Циклічність як форма економічного розвитку

 

Проте циклічне безробіття –  це не лише економічне лихо, це також  і велика соціальна катастрофа. Депресія призволить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів, а також до громадського та політичного безладдя.

 

Приклад:

 

Рівень фактичного безробіття складає 10%, природного – 6%. Фактичний  ВВПф становить 200 млн. грн. За цих умов втрати ВВП від циклічного безробіття будуть дорівнювати 22,2 млн. грн.:

 

А) В=(10-6)*2,5=10%;

 

Б) ВВПп=(200*100) / (100-10) = 222,2 млн. грн.

 

В) ВВПв=222,2 – 200,0 = 22,2 млн. грн.

 

Примітка:

 

1. Недавні дослідження  американських вчених показали, що безробіття призводить до  погіршення і фізичного, і психологічного  стану – підвищується рівень  серцевих захворювань, алкоголізму  та самогубств. Психологічні тести  показують, що травма, спричинена  втратою роботи, за рівнем стресу  відповідає смерті близького  друга. 

 

2. Перехід на ринкові  відносини із багатьох причин  викликав Україні різкий спад  виробництва, що зумовило появу  і зростання безробіття. За оцінками, на кінець 1998 року кількість офіційно  зареєстрованих безробітних досягла  1,9 млн. чол., що становить 7,0% від  загальної кількості працездатного  населення. За останні півтора  року кількість безробітних зросла  в 5 разів. Рівень прихованого  безробіття в середині 1998 року  складав 4,4 млн. чол, або біля 20% від загального числа працюючих.

 

Причини та подолання наслідків  безробіття

Однією з корінних соціально-економічних  проблем сучасного етапу розвитку економіки та важливою характеристикою  конкурентоспроможності ринку праці  є безробіття. Надмірне безробіття негативно відображається на всій економіці  країни, саме тому вивчення цього питання  сьогодні є актуальним.

 

Під безробіттям розуміється  таке соціально-економічне явище, коли частина економічно активного населення  не може знайти застосування своїй  робочій силі.

 

Рівень зареєстрованих безробітних  за 2009 рік сягає у січні – 900,6 тис., у квітні – 808,8 тис., у липні  – 606,9 тис., у вересні – 542,7 тис. осіб [1]. Спостерігається тенденція до зниження за рахунок того, що збільшується міграція населення за кордон у пошуках  робочих місць, різноробочість населення. Найнижчий рівень безробіття відзначається в Києві, а найвищий у Рівненській області.

 

Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення  нових робочих місць у західних областях і природному прирості населення  рівень безробіття в майбутньому  набуде в цьому регіоні ще більшої  гостроти.

 

Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасної  розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення  працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз  перебуває в умовах вимушеної  неповної зайнятості. Лише чисельність  працюючих в режимі неповного  робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.

 

Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з  розробкою загальнодержавними та місцевими  органами влади запобіжних заходів  щодо зайнятості населення [2].

 

Сьогодні в Україні  рівень безробіття серед населення  віком 15-70 років, за перше півріччя 2009 року порівняно з відповідним  періодом 2008 року, зріс з 6,2% до 9,1%. Для  населення працездатного віку (16-55 років) рівень безробіття збільшився за цей період з 6,8% до 9,9% (тобто відбулося  збільшення на 3,1%) [1]. Головними причинами  досить високого рівня безробіття є  такі: спад економіки і відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу; структурні зрушення; рух робочої  сили.

 

У таких умовах політика держави  на ринку праці має бути спрямована на скорочення рівня безробіття, тобто  забезпечення можливості реалізації своєї  трудової активності всім громадянам [3, с. 169]. Оскільки головною причиною безробіття є незбалансованість попиту і  пропозиції робочої сили, саме тому потрібно втілювати в життя активну  політику, яка складається із заходів, спрямованих на:

 

– збільшення попиту на робочу силу з боку як державного, так і  приватного сектора економіки;

 

– підвищення конкурентоспроможності робочої сили та забезпечення відповідності  робочої сили і робочих місць;

 

–  вдосконалення процесу  працевлаштування.

 

Поряд із цим пасивна політика на ринку праці спрямована на підтримку  доходів населення у випадку  втрати роботи і фінансується із спеціальних  фондів. Більш доцільним є застосування активної політики, тому що вона не стримує  проблему, а бореться з нею. Ступінь  негативного впливу безробіття на стан у країні залежить від конкретних параметрів економічної ситуації. Щоб  оцінити ступінь цього впливу, доцільно провести дослідження економічних  і соціальних наслідків безробіття: скорочення обсягів виробництва  валового національного продукту; зниження податкових надходжень до державного бюджету; зростання витрат на соціальну  допомогу безробітним; знецінення наслідків  навчання; масова дискваліфікація; посилення  соціальної напруженості; зниження трудової активності.

 

Можна запропонувати такі заходи щодо зменшення рівня безробіття в Україні [4,5]:

 

– зниження податків для  підприємств, за умови збереження робочих  місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників);

 

–     надання державою пільгових кредитів для виплати  зарплати додатково зайнятим на виробництві, які за розміром будуть дорівнювати  зарплаті;

 

–     створення  нових робочих місць, за рахунок  взяття кредитів для технічного переобладнання і розширення підприємств;

 

–     створення  центрів навчання молодих людей  тим професіям, шанси на зайнятість у який найбільш високі.

 

Отже, головними причинами  досить високого рівня безробіття на сьогоднішній день в Україні є  такі: спад економіки і відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу; структурні зрушення (міжгалузеві, внутрішньогалузеві, регіональні); рух  робочої сили (професійний, соціальний, регіональний).