Створення лісонасінної бази на генетико-селекційній основі в ДП «Турійське ЛГ»

На лісонасінній плантації переважно концентрується потомство плюсових та елітних дерев одної популяції. У разі недостатньої кількості дерев і для збагачення генофонду можливе використання на одній ЛНП дерев із різних популяцій одного едафотипу даного лісонасінного району, а також із сусідніх лісонасінних районів згідно з лісонасінним районуванням.

Лісонасінні плантації створюють:

 а) щепленням;

б) садінням щеплених саджанців, саджанців із верхівкових меристем;

в) садінням живців, живцевих саджанців, відсадків, кореневих паростків;

г) садінням сіянців і саджанців;

 д) висіванням насіння.

За методи розмноження вихідного матеріалу розрізняють два типи плантацій:

а) ЛНП вегетативного походження, або клонові, зокрема щеплені (створені щепленням живців плюсових або елітних дерев на молоді підщепи) та кореневласні - створені садінням частин маточних дерев (здерев'янілих, зелених живців, кореневих паростків або відсадків);

б) ЛНП насінного походження (родинні), створені або садінням сіянців (саджанців), вирощених із насіння плюсових чи елітних дерев, або сівбою насіння цих дерев.

На кожній ЛНП повинно бути представлене вегетативне або насінне потомство не менш ніж 20-25 плюсових або елітних дерев з чергуванням (змішуванням) саджанців різних клонів для уникнення небажаного запилення і приблизно однаковою кількістю потомства від кожного дерева. Однак чим більше є дерев, тим ліпше зберігається в потомстві природний поліморфізм, унаслідок чого зменшується вірогідність самозапилення, яка знижує якість насіння та насінного потомства. З огляду на це, останнім часом кількість клонів збільшилась до 50-100.

Лісонасінні плантації вегетативного походження, або клонові плантації, є основою організації сортового та елітного насінництва лісових порід. Вони мають. переваги над ЛНП насінного походження: ліпша збереженість цінних спадкових ознак плюсових дерев; більш раннє настання періоду цвітіння та плодоношення; можливість регулювання плодоношення шляхом добору підщеп та використання високоврожайних клонів; використання даних з комбінаційної здатності плюсових дерев під час закладання нових плантацій або реконструкції наявних для підвищення генетичної цінності насіння; використання плантацій для наукових досліджень (наприклад, для оцінки клонів за швидкістю росту, репродуктивною здатністю, стійкістю проти несприятливих чинників тощо).

Основним і найліпшим способом закладання плантацій хвойних і деяких листяних порід і садіння щеплених саджанців на постійне місце. Щепи вирощую, на обмеженій площі під поліетиленовим накриттям у спеціалізованих розсадниках, що сприяє раціональному використанню земельної площі, зниженню витрат на догляд, підвищений) продуктивності праці. Прищепи добре приживаються, особливо коли щеплення виконують в умовах контрольованого середовища. Щеплені саджанці висаджують на відведену під плантаціїну ділянку за прийнятою схемою розміщення та змішування клонів. У кожне посадкове місце висаджують по одному клону.

Лісонасінні плантації насінного походження, або родинні плантації, на відміну від клонових, створюють із насіння плюсових дерев. Родина – насінне потомство одного плюсового дерева, у якої відоме лише материнське дерево, а дерева-опилювачі невідомі. Порівняно з клоновими родинні плантації мають певні переваги: менші витрати на створення та догляд за плантаціями; простіше отримання садивного матеріалу; більша генотипна різноманітність особин на плантації; вища біологічна стійкість та довговічність насінних дерев.

Родинні плантації створюють сівбою насіння плюсових дерев. При цьому на кожну площадку висівають по декілька насінин або висаджують по 2-3 сіянці. З часом на площадці залишають одну найкращу рослину.

Насіння, яке зібране на родинних плантаціях відноситься, до категорії покращеного.

Для створення родинних плантацій насіння заготовляють з плюсових дерев або їхніх клонів, що вступили у стадію плодоношення. У посівному та шкілковому відділках розсадника потомства відібраних плюсових дерев вирощують окремо по родинах. Із вирощених сіянців (саджанців) для закладання ЛНП відбирають кращі в даній родині рослини за інтенсивністю росту, якістю та стійкістю.