Відносини України з міжнародними організаціями

    Існує спрощена формула, що виражає дану залежність:

    Закони  грошового обігу - спроба усвідомити шляхи подолання або уникнення надзвичайно складного економічного явища, що пов'язане саме з паперовими грошима - інфляції. 

               5. Інфляція, її суть і причини.

    Інфляція - це специфічна хвороба паперово-грошового обігу, яка посилювалася в ході ослаблення і розриву зв'язків паперових грошей із золотом. У цих умовах особливого значення набуває кількість паперових грошей, що перебувають в обігу: якщо вона перевищує потреби товарного обігу, то виникає інфляція (від лат. "inflatio" - вздуття) як наслідок надмірної грошової емісії. Інфляція проявляється як підвищення загального рівня цін, або знецінення грошей, що, по суті, є єдиним процесом.

    З-поміж  причин інфляції найголовнішими вважаються дві:

    1) надмірний випуск паперових грошей (інфляція попиту);

    2) скорочення виробництва товарів  (інфляція пропозиції).

    Іноді дослідники відзначають і деякі другорядні причини інфляції:

    * імпортована інфляція (внаслідок інфляції в країні-експортері, зростання цін імпортних сировинних товарів і як наслідок товарів власного виробництва в країні-імпортері);

    * інфляція очікування (очікування  інфляції стимулює ажіотажний  попит, що веде до підвищення цін. Одним з наслідків цього явища може бути скорочення інвестицій, що спричинює інфляцію пропозиції в майбутньому)

    * дефіцит державного бюджету (зростання внутрішнього боргу здійснює певний інфляційний тиск на курс грошової одиниці).

    Слід  зазначити, що дані другорядні причини  інфляції за даними досліджень не можуть бути причиною знецінення грошей більше, ніж на 5% за рік.

    За  формами прояву розрізняють відкриту та затамовану (подавлену) інфляцію. Коли знецінення паперових грошей супроводжується прямим зростанням цін, тоді суспільство має справу з відкритою інфляцією. Хоч відкрита інфляція і спотворює ринкові процеси, все ж вона зберігає за цінами роль сигналів, що показують виробникам і споживачам галузі найприбутковішого вкладання капіталів. Відповідно, вона вказує на найефективніші антиінфляційні заходи.

    Подавлена (затамована) інфляція характерна для командної економіки, коли в суспільстві існує жорсткий контроль за цінами та доходами. Оскільки ціни фіксовані і не можуть зростати, інфляція набуває "підпільного" характеру: надлишок свідомо перетворюється у товарний дефіцит. В такому випадку тільки частина паперових грошових знаків дійсно стає грошима (та, що обмінюється на товар), інша ж перетворюється в псевдогроші. І ніхто з економічних агентів не знає, що саме знаходиться в його розпорядженні - гроші чи псевдогроші. Дане явище породжує так званий "чорний ринок", який певною мірою показує дійсні ціни товарів. Покупець у таких умовах платить двічі: офіційна економічна стабільність не зобов'язує думати про підвищення або індексацію заробітної плати, що зорієнтована на офіційні ціни, а купувати товари за цю офіційну зарплату приходиться за цінами чорного ринку. Подавлена інфляція не виліковна, її можна лише або загнати ще глибше, або перевести у стан відкритої інфляції, відпустивши ціни. Відкрита інфляція може бути подолана економічними засобами.

    Темпи інфляції

    Традиційно  в економічній науці розрізняють  три види темпів інфляції:

    * повзуча інфляція - середньорічне зростання цін вимірюється однією цифрою (тобто від 1% до 9%). Така інфляція піддається контролю і не веде до значних руйнівних наслідків;

    * галопуюча інфляція - набирає розміру двозначного числа протягом року (від 10% до 99%). Характеризується стрімким зростанням цін, охоплює всі сфери господарського життя і супроводжується негативними соціально- економічними наслідками;

    * надвисока, гіперінфляція (1-2% в день), вкрай руйнівне підвищення цін, що веде до повного безладдя економічного життя, руйнування господарських зв'язків та процесу виробництва, бартеризації обміну тощо.

    У сучасних західних дослідженнях виокремлюють ще два темпи інфляції:

    * нормальна інфляція - зростання загального рівня цін до 5% річних. Така інфляція здебільшого виступає не як руйнівний чинник, а як фактор економічного розвитку. Дослідники вважають, що переваги такої інфляції перевищують недоліки. Певною мірою вона стимулює економічну активність підприємств.

    * висока інфляція - зростання цін на декілька сотень процентів за рік. Руйнівний вплив цієї інфляції може бути суттєвішим, ніж гіперінфляції. В умовах гіперінфляції всі економічні агенти розуміють неминучість і терміновість реформ і сприяють їх проведенню. В умовах високої інфляції країни іноді призвичаюються жити роками, протягом яких руйнується через неможливість виробництва значна частина виробничого потенціалу країни, розвивається лише спекулятивна економіка

    Винуватцем  інфляції є держава і для її подолання необхідні суттєві  державні антиінфляційні заходи. Вони бувають стабілізаційними та компенсаційними.

    Стабілізаційні  заходи:

    * вилучення частини "зайвих" грошей з обігу ("дефляція");

    * жорстке регулювання грошової  емісії;

    * скорочення державних витрат  і встановлення рівноваги державного бюджету;

    * нарощування товарної маси, розвиток  виробництва.

    Компенсаційні заходи потрібні, щоб населення витримало  наслідки інфляції. 
 

Висновки. 

     Грошовий  обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також  нетоварних платежів і розрахунків  у господарстві. Змінюючи форму вартості, гроші перебувають у постійному русі і опосередковують суспільне виробництво у всіх його фазах:

виробництво – розподіл – обмін – споживання.

     Всі суб’єкти підприємництва для авансування  своєї діяльності отримують грошові  кошти на грошовому ринку, а гроші, обслуговуючи кругообіг суспільного  капіталу, здійснюють замкнутий рух  Г – Т – Г’, що починається  і закінчується на грошовому ринку, даючи кожного кругообігу додаткову  суму грошей. Такий замкнутий рух  грошей забезпечує дію механізму  самовідтворення грошового ринку  в розширених масштабах. При цьому  діє така закономірність: чим більшою  є загальна грошова вартість валового внутрішнього продукту країни, тим  більше потрібно грошей для укладання  угод. Певну частину грошової маси нагромаджують також кредитні заклади, частину з них витрачають на придбання  цінних паперів і утворення офіційних  державних запасів.

     Кількість грошей повинна бути достатньою для  нормального ходу кругообігу продуктів  і доходів. Як надлишок, так і нестача  грошей створюють значні проблеми й  ускладнення для здійснення грошового  обігу.

     Забезпечення  кількісної відповідності між потоком  грошової маси і зустрічним потоком  товарної маси дає можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей. Інституцією, яка здійснює грошово  – кредитне регулювання в Україні, є НБУ – незалежний фінансово  – економічний орган, який не підпорядкований  ні Президенту, ні Кабінету Міністрів, ні Верховній Раді. НБУ проводить  незалежну грошову (монетарну) політику. Постанови, положення та інші нормативні акти щодо регулювання грошового  готівкового і безготівкового обігу  приймає і затверджує Правління  НБУ. Рішення Правління НБУ не потребують окремого затвердження в органах державної влади. НБУ координує діяльність банківської системи України в цілому.

     Формування  сучасного механізму забезпечення сталості грошей в Україні має  спиратись на сильну виконавчу владу, що користувалася б загальною  підтримкою населення і проводила  б енергійні широкі радикальні економічні перетворення на всіх рівнях і стадіях  суспільного відтворення.

     Досягнення  сталості грошей, стабільності економіки  і фінансів включає об’єктивні економічні, соціально – політичні та фінансові  мотиви. Економічні мотиви стабілізації економіки та впровадження власної  національної валюти в Укрвїні зумовлені  багатими природними ресурсами, сучасними  виробничими потужностями та наявністю  висококваліфікованої робочої сили, яка за умов належного стимулювання і науково обгрунтуваного управління, здатна забезпечити ощадливість  та схильність до витонченої, скрупульозно виконуваної роботи.

     Авторитетна і стабільна гривна неодмінно  приведе економіку України до збалансованого народногосподарського комплексу галузей і виробництв соціального спрямування, розвиток яких забезпечуватиме піднесення купівельної сили гривні та її ролі як вартісного законного платіжного та обігового засобу.

     Слід  створити таку грошово – кредитну систему, яка б застерігала від  помилкових дій у сфері регулювання  грошового обігу на основі гривні. При цьому історичний досвід грошового  обігу в Україні і нинішнє  державотворення мають прискорити остаточний вибір способу суспільного  поступу і допомогти нашому суспільству  остаточно обрати такий суспільно  – політичний лад, у якому взаємодія  суб’єктів господарського життя  спиратиметься на засади добросовісної  конкуренції, а гривня на повну потужність свого невичерпаного потенціалу запрацює на економіку і добробут громадян. 
 
 
 
 
 

Використана література. 

1. Гальчинський  А. «Теорія грошей», - Київ: «Основи», 1998р.
2. Лагутін В.Д. «Гроші та грошовий обіг»: навчальний посібник 3 – є видання, - Київ: Товариство «Знання», 2001р.

   3.Базилевич  В.Д. «Економічна теорія»2002р.