Аналіз доходів бюджету Пенсійного фонду України

Кошти Державного бюджету України склали у 2009 році 41 423,74 млн. грн., що на 7 115,28 млн. грн. білье ніж в 2008 році. Це пояснюється зменшенням власних надходжень до Пенсійного фонду в 2009 році. В 2010 році кошти Державного бюджету збільшилися до 64 086,50 млн. грн. і це свідчить про проблематичність діяльності Пенсійного фонду в даному періоді.

Кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2009 році становили 6,70 млн. грн., це на 4,29 млн. грн. менше ніж у 2008 році. У 2010 році даний показник склав 24,4 млн. грн. Зменшення надходжень з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2009 році спричинене знову ж таки зменшенням кількості працюючих внаслідок економічних проблем в країні.

Така ж ситуація спостерігається і з надходженням коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме в 2008 році кошти фонду становили 102,84 млн. грн., проте в 2009 році зменшилися на 54,07 млн. грн і склали 48,77 млн. грн. В 2010 році ситуація покращилася і кошти ФСС на випадок безробіття зросли до 111,6 млн. грн.

Загальні доходи до Пенсійного фонду протягом останніх трьох років поступово зростали і в 2009 році становили 148 415,65 млн. грн., що на 4 927,51млн. грн. більше ніж в 2008 році. У 2010 році надходження до Пенсійного фонду збільшилися на 23,68 % і склали 183 565,2 млн. грн. Звичайно таке підвищення загальних доходів є досить позитивним моментом у діяльності пенсійного фонду, проте, на жаль, воно супроводжується зростанням надходжень коштів Державного бюджету.

Дані зміни в динаміці надходжень до Пенсійного фонду України позначилися певним чином і на їхній структурі (рис.2.1.).

Так, в структурі надходжень до Пенсійного фонду України найбільшу частку займали власні надходження Пенсійного фонду, які в 2009 році склали 67,26 %, що на 3,79 % менше ніж в 2008 році. В 2010 році частка власних надходжень зменшилася до 67,26 %. Наступними за величиною частки у структурі є кошти Державного бюджету України, частка яких в 2009 році склала 32,7 %, що на 3,84 % більше ніж в попередньому році. У 2010 році даний показник зріс на 2,21 % і склав 34,91 %. Інші надходження, а саме кошти Фонду загальнообов'язкового соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань і кошти загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, були незначними, тобто навіть не перевищували 0,1 %.[10]

 

 

Рис.2.1 Динаміка структури доходів Пенсійного фонду України за 2008-2010 роки, %

 

Так, в структурі надходжень до Пенсійного фонду України найбільшу частку займали власні надходження Пенсійного фонду, які в 2009 році склали 67,26 %, що на 3,79 % менше ніж в 2008 році. В 2010 році частка власних надходжень зменшилася до 67,26 %. Наступними за величиною частки у структурі є кошти Державного бюджету України, частка яких в 2009 році склала 32,7 %, що на 3,84 % більше ніж в попередньому році. У 2010 році даний показник зріс на 2,21 % і склав 34,91 %. Інші надходження, а саме кошти Фонду загальнообов'язкового соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань і кошти загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, були незначними, тобто навіть не перевищували 0,1 %.

Аналізуючи співвідношення доходів до Пенсійного фонду України та ВВП необхідно відзначити циклічність у динаміці даних показників, що пояснюється різного роду темпами росту ВВП і надходжень до Пенсійного фонду.

 

 

Рис.2.2 Динаміка співвідношення доходів Пенсійного фонду України та ВВП за 2002-2010 роки, %

 

Отже, бюджетна політика Пенсійного Фонду України спрямована на забезпечення реалізації державних соціальних гарантій та соціального захисту вразливих верств населення, фінансової стабільності пенсійної системи та посилення дії страхових принципів у солідарній системі. Бюджет формується відповідно до норм діючого у сфері пенсійного забезпечення законодавства та Основних напрямів бюджетної політики на плановий рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Напрями вдосконалення формування дохідної частини бюджету Пенсійного фонду України.

 

Проблема реформування пенсійної системи та вдосконалення діяльності Пенсійного фонду України є однією з найгостріших на сьогоднішній день в Україні, що викликано низкою об'єктивних факторів: економічних, демографічних, соціально-політичних.

За ринкових умов Пенсійний фонд, як головний суб'єкт солідарної пенсійної системи, не спроможний забезпечити громадянам адекватного заміщення пенсією заробітку, втраченого ними у зв'язку зі старістю, та запобігання бідності серед людей похилого віку.

Головними передумовами неефективності пенсійної системи України, і, як наслідок, діяльності Пенсійного фонду, є демографічні тенденції та середній рівень офіційної заробітної плати.

Значний вплив на доходи Пенсійного фонду мають демографічні фактори. На сьогодні пенсійний вік в Україні є одним із найнижчих у світі (див. табл.3.1) .

Як видно із наведеної таблиці 3.1 пенсійний вік як для жінок, так і для чоловіків в Україні є нижчим, ніж інших пострадянських країнах та у країнах Європи. Так, найбільш подібним до українського є рівень пенсійного віку в Казахстані - 58 р. і 63 р. для жінок та чоловіків відповідно. В інших країнах жінки виходять на пенсію не раніше 60 р., а чоловіки 62 р. В таких країнах, як Грузія, Данія, Угорщина час виходу на пенсію як для чоловіків так і для жінок є однаковим. [11]

 

Таблиця 3.1

Вік виходу на пенсію у країнах світу станом на 01.01.2010 р.

Країна	Пенсійний вік
	для жінок	для чоловіків
Болгарія	60	63
Великобританія	65 (з 2020)	65
Грузія	65 (з 2013)	65
Данія	67	67
Естонія	63 (з 2016)	63
Казахстан	58	63
Польща	60	65
Словенія	60	65
Угорщина	62	62
Україна	55	60
Швейцарія	64	65
Чехія	61	62

 

Відповідно до прогнозу демографічного розвитку України, здійсненого фахівцями ООН, до 2050 року очікується зростання чисельності населення пенсійного віку на фоні скорочення загальної чисельності жителів країни та населення працездатного віку (див. табл.3.2). Нині в Україні на тисячу працюючих 900 пенсіонерів, а, за прогнозами експертів, до 2030 року їх буде 1010 на кожну тисячу працюючих.

 

Таблиця 3.2

Прогноз чисельності населення України, тис. осіб в середньому за рік

Роки	Всього	З них
		працездатного віку	пенсійного віку
2001	48415,5	27984,7	11492,8
2005	47447,8	28706,1	11204,9
2010	46008,5	28091,9	11377,5
2015	44616,5	26570,7	11840,1
2020	43150,8	24905,7	12273,8
2025	41741,2	23716,9	12534,4
2030	40536,2	22566,3	12950,5
2035	39280,5	21066,1	13475,8
2040	38526,3	19533	14328

 

Співвідношення контингентів пенсіонерів і платників внесків має надзвичайно важливе значення для перерозподільних систем, до типу яких належить українська пенсійна система - солідарна система, в якій поточні виплати наявним пенсіонерам здійснюються за рахунок надходжень внесків від працюючого населення. Фактично, саме цей показник визначає наскільки розмір пенсії може компенсувати втрату заробітку, характеризує рівень життя пенсіонерів порівняно з працюючим населенням. Співвідношення кількості пенсіонерів і платників внесків визначається коефіцієнтом заміщення у найбільш загальному розумінні, тобто співвідношення середніх розмірів пенсій і зарплат. За підрахунками експертів групи Блакитна стрічка таке співвідношення зараз в Україні становить близько 90 % і протягом наступних років зростатиме перевищивши 100 % (див. рис.3.1)

 

 

Рис.3.1 Прогноз співвідношення кількості осіб пенсійного й працездатного віку та співвідношення кількості пенсіонерів і платників внесків в Україні до 2050 р., %

 

Співвідношення контингентів пенсіонерів і платників внесків у найближчі п'ять років може бути стабільним за умови сприятливої ситуації на ринку праці: зниження безробіття та, відповідно, зростання зайнятості здатні забезпечити підтримку контингенту платників внесків і навіть деяке його збільшення. Однак, після того, як рівень безробіття наблизиться до природної норми (зовсім ліквідувати його неможливо), співвідношення контингентів пенсіонерів і платників внесків зростатиме паралельно зростанню співвідношення кількості осіб пенсійного й працездатного віку.

Звичайно, є певні резерви щодо посилення мотивації економічної активності населення, реструктуризації зайнятості, особливо щодо переведення працівників неформального сектора в сектор офіційної зайнятості, але навіть їх реалізація (що теж є доволі складною справою) не в змозі перекрити вплив демографічних тенденцій. За припущеннями, закладеними в даний прогноз, вже у 2025 р. кількість пенсіонерів зрівняється з кількістю платників внесків [9]

Вище наведена тенденція поглибить головну проблему пенсійного фонду - його дефіцит. Саме тому сучасне вдосконалення діяльності Пенсійного фонду та реформування пенсійної системи має бути спрямоване на вирішення цієї проблеми.

Виділяють три основні напрямки вирішення цієї проблеми:

1. підвищення пенсійного віку в Україні;
2. вдосконалення системи пенсійних виплат;
3. легалізації реальних зарплат;
4. фінансування дефіциту за рахунок трансфертів із державного бюджету.

Останній захід можна виключити відразу, оскільки державний бюджет України зараз має, також, значний свій дефіцит, який у 2010 р., наприклад, склав близько 7 % від ВВП.

Найбільш реальним для вдосконалення української пенсійної системи є поєднання трьох напрямків: підвищення пенсійного віку, вдосконалення системи пенсійних виплат та впровадження заходів по детінізації реальних розмірів заробітної плати.

Перший захід більшість науковців вважають пріоритетним, проте, на їхню думку, пенсійний вік не потрібно піднімати для чоловіків, а лише підняти для жінок (що було враховано при затвердженні Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"). Це все підтверджує аналіз співвідношення перебування на пенсій та трудової активності в Україні та країнах ЄС (див. таблиця 3.3).

Таблиця 3.3 демонструє, що на даний момент українські чоловіки в середньому перебувають 3,5 років на пенсії на 10 років трудового стажу, що приблизно дорівнює аналогічним показникам в таких країнах, як Німеччина, Італія, Польща, Угорщина та Велика Британія. Жінки перебувають в середньому 7,1 рік на пенсії на 10 років трудового стажу. Що значно вище ніж в вище перелічених країнах. Якщо реалізувати задум уряду зрівнявши пенсійний вік жінок та чоловіків до 65 років, то чоловіки в середньому перебуватимуть на пенсії 2,2 р., а жінки 3,3. Такі показники є низькими порівняно із європейськими країнами, тому оптимальним стало зрівняння пенсійного віку до 60 р. Тобто пенсійний вік жінкам буде піднято лише на 5 років. Тоді кількість років перебування на пенсії до 10 років стажу становитимуть 3,5 роки для чоловіків та 5,0 для жінок, що буде середньоєвропейським показником. [10]

 

Таблиця 3.3

Співвідношення перебування на пенсії та трудової активності в Україні та країнах ЄС

Країни	Початоктрудовоїактивностіроків	Вік виходу на пенсію, років		Період трудової активності, років		Період перебування на пенсії, років		Період перебування на пенсії в розрахунку на 10 років трудової активності
		Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж
Велика Британія	20	65	60	45	40	15,70	23,00	3,50	5,80
Італія	20	65	60	45	40	16,90	24,90	3,80	6, 20
Німеччина	20	65	65	45	45	16,80	20,90	3,70	4,60
Польща	20	65	60	45	40	14,00	22,00	3,10	5,50
Словаччина	20	62	62	42	42	15,00	18,00	3,60	4,30
США	20	67	67	47	47	15, 20	17,70	3, 20	3,80
Угорщина	20	62	61	42	41	16,00	20,00	3,80	4,90
Україна	20	60	55	40	35	14,00	25,00	3,50	7,10
Франція	20	60	60	40	40	20,00	26,00	5,00	6,50
Чехія	20	63	63	43	43	15,90	19, 20	3,70	4,50
Швеція	20	65	65	45	45	17,40	20,00	3,90	4,40
Японія	20	65	65	45	45	18, 20	23,00	4,00	5,10

 

Навантаження на Державний бюджет з боку пенсійної системи збільшується ще й діючим механізмом покриття дефіциту Пенсійного фонду: ПФУ у будь-який момент має право взяти у Державному казначействі безвідсоткову позику терміном до одного року на покриття касових розривів.

 

 

 

Висновки