Українське студенство як суб’єкт політичної діяльності

ВІННИЦЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Політологія”

на тему: “Українське студенство як суб’єкт політичної діяльності”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студентка IV курсу

групи 28 ЕФ-08

Бондарук Аліна

                                                                      Перевірив: викладач

Карпенко Віталій Дмитрович

 

 

 

 

 

Вінниця - 2012

ПЛАН

 

1. Вступ

2. Українське студентство  як суб’єкт політичної діяльності

3. “Студентська республіка” — всеукраїнська молодіжна громадська організація

3. Висновки

4. Список використаних  джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Студентська молодь —  це суспільна диференційована соціально-

демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей.

Студентство як і молодь в цілому тому і є специфічною  спільнотою, що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення.

Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб'єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності.

Розуміння студентської молоді як субсоцієтальної  спільноти, гетерогенної (тобто складної та багатовимірної) за характером, дозволяє виділити в її складі ряд внутрішніх гомогенних (тобто досить однорідних) груп, що об'єктивно займають в структурі суспільства відмінне положення, відрізняються широтою і змістом сфер діяльності, специфікою духовного світу і, відповідно, відіграють у процесі розвитку суспільства неоднакову роль. Такий підхід дає змогу більш адекватно і диференційовано проаналізувати окремі контингенти молоді в ході конкретно-соціологічних досліджень.

В умовах посилення ролі і питомої ваги вищих навчальних закладів особливо значний вплив  на темпи і напрям соціально-політичних змін може здійснити студентство. Завдяки  віку й умовам здобуття освіти студенти найбільш схильні до інновацій. Цій соціальній групі значно легше здійснити перехід від пасивної, виконавчої життєвої установки, що домінувала у свідомості радянських громадян, до активної, самостійної позиції, необхідність якої викликана процесами демократизації.

Cтудентству властиві такі риси, як організованість, згуртованість,  високий ступінь мобільності,  динамізм, спроможність більш адекватно,  ніж інші категорії населення,  реагувати на виклик швидкоплинного  часу. Наявність цих характеристик вказує на ту значну роль, яку можуть відіграти студенти в подоланні системної кризи.

 

 

 

 

 

Українське студентство  як суб’єкт політичної діяльності

 

Студентство — загальна назва осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах (студенти). Соціально-демографічна група, що характеризується визначеною чисельністю, статево-віковою структурою, територіальним розподілом тощо; визначене суспільне становище, роль і статус; особлива фаза, стадія соціалізації («студентські роки»), через яку проходить значна частина молоді й яка характеризується визначеними соціально-психологічними особливостями.

Студентство є не тільки джерелом поповнення кваліфікованих кадрів, але й саме складає досить численну та важливу соціальну групу.

Політичне угруповання (розподіл) студентства відповідає політичному розподілу в усьому суспільстві. Мається на увазі не повна пропорційність студентських і суспільних груп по їхній силі та чисельності, а необхідна та неминуча наявність в студентстві тих груп, які є в суспільстві.

Незважаючи на розходження  свого соціального походження і, отже, матеріальних можливостей, студентство  пов'язано загальним видом діяльності й утворює у цьому сенсі  визначену соціально-професійну групу. Загальна діяльність у сумі з територіальним зосередженням породжує в студентстві відому спільність інтересів, групову самосвідомість, специфічну субкультуру і спосіб буття, причому це доповнюється та підсилюється віковою однорідністю, якої не мають інші соціально-професійні групи. Соціально-психологічна спільність об'єктивується та закріплюється діяльністю цілого ряду політичних, культурно-мистецьких, освітніх, спортивних, побутових і інших студентських організацій.

Наше студентство — це майбутнє країни, і щоб належним чином забезпечити це майбутнє, держава повинна виробити реалістичну, збалансовану, виважену політику стосовно молодого покоління. Тому потрібно детальніше вивчати студентство, приділяти більше уваги  його цілям і його потребам.

Молодь є найменш  консервативною за своїми ціннісними орієнтаціями

соціальною верствою населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни,

виступає своєрідним «барометром» соціально-економічного та політичного

стану суспільства. Їй притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів, моральних принципів. Можна з повним правом

називати молодь, особливо студентство, «соціальним нервом суспільства».

Вона відіграє дедалі більшу роль у суспільно-політичних перетвореннях,що відбуваються в країні, активно підтримує політичний курс на здійснення демократичних реформ, бере участь у розбудові демократичного суспільства.

Саме молоді люди часто  ініціюють соціально-економічні, політичні  і духовні зрушення, адекватні викликам часу, і тому вивчення саме його політичної активності та культури становить практичний інтерес.

Донедавна багато дослідників вказувало на низький рівень активності

молоді або й взагалі  на її аполітичність. За даними М. Катаєва, менше 30 %

молодих людей вважають, що молодь повинна брати участь у  політичному

житті країни. Результати опитувань, проведених Державним інститутом проблем сім’ї та молоді, Українським інститутом соціальних досліджень та центром «Соціальний моніторинг» показують, що серед молоді віком від 14 до 28 років лише 1 % бере активну участь у політичному житті.

Низька політична активність молоді пов’язувалася з явищем політичної

відчуженості, причинами  якої, на думку, О. Петрунько, можна вважати  брак

відповідної мотивації, наявність інших інтересів, індивідуально-психологічні

особливості, небажання  брати на себе відповідальність, негативне  ставлення до політики взагалі, розчарування у певних політичних і громадських лідерах та ідеях.

Підвищену увагу до вивчення особливостей політичної активності молоді та форм її прояву обумовили події, пов’язані з президентськими виборами 2004 року. Вони показали, що в політичній свідомості молодих людей відбувся помітний зсув. Численні соціологічні дослідження почали фіксувати динаміку політичної активності молоді у бік зростання, а політична активність молодих людей набула нового спрямування і нових форм прояву. Дослідники дійшли висновку, що одним з результатів подій «помаранчевої революції» стало зацікавлення більшості молоді політичною ситуацією в країні, перехід від побутового інтересу до реальної участі.

На даному етапі у  свідомості дослідників, і в громадській думці відбулися відчутні зміни в уявленнях про молодь як про соціальну групу, котрій притаманні не лише типові «молодіжні» якості, але й ряд нових ознак

(«соціальних новоутворень»), у тому числі й прихований  внутрішній потенціал політичної активності, який за певних обставин може актуалізуватися і впливати на перебіг політичних подій. То ж не можна не погодитися з тим, що молодь є однією з найперспективніших у політичному плані соціальних груп.

Проте напередодні президентських виборів 2009 року ці ж дослідники

відзначають діаметрально-протилежну тенденцію: рівень політичної активності студентської молоді різко знизився і студенти готові практично бойкотувати президентські вибори, адже практично не вірять обіцянкам, даним кандидатами під час передвиборчих перегонів.

Студентська молодь є  саме тим прошарком суспільства,яке  дорослішаючи – творить світ, у  якому живе. Безпосередньо впливає  на процеси та перетворення  в  різних сферах життя країни. Тому особливої  актуальності набувають пошуки не лише нових форм участі молоді в соціально-політичному житті країни, але й створення інноваційних умов та можливостей для вирішення особистих проблем та проблем держави в цілому. Молодь завжди гостро реагує на соціальні та політичні процеси і, як не парадоксально, є першою жертвою тих чи інших перетворень.

Отже, цінності та пріоритети молоді завжди є актуальною темою,яка потребує до себе постійної уваги, вивчення та удосконалення, так як молодь має  зрозуміти, що від неї залежить майбутнє її та суспільства.

Молодіжному аспектові політичної активності присвячені дослідження В. Бебика, В. Боровика, М. Головатого,В Драговця, В. Капіцина та ін.

Зокрема, М. Головатий виокремлює принципи, які лежать в основі політичної активності студентської молоді:

- принцип участі вказує на  те, що суб’єктом політичної активності, насамперед, учасником розробки і реалізації державної молодіжної політики, мають бути самі молоді громадяни, їх об’єднання, організації. Практика Державотворення в Україні підтверджує правомірність дотримання такого принципу, бо принцип участі передбачає обов’язкове входження самої молоді у всі владні структури, політичні об’єднання й організації, активну роботу в них. Тут важливе значення має те,у який спосіб у державі ведеться робота щодо підготовки  майбутніх фахівців усіх галузей життєдіяльності суспільства – економіки, культури, освіти тощо.

- принцип гарантій – згідно  з ним держава має надавати  всім молодим громадянам певний  перелік державних соціальних  послуг, які стосуються освіти, виховання,  духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки і працевлаштування. Подальший розвиток особи, її самореалізація- то, насамперед, зусилля самої людини, її самовдосконалення. Його можна стимулювати різними способами, в тому числі кредитуванням, системою раціональних пільг, визначенням і заохоченням кращих і кращої діяльності.

- принцип соціальної компенсації  – у даному випадку йдеться  про правовий та соціальний  захист саме тих молодих людей,  які за власним соціальним  статусом та станом здоров’я самі не спроможні про себе подбати (діти з неповних чи багатодітних сімей, сироти, молоді інваліди тощо). Крім того держава, на нашу думку,не повинна брати на себе обов’язок дати максимум гарантій для молоді виключно з “власної кишені”. Цей принцип може спрацювати лише тоді, коли держава, її структури, органи виконавчої влади активно підтримують інновації самої молоді, молодіжні програми і проекти, які молодь реалізує в першу чергу власними силами.

- принцип пріоритету – в ході  здійснення державної молодіжної  політики мають, в першу чергу, стимулюватися і підтримуватися ті молодіжні проекти, програми, ініціативи, які сприяють розв’язанню найпекучіших проблем молоді. На кінець 20-го століття такими проблемами молоді України були і нині є: освіта,професійна підготовка, зайнятість, безробіття,охорона здоров’я, задоволення духовних потреб.

Так, справді рівень політичної свідомості, толерантності студентів помітно зріс, як і усвідомлення необхідності самостійно визначати власну долю. Однак говорити про політичну компетентність, політичну активність ще передчасно, позаяк у переважної більшості студентів домінує протестна мотивація політичної участі.

Так, за результатами соціологічного моніторингу, проведеного у 2009 році, відповідаючи на запитання:”Чи вистачає Вам сучасних політичних знань” відповіді були наступними: не вистачає – 34,6%, важко сказати -22,1%, вистачає – 14,4%, не цікавить – 26,7%, не відповіли -0,3%. Отже, відповідь однозначна: рівень політичної освіченості молоді – низький.

Серед причин низької  зацікавленості молоді політикою виділяють політичне незнання, якому протиставляється добра обізнаність в інших сферах, висока раціональність, із якою добиваються поставлених цілей в особистому житті. Причиною такого незнання може бути складність, невизначеність соціальних, економічних і політичних питань для тих, хто не має безпосереднього доступу до відповідної інформації. Незнання і заміщення понять сприяють тому, що не формуються навички політичної участі, політичний досвід. Для більшості молоді політико-економічна сфера здається чимось “недосяжним”, адже її не можна безпосередньо відчути і вплинути на неї. Це - перше. Друга причина – особливість сприймання політичних новин, коментарів як розважальної інформації, а не до важливої сторони життя. Крім того, для більшості громадян політика видається “брудною” справою для ледачих, нецікавих, зажерливих, примітивних людей.

За даними опитування студентів навчальних закладів Харкова  у відношенні студентів до політичного  життя суспільства простежується модель пасивної зацікавленості. Вони визнають, що не беруть активну участь у політиці, але 37,7% визнали, що хоча й не приймали участь у політичній діяльності, але цікавляться політикою регулярно. Ще 39,2% цікавляться політичним життям випадково. Свою активну участь у роботі політичних партій і рухів визнають лише 2,3% опитаних, ще 13,9% брали у політичних акціях, мітингах, демонстраціях тощо. Є і такі, яких політика взагалі не цікавить - 7,1%.

На вибір студентською молоддю світоглядних орієнтацій, - на думку В. Чопей, - впливають такі фактори: