Полтбьлтоирмпсрполь

Діагностично-оцінна функція опитування громадської думки полягає в соціальній розвідці, дослідженні колективних настроїв, соціальних установок індивидів, їхнього ставлення до різних соціальних проблем, суб’єктів влади тощо.Опитування дають змогу оцінити соціально-психологічний стан людини, виявити ідеали, які сформувалися в її свідомості.

Виховну функцію громадської думки слід розглядати з двох точок зору:

• регулярність опитувань сприяє моніторингу (безперервному стеженню) за ефективністю впливу як загальнодержавних політичних акцій, так і внутрішньогрупових змін на поведінку різних категорій індивідів, на їх мислення;
• дані опитувань справляють великий вплив на формування громадської думки у заданому напрямі. Якщо вдало вмонтувати в конструкцію питань анкети соціально-психологічну установку, можна підказати бажану відповідь. Крім того, можна як завгодно інтерпретувати одержані відповіді, привернути увагу, скажімо, до певного лідера тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття громадської думки, його відмінність від оцінювального  судження, знання, переконання, настрою

У нашій країні в останні роки триває активний процес інституціоналізації  громадської думки. Виникла спеціалізована діяльність з вивчення громадської  думки, з'явилися відповідні організаційні  структури — численні центри її вивчення. Проте аналіз та врахування громадської думки не стали обов'язковими моментами прийняття управлінських  рішень, у тому числі й на рівні  суспільства. Немає ще відповідних  положень у Конституції, не розроблені й не закріплені у підзаконних  актах механізми врахування громадської  думки управлінськими ланками. Іншими словами, громадська думка ще не перетворилася у розвинутий інститут, що здійснює функції соціального контролю та управління.  
Що ж таке громадська думка? Яке її місце у духовній структурі суспільства .'Для характеристики духовних процесів, явищ соціологія користується цілою низкою понять. Найбільш широким з них є "духовна сфера". Духовна сфера — це не лише стан свідомості, а ці інститути, норми, які забезпечують виробництво, розповсюдження, укорінення свідомості, задоволення духовних потреб. Структура духовної сфери розкривається через поняття суспільної свідомості, норм, відносин, організацій, інститутів. Для соціолога плідним є звернення до поняття "духовного життя" — цілісної системи духовної діяльності, структура якої розкривається через інтереси, потреби, цілі і т. п. Для характеристики якості духовних процесів, рівня їхньої технології служить поняття "духовної культури", Особливо важливим для соціолога є поняття "реальної свідомості мас", оскільки соціолог вивчає не свідомість взагалі, її форми, рівні, елементи, а реальну свідомість, що спонукає до діяльності. У реальній свідомості переплітаються різні форми, рівні, елементи свідомості.

Громадська думка є особливим  станом громадської свідомості. Б. А. Грушин, підкреслюючи складність визначення поняття "громадської думки", зазначає, що "навряд чи знайдеться у соціології інше поняття, зміст якого був  би настільки неясним і викликав би такі численні суперечки". Він  наводить багато висловлювань, приміром, такого типу: "Громадська думка не піддається описові, невловима для  визначення... її важко виміряти і  неможливо побачити". Вона "нагадує  атмосферний тиск: невидима неозброєним  оком, але вельми відчутна" та ін. [З, с. 17, 181. Подібні висловлювання  можна знайти і в інших авторів. Труднощі визначення пов'язані із складною природою громадської думки та її тісними зв'язками з іншими станами  та духовними явищами. Громадська думка  містить різноманітні елементи: раціональні, емоційні, вольові і не зводиться  до якогось одного рівня чи форми, сфери свідомості.  
На відміну від настрою, громадська думка включає не лише масові відчуття, переживання, соціальні почуття, а й раціональне (свідоме виявлення інтересів), і суспільні вольові спонукання. Громадська думка — це стійке емоційно-вольове ставлення.  
 
Вивчаючи духовні процеси, ми можемо фіксувати увагу на відчуттях, бажаннях, перевагах чи звернутися до аналізу громадської думки, яка пов'язана з глибинними елементами духовної структури: потребами, інтересами.  
Часто можна спостерігати змішування понять "думка" та "оцінювальне судження". Вивчаючи погляди, ціннісні орієнтації, кажуть, що вивчають громадську думку. Між тим громадська думка відрізняється від оцінювального судження за об'єктом, суб'єктом, структурою та способом утворення. Об'єктом громадської думки є явища, процеси, котрі допускають суперечливість суджень та мають суспільне значення.  
Знання лежить в основі громадської думки, але воно не тотожне їй. Думки можуть бути й істинними, й хибними. З іншою боку, безперечний, установлений наукою факт (наприклад, що 60% населення нашої країни живуть у містах) не є об'єктом громадської думки. Думки не можуть бути безсуб'єктними. Як правило, під громадською думкою розуміють відносно розповсюджене і стійке оцінювальне ставленця соціальних спільнот до актуальних дискусійних питань.  
Громадська думка дає оцінку явищам, та, на відміну від простого оцінювального судження, це зацікавлене судження, яке виходить з уявлень про цінність об'єкту, тобто одночасно є й оцінювальним і ціннісним судженням, що свідчить про заінтересованість і певну переконаність суб'єкту. В розвинутому стані громадська думка — органічний вплив раціональних начал, соціальних почуттів та вольової активності.  
Разом з тим, це не система переконань, що складає постійну основу поведінки. Це реакція на новації, нові ситуації, яка свідчить про суперечливість, дискусійність проблеми. Як зазначив один з дослідників, громадська думка— це переконання в процесі становлення. Це свідомість, що переходить у дію. А коли це так, то не можна визначати громадську думку лише як оцінювальне судження. Це позиція. При вимірі громадської думки не можна обмежуватися аналізом тільки ціннісних орієнтацій, необхідно виявити соціальні установки, тобто готовність до дії та реальну активність.  
Громадська думка тісно пов'язана з нормами, є джерелом їхнього розвитку, засобом забезпечення, подібно до норм виконує функції регулювання та соціального контролю. Проте регулювання й контроль за допомогою громадської думки різняться повсякденністю, швидкістю реакції на ситуації, що виникають. Коли громадська думка приймається представниками соціальних груп, спільнот, стає загальною, вона перетворюється на норму.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Громадська думка - це спосіб прояву суспільної свідомості, вираженої в думках, рекомендаціях, вимогах. Громадська думка, як правило, є усвідомленням населенням соціально-економічних проблем життя які необхідно вирішувати. Іноді вона виникає в результаті вислову думок і думок по найгостріших соціальних або економічних проблемах. Вона може підтримувати або засуджувати соціально-економічні заходи, що проводяться. Громадська думка може формуватися на основі життєвого досвіду, але може складатися під цілеспрямованою дією на населення різних організацій, установ, політичних партій.

Найефективнішим у визначенні поняття  вважається спосіб зіставлення його з іншими категоріями.

Думка і судження. Будь-яка думка  — це судження , але не кожне судження може бути думкою, а лише те, що є  результатом взаємодії об’єкта і суб’єкта і виражає оцінку.

Оцінно-ціннісні судження можуть виникнути  тільки як результат зіставлення якостей об’єктів, тобто їх порівняння. Для того, щоб зробити таке порівняння і зупинитися на тому, що найцінніше, необхідно спиратися на певні критерії. В якості останніх виступають знання, погляди, уявлення суб’єкта про предмет порівняння і оцінки, які допоможуть йому прийти до оцінного судження — думки.

Громадська думка й оцінне судження не збігаються. Вони різняться за об’єктом, суб’єктом, структурою і засобом  утворення. Громадська думка дає оцінку явищам, але, на відміну від простого оцінного судження, це зацікавлене судження, яке виходить з уявлень про цінність об’єкта, тобто одночасно є й оцінним, і ціннісним судженням, що свідчить про зацікавленість і певне переконання суб’єкта.

Думка і переконання. На відміну від переконання, думка відображає передбачуваний зв’язок ознак, якісних характеристик, особливостей об’єкта і наділена різним ступенем обгрунтованості. Громадська думка — реакція на новації, і тут необхідно виявити соціальні настанови, тобто готовність до дії і реальну активність.

Думка і настрій. Загальним для  цих двох понять є те, що вони —  суть виявлення масової свідомості. Відмінність можна показати таким  чином:

Думка і норми. Схожість цих двох понять — у виконанні однакових  функцій: соціального регулювання, соціального контролю і виховання. Однак, якщо норми характеризуються стійкістю, то громадська думка —  швидкістю реакції на ситуації, що виникають.

Думка і знання. В основі будь-якої думки лежать знання про її предмет. Але між знаннями і думкою є  різниця. По-перше, думка може не мати наукової обгрунтованості; подруге, вона не існує без свого суб’єкта.

Отже, поняття громадської думки  пов’язано майже з усіма явищами  нашої духовної життєдіяльності. Між  ними багато спільного, але є й  розбіжності, які дають змогу  виділити сутність і специфічні риси кожного і на основі цього дати визначення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Ганчев Д. Изучение и формирование общественного мнения. Пер. с болг. - М.:  
Мысль, 1983.  
2. Горшков М.К, Общественное мнение история и современность М.: Изд-во пол. л-ры, 1988.  
3. Грушин Б.А. Мнение о мире и мир мнений М.: Политиздат, 1967.  
4. Грушин Б.А, Массовая информация в советском промышленном городе.- М.:  
Наука, 1980.  
5 Житенсв В.Б. Общественное мнение в социальном управлений.- Новосибирскі Наука, 1987. 
6. . Кратко А.А., Якуба Е.А. Соціологія: Конспект книги Якуба Е.А. Соціологія/ -Х.: Константа, 1996. -192c. — Київ, 1998.

7. yakuba.rar

8. http://booksshare.net