Комплексний аналіз господарської діяльності підприємства

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Кафедра обліку та аналізу

 

 

 

 

 

 

Розрахункова робота

з дисципліни:

“Теорія економічного аналізу”

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

ст. гр. МЕ-38

Форошівська Б.Б.

Перевірила :

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2013

 

ЗМІСТ

 Вступ ………………………………………………………………………………………………… 3

1. Теоретичначастина …………………………………………………………………………… 4
2. Розрахункова частина:

2.1.Частина І. Комплексний аналіз господарської діяльності  підприємства …………........... 9

2.1.1. Аналіз ефективності використання виробничих ресурсів …………………………... 9

2.1.2. Аналіз виробництва і реалізації продукції та витрат діяльності …………………...14

3. Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства …………….. 16
4. Узагальнення результатів діяльності підприємства ………………………………. 22
2. Частина ІІ.  Факторний  аналіз ………………………………………………………….. 23
3. Частина ІІІ. Порівняльна комплексна оцінка …………………………………………... 24
3. Висновки ………………………………………………………………………………………. 24
4. Список використаної літератури …………………………………………….......................... 26

 

 

 

 

Вступ

Метою виконання даної розрахункової роботи є закріплення та перевірка теоретичних знань курсу, щодо використання методики і техніки проведення економічного аналізу.

Основне завдання виконання розрахункової роботи полягає у формуванні чіткої і змістовної відповіді на теоретичні питання а також в розв’язанні практичних завдань, що відображають рівень знання теоретичного та практичного матеріалу дисципліни.

Головними завданнями економічного аналізу є аналіз господарської та фінансової діяльності підприємства, оцінка його фінансового стану, визначення і пошук резервів. Саме результати даного аналізу допомагають нам якнайповніше уявити ситуацію,в якій знаходиться підприємство, його діяльність загалом, економічний потенціал, динаміку його показників, тенденції розвитку.

Саме тому кожне підприємство повинно періодично здійснювати економічний аналіз для виявлення проблем та їх подальшого усунення.

У цій розрахунковій  роботі буде оцінюватися ПАТ“Кременчуцький міськмолокозавод”, яке займається виробництвом молочних продуктів. Аналізовані роки – 2011(звітний період) та 2010 (попередній період). Для здійснення економічного аналізу буде використано фінансову звітність підприємства, а саме форма №1 (баланс), форма №2 (звіт про фінансові результати) та примітки до фінансової звітності.

 

 

Теоретична частина(32)

Передумови створення  комплексного економічного аналізу, його сутність та основні принципи.

Сутність  методу і методики в економічному аналізі

Для вивчення предмета економічного аналізу  розробляються і використовуються різні наукові методи. За словами  англійського філософа Френсіса Бекона, достоїнство хорошої методи полягає  в тому, що вона зрівнює здібності, "вручає всім засіб легкий і вірний".

Слово метод походить від грец. methodos –  спосіб. Тому в загальному вигляді  під терміном метод розуміють  спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Залежно від специфіки науки  використовують ті чи інші методичні  підходи дослідження, які поділяються  на класи (табл. 9.1).

В економічному аналізі метод –  це сукупність способів, прийомів, операцій практичного і теоретичного характеру  з вивчення економічних процесів, підпорядкованих досягненню основної мети – підвищенню ефективності господарювання економічних суб'єктів.

Отже, метод – це спосіб, інструмент досягнення мети і завдань дослідження, який показує, яким чином можна провести дослідження і зробити на основі отриманих результатів обґрунтовані висновки й пропозиції.

Загальною основою розробки і застосування аналітичної методології є принципи діалектичного підходу до вивчення економічних явищ і процесів. По-перше, це вимога розгляду фактів, що характеризують досліджуване явище в цілому, у  взаємозв'язку і взаємообумовленості, що дуже важливо при вивченні причинних  залежностей і визначенні невикористаних резервів підвищення ефективності господарювання.

По-друге, важливим діалектичним методом пізнання є розгляд досліджуваного явища  у розвитку, русі від виникнення до зникнення, що сприяє вивченню динаміки економічних явищ в їх історичній обумовленості. Історичний метод дає  змогу дослідити виникнення, формування і розвиток економічних, господарських  процесів та подій у хронологічному порядку, що сприяє виявленню внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей, суперечностей.

 

Таблиця 1. Класифікація та сфера використання методів дослідження

Класифікаційна ознака	Методи	Сфера використання
1	2	3
Мета	Первинні	Використовуються для вивчення джерел, збирання інформації, спостереження, опитування
	Вторинні	Використовуються для обробки, аналізу  даних
Спосіб реалізації	Логіко-аналітичні	Дедукції, індукції – для перевірки  гіпотез і висновків
	Візуальні, або графічні	Для наочного зображення результатів (схеми, діаграми, картограми)
	Експериментально-ігрові	Для аналізу і прогнозування результатів (теорія ігор та ін.)
Характер дослідження	Математичні	У прикладних гуманітарних науках для  вивчення масових явищ
Функціональні можливості методу	Етапні	Використовуються лише на певних етапах дослідження (спостереження, експеримент)
	Універсальні	Використовуються на всіх етапах дослідження (абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція)
Характер досліджуваного об'єкта	Загальні	Методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент)
		Методи, що використовуються на емпіричному  і теоретичному рівнях (аналіз, абстрагування, індукція, дедукція, моделювання)
		Методи, які використовуються на теоретичному рівні (сходження від абстрактного до конкретного, системний підхід)
	Спеціальні	Враховують специфіку конкретних наук і використовуються в них

По-третє, в аналізі керуються положеннями  матеріалістичної діалектики про перехід  кількісних змін в якісні, що важливо  при вивченні кількісних змін у виробничих процесах для пізнання глибоких якісних  змін.

По-четверте, економічний аналіз спирається на діалектичні  категорії випадкового і необхідного, одиничного і масового, індивідуального  і загального.

Залежно від поставленої мети дослідження, змісту та аналітичних можливостей  в економічному аналізі використовуються найрізноманітніші методи і прийоми  дослідження. Вони підлягають групуванню та класифікації. При цьому є різні  підходи до класифікації.

Одна  частина учених-економістів застосовує дворівневий розподіл методів, зокрема  на неформалізовані (логічні методи) та формалізовані: класичні методи аналізу (балансовий метод, метод різниць, диференціювання, логарифмування, інтегральний та інші методи); традиційні методи економічної  статистики (відносні, середні величини, групування, графічний, індексний методи); математико-статистичні методи (кореляційний, регресійний аналіз, метод головних компонент); економетричні методи (матричні методи, методи теорії виробничих функцій, міжгалузевого балансу); методи економічної  кібернетики та оптимального програмування (лінійне і динамічне програмування, системний аналіз); методи дослідження операцій та теорії прийняття рішень (теорія ігор, масового обслуговування, теорія графів).

Друга частина науковців усі методи і прийоми аналізу поділяють  на дві групи – економіко-статистичні (загальностатистичні та елімінування) та на економіко-математичні (кореляційний, регресійний аналіз, математичне  програмування, теорія масового обслуговування).

Дослідники  третього напряму поділяють усі  методи на чотири групи: традиційні, детермінованого  факторного аналізу, стохастичного  факторного аналізу, оптимізації показників.

Слід  зазначити, що всі види класифікацій неоднозначні, поділ на групи у  них досить умовний, бо не можна виділити одну уніфіковану групувальну ознаку, а тому він дещо спірний. На нашу думку, найбільш прийнятною і зручною  в користуванні є класифікація, за якою всі методи економічного аналізу  поділяються на 3 групи залежно  від їх сутності та аналітичних можливостей, насамперед щодо здійснення факторного аналізу:

1) традиційні методи і способи  зведення та обробки економічної  інформації (відносних, середніх  величин, групування, табличний,  графічний, балансовий, деталізації  порівняння та ін.). Ці методи  найбільше використовуються в  економічному аналізі завдяки  їх простоті і кращій обізнаності  порівняно з іншими методами;

2) математико-статистичні методи –  детермінованого факторного аналізу  (індексний метод, метод різниць,  інтегральний, методи пропорційного  ділення, логарифмування та ін.), стохастичного факторного аналізу  (кореляційний, регресійний, дисперсійний, компонентний, багатомірний факторний  аналіз та ін.), оптимізації показників, або методи теорії прийняття  рішень (дерево рішень, програмування,  теорія масового обслуговування, теорія ігор, дослідження операцій  тощо);

3) логічні (евристичні) методи (опитування, експертних оцінок, прогнозування  та ін.) (рис. 9.1).

Ці  методи будуть детально розкриті в  наступних темах, зокрема їх сутність, призначення, сфера використання, способи  розрахунків тощо.

Методика  економічного аналізу – це сукупність методів, способів, прийомів і правил економічного дослідження, включаючи техніку і операції з досліджуваними матеріалами.

Розрізняють загальну і часткові методики економічного аналізу. Загальна методика – це методика, яка має універсальний характер і прийнятна для аналізу будь-яких об'єктів різних видів економічної  діяльності.

Часткові  методики призначені для проведення аналітичних досліджень певних видів  або груп об'єктів (тип виробництва, вид ресурсу, витрат тощо) конкретних сфер економіки.

Методика  проведення економічного аналізу повинна  містити чіткі рекомендації, які  охоплюють такі позиції:

– мета і завдання аналізу;

– об'єкти вивчення;

– користувачі аналітичної інформації;

– система показників для дослідження  стану і вивчення взаємозв'язків;

– етапи і періодичність проведення аналізу;

– інформаційні джерела;

– методи, способи, прийоми і технічні засоби аналізу та обробки інформації;

– інтерпретація результатів аналізу.

Загальні  поняття системи. Економічна система

На початку XVII ст. виникла реальна  потреба в забезпеченні системного підходу до вивчення суспільних процесів. На необхідність системності пізнання об'єктивної реальності вказували такі вчені, як Е. Кондильяк (1715–1780 pp.), І. Кант (1724–1804 pp.), Г. Гегель (1770–1831 pp.). У цей  час поняття системи з'явилося  в математичних, біологічних і  технічних науках. Основоположниками  системного підходу до вивчення явищ у природі і суспільстві стали  К. Маркс, Ф. Енгельс. Значний вклад  у цей процес вніс також В.І. Ленін.

Чим же пояснюється об'єктивна необхідність системного підходу? Справа в тому, що природа, живий організм, людське  суспільство, економіка, виробнича  сфера – це складні організаційні  системи. При цьому система розглядається  як сукупність багатьох складових елементів (в природі), клітин (в живому організмі), соціальних верств, груп, класів (в суспільстві), видів діяльності, підприємств (в  економіці), сфер і підприємств з  виробництва матеріальних благ (у  виробничій сфері), що утворюють певну  цілісність, єдність, нерозривний зв'язок із середовищем. Усі елементи системи  поєднані в одне ціле через підсистеми прямими і зворотними зв'язками.

Кожна система, як бачимо, складається  з підсистем, елементів, і тому має  свою структуру. Структура системи  виражає и будову як єдність стійких  взаємозв'язків елементів. Наприклад, структура матеріального виробництва  може бути подана у такому вигляді:

– економіка (суспільне господарство);

– види економічної діяльності;

– територіально-економічні комплекси;

– підприємства тощо.

Отже, система розуміється як ієрархічна впорядкованість сукупності підсистем  та структурних одиниць.

Система формується і розвивається у певному середовищі під дією різних факторів. Об'єктивна реальність, у межах якої

розвивається система та зміна  властивостей якої впливає на систему, називається системним оточенням, наприклад вплив природних та економічних умов на роботу будівельних  і сільськогосподарських підприємств.

Важливим є питання про системні параметри. Параметричні показники, відображаючи кількісний бік показників, повинні  володіти науковою обґрунтованістю  та мати високий кореляційний зв'язок між собою.