Відносини України з міжнародними організаціями

     Але біметалізм: а) не відповідав потребам розвитку капіталізму; б) використання у функції міри вартості одночасно  двох металів суперечило природі  даної функції грошей, коли загальною  мірою вартості служить лише один товар; в)встановлювані державою тверді вартісні співвідношення не відповідали реальній ринковій вартості золота і срібла, що не лише не сприяло точності виміру вартості товарів, а й не забезпечувало стабільності грошового обігу. Більше того, здешевлення видобування срібла у кінці XIX ст. призвело до його знецінення відносно до золота, витиснення останнього з каналів грошового обігу і зумовило значні коливання цін на товари. В цьому виявилась дія закону Коперніка – Грешема, за яким “погані гроші витискають з обігу більш вартісні”.

     Оскільки  біметалізм породжував нестабільність грошової системи і труднощі при  визначенні вартісного співвідношення між золотом і сріблом, а розвиток індустріалізації потребував стабільних грошей як єдиного загального еквіваленту, у II пол. XIX ст. у більшості країн світу склалася монометалева грошова система.

     Монометалізм  – грошова система, у якій один метал (золото або срібло) служить загальним еквівалентом і основою грошового обігу, а функціонуючі монети і знаки вартості розмінюються на дорогоцінні метали.

     Система золотого монометалізму пройшла  ряд еволюційних етапів.

     На  стадії золотомонетного обігу (середина XIX ст. – 1914 р.) в її основі знаходились золоті монети. При цьому банкноти безперешкодно обмінювались на золото. Ця система не знала ні нестачі, ні надлишку грошей, але вона – найдорожча грошова система, до того ж малорухома і негнучка.

     Золотомонетний  стандарт найкраще відповідав потребам індустріального суспільства доби вільної конкуренції, сприяв розвитку виробництва, вдосконаленню кредитної  системи, поширенню світової торгівлі і вивозу капіталу. Основними характерними рисами золотомонетного стандарту були такі його переваги:

1. у золотомонетній грошовій системі золото виконує всі функції грошей, а у внутрішньому грошовому обігу перебувають повноцінні золоті монети;
2. дозволено вільне карбування золотих монет приватними особами (як правило на монетному дворі);
3. дозволявся вільний вивіз та ввезення золота, іноземної валюти і функціонування вільних ринків золота;
4. неповноцінні грошові знаки (банкноти, металева розмінна монета) в процесі обігу вільно і необмежено розмінювалися на золото, що забезпечувало рівновагу між грошовою і товарною масами.

     Таке  функціонування золотомонетного стандарту  вимагало наявності достатніх золотих  запасів у центральних емісійних  банках, які одночасно були резервом внутрішнього монетного обігу, що забезпечував вільний обмін банкнот на золото, та резервом світових грошей. Проте  зростання бюджетних дефіцитів  і збільшення емісії паперових грошей в обігу привели в роки Першої світової війни до значного перевищення  грошово – паперової маси в  обігу над обсягами золотих запасів  емісійних банків. Це привело до припинення вільного обміну паперових  грошей на золоті монети і ліквідації золотомонетного стандарту в  країнах – учасниках війни. Під  час грошових реформ 1934 – 1929 рр. Були зроблені спроби відновити золотомонетний стандарт, але вже у двох обмежених  формах – золотозливкового і золотодевізного  стандартів.

     Золотозливковий стандарт – це система, за якої золоті монети вилучаються з обігу і  переплавляються в зливки золота, а обмін банкнот на золото відбувається шляхом продажу золотих зливків  по фіксованій державній ціні, яка  відповідає встановленому золотому вмісту паперових грошей.

     З 1944 р. відбувається перехід до нової  грошової системи – золотодевізного  стандарту (Бреттон – Вудська  грошова система – за назвою американського містечка Бреттон – Вудс, де була укладена угода про перехід на нову грошову систему). За цієї системи  грошові знаки взагалі не обмінювались на золото (центральні банки обмінювали на золото свою національну валюту, що нагромадилась в інших країнах), а фіксований курс національної валюти (її купівельна сила) підтримувався шляхом купівлі – продажу іноземної валюти (девіз) на фондових біржах.

     На  зміну системі золотого монометалізму  у 70 – х роках приходить система  нерозмінних кредитних грошей ( Ямайська грошова система), яка характеризується наступними рисами:

1. остаточна демонетизація золота;
2. відмінна золотого вмісту кредитних грошей (банкнот);
3. панування символічних (готівкових і безготівкових) грошей;
4. посилення емісії грошей з метою кредитування приватного підприємництва і держави;
5. державне регулювання грошового обігу.

     Сучасний  грошовий обіг утворюється сукупністю грошових засобів, що виступають у двох формах: готівка (банкноти і розмінна монета) і безготівкові гроші (чекові рахунки, “електронні гроші”, кредитні картки). За обсягом в ринковій економіці  готівка нині значно уступає безготівковим  грошам; банкноти і розмінна монета сьогодні складають тільки 10 – 20% усіх грошових засобів.

     В різних країнах існують грошові  системи з твердим забезпеченням  грошей і вільного грошового обігу. Таке розмежування пов’язане з регулюванням дефіциту грошової маси в обігу. В  системах з твердим забезпеченням  існують норми покриття (забезпечення) грошей іноземною валютою та золотом. При цьому існує небезпека  появи нестачі грошей в обігу (дефляції), якщо грошові ресурси  не можуть зростати через нестачу  запасу іноземних девіз в центральному банку. За вільного грошового обігу  завжди є ймовірність надмірного зростання кількості грошей в  обігу, що веде до інфляції, адже не існує  законодавчих норм про покриття (забезпечення) грошей, що знаходяться в обігу.

                  4.Закони грошового обігу

    У міру розвитку ринку, розширення і поглиблення  грошових відносин ускладнювалися вимоги з боку ринку до грошей. У відповідь на це гроші змінювали свою форму.

    Спочатку  грішми були найбільш ходові товари (худоба, сіль, риба, хутро, прикраси тощо). Згодом на роль грошей були висунуті метали, і гроші набули форми зливків металів, яка мала величезні переваги перед попередньою їх формою. Такі зливки одержали назву монети.

    Монета - зливок металу точно визначеної форми, ваги і проби, який є узаконеним засобом обігу. Монета виявилась найдосконалішою формою дійсних грошей. Найбільшого розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, який проіснував у національному грошовому обігу до 30-х років ХХ ст., поступившись місцем нерозмінним на золото паперово-кредитним грошам. На золоті монети вільно обмінювались паперові і кредитні гроші, які знаходилися паралельно із золотими грішми в обігу.

    У сучасній грошовій системі функціонують паперові й кредитні гроші.

    Паперові  гроші - це грошові знаки, які випускаються в обіг з метою заміни металевих грошей. Паперові гроші - знаки, символи цінності (вартості), що не мають власної вартості та наділені державною владою примусовим курсом обігу. Вони не мають золотого забезпечення, тому їх ще називають білетами державної скарбниці.

    Кредитні  гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші.

    Вексель - це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу після закінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.

    Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму і не може бути переданий третій особі.

    Переказний  вексель (тратта) - це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк. Передача векселя іншій особі оформляється передавальним надписом, що називається індосаментом. Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські. Комерційний вексель - це боргове зобов'язання, яке підприємці видають одне одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг.

    Банкнота - це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

    Чек - письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні.

    Кредитна  картка - це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

    Електронні  гроші - це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ.

    Отже, форми грошей, що знаходяться в  обігу, дуже різноманітні. Але скільки ж їх потрібно для обігу. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні й законодавчо закріплена державою. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

    * назва національної грошової  одиниці

    * вид грошових знаків і характер  їх забезпечення;

    * порядок грошової емісії, тобто  порядок друкування грошей і  випуску їх в обіг;

    * встановлення національної валюти  і порядок обміну на іноземну;

    * наявність державних фінансових  інститутів, які здійснюють регулювання  грошового обігу в країні.

    Ще  в період існування золотих та срібних грошей була помічена певна особливість їх функціонування в обігу, яка одержала назву "закону Грешама". Кращі гроші вимиваються з обігу гіршими. Традиційно дію цього закону пов'язують саме з періодом перебування в обігу металевих грошей, коли на скарб перетворювалися в першу чергу повноцінні золоті монети, зіпсовані ж перебували в обігу поруч з менш цінними срібними та бронзовими. Не можна повністю заперечувати дію цього закону і сьогодні. Адже наш сучасник в першу чергу заощадить при можливості (вилучить з обігу) більш цінний на сьогодні долар.

    Поява паперових грошей поставила перед  дослідниками процесу обігу та функціонування грошей значно складніші питання. Паперові гроші неспроможні легко вилучатися з обігу, перетворюючись на скарб як золоті. Папір не є скарбом, не має власної великої вартості, відповідно з часу появи паперових грошей людей цікавить питання: скільки паперових грошей необхідно для обслуговування товарного обігу, як ця кількість впливає на економіку. Ще у XVIII ст. дослідження цієї проблеми Д.Юмом призвели до формулювання так званого "рівняння обміну". Остаточно воно було обґрунтовано на початку ХХ ст. І.Фішером і тому іноді його називають "рівнянням Фішера":

M x V = P x Q,

де: 
М - маса грошей, що знаходиться в обігу; 
V - середня швидкість (кількість) обороту грошової одиниці; 
Р - рівень ціни на ринку; 
Q - реальний обсяг товарної маси на ринку. 
 
З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

    Реально зробити подібні розрахунки досить складно, але дане рівняння в цілому вірно відображує основні закономірності, що складаються в макроекономічних процесах. К.Маркс у "Капіталі" пропонує дещо інший підхід для з'ясування кількості грошей, що необхідні для обігу :

де: 
Кг - кількість грошей, що необхідна для обігу; 
Сц - сума цін усіх товарів, що реалізовані в суспільстві протягом року; 
П - платежі по кредитах минулих років; 
К - сума цін товарів, що продана в кредит цього року; 
В - взаємопогашені платежі (бартер, безготівкові розрахунки тощо); 
О - швидкість обороту грошової одиниці за рік.