Полтбьлтоирмпсрполь

План

     Вступ

1.Формування, сутність та функції громадської думки.

2. Громадська думка як елемент соціального контролю.

3. Поняття громадської думки, його відмінність від оцінювального судження, знання, переконання, настрою.

  Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Громадська думка належить до числа явищ, які з великими труднощами піддаються всебічному аналізу і строгому визначенням. Тому існує безліч точок зору на проблему його визначення. Тільки у вітчизняній літературі можна зустріти майже два десятки визначень.

Громадська думка залежить від того суспільства, в якому воно формується і розвивається, від принципів цього суспільства, від культурних цінностей і ступінь демократизації суспільного ладу.

 

Громадська думка - це складне, багатомірне  духовне явище, яке існувало в  усі історичні епохи розвитку суспільства. Так, наприклад, в стародавній  Греції судження вільних громадян виражались у народних зборах і в голосуванні  на форумі. В древньому Римі широко практикувались громадські дискусії, а новини публікувались у настінній  газеті "Акта діурна". Римляни  були першими серед тих, хто заговорив  про народний голос.

Термін "громадська думка" є дослівним  перекладом вислову "публічна думка", який у даному контексті вперше був  використаний англійським державним  діячем і письменником Д.Солсбері. З  кінця ХУШ століття термін "громадська думка" стає загальноприйнятним.

До ХХ століття громадську думку  вивчали в основному як форму  висловлення інтересів і потреб різних верств населення, як інструмент соціального контролю.

На сьогоднішній день проблема громадської  думки є дуже актуальною, підтвердженням чого слугують різноманітні підходи  як у трактуванні її специфіки, так  і механізмів впливу на соціальний розвиток людства. У найбільш загальному вигляді ми можемо визначити громадську думку як колективне оціночне судження людей з питань, які мають соціальний інтерес.

Об'єктом громадської думки, таким  чином, буде виступати частина навколишньої дійсності, з приводу якої виникають  оцінні судження людей.

Суб'єктом громадської думки - соціальні  групи, спільності, які народжують колективні оцінні судження з приводу певної проблеми.

До основних елементів громадської  думки відносимо:

- соціальну оцінку (вияв відношення  суб'єкта до об'єкта, яке має  різну ступінь раціональності: позитивну,  негативну, нейтральну);

- елементи знання, необхідні для  формування соціальної оцінки  про певний об'єкт; 

- уявлення;

- установки; 

- емоції;

- вольові елементи (спрямованість  дій людини).

 

 

Формування, сутність та функції громадської думки

Вихідним пунктом формування громадської  думки є соціальне інформування. В інформаційних потоках необхідно  виділити таке джерело, як засоби масової  інформації. Через засоби масової  інформації люди дізнаються про значущість як певних економічних, політичних, соціальних, моральних, культурних та інших проблем, ідей, подій тощо, так і локальних  ситуацій, що зачіпають інтереси певних соціальних груп. При цьому часом  незначні на перший погляд ситуації і  події, які спочатку стали предметом  неширокого кола людей, з різних причин можуть розростатися до загальносуспільних масштабів. Основну роль у формуванні громадської думки відіграє співвідношення конкретної ситуації, факту, події, що є предметом громадської думки  та актуальних суспільних інтересів.

Важливим моментом у формуванні громадської думки є організаційні  умови.Вони передбачають, з одного боку, наявність суб'єктів вираження  громадської думки, а з іншого - існування організаційних структур органів управління для її обміну та аналізу. Суб'єктами вираження можуть виступати громадські лідери, самодіяльні  та громадські організації, ініціативні  групи тощо. Організаційні структури  управлінських органів для обміну та аналізу громадської думки  включають у себе різного роду комітети та комісії, відділи листів при державних органах, соціологічні служби.

Основними етапами формування громадської  думки є:

- виникнення почуттів і уявлень  на рівні індивідуальної свідомості  на стадії ознайомлення з проблемою; 

- зіткнення думок різних людей; 

- поширення сформованої типологізованої  думки; 

- вплив громадської думки на  поведінку і соціальну практику  людей. 

В узагальненому  вигляді поняття громадська думка  означає сукупність поглядів індивідів  стосовно певної проблеми. За визначенням  короткого соціологічного словника „Громадська думка” є особливою  соціокультурною складовою духовного  життя людей, що відображає велике розмаїття  і водночас цілісність суспільної свідомості, її спрямованість на буденність через  оціночне ставлення людей до дійсності".

Громадська думка - сукупність думок індивідів щодо спільної проблеми, яка зачіпає інтереси якоїсь групи людей. Інакше кажучи, громадська думка репрезентує собою  своєрідний консенсус. Сам цей консенсус  бере початок від збіжних установок  людей щодо цієї проблеми.

Не зовсім вдалим є й ставлення до громадської  думки лише як до стану суджень, що притаманні певній сукупності індивідів. Адже громадська думка - не статичний, а динамічний процес висловлення, уточнення  та узгодження думок, в ході якого  спільно виробляється напрямок дії.

Громадська думка  виникає всередині групи людей, що спілкуються між собою, разом  з'ясовують суть проблеми, її можливі  соціальні наслідки та міркують, які  дії необхідно здійснити. Незважаючи на те, що цей процес, безумовно, зачіпає  особисті судження, все ж думки  індивідів щодо соціальної проблеми за своєю формою та змістом значно залежать від колективного (громадського) обговорення. Ось чому комунікація  не випадково ставиться на один щабель з мисленням, що набуло певної форми (екстерналізувалося). Адже комунікація  потребує «спільності мислення»  і навпаки.

Щоправда, досліджуючи  громадську думку, науковці в дійсності  роблять її статичні «фотознімки, ретельно фіксуючи окремі моменти, щоб потім  описані в одному часі моменти  порівняти з іншими часами. Більше того, дослідження надто часто  зосереджуються в основному на спрямованості  та інтенсивності громадської думки, залишаючи поза увагою інші важливі  деталі картини.

І це зовсім не випадково, оскільки практики прагнуть мати справу з конкретною реальністю, тому що ставлять перед собою переважно прагматичні  цілі: як спрямувати думку в бажаному напрямку тощо.

Тому, виходячи саме з таких позицій, фахівці здебільшого  цікавляться такими характерними ознаками громадської думки:

Спрямованістю думки, що вказує на загальну якісну оцінку проблеми, повідомляє про налаштованість на неї  у вигляді суджень типу: «позитивно-негативно-байдуже, за-проти-не визначився», «за-проти-за умови».

Інтенсивністю думки, що є показником того, якої сили набуває  думка людей незалежно від  її спрямованості.

Стабільністю думки, що означає тривалість часу, протягом якого значна частина респондентів незмінно виявляє одну і ту ж спрямованість  та інтенсивність почуттів.

Інформаційною насиченістю, що вказує на те, яким обсягом знань  щодо об'єкта думки володіють люди.

Соціальною підтримкою, яка є свідченням ступеня впевненості  людей у тому, що їхні думки поділяються  іншими в межах даного соціального  середовища.

Таким чином вона зростає з установок (ставлення) людей та як на неї можна впливати за допомогою комунікативних зусиль.

З погляду характеру  подібної взаємодії виділяються  три основні, ключові функції  громадської думки і життєдіяльності  суспільства:

- інформаційна;

- регулятивна;

- управлінська.

Інформаційна функція  громадської думки зв'язана з  тим, що останнє - є джерело достатньо  важливої і, що головне, специфічної  інформації, що функціонує в суспільстві  і забезпечуючи його нормальну життєдіяльність. Специфіка інформації громадської  думки полягає в тому що, вона з однієї сторони, віддзеркалює суб'єктивний світ людей, оцінку ними свого положення  в суспільстві, своїх інтересів. З іншої сторони громадська думка  це один із станів масової свідомості.

Регулятивна функція  громадської думки. Її зміст в  тому, що громадська думання виробляє (самостійно чи "переносити" з  галузей науки, ідеології, релігії  і т.д.) та насаджує суспільству певні  норми суспільних відносин, певні "зразки цінностей" установок, норм поведінки.

Управлінська функція  громадської думки-певно найбільш важлива і істотна, з точки  зору вивчення в соціології громадської  думання. Ні в кого не може викликати  сумніву та обставина, що соціальне  управління взагалі неможливо (маємо  на увазі демократичне суспільство) без суб'єктивної інформації, в першу  чергу інформації про масову свідомість, тобто про думки людей, їх інтереси, потреби.

Отже, громадська думка  реалізує в процесі життєдіяльності  суспільства цілий ряд найважливіших  функцій, ключовими серед яких є  управлінська, експресивна, консультативна, спонукальна і директивна, в рамках яких виявляється "механізм дії" громадської думки на процеси  соціального управління суспільством.

 

Громадська думка  як елемент соціального контролю

Соціальний контроль у  широкому розумінні охоплює всі  види контролю, а у вузькому —  контроль силою громадської думки.

Громадська думка —  це особливий стан масової свідомості, спільне розуміння громадянами  значущих для них явищ, подій і  процесів. Громадська думка виявляється  в реакції, оцінному ставленні певних соціальних спільнот (суспільства, організацій, груп) до соціальної дійсності, різних подій, поведінки та діяльності окремих людей чи соціальних інституцій, явищ і процесів з погляду цих спільнот. Але громадська думка — це не просто «стан масової свідомості», «колективного почуття», це один з найважливіших механізмів соціальної взаємодії осіб. Нормальне функціонування будь-якого об’єднання людей неможливе без формування спiльного уявлення про загальні речі, без спільних оцінок певних явищ, подій, визначення спільних норм поведінки, практичних шляхів вирішення нагальних проблем.

Подолання відчуження, налагодження тісних зв’язків із суспільством, зокрема  через механізми формування й  урахування громадської думки про  соціальні проблеми, є однією з  головних вимог соціальної орієнтації економіки і свідченням розвитку демократії.

Безсумнівно, громадська думка  далека від суто наукового знання, проте й вона здатна давати правильні оцінки, що диктуються здоровим глуздом людської свідомості.

Носіями і виразниками  громадської думки є люди —  соціальні групи, організації, окремі особи. Вони під ідеологічним впливом  чи стихійно формують загальну думку.

Основні методи формування громадської думки — наслідування, вплив авторитету, навіювання тощо, основні способи — міжособистісне спілкування, засоби масової інформації, політична пропаганда тощо.

Громадська думка виникає  і формується через діалектичне  взаємопроникнення, взаємоопосередкування  індивідуального і групового. Від  ступеня сформованості та рівня  зрілості громадської думки певного  об’єднання людей залежить сприйняття його як цілісної і дієздатної соціальної організації. Водночас є істотні  відмінності в змісті та конкретних формах вияву громадської думки  в різних соціальних організаціях. Суттєвий вплив на громадську думку  справляють предметна діяльність організації, стиль керівництва в ній, характер міжособистісних стосунків, оскільки громадська думка ґрунтується на індивідуальних думках і найповніше віддзеркалює уявлення більшості суб’єктів. У ній домінують ті оцінки, які  сприймаються суб’єктами незалежно  від їх істинності чи хибності.

Тому громадська думка  може мати як позитивну, так і негативну спрямованість. Позитивно орієнтована громадська думка має конструктивний характер з погляду на соціальний поступ, сприяє формуванню адекватної соціальної поведінки, розвитку соціальної активності, ініціативного і відповідального ставлення до функціональних обов’язків.

Особливістю громадської  думки є те, що вона тримається на внутрішньому переконанні людей, приймається  ними добровільно, без примусу, є прийнятною для пересічного громадянина.

Провідними елементами структури  громадської думки є оцінки, які спираються на знання і підкріплюються почуттями та емоціями. Важливе місце в її структурі належить соціальним установкам, волі. Іншими словами, громадська думка — поєднання раціональних, емоційних і вольових елементів. Формуючись щодо конкретного питання, громадська думка є досить динамічною. Однак, існуючи довгий час, вона закріплюється в нормах, традиціях, звичаях.

Громадську думку вивчають за допомогою опитувань, спостережень, аналізу документації, а також  колективних обговорень. 
У процесі вивчення громадської думки ставиться завдання визначати не тільки оцінне ставлення людей, а і їхні судження щодо ефективних способів розв’язання певної проблеми, удосконалення структури об’єкта, поліпшення умов, раціоналізації дій тощо.

На рівні суспільства  громадська думка виконує політичну, ідеологічну і соціальну функції, на рівні соціальної організації — діагностично-оцінну, виховну, управлінську.

Громадська думка, проникаючи в усі сфери життєдіяльності  суспільства: виробничу, політичну, правову, етичну, релігійну, моральну, наукову  — і виконуючи названі (а насамперед оцінну) функції, є дієвим елементом соціального контролю. Це — публічний вид соціального контролю, що потребує легалізації поведінки людей, подолання анонімності.

Управлінська  функція опитування громадської думки відкриває важливий канал зв’язку між владою і громадськістю. Інформація про потреби, інтереси, вимоги, претензії працівників до адміністрації соціальної організації, уряду не повинна ігноруватися і має використовуватися під час розробки управлінських рішень. Вона дає змогу робити довгострокові прогнози соціального розвитку, здійснювати соціальний контроль.