. утримування  інфляції у 2009 р. на рівні  17% та її зниження до 5–7% в 2011 р.;

      6. темп зростання грошової бази  – 11%, номінальний ріст ВВП – 12%;

      7. гнучкий обмінний курс;

      8. посилення контролю у банківському  секторі – встановлення більш  жорстких вимог щодо формування резервів, рефінансування (заборона видачі бланкових кредитів рефінансування та рефінансування під заставу акцій банківської установи) тощо [15].

      Проте одним із найбільш дієвих засобів  боротьби з рецесією у світі є  навпаки зниження податкового навантаження. На нашу думку, подоланню кризи та стимулюванню внутрішнього попиту також можуть сприяти збільшення державних видатків, державні замовлення, надання державних гарантій під інвестиційні проекти. Негативні наслідки таких заходів (бюджетний дефіцит та зростання державного боргу) нівелюються позитивним економічним ефектом. Бюджет з профіцитом і зменшення розміру державного боргу – інструментарій, який доцільно використовувати за умов кризи, пов’язаної з перегрівом економіки (зокрема такі заходи здійснювались у Китаї в 2007 р.).  

      1.2. Роль у сучасних глобалізаційних процессах МВФ та «великої двадцятки» 

      На  даний момент залишається загадкою навіщо наші політики домовились щодо кредиту на умовах stand-by, якщо є можливість скористатися кредитом в рамках програми Short-Term Liquidity Facility (SLF). За останньою програмою розмір кредиту може становити до 500% квоти, видається одним траншем і використовується центральним банком держави на власний розсуд. Фактично кредит від МФВ означає для України відмову від економічного суверенітету, принаймні, на найближчий рік.

      Україна не може виконати вимоги, які пропонує Фонд. Це й пов’язано з проблемами щодо виділення наступних траншів кредиту. Грошово-кредитна політика, яку організація рекомендує Україні, протилежна до фінансової політики, орієнтованої на економічне зростання. В теперішніх умовах, коли США, держави ЄС та інші розвинені країни шукають виходу з кризи через наповнення економіки дешевими грошима, МВФ нав’язує країнам-позичальникам діаметрально протилежну політику, що базується на жорстких монетарних принципах. Зараз практично у 30 державах світу використовуються програми фіскального стимулювання економіки на суму майже 3,1 трлн дол. (5,5% світового ВВП) .

      За  результатами останніх переговорів  представники МВФ допускають наявність  дефіциту державного бюджету у межах 3% від ВВП із вимогою до України розробити план заходів щодо його зниження у майбутньому. Фонд шукатиме і надалі консенсусу у співпраці з Україною, з якою уклав поки що найбільшу за останній період кредитну угоду. Це пояснюється тим, що, по-перше, в самій організації не зацікавлені в припиненні співробітництва з нашою державою, адже це стало б болючим ударом по і так хиткій репутації установи. По-друге, від продовження кредиту Україні залежать і особисті амбіції екс-прем’єр-міністра Польщі, нинішнього глави Європейського департаменту МВФ – М. Бєлка, який приступив до виконання своїх обов’язків лише напередодні підписання Меморандуму з Україною.

      Значну роль у сучасних глобалізаційних процесах відіграє і так звана “велика двадцятка” – G20 (США, Канада, Австралія, Аргентина, Бразилія, Китай, країни ЄС та ін.). На цю організацію припадає 90% світового ВВП, 80% світової торгівлі і майже 70% населення. Одним із основних досягнень такої організації є створення у 1999 р. Форуму фінансової стабільності (ФФС), якому поряд з МВФ відводиться функція регулятора у монетарній та валютній сфері.

      Остання зустріч представників G20 2 квітня 2009 р. у Лондоні була присвячена пошуку методів подолання кризи, а також піднімалось питання також щодо реформування МВФ. Антикризовий саміт “великої двадцятки” засвідчив, що країни не зможуть поодинці вийти з кризи.

      Необхідною  умовою є відновлення повноцінного функціонування міжнародної економіки. З початком кризи більшість розвинених країн почали вдаватися до індивідуальних засобів подолання кризи, що спричинило поширення протекціоністських методів регулювання торгівлі. Країни, що розвиваються, опинились у найбільш важкій ситуації. Відсутність необхідних фінансових ресурсів і досвіду функціонування в умовах ринку значно обмежили їх спроможність у послабленні чи подоланні кризи.

      Однією  з найскладніших є ситуація в Україні, де економічна криза поєднується з політичним протистоянням. Спільні домовленості держав G20 відкривають для країн, що найбільше постраждали від кризи (у тім числі і для України), нові можливості для проведення антикризової політики. Вони з’являться завдяки масштабній фінансової підтримці, на яку погодилися потужні країни світу. Україна також буде включена у загальну програму відновлення світової економіки та отримає шанс прискорити процес подолання кризових явищ в державі.

      Однак, варто зазначити що взаємовідносини з міжнародними організаціями неминуче потрапляють під вплив специфіки економічних та політичних відносин, які сформувалися в нашій державі. Це наочно демонструють приклади одержання і використання кредиту від МВФ, а також переговори щодо надання фінансових ресурсів Світовим банком для проведення рекапіталізації банків.

      Отже, основними проблемами, що перешкоджають  залученню від міжнародних інститутів кредитних ресурсів для України, є:

      1) політичні суперечки, які, як  звичайно, позначаються на переговорах з фінансовими організаціями, що породжує в останніх недовіру до спроможності і відповідальності української влади ефективно використати надані кошти. З наближенням президентських виборів політичне протистояння лише зростатиме. Але, зважаючи на геополітичне значення України (багато іноземних, а насамперед європейських компаній, мають свої представництва і підрозділи в нашій державі), міжнародні інститути шукатимуть компромісу з українською владою, що звичайно призведе до затягування переговорного процесу;