Українське студенство як суб’єкт політичної діяльності

- великомасштабні соціальні  структури, що відбиваються у  змісті і формах виховання,механізмах  соціалізації;

- сила соціальних норм, звичаїв, мікросоціальних ( регіональних, локальних) установок;

- соціальні лідери, “кумири”, приклад тих, хто досягнув соціального успіху сильних осіб;

- пропаганда і агітація  у засобах масової інформації;

- ступінь відкритості  суспільства, доступ до альтернативних  джерел інформації;

- індивідуальний досвід  людини, її життєва стратегія, конкретна ситуація, що передує світоглядному вибору.

Загалом же можна констатувати, що студентська молодь бере активну  участь у процесах державотворення, але ця активність проявляється більше у мітингових, протестних формах, молоді явно бракує політичної компетентності, інформованості, брак досвіду співпраці з органами місцевого самоврядування по виробленню рішень на місцевому рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“Студентська республіка” — всеукраїнська молодіжна громадська організація

 

Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Студентська республіка» зареєстрована Міністерством юстиції України 22 травня 2006 року. Першим головою організації став Володимир Крутько.

Основними напрямами  діяльності ВМГО «Студентська республіка»  є проведення Міжнародної програми «Студентська республіка», що має на меті сформувати та підготувати молодь до дорослого життя, реалізується від рівня вишу до фінального етапу (в кожному регіоні); розвиток студентського самоврядування та активності; налагодження ефективної співпраці з студентством України і світу.

Найрезонанснішими проектами  є: циклічна щорічна програма «Студентська республіка», «Новий старт», «Кращий студент України» (раніше «Студент року»), «Антикорупційний молодіжний театр» та ін.

Місією організації  є виховання поколінь свідомих лідерів  для України як повністю суверенної держави.

Мета діяльності організації  полягає у поліпшенні життя українського студентства, розвитку молодого покоління та захисту прав та інтересів молоді України.

Студреспубліка активно  співпрацює з Українським молодіжним форумом, іншими громадськими мережами та організаціями, зокрема міжнародними.

Голова організації — Павло Вікнянськи.

Вперше проект «Студентська республіка» (Студерспубліка) був проведений у рамках святкування Дня молоді 1998 р. у м. Києві. Зважаючи на значний резонанс, вже з 1999 р. «Студентська республіка» здійснюється як всеукраїнський проект. Із 2002 р. проект підтримується Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту. Сприяння надає також Міністерство освіти і науки України. З 2004 р. за участі переможців регіональних етапів у Криму на узбережжі моря проводиться фінальна частина проекту. З 2006 р. проект був вперше проведений у форматі мульти-фестивалю. У 2007 р. був взятий курс на міжнародний формат Студреспубліки (у її фіналі взяли участь команди Росії та Грузії). Через Студреспубліку в Україні пройшла більшість студентських лідерів сьогодення.

Завдання програми:

- Формування у студентської молоді навичок громадської участі через моделювання політичних процесів у ході проведення проекту.

- Залучення нових активістів до організованого молодіжного руху.

- Активізація впливу молоді на процеси ухвалення рішень.

- Сприяння розвитку студентського самоврядування.

- Популяризація надсучасних форм змістовного дозвілля молоді.

- Пропаганда здорового способу життя.

- Сприяння міжнародній мобільності молоді.

- Здійснення діалогу між молоддю різних регіонів України

- Обговорення актуальних проблем сьогодення в державі.

«Студентська республіка»  відбувається в форматі мульти-фестивалю, тобто кілька суб-фестивалів навколо центральної події — організаційно-діяльністної гри (ОДГ). Суб-фестивалі відбуваються в один час і в одному місці.

У ході проведення ОДГ  створюється квазі-державне молодіжне  утворення «Студентська республіка», що має свої закони, органи влади, територію, валюту й інші атрибути держави.

Згідно з законодавством «Студентської республіки» в  квазі-державі оголошуються вибори, створюється ЦВК, формуються «політичні партії», проводиться повноцінна виборча  компанія з її кульмінацією — голосуванням. Суть — здійснити моделювання усіх політико-правових та економічних процесів, що відбуваються у суспільстві як під час виборів, так і в «мирний» час.

На регіональному рівні  результатом гри є вибори Студентського  мера та депутатів Студентського  магістрату. Переможці регіональних етапів їдуть на фінальну частину. Підсумком всеукраїнської гри є вибори Студентського президента та Студентського парламенту.

Гра супроводжується  проведенням суб-фестивалів, протягом яких відбуваються змагання між студентами: конкурс краси «Перша леді», турніри з ігор «Мафія», «Квест», «Дебати», «Нічна туса», конкурс флеш-мобів, рольові ігри, змагання з екстремальних видів спорту, open air, змагання з пляжних видів спорту, круглі столи, майстер-класи, творчі лабораторії, фестиваль молодіжних ЗМІ, фестиваль аматорського відео на соціальну тематику, тощо.

Всі інші вимоги та правила, які торкаються проекту, визначаються всеукраїнським оргкомітетом.

Програма проходить  у чотири етапи:

- Вишівський.

- Регіональний.

- Всеукраїнський.

- Міжнародний.

ВИСНОВКИ

 

Молодь є найменш  консервативною за своїми ціннісними орієнтаціями

соціальною верствою населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни,

виступає своєрідним «барометром» соціально-економічного та політичного

стану суспільства. Їй притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів, моральних принципів. Можна з повним правом

називати молодь, особливо студентство, «соціальним нервом суспільства».

На даному етапі у  свідомості дослідників, і в громадській  думці відбулися відчутні зміни в уявленнях про молодь як про соціальну групу, котрій притаманні не лише типові «молодіжні» якості, але й ряд нових ознак

(«соціальних новоутворень»), у тому числі й прихований  внутрішній потенціал політичної активності, який за певних обставин може актуалізуватися і впливати на перебіг політичних подій. То ж не можна не погодитися з тим, що молодь є однією з найперспективніших у політичному плані соціальних груп.

Проте напередодні президентських виборів 2009 року ці ж дослідники

відзначають діаметрально-протилежну тенденцію: рівень політичної активності студентської молоді різко знизився і студенти готові практично бойкотувати президентські вибори, адже практично не вірять обіцянкам, даним кандидатами під час передвиборчих перегонів.

Виокремивши за критерієм «мотив – значущість – прояв» моделі політичної активності студентської молоді – «конформісти», «прагматики», «учні», «гравці», «диктатори», «ідеологи», «місіонери», можемо стверджувати, що у 2004 році переважна більшість студентів дотримувалася «позитивних» моделей політичної активності, серед яких найбільш поширеними були «учень», «ідеолог» та «місіонер», були звичайно й інші моделі політичної активності, найбільш поширеною серед яких були «прагматики», які працювали на всі політичні сили незалежно від їх ідеологічних програм, проте їх кількість у порівнянні з попередніми моделями була значно меншою.

Проте уже напередодні  президентських виборів 2009 року переважна

більшість представників  студентської молоді є «прагматиками», які ладні

відстоювати інтереси будь-якої політичної сили за належну матеріальну

винагороду. «Учні», отримавши  гіркий урок, набули гіркого досвіду  участі у

політичній кампанії, яка закінчилася цілковитим зруйнуванням гасел та ідеалів, які так гарно звучати з вуст політиків, «ідеалісти» та «місіонери», сім’ї яких часто розлучалися через політичні розбіжності, відчувають себе зрадженими і вважають ганебним говорити про те, що вони «були на Майдані» й вірили політикам, які їх жорстоко обманули, інертно відносяться до будь-яких обіцянок політиків, адже впевнені, що все одно дотримані вони не будуть.

Основним результатом  проведеного авторкою соціологічного опитування на дану тему серед студентів полтавських вишів ІІІ-ІV рівня акредитації став показник аполітичності студентської молоді міста: 42% респондентів не вважають себе політично активними, 31% не бере участі у виборчих кампаніях, 30% не цікавиться політичним життям, 32% не довіряють жодній з політичних сил, 30% точно не братиме участі у Президентських виборах 2010 року, а рівень політичної активності 24% респондентів підвищити ніяк не можна.

Для продовження розвитку структур співпраці молоді з органами місцевого самоврядування на кшталт молодіжних парламентів, муніципалітетів, рад, необхідним є становлення договірної форми взаємодії, коли співпраця базується на чітко визначених принципах та процедурах, які закріплюються відповідною угодою між молодіжною структурою та органом місцевого самоврядування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Білоконь І. Політичні події кінця 2004 року і соціально-політичні

настановлення молоді / І. Білоконь // Соціальна психологія. – 2005. –№ 4 (12). – C. 21-31.

2. Бортніков В. І.  Політична участь і демократія: українські реалії /В.І. Бортніков.  – Луцьк: Вежа, 2007. – 524 с.

3. Ворона П. Партії, вибори, місцеве самоврядування: Електоральний  зріз уподобань виборців Полтавщини / За ред. д. держ. упр., проф. Ю.О. Куца / П. Ворона. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. –144 с. – (Серія «Досвід державотворення»).

4. Головаха Є. Ставлення до влади і політичний вибір молоді України / Є. Головаха // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 1. –С. 117-127.

5. Гажієнко Ю. Проблеми  політичної соціалізації молоді  в сучасних

умовах / Ю. Гажієнко // Вісник НАДУ. – 2005. – № 2. – С. 417-418.

6. Добрускин М. Е.  Формирование политической культуры  студентов /

М.Е. Добрускин // Психолого-педагогічна  наука і суспільна ідеологія: Матер. методол. семінару АПН України (12 листопада 1998 р.) – К.:Гнозис, 1998. – С. 476-481.

7. Дроздова М. Динаміка політичної свідомості студентів у процесі виборчої кампанії 2004 р. / М. Дроздова // Соціальна психологія. –2005. – № 4 (12). – C. 32-43.

8. Жадан І. Політична  культура та проблеми громадянської  освіти в

Україні / І. Жадан, С. Кисельов, О. Кисельова, С. Рябов // Аналітичні матеріали — Київ, Тандем, 2004. – 256 с.

9. Клюенко Е. Политическое  участие: теория, методология и  измерение /Е. Клюенко // Социология: теория, методы, консалтинг. – 2005. –  № 4. – С. 46–72.

10. Красильникова О.  В. Политические предпочтения возрастных групп /О.В. Красильникова // СОЦИС. – 2000. – № 9. – С. 49-52.

11. Кулик О. Шляхи  активізації соціально-політичної  участі молоді в

життєдіяльності сучасного  українського суспільства / О. Кулик // Вісник

НАДУ. – 2007. – № 3. –  С. 319–326.

12. Мар’єнко Б. С.  Психологічні аспекти політичної  активності та радикалізму / Б.С. Мар’єнко // Наукові студії з політичної психології. – К.: ДОК-К, 1996. – Вип. 2. – С. 80 – 87.

13. Матеріали соціологічного  дослідження «Ціннісні орієнтації  молоді в умовах глобалізації та інформатизації суспільства» – Х.: ХНУРЕ. –2005. – 26 с.

14. Новічков Г. Політична  активність: питання методології  та теорії /

Г. Новічков // Студії політологічного  центру «Генеза». – 2004. – № 1(9). –  С.14-19.

15. Овдієнко Л. Н.  Когнітивний компонент змісту політичної освіти у

соціокультурному контексті / Л.Н. Овдієнко // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. – К., 2002. – Вип.6 (9). – С. 131-142.

16. Петрунько О. В.  Мотиви відчуження сучасної молоді  від активної політичної діяльності / О.В. Петрунько // Педагогіка і психологія. – 2006. – № 1. – С. 98-101.

17. Пірен М. І. Основи  політичної психології: [навч. посіб.] / М. І. Пірен. – К.: Міленіум, 2003. – 418 с.

18. Плоский К. В. Участь  молоді у розвитку місцевої демократії в Україні: проблеми та перспективи / К.В. Плоский // Український соціум. –

2005. – № 1 (6). – C.101-111

19. Позняк Д. В. Інтерпретація  мотивації вчинків політичних  лідерів в

масовій політичній свідомості (психосемантичний підхід) / Д.В. Позняк // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. – 2004. – Вип. 25 (серія «Психологічні науки»). – С. 98-102.

20. Пробийголова Н.  Деякі тенденції процесу політичної  соціалізації молоді / Н. Пробийголова // Політичний менеджмент. – 2005. – № 4. – С. 71-81.

21. Українські еліти  в контексті місцевого і регіонального  розвитку: історія та сучасність. Популярний нарис / [Пухтинський М., Власенко О.,

Ворона П., Лопатинський В., Обушний О.]. – Полтава: ПП Шевченко, 2009. – 160 с.

22. Фліс І.М. Основні принципи формування політичної активності

студентської молоді / І.М. Фліс // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. – К., 2008. Випуск 13 – С. 208-216.