Природа та історичні передумови виникнення іпотечного ринку

    Виділити  етапи розвитку даної моделі не вбачається можливим. ЇЇ слід розцінювати ,як базовий варіант іпотечного кредитування, який  не потребує  певних особливих параметрів розвитку інституційного і економічного середовища.

    Цільова модель. Можна виділити 3 етапи розвитку іпотечного ринку:

1. К.XVIII- c.XIX ст. Англія. Пов’язаний із утворенням ощадних позичкових інституцій вигляді спілки невеликої групи людей які соціально пов’язані між собою. Вони об’єднували свої заощадження з метою будівництва житла. Позики розподілялися шляхом жеребкування. Як правило дана модель ліквідувалась після забезпечення житлом всіх учасників. Специфіка існування таких інститутів забезпечувала  зниження кредитних ризиків за рахунок тісної пов’язаності учасників.
2. 1840-1845 рр. Англія. Ощадно-кредитні установи починають працювати зі змінним складом учасників. Учасники приймаються і виключаються групами.
3. 3 1845р. Англія. Перехід ощадно-кредитних установ до ринкових основ розподілу капіталу та економічних механізмів управління резервами.

 

    Інвестиційна  модель. Етапи

1. К.XVIII- c.XIX ст. Німеччина. Даний етап пов’язаний із примусовим утворенням  іпотечних банків як об’єднань землевласників. Іпотечні банки емітували заставні ,які розміщували самостійно позичальник серед інвесторів. Тобто по суті перші іпотечні банки були колективними  гарантами та при цьому не надавали кредитів як таких. Проблеми управління кредитними ризиками  вирішувались так як і на 1 етапі становлення цільової моделі.
2. 1852 -1970р. Франція . Становлення однорівневої інвестиційної моделі. Іпотечні банки перетворюються з об’єднань позичальників на об’єднання кредиторів. Вони залучають ГК, шляхом емісії ЦП (іпотечних облігацій) забезпечених заставними. Іпотечний банк поєднує функції емітента ,кредитора і гаранта. Відбувається перехід до економічних методів управління ризиками.
3. з 1970р. США Становлення дворівневої  інвестиційної моделі. Розпочинається сек’юритизація іпотечних активів, що пов’язана із відокремленням функцій емітента від кредитора і передачею їх окремій особі.

 

    Помилково було б вважати, що розвиток іпотечного ринку  та настання чергового етапу  в розвитку певної моделі призводило до зникнення відносин, які були характерні для попереднього етапу .

    Помилково також було б вважати що та чи інша модель іпотечного ринку є однозначно домінуючою в певній країні.

    На  сучасному етапі розвитку іпотечного ринку в рамках економіки однієї країни формується певна комбінація іпотечних відносин характерних  для різних моделей іпотечного іпотечного ринку та різних етапів їх становлення. 

    3.Основні  моделі іпотечного  рину 

    3.1.Депозитна  модель 

    

1. вклад депозитів
2. % за депозит
3. повернення суми
4. надання кредиту
5. відсотки за кредит
6. повернення суми кредиту
7. застава нерухомості

 

Учасники  та їх функції:

1. Первинні інвестори (населення і підприємства, банк не є первинним інвестором) ––формування заощаджень
2. Посередник (універсальний банк) : розподіл котів ,обслуговування кредитних угод і інвесторів, акумулювання  коштів
3. Позичальник

Основні інституції:- універсальний банк 

    3.2. Цільова модель

    Дана  модель як і попередня є достатньо простою по суті, але більш спеціалізованою

    

1. вклад  депозитів

2. % за депозит

3. надання кредиту

4. відсотки за кредит

5. повернення суми кредиту

    6. застава нерухомості 

    Учасники  і їх функції:

    1. Первинні інвестори (вони ж  позичальники): формують заощадження  ,користуються кредитом , забезпечують  зростання вартості капіталу (сплачуючи  %)

    2. Ощадно-позичкова установа : розподіл  грошових коштів, обслуговування вкладників і позичальників. 

Основні інституції:- Ощадно-позичкова установа

    3.3. Однорівнева інвестиційна  модель 

      

1. вклад депозитів

2. % за  депозит

3.повернення  суми

4.іпотечні  облігації

5.капітал

6.% за  облігації

7. сума  облігацій

8. надання кредиту

9.відсотки за кредит

10.повернення суми кредиту

    11.застава нерухомості 

    Учасники

1. Первинні інвестори (населення і підприємства, банк не є первинним інвестором) ––формування заощаджень
2. Вторинні інвестори: акумулюють заощадження, визначають напрямки, управляють відносинами з первинними інвесторами ,управляють портфелем своїх активів
3. Іпотечний банк: емітує ЦП, визначає їх характеристики , розподіляє ГК, управляє відносинами з позичальниками.
4. Позичальники:користуються кредитом , забезпечують зростання вартості капіталу (сплачуючи %)

 

    Інституції:

    1.Іпотечні  банки

    2. Інвестиційні посередники 

    Ефективне функціонування даної моделі пов’язане  з необхідністю в розвинутому  фондовому ринку 
 
 
 
 
 
 
 

    3.3. Дворівнева інвестиційна модель

    

1. вклад депозитів

2. % за  депозит

3.повернення  суми

4.ЦП

5.кошти

6.% ЦП

7. сума  коштів

8.пул  іпотечних договорів

9.заставні

10надаються  кошти

11. надання кредиту

    12.застава нерухомості

13.1 -13.2. відсотки за кредит

14.1-14.2. .повернення суми кредиту

    15. продовження ланцюжка 14.1 повернення  коштів 

    Учасники

1. Первинні інвестори (населення і підприємства, банк не є первинним інвестором) ––формування заощаджень
2. Вторинні інвестори: акумулюють заощадження, визначають напрямки, управляють відносинами з первинними інвесторами ,управляють портфелем своїх активів
3. управляюча компанія: емітує ЦП, визначає їх характеристики , розподіляє ГК, управляє відносинами з позичальниками.
4. Іпотечна кредитна інституція : створює управляючу компанію, розподіляє кошти між позичальниками, управляє відносинами з позичальниками
5. Позичальники: користуються кредитом , забезпечують зростання вартості капіталу (сплачуючи %)

 

    Інституції 

    Іпотечна  кредитна інституція,

    управляюча  компанія

    інвестиційні  посередники

    Становлення і функціонування дворівневої інвестиційної моделі потребує:

1. розвинутого фондового ринку з високим рівнем активності (без даної умови сек’юритизація неможлива в принципі)
2. активність іпотечного кредитування та його значні обсяги (без даної умови сек’юритизація є недоцільною)

 
 
 
 

    Тема 3. Роль і значення іпотечного ринку  в економічному розвитку

    1.Функції  іпотечного ринку

    2.Роль іпотечного ринку в стимулюванні економіки в короткостроковому періоді

    3.Роль іпотечного ринку в стимулюванні економіки в довгостроковому періоді 

1. Функції іпотечного ринку 

    Дослідники  виділяють різні переліки функцій  іпотечного ринку, проте найбільш вдалим можна вважати підхід згідно якого  функції іпотечного ринку поділяються  на загальні і специфічні.

    Загальні  функції –це ті, які характерні для іпотечного ринку як частини фінансового ринку.

    Специфічні  функції пов’язані із особливостями  функціонування  саме іпотечного ринку. 

    Загальні  функції іпотечного ринку:

1. Інтегруюча функція полягає у пошуку і зведенні контрагентів, зниженні трансакційних витрат, встановлення рівноважної ціни, обсягу.
2. Регулююча – встановлюючи ціну (відсоток на іпотечний капітал) іпотечного ринку, регулює основні параметри макроекономічного середовища (інфляція, безробіття)
3. Стимулююча . Ринковий характер іпотечних відносин вимагає від суб’єктів підвищення ефективності діяльності
4. Інформаційна. Інформація про поточну кон’юктуру іпотечного ринку дозволяє суб’єктам  господарювання корегувати власну поведінку.

 

    Специфічні  функції іпотечного ринку:

1. Акумулююча – функція іпотечного ринку, дозволяє з-акомулювати  фінансові ресурси і перетворити їх на капітал.
2. Операційна ––  надання послуг щодо видачі кредитів і їх обслуговування
3. Функція перерозподілу –– іпотечного ринку забезпечує встановлення та використання ринкових механізмів у перерозподілі та зворотному перерозподілі значної частини інвестиційного капіталу.
4. Інвестиційна –– цільовий характер іпотечних кредитів забезпечує їх переважну інвестиційну спроможність.

 

Іпотечний ринок впливає на такі сфери   економічного і соціального життя :

1. Фінансовий ринок. Як додатковий напрямок вкладання капіталу активізує діяльність фінансових посередників і підвищує конкуренцію на фінансовому ринку. В разі встановлення інвестиційного типу іпотечного ринку (1 або2 рівневі ),сприяє активізації ринку ЦП.
2. Соціальна сфера –– вплив іпотечного ринку сприяє зростанню добробуту населення за рахунок  забезпечення  доступності житла, сприяє формуванню середнього класу.
3. Виробнича сфера. За рахунок за діяння дорогих та слабо ліквідних ресурсів забезпечується  зростання доступного  обсягу капіталу  що дозволяє фінансувати інвестиційні потреби і розвивати економіку.
4. Бюджетна сфера. За рахунок активізації економічних відносин іпотечного ринку  сприяє зростанню надходжень до бюджету. Забезпечення ефективності використання капіталу  за рахунок встановлення ринкових механізмів і його перерозподілу на користь більш ефективних суб’єктів.